Ухвала

від 07.10.2024 по справі 910/9928/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

07.10.2024Справа № 910/9928/19

Господарський суд міста Києва у складі судді ДЖАРТИ В.В., за участю секретаря судового засідання Рєпкіної Ю. Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

заяви Департаменту автомобільних доріг Міністерства регіонального розвитку та інфраструктури Грузії про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2020

у справі №910/9928/19

за позовом Департаменту автомобільних доріг Міністерства регіонального розвитку та інфраструктури Грузії

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Національний банк Грузії

до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком"

про стягнення 18 388 910,51 євро, що станом на 25.07.2019 за курсом НБУ становить 522 707 686,69 грн,

Представники учасників процесу згідно з протоколом від 07.10.2024,

ВСТАНОВИВ:

Департамент автомобільних доріг Міністерства регіонального розвитку та інфраструктури Грузії (далі - позивач, Департамент) звернувся до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - відповідач, Банк) про стягнення 18388910,51 євро, що станом на 25.07.2019 за курсом НБУ становить 522 707 686,69 грн.

Позов мотивований посиланням на невиконання відповідачем умов банківської гарантії, виданої Позивачеві на забезпечення виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" (далі - Товариство) зобов`язань за контрактом №EWHG/CW/ICB-01 від 12.12.2013 (далі - контракт).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.07.2020, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2020, у задоволенні позову відмовлено повністю.

09.08.2021 постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду касаційну касаційне провадження за касаційною скаргою Департаменту автомобільних доріг Міністерства регіонального розвитку та інфраструктури Грузії на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2020 у справі №910/9928/19 було закрито, у задоволенні касаційної скарги Департаменту автомобільних доріг Міністерства регіонального розвитку та інфраструктури Грузії було відмовлено, рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2020 у справі №910/9928/19 залишити без змін.

16.08.2024 через відділ діловодства та документообігу господарського суду міста Києва від Департаменту автомобільних доріг Міністерства регіонального розвитку та інфраструктури Грузії надійшла про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2020 на підставі пункту 1 частини 2 статті 320 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 22.08.2024 було відкрито провадження у справі за заявою Департаменту автомобільних доріг Міністерства регіонального розвитку та інфраструктури Грузії про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2020 у справі № 910/9928/19, вирішено здійснювати розгляд заяви Департаменту за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, розгляд заяви був призначений на 16.09.2024. Також вказаною ухвалою був призначений розгляд клопотання про поновлення строку на подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2020 у справі № 910/9928/19 у призначеному судовому засіданні.

22.08.2024 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від Банку надійшли заперечення щодо поновлення строку та прийняття заяви позивача про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами.

11.09.2024 до суду Банком були подані заперечення щодо поданої заяви

У зв`язку із перебуванням судді Джарти В. В. у відпустці ухвалою суду від 12.09.2024 розгляд заяви Департаменту був призначений на 07.10.2024.

Під час судового засідання 07.10.2024 представник заявника просив суд поновити строк на подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2020 у справі № 910/9928/19, аргументуючи таке поновлення доводами про те, що резолютивною частиною рішення Конституційного Суду № 1-р(ІІ)/2024 від 14.02.2024 було визначено, що приписи пункту 2 частини 2, частини 3 статті 321 Господарського процесуального кодексу України, визнані неконституційними в зазначеному аспекті, утрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення. Відтак, з урахуванням рішення Конституційного Суду № 1-р(ІІ)/2024 від 14.02.2024, починаючи з 15.08.2024 учасники справи (зокрема й Департамент) мають право звертатись із заявою про поновлення строку на подання заяви для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, зокрема при виникненні істотних для справи обставин, які не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі раніше.

Банк, у свою чергу, заперечував проти поновлення строку на подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення та зауважував, що рішенням Конституційного Суду України від 14.02.2024 № 1-р(ІІ)/2024 у справі № 3-41/2023(87/23) частина 3 статті 321 Господарського процесуального кодексу України визнана такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) лише в аспекті унеможливлення поновлення строку судом на подання заяви про перегляд рішення національного суду за виключними обставинами у зв`язку з ухваленням Європейським судом із прав людини рішення після десяти років із дня набрання законної сили рішенням національного суду.

Розглянувши подані матеріали, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про наступне.

Подана заява про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2020 за нововиявленими обставинами обґрунтована тим, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2024 (повна постанова складена 19.07.2024) у справі № 910/5680/21 за позовом Департаменту до Банку про стягнення безпідставно набутих коштів було встановлено та надано судом оцінку того, що Банком здійснено перерахування коштів авансового платежу на рахунок Товариства (третя особа в справі) у повному обсязі, що підтверджується виписками по рахунках та меморіальними ордерами. Операції, проведені Банком з переказу коштів на рахунки Товариством протягом 2013-2014 років та оформлені у вигляді документів первинної звітності, підписані та перевірені Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на їх відповідність. Департамент стверджував, що надані Банком банківські документи (зокрема, виписки по рахунках та меморіальні ордери) у справі № 910/5680/21 відповідають усім критеріям приналежності обставин до нововиявлених, а саме: 1) виписки по рахунках та меморіальні ордери датовані груднем 2013 року - січнем 2014 року, тобто задовго до прийняття рішення у даній справі та, відповідно, існували під час її розгляду; 2) обставини перерахування коштів авансового платежу не були та не могли бути відомі Департаменту на час розгляду справи, оскільки відповідні докази перебували у володінні Банку та протиправно приховувались ним під час первісного розгляду, у зв`язку із чим відповідні обставини стали відомі Департаменту лише після їх надання і оцінки судом апеляційної інстанції у справі № 910/5680/21; 3) дані обставини є істотними для розгляду справи, адже при їх наявності суд міг би прийняти інше судове рішення, ніж те. яке було прийняте.

Згідно з приписами пункту 1 частини 2 статті 320 ГПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано, зокрема, з підстави, визначеної пунктом 1 частини 2 статті 320 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення (пункт 1 частина 1 статті 321 ГПК України).

Керуючись викладеним, враховуючи обставини, на які посилається заявник, суд дійшов висновку, що із заявою про перегляд рішення в справі № 910/9928/19 за нововиявленими обставинами, Департамент мав право звернутись протягом тридцяти днів з дня, коли він дізнався про наявність постанови Північного апеляційного господарського суду у справі № 910/5680/21 та безпосередньо наявність обставин, які на його переконання є нововиявленими, тобто до 19.08.2024 (тридцять днів з дня складення повної постанови).

Суд відзначає, що Департаментом дотриманий строк на подання заяви, передбачений пунктом 1 частино1 статті 321 ГПК України, оскільки до суду відповідна заява про перегляд за нововиявленими обставинами рішення надійшла до суду 16.08.2024, що засвідчено відтиском штемпеля вхідної кореспонденції відділом діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва.

Водночас, згідно з положеннями пункту 1 частини 1 статті 321 ГПК України така заява може бути подана не пізніше трьох років з дня набрання судовим рішенням законної сили.

Аналіз положень статті 321 ГПК України дає підстави вважати, що за своєю правовою природою встановлений цією нормою строк у три роки є преклюзивним (припиняючим), тобто таким, сплив якого спричиняє припинення самого права, за реалізацією якого звертається особа, та він не може бути відновлений, незалежно від причин його пропуску. Такий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 29.11.2021 у справі № 904/4470/16.

Отже, можливість поновлення процесуального строку, встановленого частиною 2 статті 321 ГПК України, у межах якого учасник справи може подати заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, з підстав, визначених пунктом 1 частини 2 статті 320 цього ж Кодексу, процесуальним законом виключається. Водночас, наявність присічного строку на перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами відповідає принципу юридичної визначеності та виключає безкінечний та необґрунтований перегляд судового рішення у випадках, коли одна із сторін не погоджується з таким рішенням. Близький за змістом правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі № 910/9927/13, від 19.02.2019 у справі № 910/3600/14, від 11.02.2020 у справі № 15/282, від 01.04.2021 у справі № 910/6260/13).

Судом встановлено, що рішення у справі № 910/9928/19 від 29.07.2020 набрало законної сили 10.12.2020 після прийняття постанови Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2020 за наслідками апеляційного перегляду отже, присічний строк для подання заяви про перегляд постанови за нововиявленими обставинами з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 320 ГПК України, становив 10.12.2023, тоді як заявник звернувся до суду із заявою про перегляд рішення суду в справі № 910/9928/19 16.08.2024, тобто з пропуском присічного трирічного строку, встановленого пунктом 1 частини 2 статті 321 ГПК України. Тому Департамент автомобільних доріг Міністерства регіонального розвитку та інфраструктури Грузії безповоротно втратила право на вчинення процесуальної дії з перегляду рішення від 29.07.2020 нововиявленими обставинами

За приписами статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Водночас, заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (частина 2 статті 118 ГПК України).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд відхиляє доводи заявника про те, що з урахуванням рішення Конституційного Суду № 1-р(ІІ)/2024 від 14.02.2024, починаючи з 15.08.2024 учасники справи (зокрема й Департамент) мають право звертатись із заявою про поновлення строку на подання заяви для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, зокрема при виникненні істотних для справи обставин, які не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі раніше та зазначає наступне.

У пункті 4.7 рішення Конституційного Суду № 1-р(ІІ)/2024 від 14.02.2024 останній виснував, що приписи пункту 2 частини 2, частини 3 статті 321 ГПК України, які унеможливлюють перегляд судового рішення за заявою особи у зв`язку з ухваленням Європейським судом із прав людини рішення, у якому встановлено порушення Конвенції, після спливу десятирічного строку з дня набрання законної сили рішенням національного суду, та неможливість поновлення судом такого строку не забезпечують ефективної реалізації конституційних прав особи на судовий захист та на звернення після використання всіх національних засобів юридичного захисту за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, тому суперечать вимогам статті 3, частини 1 статті 8, частини 1 статті 9, частин 1, 5 статті 55 Конституції України.

З викладеного слідує, що частина 3 статті 321 Господарського процесуального кодексу України визнана такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) лише в аспекті унеможливлення поновлення строку судом на подання заяви про перегляд рішення національного суду за виключними обставинами у зв`язку з ухваленням Європейським судом із прав людини рішення після десяти років із дня набрання законної сили рішенням національного суду.

Вказане також свідчить про помилковість посилань Департаменту виключно на резолютивну частину рішення Конституційного Суду № 1-р(ІІ)/2024 від 14.02.2024.

Беручи до уваги викладене вище, суд дійшов висновку про залишення без розгляду заяву Департаменту автомобільних доріг Міністерства регіонального розвитку та інфраструктури Грузії про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2020 у справі № 910/9928/19.

Серед іншого слід звернути увагу заявника на те, res judicata - вирішена справа (res judicata pro veritate habetur! - судове рішення слід визначати за істину) означає остаточність рішення суду, яке набрало чинності і не може бути переглянуте. Принцип res judicata визнано на міжнародному рівні та зафіксовано, в тому числі, у пункті 1 статті 44 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Принцип остаточності рішення є складовою частиною верховенства права.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відступ від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. пункт 46 рішення у справі «Устименко проти України», пункти 51,52 рішення у справі "Рябих проти Росії", пункт 31 рішення у справі "Марушин проти Росії", пункт 61 рішення у справі "Брумареску проти Румунії").

Відстоюючи принцип правової визначеності, як у випадках перегляду судових актів у порядку нагляду (див. рішення Суду у справах "Світлана Науменко проти України", "Трегубенко проти України", "Рябих проти Росії"), так у випадках перегляду справ у зв`язку з нововиявленими обставинами (див. рішення у справах "Праведна проти Росії", "Желтяков проти України", пункти 42-48), Європейський Суд з прав людини вважає доцільним слідувати тій же логіці, коли цей основоположний принцип підривається за допомогою інших процесуальних механізмів, таких як продовження строку на оскарження.

Так, суд встановив порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у справі "Пономарьов проти України" з тієї причини, що строк на оскарження був продовжений по завершенню значного періоду часу не для усунення серйозних судових помилок, а лише з метою повторного розгляду та ухвалення нового рішення у справі (пункти 41.42).

У пункті 34 рішення від 10.05.2012 у справі "Безрукови проти Росії" Європейський Суд з прав людини відмітив, що хоча продовження строку оскарження і проводиться на розсуд національних судів, останні, на думку Суду, повинні визначити, чи виправдовують підстави для подібного продовження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує межі розсуду суду ні в тривалості, ні в підставах для визначеності нових тимчасових строків.

У справах щодо України Європейський Суд з прав людини неодноразово відзначав, що відступи від принципу правової визначеності виправдані лише у випадках необхідності при обставинах істотного і непереборного характеру (справи: "Салов проти України", пункт 93, "Проценко проти України", пункт 26, "Кравченко проти Росії", пункт 45). Зокрема, відступ від принципу правової визначеності допустимий не в інтересах правового пуризму, а з метою виправлення "помилки, що має фундаментальне значення для судової системи" (рішення у справі "Сутяжник" проти Росії", пункт 38).

Звертаючись 16.08.2024, тобто через 4 роки із заявою про перегляд постанови за нововиявленими обставинами таке звернення скаржника буде порушенням принципу правової визначеності, що передбачає дотримання принципу res judicata - принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.

При цьому, суд відзначає, що інші доводи та заперечення відповідача не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Керуючись статтями 118-119, 232-235, 320-322 Господарського процесуального Кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні клопотання Департаменту автомобільних доріг Міністерства регіонального розвитку та інфраструктури Грузії про поновлення строку на подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2020 у справі № 910/9928/19 відмовити.

2. Заяву Департаменту автомобільних доріг Міністерства регіонального розвитку та інфраструктури Грузії про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2020 у справі №910/9928/19 залишити без розгляду.

2. Ухвала набирає законної сили 07.10.2024 та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повна ухвала складена 31.10.2024.

СУДДЯ ВІКТОРІЯ ДЖАРТИ