Постанова

від 01.11.2024 по справі 475/1088/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

01.11.24

22-ц/812/1420/24

Справа №475/1088/20

Провадження № 22-ц/812/1420/24

Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

29 жовтня 2024 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.,

із секретарем судового засідання - ОСОБА_1

за відсутності учасників справи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу

Приватного підприємства «Веселий Роздол»

на повторне заочне рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 09 липня 2024 року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Кривенко О.В., дата складання повного тексту не вказана, у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного підприємства «Веселий Роздол» про захист права власності

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Приватного підприємства Веселий Роздол (далі ПП «Веселий Роздол») про захист права власності.

Обґрунтовуючи позовні вимоги вказувала, що вона є власником земельної ділянки площею 7,97 га розташованої в межах Володимирівської сільської ради Доманівського району Миколаївської області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку.

Зазначає, що дізналась, що в серпні 2019 року між нею та ПП «Веселий Роздол» укладений договір оренди земельної ділянки, який був зареєстрований державним реєстратором Врадіївської районної державної адміністрації Миколаївської області.

Відповідно до вказаного договору оренди землі від 22 серпня 2019 року вона передала в оренду ПП «Веселий Роздол» в особі директора підприємства ОСОБА_3 земельну ділянку загальною площею 7,9651 га строком на 10 років.

Оглянувши вищевказаний договір оренди позивачка звернула увагу, що підпис в договорі оренди землі від 22 серпня 2019 року не відповідає її підпису на інших документах, тобто цей договір оренди було підписано не позивачкою, а іншою особою.

Враховуючи, що позивачка ОСОБА_2 не укладала договір оренди, то користування відповідачем її земельною ділянкою без договірних відносин, як вважає позивач є незаконним. Вважає, що ефективним способом захисту позивача є звернення до суду з позовом про повернення земельної ділянки, яка є предметом договору оренди.

Оскільки договір оренди землі від 22.08.2019 року є неукладеним, тому саме з цих підстав підлягає скасуванню державна реєстрація (записів) договорів оренди землі, проведена 03 вересня 2019 року.

Остаточно уточнивши позовні вимоги, просила усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою загальною площею 7,97 га, кадастровий номер 4822781200:03:000:0134, розташованої в межах території Володимирівської сільської ради Доманівського району Миколаївської області належної ОСОБА_2 , шляхом зобов`язання ПП «Веселий Роздол» повернути їй вказану земельну ділянку та скасування державної реєстрації за ПП «Веселий Роздол» права оренди належної їй земельної ділянки на підставі договору оренди від 22 серпня 2019 року.

Заочним рішенням Доманівського районного суду від 06 лютого 2024 року позовну заяву ОСОБА_2 до ПП Веселий Роздол про захист права власності задоволено.

Усунуто перешкоди в користуванні ОСОБА_2 земельною ділянкою загальним розміром 7,97 га, кадастровий номер 4822781200:03:000:0134, розташованої в межах території Володимирівської сільської ради Доманівського (Вознесенського) району Миколаївської області, шляхом зобов`язання ПП «Веселий Роздол» повернути ОСОБА_2 вказану земельну ділянку.

Скасовано державну реєстрацію договору оренди землі 22 серпня 2019 року між ОСОБА_2 та ПП «Веселий Роздол», номер запису про право в державному реєстрі прав 33045849.

Стягнуто із ПП «Веселий Роздол» на користь ОСОБА_2 - 1748 грн. 80 коп. в рахунок сплаченого судового збору, 9 750 грн. 38 коп. витрат на проведення судової експертизи та 10000 (десять тисяч) грн. судових витрат за надання професійної правничої допомоги.

Ухвалою Доманівського районного суду від 18 березня 2024 року заочне рішення скасовано та призначено підготовче судове засідання.

Повторним заочним рішенням Доманівського районного суду Миколаївської області від 09 липня 2024 року позовні вимоги за уточненим позовом ОСОБА_2 до ПП Веселий Роздол про захист права власності задоволено.

Усунуто перешкоди в користуванні ОСОБА_2 земельною ділянкою загальним розміром 7,97 га, кадастровий номер 4822781200:03:000:0134, розташованої в межах території Володимирівської сільської ради Доманівського (Вознесенського) району Миколаївської області, шляхом зобов`язання ПП «Веселий Роздол» повернути ОСОБА_2 вказану земельну ділянку.

Скасовано державну реєстрацію договору оренди землі 22 серпня 2019 року між ОСОБА_2 та ПП «Веселий Роздол», номер запису про право в державному реєстрі прав 33045849.

Стягнуто із ПП «Веселий Роздол» на користь ОСОБА_2 - 1748 грн. 80 коп. в рахунок сплаченого судового збору, 9750 грн. 38 коп. витрат на проведення судової експертизи та 10000 грн. судових витрат за надання професійної правничої допомоги.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції вказав, що позивачка ОСОБА_2 звернулася з вимогою про усунення перешкод у користуванні належною їй земельною ділянкою шляхом її повернення із незаконного користування ПП «Веселий Роздол» посилаюсь на те, що спірну угоду ОСОБА_2 не підписувала, її умови не погоджувала, тож відповідач безпідставно відмовляє в поверненні використовуваних земельних ділянок позивачу як власнику цієї ділянки, посилаючись на умови договору, підписаного невстановленою особою замість позивача.

Таким чином, порушене відповідачем право позивача підлягає захисту шляхом усунення перешкод у користуванні належною їй майном, зокрема шляхом задоволення вимоги позивача про повернення їй земельної ділянки.

Вимога про скасування державної реєстрації неукладеного договору оренди є похідною до вимоги про повернення позивачу земельної ділянки, і в цьому випадку обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації буде також ефективним. Задоволення цих позовних вимог забезпечить реальне відновлення порушеного права позивача.

Таким чином, поки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном. А тому, негаторний позов може бути пред`явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення.

В апеляційній скарзі ПП «Веселий Роздол» вказує, що рішення суду першої інстанції було прийнято за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також недоведеністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи.

Тому, просили рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Так, вказують, що оскаржуване рішення фактично ґрунтується на висновках почеркознавчої експертизи, відповідно до якого експертизою було встановлено, що договір оренди землі від 22 серпня 2019 року було підписано не ОСОБА_2 особисто, а іншою особою.

Звертають увагу, що при розгляді даної справи, оцінці доказів та прийнятті відповідного рішення, суд взагалі не взяв до уваги і не надав правової оцінки позиції відповідача щодо предмету спору.

Так судом не взято до уваги той факт, що своїми діями позивач фактично підтвердив наявність між нею та відповідачем договірних правовідносин щодо оренди належної позивачу земельної ділянки. А саме, судом не надано оцінки тому факту, що позивачка особисто передала земельну ділянку відповідачу для провадження господарської діяльності в рамках виконання договору оренди землі, шляхом підписання акту передачі земельної ділянки.

Крім того, судом не взято до уваги і тієї обставини, що ОСОБА_2 отримувала від відповідача орендну плату за користування земельною ділянкою, що є ще одним свідченням наявності між сторонами договору договірних правовідносин, зобов`язання по яким відповідач виконував в повному обсязі.

Таким чином вважають, що суд підійшов до розгляду справи однобоко, взяв до уваги, при прийнятті рішення, тільки доводи та докази, надані стороною позивача, не надав належної оцінки доводам та доказам відповідача, в результаті чого було прийнято рішення, яке не відповідає дійсним обставинам справи і є, фактично, неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.

У відзиві представник позивачки - адвокат Сотська С.О. просить відхилити апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У судове засідання сторони не з`явилися, про дату, час та місце розгляду повідомлені належним, що в силу приписів частини 2 статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 стаття 4 ЦПК України).

Згідно зі статтею 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає в повній мірі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що ОСОБА_2 на праві власності належить земельна ділянка розміром 7,97 га кадастровий номер 4822781200:03:000:0134 розташовані в межах території Володимирівської сільської ради Доманівського району Миколаївської області на підставі розпорядження Доманівської районної державної адміністрації від 10 грудня 2008 року за №583 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстровано в Книзі записів державних актів на право власності на землю за №010901300018 від 02 червня 2009 року( т.1 а.с.10,11).

22 серпня 2019 року від імені ОСОБА_2 як власниці земельної ділянки (Орендодавець) та ПП "Веселий Роздол" в особі директора Молдованенка М.О., що діє на підставі статуту (Орендар) укладений договір про наступне: орендодавець надає, а орендар приймає в довгострокове платне користування земельну ділянку загальною площею 7,9651 га, кадастровий номер 4822781200:03:000:0134, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Володимирівської сільської ради Доманівського району Миколаївської області. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на момент укладення договору становить 264228,33 грн( т.1 а.с.6-9).

Договір укладений на строк 10 років. Договір зареєстрований у Доманівському районному відділі Миколаївської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру», про що у Державному реєстрі земель вчинений запис за №010901300018.

Як вбачається з цього договору, в реквізитах підписів зазначено орендодавець ОСОБА_2 та орендар директор ПП "Веселий Роздол" Молдованенко М.О.

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_2 вказувала, що спірний договір оренди вона не підписувала.

Ухвалою Доманівського районного суду Миколаївської області від 08 листопада 2021року у справі призначено судово-почеркознавчу експертизі.

Відповідно до змісту висновку судово-почеркознавчої експертизи №23-4351, виконаної експертами Миколаївського відділення Одеського Науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 20 вересня 2023 року встановлено, що підпис від імені ОСОБА_2 у наданому на експертизу Договорі оренди земельної ділянки від 22 серпня 2019 року розміщений в графі «Орендодавець», виконаний не самою ОСОБА_2 , а іншою особою( т.1 а.с.219-225).

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції врахувавши вищенаведене дійшов висновку, що позовні вимоги є доведеними та підлягають до задоволення.

З таким висновком колегія суддів апеляційного суду погоджується у повному обсязі з огляду на наступне.

Майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства щодо договору найму, регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України «Про оренду землі». Частиною першою статті 93 ЗК України та статтею 1 ЗУ « Про оренду землі» визначено, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Частиною 3 ст. 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із ч. 1 ст. 627 ЦК України і відповідно до положень ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (частина друга статті 207 ЦК України).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

У постанові від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц Верховний Суд зазначив, що підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника/-ів правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання правочину недійсним у силу приписів ч. 1 ст. 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил ст. ст. 229-233 ЦК України про правочини, вчинені з дефектом волі - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Тобто як у ч. 1 ст. 215 ЦК України, так і в ст. ст. 229-233 ЦК України йдеться про недійсність вчинених правочинів у випадках, коли існує волевиявлення учасника правочину, зафіксоване у належній формі (що підтверджується, зокрема, шляхом вчинення ним підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає волі цього учасника правочину. Тож внаслідок правочину учасники набувають права і обов`язки, що натомість не спричиняють для них правових наслідків.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

У випадку заперечення самого факту укладення правочину, як і його виконання, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Порушенням права у такому випадку є не саме по собі існування письмового тексту правочину, волевиявлення позивача щодо якого не було, а вчинення конкретних дій, які порушують право позивача.

Протилежне тлумачення означало б, що суд надає документу, підробку якого встановлено належним чином, статус дійсного, визнає настання відповідних правових наслідків за відсутності як волевиявлення, так і інших законних підстав для цього та покладає на особу нічим не обґрунтований обов`язок застосувати для уникнення настання правових наслідків за підробленим документом ті самі способи захисту, що й в умовах, коли правочин дійсно вчинено, а його правомірність презюмується.

Зазначений правовий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц та від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на момент укладення спірних договорів) договір оренди землі укладається у письмовій формі, а набирає чинності договір оренди після його державної реєстрації (стаття 18 цього Закону).

Частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» визначені істотні умови договору оренди землі.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови у державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до.

У разі ж якщо сторони не досягли згоди щодо встановлення істотних умов договору, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України).

Згідно статті 318 ЦК України суб`єктами права власності є учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу. Усі суб`єкти права власності є рівними перед законом.

Статтею 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до цієї статті власник має право вимагати захисту свого права від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, звернувшись до суду з відповідним негаторним позовом.

Підставою для подання такого негаторного позову є вчинення будь-якою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження, користування належним йому майном.

Для подання негаторного позову достатньо, щоб такі дії об`єктивно порушували права власника та щоб такий позов відповідав усім формальним вимогам процесуального права і містив усі основні елементи цивільно-правового позову, якими є його предмет і підстава.

Предмет негаторного позову становитиме вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

Підставою негаторного позову слугуватимуть посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей. При цьому для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.

Матеріалами справи встановлено, що позивачка звернулася до суду з позовом та вказувала, що спірний договір оренди нею не підписувався, а тому просила усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою загальною площею 7,97 га, кадастровий номер 4822781200:03:000:0134, розташованої в межах території Володимирівської сільської ради Доманівського району Миколаївської області належної ОСОБА_2 , шляхом зобов`язання ПП«Веселий Роздол» повернути їй вказану земельну ділянку.

Такі дії позивача є належним способом захисту її прав, з урахуванням правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, де Велика Палата відступила від наведеного висновку у своїй постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц шляхом уточнення, а саме, встановила, що: «зайняття земельних ділянок, зокрема, фактичним користувачем треба розглядати як таке, що не є пов`язаним з позбавленням власника його володіння цими ділянками. Тож у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема, шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок».

Установивши, що ОСОБА_2 не підписувала договір оренди земельної ділянки, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що указаний договір порушує права позивачки, як власниці цієї земельної ділянки, оскільки належне їй нерухоме майно знаходяться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав, що створює позивачці перешкоди у користуванні своїм майном та є підставою для задоволення позовних вимог.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення вимог позову про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками.

Доводи апеляційної скарги про підписання ОСОБА_2 акту передачі земельної ділянки та отримання нею орендної плати як доказу дійсних договірних відносин між сторонами у справі не заслуговують на увагу, оскільки не заперечують встановленого експертним шляхом факту неукладеності правочинів (через відсутність підпису позивача), адже правовою підставою для користування чужою земельною ділянкою на умовах оренди є виключно договір оренди землі, укладений у письмовій формі.

Більш того, як вбачається із матеріалів справи позивач 18 березня 2019 року отримала паспорт громадянина України у вигляді ID-картка, в той час як у пункті 16 договору оренди землі від 22 серпня 2019 року міститься посилання на паспорт позивач серії НОМЕР_1 , виданого Доманівським РВ УМВС України в Миколаївській області 14 серпня 1996 року та копія такого паспорту (а.с.5, 69-70,71).

Згідно з нормами ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що розглядаючи спір суд першої інстанції повно і всебічно дослідив наявні у справі докази та надав їм належну правову оцінку та дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 09 липня 2024 року без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Веселий Роздол» залишити без задоволення, заочне рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 09 липня 2024 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді Т.М. Базовкіна

Л.М. Царюк

Повний текст постанови складено 01 листопада 2024 року.