Рішення

від 01.11.2024 по справі 613/1300/21

БОГОДУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №613/1300/21 Провадження № 2/613/21/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2024 року Богодухівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Уварової Ю.В.,

за участі секретаря Макушинської О.В.,

представника позивача адвоката Туруті З.О.,

представник відповідача адвоката Пояркової І.А.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Богодухові впорядку загальногопозовного провадженняцивільну справу№613/1300/21,провадження №2/613/21/24за позовом ОСОБА_1 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна компанія «Промінь-2012»</a>, про усунення перешкод у користуванні майном та повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 земельною ділянкою, площею 6, 5382 га, кадастровий номер 6320887000:01:002:0152, яка розташована на території Полково-Микитівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, зобов`язавши ТОВ «Аграрна компанія «Промінь-2012» звільнити та повернути земельну ділянку в користування ОСОБА_1 , скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки, площею 6, 5382 га,кадастровий номер 6320887000:01:002:0152, яка проведена на підставі договору оренди земельної ділянки № 24/03 від 12.12.2012 та скасувати запис про державну реєстрацію речового права за № 12296940, внесеного 09.04.2014 у Реєстраційній службі Богодухівського районного управління юстиції у Харківській області; стягнути ТОВ «Аграрна компанія «Промінь-2012» на користь ОСОБА_1 усі судові витрати.

Позиції учасників.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що у його власності знаходиться земельна ділянка площею 6,5382 га, кадастровий номер 6320887000:01:002:0152, що належить йому на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку від 14.12.2005 року, серія ХР № 013574. Як стало відомо позивачу, вказана земельна ділянка перебуває у тимчасовому користування ТОВ «Аграрна компанія «Промінь-2012». Позивач звертався до Відповідача про її повернення, проте отримав відмову з тих підстав, що між ним та ТОВ «Аграрна компанія «Промінь-2012» укладено договір оренди земельної ділянки № 24/03 від 12.12.2012 року. Строк оренди земельної ділянки відповідно до вказаного договору становить 25 років. Однак, ОСОБА_1 спірного договору оренди земельної ділянки № 24/03 від 12.12.2012 року не укладав і не підписував, волевиявлення та наміру на його укладення він не мав, а підписи в зазначеному договорі земельної ділянки вчинені іншою особою.

Як вбачається з договору, він був зареєстрований державним реєстратором 09.04.2014 року, запис № 12296940, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. З огляду на те, що договір позивач не підписував, між ним та ТОВ «Аграрна компанія «Промінь-2012» жодних зобов`язань не виникло. Відсутність його підпису в договорі свідчить про відсутність його волевиявлення, спрямованого на виникнення цивільних прав та обов`язків.

У зв`язку з безпідставним користуванням відповідачем земельною ділянкою площею 6,5382 га, кадастровий номер 6320887000:01:002:0152, яка належить на праві власності ОСОБА_1 та перешкоджанням вільно розпоряджатися приватним об`єктом, позивач вважає, що його права порушено, а відповідач чинить перешкоди у користування своїм майном, що підлягає захисту у судовому порядку.

Від відповідача ТОВ «Аграрна компанія «Промінь-2012» надійшов відзив на позов, в якому відповідач зазначає, що спірна земельна ділянка розташована на території Полково- Микитівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, місцем проживання позивача також є село Полкова Микитівка, Богодухівського району Харківської області. Таким чином, позивач був достеменно обізнаний про те, що протягом дев`яти років належною йому земельною ділянкою користується ТОВ «АГРАРНА КОМПАНІЯ «ПРОМІНЬ-2012», однак протягом дев`яти років позивач жодного разу не звертався до товариства з вимогою про надання пояснень, щодо неправомірного користування відповідачем належною йому земельною ділянкою або звільнення належної йому земельної ділянки.

Такі дії відповідача свідчать про те що останній був обізнаний про укладення ним договору оренди і наявність такого договору не викликала у позивача жодних заперечень.

Крім того, до позовної заяви позивачем додано копію оскаржуваного договору №24/03 від 12 грудня 2012 року, що спростовує його твердження про нібито необізнаність про наявність оскаржуваного договору.

Відповідно до п. 9 договору оренди, за користування земельною ділянкою відповідач (орендар) має сплачувати позивачу (орендодавцю) орендну плату. На виконання вказаної умови договору відповідач регулярно сплачував, а відповідач отримував орендну плату, що підтверджується копіями довідок щодо нарахування орендної плати, копіями касових ордерів, тощо.

Також звертала увагу, що договір оренди земельної ділянки не можна вважати неукладеним, оскільки він був зареєстрований в установленому в законі порядку в 2014 році.

Крім того представник відповідача вважає, що строк позовної давності для звернення з даним позовом слід рахувати з 12.12.2012, тобто з дня укладення договору оренди, оскільки позивачу було добре відомо про цей факт, він отримував орендну плату, тощо. Отже відповідач просив застосувати позовну давність та відмовити у позові.

В додаткових письмових поясненнях представник відповідача звернула увагу, що сторони добросовісно виконували спірний договір майже десять років (обробляли землю, вносили и приймали оплату за оренду землі у грошовій і натуральній формі). Тобто протягом тривалого часу сторонн вчиняли дії, що свідчили про визнання ними спірного договору укладеним.

Якщо поведінка сторони давала іншій стороні підстави вважати, шо договір є дійсним (виконувався належним чином сторонами протягом тривалого часу), то подальше висунення вимог про його недійсність або неукладеність є зловживанням правом. Вважала, що поведінка позивача в даному випадку є недобросовісною і суперечливою.

Просила врахувати позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену у постанові від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, яка містить висновок, згідно з яким не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами, оскільки договір оренди сторони частково виконали (орендодавець передав земельну ділянку у користування орендареві й отримував за неї орендну плату), то його не можна вважати неукладеним; правову позицію Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, висловену у Постанові від 19 грудня 2019 року у справі №904/5542/18, яка полягає в тому, що за загальним правилом договір є укладеним у випадку повного і безумовного прийняття (акценту) однією стороною пропозиції іншої сторони про укладення договору (оферти), при цьому прийняттям пропозиції відповідно до ч..2 ст. 642 ЦК є також вчинення особою, яка одержала оферту, відповідних конклюдетних дій (зокрема, надання послуг, сплата коштів) у межах строку для відповіді; позицію Судової палати у господарських справах Верховного Суду України, яка в Постанові від 23 вересня 2015 року по справі № 914/2846/14 зробила висновок, про те що визначення договору як неукладсного може мати місце на стадії укладення, а не за наслідками виконання його сторонами, а також інші рішення Верховного Суду, в яких наголошено на необхідності врахування принципу добросовісності та заборони суперечливої поведінки.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 20.08.2021 відкрито провадження у справі.

Ухвалою від 20.10.2021 у справі за клопотанням представника позивача призначено почеркознавчу експертизу, провадження у справі зупинено.

Ухвалою від 30.11.2021 провадження поновлено, призначено дату підготовчого засідання.

Ухвалою від 31.10.2022 задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

Ухвалою від 02.05.2023 матеріали справи повторно направлені для проведення експертизи, провадження у справі зупинено.

Ухвалою від 16.06.2023 провадження знов поновлено у зв`язку з надходженням клопотання експерта, призначено підготовче засідання.

Ухвалою від 27.06.2024 за клопотанням експерта у сторін витребувані додаткові матеріали, необхідні для проведеня експертизи.

Ухвалою від 05.12.2023 матеріали справи разом з витребуваними матеріалами направлені до експертної установи для проведення експертизи, провадження зупинено.

Ухвалою від 13.02.2024 ппрвадження поновлено, призначено дату підготовчого засідання.

Ухвалою від 09.04.2024 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.

Ухвалою від 29.04.2024 задоволені клопотання представників сторін про участь в судових засіданнях в режимі відеокоференції.

В судовомузасіданні представникпозивача адвокат Турутя З.О. позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених в позові. Зазначив, що ОСОБА_1 не підписував ані договор оренди, ані акти до нього, що підтверджується висновком експертизи. Просив позов задовольнити.

АдвокатПояркова І.А. подала заяву про розгляд справизаїївідсутності, в задоволенні позову просила відмовити з підстав, зазначених у відзиві та письмових поясненнях.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши і оцінивши докази у справі, доходить такого.

Фактичні обставини справи.

Позивач є власником земельної ділянки кадастровий номер 6320887000:01:002:0152, на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку серії ХР №013574 від 14.12.2005, виданого на підставі розпорядження Богодухівської РДА від 21.06.2004 №309. Земельна ділянка розташована на території Полково-Микитівської сільської ради, її площа складає 6.5382 га, цільове призначення ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

З договору оренди №24/03 від 12.12.2012 вбачається, що належна позивачеві земельна ділянка перебуває в оренді у Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна компанія «Промінь-2012»</a>.

Згідно з п. 45 договору, він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

В договорі також зазначено, що договір був зареєстрований державним реєстратором реєстраційної служби Богодухівського районного управління юстиції Харківської області 09 квітня 2014 року, номер запису 12296940.

Також, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.08.2021 року № 270471166 в реєстрі державним реєстратором Богодухівського районного управління юстиції на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 12296940 від 09 квітня 2014 року, внесено запис № 5288195 від 09 квітня 2014 року про право оренди за ТОВ «Аграрна компанія «Промінь-2012» спірної земельної ділянки на підставі договору оренди земельної ділянки від 12 грудня 2012 року №24/03.

Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи №419, складеного 26 січня 2021 року судовими експертами Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса, підписи від імені ОСОБА_1 у договорі оренди земельної ділянки від 12 грудня 2012 року №24/03, в графі «Орендодавець», - виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Норми права, що підлягають застосуванню.

За змістом статті11ЦКУкраїни цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті202ЦКУкраїни правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Частиною третьою статті203ЦКУкраїни передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як у частині першій статті215ЦКУкраїни, так і у статтях229-233ЦКУкраїни, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті205ЦКУкраїни правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття207ЦКУкраїни встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті627ЦКУкраїни і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті638ЦКУкраїни).

За частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на дату, зазначену в спірному договорі) договір оренди землі укладається в письмовій формі, а за статтею 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

За частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся.

Відповідно до частини першої статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 321ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 391ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті16ЦКУкраїни кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не пов`язане із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку.

Отже, власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсності змісту правовідносин, які склалися у зв`язку з фактичним використанням земельної ділянки.

У цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимог про повернення такої ділянки.

Враховуючи підстави позову, зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судом обставини цієї справи, які підтверджують, що спірний договір позивач не підписував та, відповідно, з істотними умовами цього договору не погоджувався, суд доходить висновку, що договір оренди між позивачем та відповідачем не є укладеним, а обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є ефективним. Отже вимога про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та її повернення підлягає задоволенню.

Такі висновки суду відповідають висновкам, висловленим у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі№ 145/2047/16-ц.

Щодо посилання сторони відповідача на суперечливу поведінку позивача та вчинення ним як власником земельної ділянки конклюдентних дій, які свідчать про вчинення правочину, зокрема отримання ОСОБА_1 орендної плати від ТОВ «Аграрна компанія «Промінь-2012» за договором оренди від12.12.2012 року, суд їх не бере до уваги з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Отже, конклюдентними діями може підтверджуватися лише укладення договору в усній формі.

Між тим, статтею 14 ЗУ «Про оренду землі» та статтею 18 Закону України «Про оренду землі» у відповідній редакції передбачено, що договір оренди укладється в письмовій формі та набирає чинності після його державної реєстрації, що виключає можливість укладення спірного договору шляхом вчинення конклюдентних дій.

Отже, враховуючи конкретні встановлені судами обставини справи, що розглядається, суд не вбачає підстав для застосування доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) до правовідносин, що склалися між сторонами у цій справі.

Посилання відповідача на необхідність застосування судом висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду у справах, наведених у відзиві та додаткових поясненнях, суд відхиляє, оскільки у зазначеній справі встановлені інші фактичні обставини та інші підстави позову, що у свою чергу призводить до іншого матеріально-правового регулювання спірних відносин.

Щодо скасування державної реєстрації

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 серпня 2020 у справі№ 125/702/17 зазначено, що реєстрація неукладеного між сторонами договору оренди порушує права та законні інтереси позивача (власника земельної ділянки) на розпорядження власністю - земельною ділянкою.

Позивач у даній справі просив скасувати як державну реєстрацію договору оренди, так і запис про державну реєстрацію речового права.

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, вбачається, що 09 квітня 2014 року державним реєстратором Богодухівського районного управління юстиції Харківської області на підставі договору оренди землі від 12.12.2012 року, за ТОВ «Аграрна компанія Промінь -2012» зареєстровано право оренди належної позивачу спірної земельної ділянки.

Крім того судом за клопотанням сторони позивача було витребувано реєстраційну справу на земельну ділянку з кадастровим номером 6320887000:01:002:0152, в матеріалах якої перебуває примірник оригіналу договору оренди, в якому відсутні будь-які відмітки про реєстрацію саме договору оренди.

Отже враховуючи відсутність відомостей про реєстрацію договору оренди в оригіналі договору, який зберігається в реєстраційній справі, а також інших відомостей, які б свідчили про здійснення реєстрації договору оренди, беручи до уваги той факт, що право оренди було зареєстровано саме на підставі цього договору, зважаючи на положення ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» які станом на квітень 2014 року не передбачали можливості державної реєстрації саме договору, суд вважає, що вимога про скасування державної реєстрації договору оренди задоволенню не підлягає.

Щодо скасування запису про державну реєстрацію речового права, про що просив позивач, суд зазначає наступне.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 листопада 2022 року у справі № 656/241/19-ц зазначено, що "у частині другій статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній до 16 січня 2020 року) унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування. Так, за змістом зазначеної норми, у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. Згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" викладено у новій редакції. Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції (яка діяла на час ухвалення судових рішень у цій справі), на відміну від положень частини другої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Отже, враховуючи характер порушеного права, за захистом якого звернувся позивач, беручи до уваги той факт, що запис про державну реєстрацію за ТОВ «Аграрна компанія Промінь -2012» речового права - оренди належної позивачу земельної ділянки з кадастровим номером 6320887000:01:002:0152 вчинено на підставі рішення державного реєстратора №12296940 від 09.04.2014, а вимога, заявлена позивачем, направлена на відновлення його порушення права, суд з урахуванням вищенаведених висновків Верховного Суду вважає, що право позивача підлягає судовому захисту шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки.

Щодо позовної давності.

Стосовно вимогвідповідача прозастосування строкупозовної давності,суд зазначає,що до позовівпро усуненняперешкод уздійсненні правакористування тарозпорядження майномпозовна давністьне застосовується,оскільки правопорушенняє таким,що триваєу часі. Заявлений позов є негаторним і може бути пред`явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення.

Аналогічні висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц.

Щодо розподілу судових витрат.

З урахуванням положень ст.141 ЦПК України, судовий збір, сплачений позивачем при подачі позову, та витрати за проведення експертизи підлягають стягненню з відповідача.

Щодо витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо), отже склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Для підтвердження цих обставин потрібно надати суду договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, і оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені (Постанова ВП ВС від 27.06.2018 по справі 826/1216/16).

Так в своєму позові позивач просить стягнути з відповідача всі судові витрати. При цьому зазначає попередній орієнтований розмір витрат на правничу допомогу, які позивач очікує понести, 15000.00 грн. Однак не надає суду ані документів (зокрема договору), якими би був визначений розмір таких витрат, ані доказів щодо обсягу наданих послуг, ані доказв здійснення відповідних витрат.

З договору про надання правничої допомоги вбачається, що за здійснення юридичного обслуговування клієнт сплачує адвокату плату згідно квитанцій, однак умов, які встановлюють розмір оплати, договір не містить, а жодних квитанцій суду не надано.

За таких обставин суд не вбачає підстав для стягненя з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 274-279, 354, ЦПК України,ст.ст.203,205,207,215, 319,391,627,638ЦК України,ЗУ «Прооренду землі»,ЗУ «Продержавну реєстраціюречових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером 6320887000:01:002:0152, повернути земельну ділянку кадастровий номер 6320887000:01:002:0152 ОСОБА_1 , зобов`язавши відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрна компанія «Промінь-2012»</a> звільнити зазначену земельну ділянку.

Скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №12296940 від 09.04.2014 на підставі договору оренди землі № 24/03 від 12.12.2012, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Аграрна компанія «Промінь-2012»».

В іншій частині відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна компанія «Промінь-2012»</a> на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 908 /дев`ятсот вісім/ грн. та витрати на проведення почеркознавчої експертизи в сумі 8923 (вісім тисяч дев`ятсот двадцять три) грн. 72 коп.

У стягненні витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_1 , паспорт НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: Харківська область, Богодухівський район, с. Полкова Микитівка.

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрна компанія «Промінь-2012»</a>, розташоване за адресою: Харківська область, Богодухівський район, с. Полкова Микитівка, вул. Польова 16-А, код ЄДРПОУ 38535594.

Повне рішення складено 01.11.2024.

Суддя -