Постанова

від 24.10.2024 по справі 990/228/23

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2024 року

м. Київ

Справа № 990/228/23

Провадження № 11-151заі24

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Гриціва М. І.,

суддів Банаська О. О., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Єленіної Ж. М., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Ткача І. В., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.

розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26 червня 2024 року (судді Білоус О. В., Блажівська Н. Є., Желтобрюх І. Л., Шишов О. О., Яковенко М. М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Служба безпеки України (далі - СБУ) та Рада національної безпеки і оборони України (далі - РНБО), про визнання протиправним і скасування указу в частині та

УСТАНОВИЛА:

1. У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправним і скасувати Указ Президента України від 18 березня 2023 року № 163/2023 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18 березня 2023 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» (далі - Указ № 163/2023) у частині введення в дію персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) щодо нього (пункт 293 додатка 1 до рішення РНБО від 18 березня 2023 року).

2. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 26 червня 2024 року залишив без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 на підставі пункту 4 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Висновок суду про наявність підстав для залишення позову без розгляду обґрунтовано повторним неприбуттям позивача та його представника в судове засідання без поважних причин, ураховуючи те, що представник відповідача не наполягав на розгляді справи по суті, а просив суд залишити позов без розгляду.

Суд першої інстанції зауважив, що після подання заяв про розгляд справи без участі позивача та його представника останній подав дві заяви (від 28 травня та 26 червня 2024 року) про відкладення розгляду справи.

Зокрема, в заяві від 28 травня 2024 року представник позивача просив не брати до уваги раніше подану заяву про розгляд справи без участі позивача, що є своєрідною формою вираження неактуальності такої заяви для розгляду цієї справи та бажання представника позивача брати участь у судових засіданнях з її розгляду.

У заяві від 26 червня 2024 року представник позивача також не просив розглядати справу без участі позивача та його представника.

3. ОСОБА_1 не погодився із цим рішенням суду і звернувся до Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати його, а справу направити для продовження розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Вважає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню з підстав порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання (пункт 4 частини першої статті 320 КАС України), та через те, що перешкоджає подальшому провадженню у справі й порушує його право на судовий захист.

Звертає увагу на те, що оскаржувана ухвала про залишення позову без розгляду не містить мотивів, з огляду на які суд дійшов висновку про неможливість розгляду справи без позивача чи його представників.

Доводить, що підстав для залишення позову без розгляду не було, позаяк матеріали справи свідчать, що неявка позивача не перешкоджала розгляду справи по суті, а суд першої інстанції не дотримався вимог частини п`ятої статті 205 КАС України, за якими суд на підставі аналізу матеріалів справи та думки інших учасників справи повинен, серед іншого, також дослідити питання можливості розгляду справи по суті за відсутності позивача.

На підтвердження цього зазначає, що у двох заявах (від 08 листопада 2023 року та від 06 березня 2024 року) представник позивача просив суд розглянути справу без участі позивача та його представника. Хоча зміст заяви від 28 травня 2024 року про бажання взяти участь у судовому засіданні виражав волю позивача бути активним учасником судового розгляду, але вона (воля) стосувалася лише цієї дати й була зумовлена бажанням відповідача ознайомитися з додатковими матеріалами справи. Однак за загальним розумінням ця заява не свідчила про зміну волевиявлення позивача щодо розгляду справи без його участі чи участі його представника.

Наголошує, що мотиви згаданих заяв від 28 травня та 26 червня 2024 року стосувались не наміру бути присутнім на судовому засіданні і обов`язкової особистої участі позивача чи його представника у розгляді спору, а були зумовлені потребою ознайомитися з матеріалами справи в частині доданої СБУ інформації для службового користування, яка не була долучена до електронних матеріалів справи в підсистемі «Електронний суд».

До того ж за матеріалами справи явку позивача ОСОБА_1 чи його представника на судове засідання суд не визнавав обов`язковою.

Акцентує увагу на грубому порушенні судом закону в частині дотримання строків розгляду справи, зокрема й з вини СБУ, через зволікання з наданням пояснень у справі та доказів, що мало б нівелювати силу міркувань суду про затягування судового розгляду справи з вини позивача з 28 травня по 26 червня 2024 року, оскільки цьому на заваді були об`єктивні причини, через які позивач не міг ознайомитися з матеріалами справи.

4. СБУ вважає вимоги апеляційної скарги безпідставними, необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню, а оскаржувану ухвалу - такою, що постановлена відповідно до положень чинного процесуального законодавства.

Представник Президента України подав до Великої Палати відзив на апеляційну скаргу, в якому висловив прохання залишити її без задоволення, а ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26 червня 2024 року - без змін. Вважає, що це судове рішення суд ухвалив з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

5. Велика Палата ухвалою від 22 серпня 2024 року відкрила провадження у справі, а ухвалою від 19 вересня 2024 року призначила справу до розгляду в порядку письмового провадження.

6. Велика Палата дослідила наведені в апеляційній скарзі доводи, перевірила матеріали справи, переглянула оскаржуване судове рішення і дійшла висновку про таке.

7. Суд першої інстанції, коли ухвалював рішення про залишення позовної заяви без розгляду, виходив з такої хронології розгляду справи та поведінки її учасників.

ОСОБА_1 через представника Ільницького М. П. 21 вересня 2023 року звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції із цим позовом.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 02 жовтня 2023 року відкрив провадження у цій справі.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 лютого 2024 року, призначеного розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року № 163/0/78-24, визначено склад колегії суддів, а саме: головуючий суддя Білоус О. В., судді Блажівська Н. Є, Желтобрюх І. Л., Шишов О. О., Яковенко М. М.

Цей самий суд ухвалою від 05 лютого 2024 року прийняв справу до провадження та призначив її до розгляду на судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 29 лютого 2024 року на 14 годину. Про такий формат розгляду справи суд повідомив представника позивача - Ільницького М. П .

Судове засідання, призначене на 29 лютого 2024 року, не відбулось через перебування одного із членів колегії суддів у відпустці. Розгляд справи був призначений на 06 березня 2024 року на 11 годину.

06 березня 2024 року від представника позивача - адвоката Ільницького М. П. надійшла заява про розгляд справи загалом без участі позивача та його представника.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 06 березня 2024 року залучив СБУ та РНБО як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача до участі у розгляді цієї справи. Розгляд справи призначив на 04 квітня 2024 року на 10 годину, але в цю дату і в цей час розгляд справи не відбувся через перебування одного із членів колегії суддів у відпустці. Розгляд справи суд призначив на 25 квітня 2024 року на 10 годину, але судове засідання того дня і в той час не відбулось через перебування одного із членів колегії суддів у відпустці. Розгляд справи суд призначив на 15 травня 2024 року на 11 годину.

На судовому засіданні 15 травня 2024 року суд встановив, що до матеріалів справи СБУ додала докази про підстави застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) щодо позивача, які містять гриф «Для службового користування». З матеріалів справи випливало, що представник позивача не ознайомлювався з наведеними доказами і своїх пояснень щодо них суду не надавав.

Для ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача суд поставив на обговорення питання про відкладення розгляду справи, щоб надати представнику позивача достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи. Розгляд справи суд відклав на 28 травня 2024 року на 17 годину, про дату і час розгляду справи повідомив представника позивача.

28 травня 2024 року від представника позивача надійшла заява, в якій він зазначив, що бажає скористатися відповідним правом на ознайомлення з матеріалами справи. У зв`язку із цим насамперед просив суд не брати до уваги раніше подану заяву про розгляд справи без явки та без участі позивача і розгляд справи на судовому засіданні, призначеному на 28 травня 2024 року, не провадити без участі позивача.

Представник позивача просив надати можливість ознайомитися з матеріалами справи № 990/228/23 та відкласти розгляд цієї справи на іншу дату та час, об`єктивно достатні для ознайомлення з матеріалами цієї справи та подання щодо них письмових пояснень.

Жодних доводів щодо неможливості ознайомитися з матеріалами справи у період з 15 по 28 травня 2024 року та про неможливість прибути на судове засідання заява представника позивача не містить.

У зв`язку із цим клопотанням представника позивача суд відклав розгляд справи на 26 червня 2024 року на 10 годину.

26 червня 2024 року від представника позивача надійшла заява, в якій він повідомляє, що станом на 26 червня 2024 року він не мав змоги прибути до Києва, до будівлі Верховного Суду, та ознайомитися з матеріалами справи. Затримка з ознайомленням з матеріалами справи пов`язана з об`єктивними, на думку представника позивача, обставинами введеного воєнного стану, зокрема великою відстанню, яку потрібно подолати від міста Ужгород до міста Києва, а також активними впровадженими мобілізаційними заходами по території України, які роблять таку подорож тривалою та затратною.

Зважаючи на те, що: позивач та його представник неодноразово не з`являлись до суду для розгляду справи, зокрема у судові засідання, призначені на 28 травня та 26 червня 2024 року; після подання заяви про розгляд справи за без участі позивача та його представника представник позивача подав дві заяви (28 травня та 26 червня 2024 року) про відкладення розгляду справи, у першій з яких просив не брати до уваги раніше подану заяву про розгляд справи без явки та без участі позивача, що деактуалізує позицію позивача про розгляд справи без його участі та, навпаки, виражає бажання представника позивача брати участь на судових засіданнях при розгляді справи, а в другій (від 26 червня 2024 року) - представник позивача так само не просив розглядати справу без участі позивача та представника останнього, - суд першої інстанції залишив позов без розгляду з наведених вище процесуальних підстав.

8. Суд першої інстанції, коли ухвалював рішення про залишення позовної заяви без розгляду, керувався таким.

Згідно із частиною другою статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Нормами частини п`ятої статті 205 КАС України передбачено, що у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів. До позивача, який не є суб`єктом владних повноважень, положення цієї частини застосовуються лише у разі повторної неявки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач та його представник неодноразово не з`являлись до суду для розгляду справи, зокрема на судові засідання, призначені на 28 травня та 26 червня 2024 року.

Будучи ініціатором судового розгляду справи, позивач передусім має активно, не зловживаючи, використовувати власні процесуальні права, тобто здійснювати їх з метою, з якою такі права були надані. До того ж визначальними процесуальними обов`язками позивача є забезпечення представництва власних інтересів при розгляді адміністративної справи, дотримання процесуальних строків.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Позивач та його представник наведених принципів не дотримались і, будучи поінформованими належним чином про дату і час розгляду справи, у судові засідання не прибули, обґрунтованих пояснень щодо неявки у судові засідання не подали.

9. Велика Палата не може погодитися з висновками суду першої інстанції, і ось чому.

Як убачається з матеріалів справи, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 02 жовтня 2023 року відкрив провадження у цій справі та призначив її до розгляду на 09 листопада 2023 року на 11 годину.

08 листопада 2023 року представник позивача - адвокат Ільницький М. П. подав заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника.

Наступне судове засідання було призначене на 21 грудня 2023 року на 11 годину 30 хвилин.

17 грудня 2023 року представник позивача - адвокат Ільницький М. П. подав заяву про розгляд справи в режимі відеоконференції поза приміщенням суду за допомогою власних технічних засобів.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 19 грудня 2023 року відмовив у задоволенні цієї заяви через недотримання строку її подання, встановленого частиною другою статті 195 КАС України.

Описана вище хронологія дій представника позивача після заявлення ним клопотання про розгляд справи за відсутності позивача свідчить про його бажання брати участь в розгляді справи на судовому засіданні, призначеному на 21 грудня 2023 року.

Після визначення нового складу колегії суддів (05 лютого 2024 року) розгляд справи був призначений на 29 лютого 2024 року, надалі був відкладений до 06 березня 2024 року.

06 березня 2024 року від представника позивача - адвоката Ільницького М. П. надійшла заява про розгляд справи загалом без участі позивача та його представника.

Під час розгляду справи на судовому засіданні 06 березня 2024 року суд першої інстанції залучив СБУ та РНБО як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача до участі у розгляді цієї справи. Розгляд справи призначив на 04 квітня 2024 року на 10 годину.

Судові засідання, призначені на 04 та 25 квітня 2024 року, не відбулись через перебування одного з членів колегії суддів у відпустці.

На наступному судовому засіданні 15 травня 2024 року суд установив, що до матеріалів справи СБУ додала докази про підстави застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) щодо позивача, які містять гриф «Для службового користування». Представник позивача не ознайомлювався із цими доказами і своїх пояснень щодо них до суду не надавав.

Для ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача суд поставив на обговорення питання про відкладення розгляду справи, щоб таким чином надати представнику позивача достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи. Розгляд справи відклав на 28 травня 2024 року на 17 годину, повідомив про дату і час судового розгляду представника позивача телефонограмою 15 травня 2024 року.

28 травня 2024 року від представника позивача надійшла заява, в якій він повідомляє про бажання скористатися правом представника позивача на ознайомлення з матеріалами справи. У зв`язку із цим просив суд «на призначене до розгляду судове засідання 28 травня 2024 року не брати до уваги раніше подану заяву про розгляд справи без явки та без участі позивача».

У цій заяві представник позивача прохав надати йому можливість ознайомитися із матеріалами справи № 990/228/23 та відкласти розгляд справи на іншу дату та час, щоб він об`єктивно мав достатньо часу для ознайомлення з [доданими] матеріалами справи та подання щодо них письмових пояснень.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду задовольнив клопотання представника позивача та відклав розгляд справи на 26 червня 2024 року на 10 годину.

До цієї дати представник позивача з матеріалами справи не ознайомився, в день засідання надіслав заяву відомого змісту з проханням надати додаткову можливість ознайомитися з матеріалами справи у вигляді більшого строку на ознайомлення та відкласти розгляд справи № 990/228/23 на іншу дату.

За текстом цієї заяви, представник позивача не зміг вчасно і всебічно ознайомитися з усіма матеріалами справи, бо не мав змоги прибути до міста Києва, до приміщення Верховного Суду, і ознайомитися з ними з об`єктивних причин, якими називає обставини введення воєнного стану, довгу відстань від місця його проживання до місця розгляду справи, активне впровадження мобілізаційних заходів по території України, які роблять таку подорож тривалою та затратною. Попри це, заявляє, що не має наміру відмовлятися від ознайомлення з цими матеріалами.

У тій же заяві в описовій частині представник позивача нагадує (засвідчує повторно), що у матеріалах справи знаходиться його заява, яка відповідно до статті 205 КАС України є свідченням волевиявлення сторони про розгляд справи без явки та участі позивача та його представника.

10. Отже, в аспекті наведених обставин справи та описаної вище хронології дій представника позивача можна визначити, що якщо сторона, яка ініціювала розгляд цієї справи, не обрала пасивну поведінку під час судового провадження у ній, не відсторонилася від розгляду заявлених вимог по суті, не збайдужіла до результатів розв`язання спору, своїми діями не засвідчила (не продемонструвала) свою нехіть до форми, порядку, форми чи режиму судочинства в ній, аби можна було утвердитися на думці, що представник позивача чи сам позивач знали про дату судового розгляду справи, кожен або один з них виявили бажання брати участь у її розгляді на судовому засіданні або участь останніх була визнана судом обов`язковою, мали можливість з`явитися на судове засідання, але не з`явилися з власної волі та/або не через поважні причини, натомість неодноразово письмово повідомляла і наполягала на розгляді справи без їхньої участі, то за такої правової ситуації не можуть виникнути (бути чи утворитися) передумови для того, аби залишити позов без розгляду з тих підстав, на які у цій справі послався суд першої інстанції.

У рамках цієї справи відповідно до контексту мотивації оскаржуваного судового рішення окремо треба додати, що те, як представник позивача сформулював прохання до суду - «на призначене до розгляду судове засідання 28 травня 2024 року не брати до уваги раніше подану заяву про розгляд справи без явки та без участі позивача», само по собі не може містити причин для його довільного трактування [наче «додумування» замість позивача чи його представника] як намір брати участь в усіх судових засіданнях, оскільки прохання цієї заяви стосувалося однієї конкретної дати, на яку був призначений судовий розгляд справи, і не містило чіткої, ясної позиції сторони брати участь в усіх судових засіданнях.

До сказаного треба додати, що, ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов`язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.

Приписи статті 205 КАС України є певною формою реалізації гарантій особи на звернення до суду за захистом свого порушеного права чи обмеження свобод. У них презюмується, що кожен, хто звертається до суду за захистом свого права, відповідно до принципів верховенства права, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, гласності і відкритості судового процесу, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі буде активним учасником судового провадження, зможе безпосередньо чи опосередковано через свого представника отримати судовий захист свого права.

Правила цієї статті встановлюють умови та підстави, спрямовані на те, щоб учасники судового процесу й, зокрема, суд не могли свавільно обмежити право особи на судовий розгляд справи по суті заявлених вимог через ухвалення будь-якого виду судового рішення, що припинить провадження у справі. Водночас правила цієї статті встановлюють наслідки та умови, які можуть настати для особи, яка не дотримується правил (процесу) судового провадження.

Частина п`ята статті 205 КАС України сформульована таким чином, що дає суду можливість залишити позовну заяву без розгляду, що має вигляд застосування до особи, яка ініціювала позовне провадження, своєрідної форми відповідальності за дії, пов`язані з неявкою на засідання суду.

Законодавче формулювання у частині п`ятій статті 205 КАС України «…якщо неявка перешкоджає розгляду справи» означає, що суд може розглянути позов по суті, однак не зобов`язаний цього робити. Це законодавче формулювання змістовно викладене у вигляді умови, яка в кожному конкретному випадку (правовій ситуації, казусові) повинна оцінюватися окремо в межах відповідних спірних правовідносин, які диктують її застосування.

Пунктом 4 частини першої статті 240 КАС України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб`єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.

Таким чином, обов`язковою підставою для прийняття ухвали про залишення позову без розгляду є, зокрема, саме повторне неприбуття позивача (якщо він не є суб`єктом владних повноважень) у судове засідання без поважних причин або неповідомлення про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.

11. Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є недоведеність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи і, крім того, судом порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, оскаржувана ухвала Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26 червня 2024 року підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

12. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Велика Палата Верховного Суду не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 308, 311, 312, 320-322, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26 червня 2024 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. І. Гриців

Судді: О. О. Банасько М. В. Мазур

Ю. Л. Власов С. Ю. Мартєв

І. А. Воробйова К. М. Пільков

Ж. М. Єленіна І. В. Ткач

Л. Ю. Кишакевич В. Ю. Уркевич

В. В. Король Є. А. Усенко

О. В. Кривенда Н. В. Шевцова