Рішення

від 01.11.2024 по справі 357/11187/24

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/11187/24

Провадження № 2-др/357/108/24

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Ярмола О. Я. ,

при секретарі Пустовій Ю. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква, в залі суду №5, заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Семенюти Руслана Анатолійовича про ухвалення додаткового рішення про судові витрати, -

В С Т А Н О В И В :

18.10.2024 представник позивача ОСОБА_2 сформував у системі «Електронний суд» заяву про ухвалення додаткового рішення по справі № 357/11187/24, яка зареєстрована судом 21.10.2024.

У поданій заяві представник позивача зазначає, що адвокат Семенюта Р.А. надавав правову допомогу позивачу ОСОБА_1 під час розгляду справи № 357/11187/24. 14.09.2024 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області ухвалив рішення про часткове задоволення позовних вимог. Пунктом 3.1 Договору про надання правової допомоги № 14/06 від 14.06.2024 року сторони погодили розмір гонорару - 12 000 грн., які сплачуються в наступному порядку: 50% в розмірі 6000 грн. в день підписання даного договору та 50% в розмірі 6000 грн. протягом 10 з дня набрання законної сили рішення судом першої інстанції по справі.

А тому, на підставі ст. 270 ЦПК України, представник позивача просить ухвалити додаткове рішення, яким вирішити питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 12000 грн.

Представник позивача ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідач в судове засідання не направив свого представника, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі, жодних заяв, клопотань на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, матеріали додані до заяви, дійшов до наступних висновків.

Встановлено, що Білоцерківський міськрайонний суд Київської області своїм рішенням від 14.10.2024 задовольнив частково позовні вимоги ОСОБА_1 , розірвав договір оренди землі №1 від 06.08.2019 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3221686000:03:003:0036, площею 1.5900 га, укладений між ТОВ «Антлантік-Агро» та ОСОБА_1 , припинив державну реєстрацію речового права права оренди земельною ділянки за цим договором; стягнув з ТОВ «Антлантік-Агро» на користь ОСОБА_1 кошти в загальному розмірі 31530 грн. 67 коп. та судовий збір в сумі 2422,40 грн.

Зазначене судове рішення не набрало законної сили.

За змістом ч. 2 ст. 270 ЦПК України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, які підтверджують точний розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд, за заявою такої сторони, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. (ч. 1 ст. 246 ЦПК). В такому разі судом призначається ще одне судове засідання, яке має бути проведено не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог, за результатом якого ухвалюється додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 кодексу (ч. 2, 3 ст. 246 ЦПК). Можливість вирішення питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті передбачають і ч. 3 ст. 259 ЦПК (порядок ухвалення судових рішень) і п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК (додаткове рішення суду).

Так, 18.10.2024 стороною позивача подано через систему «Електронний суд» заяву про ухвалення додаткового рішення із доказами понесених витрат на правову допомогу, тобто протягом п`яти днів після ухвалення судом відповідного рішення.

Згідно положень ст. 264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує питання, зокрема, про те як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до частин 1 та пункт 1 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої, пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Згідно ч.ч. 1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, зокрема, із часом, затраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон N 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 Закону N 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону N 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року зазначено, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу до суду було надано: договір про надання правової допомоги № 14/06 від 14.06.2024, укладений між Адвокатським бюро «Руслана Семенюти», в особі керуючого бюро Семенюти Р.А. та ОСОБА_1 (а.с. 72-73); копію рахунку-фактури № 14/06 від 14.06.2024; копію виписки за рахунком АБ "РУСЛАНА СЕМЕНЮТИ" про сплату 6 000 грн за договором про надання правової допомоги № 14/06 від 14.06.2024.

Згідно п. 1.4. Договору про надання правової допомоги № 14/06 від 14.06.2024 розмір винагороди (гонорару) визначається виходячи з твердої грошової суми та(або) погодинної оплати, встановленої у відповідності до ст. 3 даного Договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору про надання правової допомоги № 14/06 від 14.06.2024 за надання правової допомоги Клієнт сплачує Бюро гонорар (винагороду) в загальному розмірі 12 000 грн. встановленому за домовленістю сторін, в наступному порядку: 50% в розмірі 6000 грн. в день підписання даного договору та 50% в розмірі 6000 грн. протягом 10 з дня набрання законної сили рішення судом першої інстанції по справі.

Таким чином загальний розмір витрат Позивача на професійну правову допомогу становить 12 000,00 грн.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21, зазначено, що при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону N 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону N 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Отже, розмір витрат на правову допомогу, який обумовлений сторонами склав 12 000 гривень.

Клієнт оплатив половину вартості наданих адвокатом послуг згідно Договору, що підтверджується відповідною випискою (а.с. 75), а інша частина витрат, в силу вимог п.3.1. договору, оплачується протягом 10 з дня набрання законної сили рішення судом першої інстанції по справі.

Сторона відповідача ні в який спосіб не заперечила вимоги про стягнення витрат на правову допомогу, не подала клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заява про ухвалення додаткового рішення підлягає до задоволення.

Керуючись ст. 133, 137, 141, 142, 246, 258, 259, 264, 265, 268, 270, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Семенюти Руслана Анатолійовича про ухвалення додаткового рішення про судові витрати задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Антлантік-Агро» (код ЄДРПОУ 41854992) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), понесені ним судові витрати на оплату професійної правничої допомоги в сумі 12 000,00 грн. (дванадцять тисяч гривень).

Додаткове рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Додаткове рішення суду виготовлено 01 листопада 2024 року.

Суддя О. Я. Ярмола