Ухвала

від 28.10.2024 по справі 944/6614/21

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 944/6614/21 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/811/1046/24 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , Бе ОСОБА_4

секретаря ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Яворівського районногосуду Львівськоїобластівід 03 жовтня 2024 року,

з участю: прокурора ОСОБА_7

обвинуваченого ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції)

в с т а н о в и л а:

цією ухвалою клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 задоволено частково. Продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 календарних днівз утриманням у Державній установі «Львівська установа виконання покарань №19».

Визначено строк дії ухвали 60 (шістдесят) днів з 03.10.2024по 01.12.2024 включно.

Визначено ОСОБА_6 заставу -350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1059800,0 грн,яка буде достатньою для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України.

Встановлено ОСОБА_6 , у випадку внесення застави, наступні обов`язки строком на два місяці з моменту внесення такої:

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу прокурора або суду;

- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- прибувати до прокурора чи суду за першою вимогою;

- утримуватися від спілкування з свідками;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Не погоджуючись з ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 03 жовтня 2024 року обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою змінити йому запобіжний захід на домашній арешт, а в разі необхідності застосувати електронний засіб контролю. У випадку залишення без змін запобіжного заходу у виді тримання під вартою, просить визначити заставу в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з покладенням відповідних обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.

Вважає, що ухвала Яворівського районного суду Львівської області від 03 жовтня 2024 року винесена з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

На його переконання всі ключові ризики, які були підставою для обрання та продовження йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, змінилися та неактуальні.

Зазначає, що єдиним актуальним ризиком, на переконання суду, є ризик переховування від суду, який обумовлений лише суворістю покарання 10-12 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Вважає, що навіть у випадку доведення стороною обвинувачення інкримінованого йому правопорушення це буде лише замах на злочин у розумінні ст. 15 КК України. До того ж, на всій території України запроваджено воєнний стан, що у свою чергу забороняє йому виїзд закордон, а паспорт громадянина України для виїзду закордон перебуває в органі досудового розслідування.

Просить врахувати дані, що характеризують його особу місце роботи на час його затримання, характеристику з місця роботи та місця проживання, характеристику голови Яворівської районної ради, звернення третини депутатів Яворівської міської ради, наявність двох малолітніх дітей, які перебувають на його утриманні, та матері пенсійного віку, яка потребує догляду, його стан здоров`я, який за час перебування у слідчому ізоляторі різко погіршився.

Стверджує, що суд не взяв до уваги те, що він дотримується умов запобіжного заходу в іншому кримінальному провадженні, у якому його обвинувачують за ч. 4 ст. 368-3 КК України. Саме через зразкову процесуальну поведінку йому 16 грудня 2019 року було змінено запобіжний захід з тримання під вартою з визначенням застави на особисте зобов`язання, який закінчився 16 лютого 2020 року.

Вказує, що визначений судом розмір застави є завідомо непомірним для нього. Просить врахувати його матеріальне становище, зокрема відсутність доходів протягом 37 місяців, адже він перебуває під вартою; фінансових заощаджень у нього немає, а банківські рахунки заблоковані виконавчою службою. Станом на сьогодні у нього наявна заборгованість по сплаті аліментів на утримання неповнолітніх дітей у на загальну суму майже 140000 гривень. Крім цього, у провадженні Яворівського відділу ДВС у Яворівському районі Львівської області, окрім аліментів, відкрито ще чотири виконавчі провадження про примусове стягнення з нього коштів на загальну суму майже 20000 гривень. Тобто внаслідок тривалого перебування під вартою у нього утворилась заборгованість на загальну суму майже 160000 гривень. Його рідні також перебувають у скрутному матеріальному становищі, оскільки мати, яка має проблеми зі здоров`ям, отримує пенсію у розмірі лише 3300 гривень на місяць, а батько помер 28 листопада 2021 року, коли він уже перебував під вартою.

Заслухавши доповідача, пояснення обвинуваченого, який підтримав апеляційну скаргу, думку прокурора, який заперечив проти її задоволення, дослідивши матеріали клопотання та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Порядок перевірки ухвал суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, визначено ст. 422-1 КПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Частиною 2 ст. 331 КПК України передбачено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суддя, відповідно достатті 178 КПК Українита практики Європейського суду з прав людини повинен враховувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховуватися від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Під час апеляційного перегляду, судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвала суду першої інстанції є обґрунтованою та постановлена з дотриманням вимог чинного законодавства.

Як вбачається з матеріалів провадження, на розгляді Яворівського районного суду Львівської області перебуває кримінальне провадження №22021140000000109 від 14 вересня 2021 року про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 305 КК України.

У межах цього кримінального провадження слідчим суддею Яворівського районного суду Львівської області ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави. Строк дії зазначеного запобіжного заходу в подальшому було неодноразово продовжено, востаннє ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 03 жовтня 2024 року, з визначенням застави 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1059800 гривень.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що з моменту взяття ОСОБА_6 під варту та до моменту вирішення клопотання прокурора, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого не зможе забезпечити більш м`який запобіжний захід.

Наведені прокурором в судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та вмотивовані. Попри те, що місцевий суд дійшов висновку про поступове зменшення ризиків незаконного впливу на свідків та знищення, приховання інформації, речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, суд вважав, що на момент розгляду клопотання ці ризики не досягли ступеню, який звільняв би суд від необхідності застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Ризик можливого переховування від суду, який, серед інших, слугував підставою для обрання запобіжного заходу, станом на сьогодні не змінився та не зменшився.

Вирішуючи питання продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження строку тримання під вартою, та обґрунтовано дійшов висновку про існування тих обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою.

Доводи обвинуваченого щодо незастосування відносно нього запобіжного заходу в іншому кримінальному провадженні, не є предметом розгляду справи про продовження застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою та в даному провадженні значення не мають.

Також суд апеляційної інстанції не бере до уваги доводи апелянта про неможливість перебування обвинуваченого в слідчому ізоляторі у зв`язку з поганим станом здоров`я, оскільки вказане не доводить факту, що обвинуваченому не може бути надана фахова медична допомога в межах пенітенціарної установи, а матеріали справи не містять даних про те, що останній хворіє на захворювання, які перешкоджають перебувати в слідчому ізоляторі.

Твердження обвинуваченого про те, що він має постійне місце проживання, мав роботи на час його затримання, має позитивну характеристику з місця роботи, на утриманні у нього перебуває двоє неповнолітніх дітей та матір пенсійного віку, а також наявність у нього боргових зобов`язань, самі по собі не можуть слугувати підставою для застосування щодо останнього більш м`якого запобіжного заходу, адже наведені обставини не можуть підтверджувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого та відсутність ризиків, з якими закон пов`язує можливість застосування або продовження такого запобіжного заходу, як тримання під вартою.

Щодо доводів апеляційної скарги обвинуваченого про надмірну суму застави, то колегія суддів вважає за необхідне відмітити наступне.

Згідно із ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Частиною 5 статті 182 КПК України визначено, що розмір застави визначається у таких межах:1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Під час визначення обвинуваченому альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави судом було враховано дані про особу обвинуваченого ОСОБА_6 , його майновий стан, а також суспільну небезпечність кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, його обставини та особливо великий розмір вилучених прекурсорів. А тому, з урахуванням майнового стану та репутації обвинуваченого, застава у розмірі 350 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1059800 гривень є обґрунтованою та здатна забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Відтак, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких обвинувачений просить скасувати ухвалу суду, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду і не є визначеними законом підставами для скасування оскарженого рішення.

Ухвала місцевого суду відповідно до вимог статті 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали суду першої інстанції, не вбачається.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на необхідності дотримання судом першої інстанції розумних строків судового розгляду вищевказаного кримінального провадження відповідно до ст. 28 КПК України, беручи до уваги тривале перебування обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Яворівського районного суду Львівської області від 03 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_6 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді