Рішення

від 22.08.2024 по справі 921/143/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

22 серпня 2024 рокуСправа № 921/143/24

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Боровця Я.Я.

за участю секретаря судового засідання Крутіної Ю.С.

Розглянув заяву представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАНДАРТБУД Т" - адвоката Свірського Т. В. про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу (вх. №5254 від 02.07.2024)

у справі №921/143/24

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, вул. Василіянок, 48, м. Івано-Франківськ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАНДАРТБУД Т", вул. Текстильна, 21, м. Тернопіль

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Регіональний офіс водних ресурсів у Тернопільській області, вул. За Рудкою, 35, м. Тернопіль

про виселення ТОВ "СТАНДАРТБУД Т" з орендованого державного нерухомого майна

за участі представників:

від позивача: Ткач Р. М. представник,

від третьої особи: Вальчук В. Ю. представник.

Учасникам судового процесу оголошено склад суду.

Фіксування судового засідання технічними засобами здійснюється відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. 35-37 ГПК України не надходило.

У судовому засіданні 22.08.2024 оголошено вступну та резолютивну частини додаткового рішення.

Встановив:

В провадженні Господарського суду Тернопільської області перебувала справа №921/143/24 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАНДАРТБУД Т", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Регіональний офіс водних ресурсів у Тернопільській області про виселення ТОВ "СТАНДАРТБУД Т" з орендованого державного нерухомого майна.

26.06.2024 Господарським судом Тернопільської області прийнято рішення у справі №921/143/24, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

02.07.2024 (зареєстровано канцелярією суду) представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАНДАРТБУД Т" - адвокат Свірський Т. В. звернувся до Господарського суду Тернопільської області з заявою (вх. №5254) про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн у справі №921/143/24.

Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 02.07.2024, для розгляду вказаної заяви визначено суддю Боровця Я.Я.

Ухвалою суду від 05.07.2024 прийнято заяву представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАНДАРТБУД Т" - адвоката Свірського Т. В. про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу (вх. №5254 від 02.07.2024) у справі №921/143/24, до розгляду. Судове засідання, призначено на 22.08.2024, у зв"язку з перебуванням судді у період з 15.07.2024 по 09.08.2021 у щорічній основній відпустці (наказ №114-в від 01.07.2024).

Представник відповідача/заявника в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду заяви повідомлений належним чином, адже ухвалу суду від 05.07.2024 доставлено в електронний кабінет, зареєстрований в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд". Поряд із цим, звертаючись до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення (вх. №5254) просив її розглядати у його відсутності.

Представник позивача в судове засідання з`явився, заперечив щодо заяви про ухвалення додаткового рішення з підстав, викладених у запереченнях (вх. №6214 від 06.08.2024). Зокрема просить у задоволенні заяви відмовити, а у випадку, якщо суд не дійде до правових висновків про відмову у її задоволені та покладе на позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000, 00 грн - зменшити їх розмір. Стверджує, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірним із складністю справи її тривалістю, наданим адвокатом обсягом послуг; обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними, відсутні факти збирання доказів адвокатом; розмір витрат не відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу; докази оплати таких відсутні.

Також, посилаючись на відсутність доказів фактичного понесення ТОВ "СТАНДАРТБУД Т" витрат на правову допомогу.

Крім того, 07.08.2024 позивач звернувся до суду із заявою про зменшення суми стягнення витрат на професійну правничу допомогу (вх. №6270) до розміру 1 700, 00 грн (1 000, 00 грн відзив, 500, 00 грн (5 засідань 100 грн, 1 засідання 200 грн).

Просить суд при вирішенні питання про ухвалення додаткового рішення врахувати, що адвокат Свірський Т.В. представляв інтереси не лише ТОВ "СТАНДАРТБУД Т" у справі №921/143/24, а також і інтереси ТОВ "СТЕН" у справі №921/144/24, які є аналогічними, тому не потребували багато часу для правового аналізу матеріалів справи, оцінки обставин та наявних доказів. Вважає, що вартість послуг адвоката за підготовку відзиву у розмірі 15 000, 00 грн є надмірно завищеною, оскільки у відзиві на позов адвокат повністю вказав як норми права, так і судову практику, щодо необґрунтованості позовних вимог, які були зазначені Орендарем (відповідачем) у листі за №1 від 22.01.2024.

Щодо вартості послуг адвоката за участь у шести судових засіданнях в розмірі 12 000, 00 грн (2 000, 00 грн за одне судове засідання), позивач просить врахувати, що підготовчі засідання у справі, а також засідання, яке проводилося 26.06.2024 були короткими, тривалішим було лише засідання яке проводилося 18.06.2024, коли суд заслуховував вступні слова сторін, а також досліджував докази. А тому, сума 12 000,00 грн є неправомірно обрахованою, надмірною та безпідставно заявленою, оскільки судові засідання, які тривали різну кількість часу не можуть бути однаково оплачені.

Вартість послуг адвоката за підготовку клопотання щодо поставлених питань в розмірі 3 000, 00 грн, позивач вважає такою, що не підлягає відшкодуванню. Зауважує, що таке клопотання є частиною відзиву відповідача; заявлено безпідставно, оскільки у відповіді на відзив позивач надав відповідь на нього.

Також, при вирішення питання про стягнення з позивача витрат на професійну правову допомогу останній просить врахувати фінансовий стан Орендодавця. Стверджує, що у зв`язку із суттєвим зменшенням асигнувань Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, зумовлених введенням воєнного стану в Україні та визначенням державою пріоритетних видатків, а також враховуючи фінансування органу виконавчої влади на початку бюджетного року стягнення коштів на правничу професійну допомогу в заявленому розмірі може суттєво вплинути на роботу територіального органу приватизації.

Представник третьої особи в судове засідання з`явився, заперечив щодо заяви з підстав, викладених в письмових заперечення ( вх.№ 6571 від 19.08.2024) , в яких просить суд відмовити у задоволенні заяви щодо стягнення витрат на правничу допомогу або зменшити їх вартість, з урахуванням критерію розумності, обґрунтованості та співмірності наданих послуг.

Відповідно до частини 4 статті 244 ГПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Розглянувши заяву та матеріали справи, суд прийшов до таких висновків.

Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 4 статті 60 Господарського процесуального кодексу України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

На підтвердження повноважень адвоката, Свірським Т.В. долучено ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВО №1073977 від 03.04.2024, зі змісту якого вбачається, що у даній справі адвокат Свірський Т. В. (свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю серії ТР №000352 від 25.01.2019) надає Товариству з обмеженою відповідальністю "СТАНДАРТБУД Т" у Господарському суді Тернопільської області правову допомогу на підставі Договору про надання правничої допомоги б/н від 06.11.2023. Договором про надання правничої допомоги б/н від 06.11.2023 повноваження адвоката не обмежуються.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов"язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Аналогічний висновок міститься у п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення ( пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України) .

Практична реалізація цього принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

За приписами статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, законодавцем прямо встановлено, що з метою підтвердження розміру судових витрат, які понесено в зв`язку з розглядом справи, стороні слід подати докази в строк, визначений в ч.8 ст.129 ГПК України, а саме до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно частин 1, 2 статті 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Як слідує із матеріалів справи, 07.04.2024 (дата формування відзиву на позов в системі "Електронний суд"), тобто разом з першою заявою по суті спору відповідачем подано до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

02.07.2024 (зареєстровано канцелярії суду) представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАНДАРТБУД Т" - адвокат Свірський Т. В. звернувся до Господарського суду Тернопільської області із заявою (вх. №5254) про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн у справі №921/143/24, з відповідними доказами.

Таким чином, відповідачем дотримано порядок повідомлення та надання суду доказів на підтвердження понесення витрат на правову допомогу, що, в свою чергу, свідчить про наявність підстав для їх розподілу у порядку встановленому процесуальним законодавством.

За змістом частини 3 статті 237 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Із змісту частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України випливає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (статті 629 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що 06.11.2023 між адвокатом Свірським Тарасом Володимировичем (Адвокат) та Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАНДАРТБУД Т" (Клієнт) укладено Договір про надання правничої допомоги, предметом якого є, зокрема:

- надання Клієнту правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу його діяльності в будь-якому статусі. Складання та/або правовий аналіз заяв, скарг, заперечень, клопотань, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів Клієнта, недопущення їх порушень, а також сприяння їх відновленню у разі порушення (п. 1 р. 1 Договору);

- представництво інтересів Клієнта в судах, в тому числі під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного, кримінального та конституційного судочинства, судочинства в справах про адміністративні правопорушення, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, в тому числі в рамках виконавчого провадження (п. 2 р. 1 Договору);

- забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів Клієнта у будь-якому статусі: позивача, відповідача, третьої особи тощо (п. 3 р. 1 Договору);

- інші види послуг адвокатської діяльності та діяльності у сфері права, не заборонені законом (п. 7 р. 1 Договору).

Пунктом 8 розділу 1 Договору сторони передбачили, що зазначені у пунктах 1-7 цього розділу Договору види адвокатської діяльності, що становлять предмет Договору, здійснюються у випадку виникнення потреби у Клієнта.

Відповідно до п. 1-2 р. 3 Договору послуги, що становлять предмет даного Договору, надаються на платній основі. Загальну ціну цього Договору становитиме вартість усіх послуг, наданих Адвокатом під час його дії. Вартість конкретної послуги, наданої Адвокатом по даному Договору (гонорар), встановлюється у фіксованому розмірі та зазначається у відповідному підпункті даного пункту Договору та/або у додаткових угодах (чи додатках) до Договору.

У п. 5 р. 3 Договору сторони між собою узгодили, що плата за надані послуги може бути здійснені на користь Адвоката безпосередньо протилежною стороною судового спору, учасником якого являтиметься Клієнт без окремої згоди на це Клієнта (даний пункт застосовується у разі стягнення судовим рішенням із протилежної сторони судового спору на користь Клієнта витрат на професійну правничу допомогу).

Договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 01 листопада 2026 року (п. 1 р. 4 Договору).

28.03.2024 між ТзОВ "СТАНДАРТБУД Т" та адвокатом Свірським Т. В. укладено Додаткову угоду до договору про надання правничої допомоги від 06.11.2023, якою сторони доповнили п. 2 р. 3 Договору пп. 2.1, виклавши його у такій редакції:

"2.1 Вартість послуг Адвоката по наданню професійної правничої допомоги Клієнту, пов`язаної із судовою справою за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях до Клієнта про виселення з орендованого майна встановлюється в таких розмірах:

- надання правової інформації, консультації і роз`яснень з правових питань 1 000 грн за одну консультацію/роз`яснення/інформацію (у разі необхідності);

- підготовка та складання адвокатських запитів для збору необхідних доказів та отримання необхідної інформації 1 500 грн за один запит (у разі необхідності);

- підготовка та складання відзиву на позовну заяву (в тому числі, але не виключно: правовий аналіз наявних матеріалів та оцінка обставин і наявних доказів; правовий аналіз законодавства та судової практики; формування правової позиції) 15 000 грн;

- підготовка та складання заперечення чи іншого процесуального документу, який відповідатиме ознакам заяви по суті 7 000 грн (у разі необхідності);

- підготовка та складення апеляційної скарги та/або відзиву на апеляційну скаргу 10 000 грн за кожен із таких документів (у разі необхідності);

- підготовка та складення касаційної скарги та/або відзиву на касаційну скаргу 10 000 грн за кожен із таких документів (у разі необхідності);

- участь в судових засіданнях в судах усіх інстанцій (в тому числі в режимі відеозв`язку) 2 000 грн за одне судове засідання;

- підготовка та складення додаткових письмових пояснень та інших процесуальних документів (в судах всіх інстанцій) 3 000 грн за один із таких документів (у разі необхідності)".

Пунктом 3 Додаткової угоди визначено, що остання набирає чинності з моменту її підписання та є невід`ємною частиною Договору.

Факт надання адвокатських послуг підтверджується Актом надання-отримання послуг від 01.07.2024 , в якому сторони вказали, що згідно з укладеним між ними договором про надання правничої допомоги від 06.11.2023 (з урахуванням додаткової угоди), Адвокат надав, а Клієнт отримав адвокатські послуги (професійну правничу допомогу), пов`язані із судовим провадженням в суді першої інстанції у справі №921/143/24, а саме:

- підготовка та складання відзиву на позовну заяву (в тому числі, але не виключно: правовий аналіз наявних матеріалів та оцінка обставин і наявних доказів; правовий аналіз законодавства та судової практики; формування правової позиції) 15 000 грн;

- участь адвоката в 6-ти (шести) судових засіданнях 12 000, 00 грн (2 000, 00 грн за одне судове засідання);

- підготовка та складення клопотання щодо поставлення учасникам питань 3 000, 00 грн.

У п. 2-4 Акту надання-отримання послуг сторони погодили, що загальна вартість послуг становить 30 000, 00 грн.

Послуги надані в обсязі та на умовах, обумовлених Сторонами.

Клієнт зобов`язаний оплатити вартість послуг у спосіб не заборонений чинним законодавством, в термін до 31.12.2024.

Згідно з п. 5 Акту у Клієнта відсутні будь-які претензії чи зауваження до Адвоката щодо виконання умов Договору, зокрема стосовно повноти, своєчасності та якості наданих послуг.

Отже, Договір про надання правничої допомоги б/н від 06.11.2023, Додатка угода від 28.03.2024 до договору про надання правничої допомоги від 06.11.2023, Акт надання-отримання послуг від 01.07.2024 на суму 30 000,00 грн є належними доказами понесених позивачем витрат на правничу допомогу, під час розгляду справи №921/143/24.

При цьому зміст п. 2 р. 3 Договору, пп. 2.1 п. 2 р. 3 Договору в редакції Додаткової угоди від 28.03.2024 свідчить про те, що сторонами погоджено і визначено фіксовану вартість послуг адвоката.

Витрати, пов"язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави ( частина 1 статті 126 ГПК України).

Як визначено частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини 3, 4 статті 126 ГПК України).

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч. 2 ст. 3, ст. 59 Конституції України покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги.

Видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами ( стаття 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах, - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення. Так, при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п. 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; п. 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" .

Правова позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 13.08.2019 у справі №908/1654/18, від 12.09.2019 у справі №910/9784/18 та від 19.11.2019 у справі №5023/5587/12.

У постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 ЦК України.

У постанові від 20.11.2020 Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 910/13071/19 звернуто увагу на те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу "pacta sunt servanda" та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Отже, суд при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката для цілей їх розподілу повинен брати до уваги саме згадану вище умову договору та не має підстав самовільно встановлювати інший розмір та порядок обчислення витрат, ніж той, який у відповідному порядку був закріплений у договорі.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Матеріалами справи підтверджено, що відзив на позов б/н від 07.04.2024 (вх. №2765 від 08.04.2024) у справі №921/143/24 підготовлений та поданий адвокатом Свірським Т. В.

У відзиві на позовну заяву, відповідачем, в порядку ст. 90 ГПК України, поставлено запитання іншим учасникам справи.

07.05.2024 адвокат Свірський Т. В., в порядку ст. ст. 42, 90 ГПК України, звернувся до суду з клопотанням (№ 3686 від 08.05.2024) про зобов`язання позивача та третю особу надати відповідь по суті на поставлене ним у відзиві на позов запитання у формі заяви свідка в порядку, передбаченому ГПК України.

Ухвалою суду від 20.05.2024 задоволено клопотання представника відповідача - адвоката Свірського Т. В.; зобов`язано позивача та третю особу надати відповіді на поставлене у вказаному клопотанні запитання, в порядку ст. 90 ГПК України.

Протоколи судових засідань від 17.04.2024, 09.05.2024, 20.05.2024, 06.06.2024, 18.06.2024 та 26.06.2024 свідчать про здійснення адвокатом Свірським Т. В. представництва інтересів Клієнта (відповідача) у даній справі (містяться в матеріалах справи).

Наведеним підтверджується факт надання відповідачу адвокатом обумовлених Договором від 06.11.2023, з врахуванням Додаткової угоди від 28.03.2024 послуг у повному обсязі.

Отже, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення є принципом господарського судочинства, а статті 123, 129 Господарського процесуального кодексу України - нормами процесуального права, які регламентують види судових витрат, розподіл судових витрат та визначають оптимальний порядок застосування.

При цьому, суд зазначає, що приписи статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України є універсальними у правовідносинах при розподілі витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги адвоката, за результатами розгляду справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06 березня 2024 року у справі № 905/1840/21.

За приписами частин 5 та 6 статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Однак, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, у розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та у постанові Верховного суду від 30.01.2024 у справі №925/790/17(925/580/20) .

У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Аналіз наведених норм ч.4 ст. 126 ГПК України, а також ст. 129 цього Кодексу дає підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл витрат на правничу допомогу суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість витрат та їх пропорційність предмету спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч.4 ст.126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, - зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Правова позиція наведена у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.01.2023 у справі №921/628/19.

Так, 07.08.2024 позивач звернувся до суду із заявою про зменшення суми стягнення витрат на професійну правничу допомогу (вх. №6270) до розміру 1 700, 00 грн (1 000, 00 грн відзив, 500, 00 грн (5 засідань 100 грн, 1 засідання 200 грн). Зі змісту якої просить суд при вирішенні питання про ухвалення додаткового рішення врахувати, що адвокат Свірський Т.В. представляв інтереси не лише ТОВ "СТАНДАРТБУД Т" у справі №921/143/24, а також і інтереси ТОВ "СТЕН" у справі №921/144/24, які є аналогічними, тому не потребували багато часу для правового аналізу матеріалів справи, оцінки обставин та наявних доказів. Вважає, що вартість послуг адвоката за підготовку відзиву у розмірі 15 000, 00 грн є надмірно завищеною, оскільки у відзиві на позов адвокат повністю вказав як норми права, так і судову практику, щодо необґрунтованості позовних вимог, які були зазначені Орендарем (відповідачем) у листі за №1 від 22.01.2024. Щодо вартості послуг адвоката за участь у шести судових засіданнях в розмірі 12 000, 00 грн (2 000, 00 грн за одне судове засідання), позивач просить врахувати, що підготовчі засідання у справі, а також засідання, яке проводилося 26.06.2024 були короткими, тривалішим було лише засідання яке проводилося 18.06.2024, коли суд заслуховував вступні слова сторін, а також досліджував докази. А тому, сума 12 000,00 грн є неправомірно обрахованою, надмірною та безпідставно заявленою, оскільки судові засідання, які тривали різну кількість часу не можуть бути однаково оплачені. Вартість послуг адвоката за підготовку клопотання щодо поставлених питань в розмірі 3 000, 00 грн, позивач вважає такою, що не підлягає відшкодуванню. Зауважує, що таке клопотання є частиною відзиву відповідача; заявлено безпідставно, оскільки у відповіді на відзив позивач надав відповідь на нього. Також, при вирішення питання про стягнення з позивача витрат на професійну правову допомогу останній просить врахувати фінансовий стан Орендодавця. Стверджує, що у зв`язку із суттєвим зменшенням асигнувань Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, зумовлених введенням воєнного стану в Україні та визначенням державою пріоритетних видатків, а також враховуючи фінансування органу виконавчої влади на початку бюджетного року стягнення коштів на правничу професійну допомогу в заявленому розмірі може суттєво вплинути на роботу територіального органу приватизації.

Слід зазначити, що представником третьої особи також надіслано до суду заперечення (вх.№ 6571 від 19.08.2024) щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу, з урахуванням критерію розумності, обґрунтованості та співмірності наданих послуг.

Як вже зазначалося, що факт надання адвокатських послуг підтверджується Актом надання-отримання послуг від 01.07.2024 на загальну вартість послуг, яка становить 30 000,00 грн.

Адвокатом у вказаному Акті зазначено вид адвокатської послуги та її вартість, зокрема:

- Підготовка та складення відзиву на позовну заяву ( в тому числі, але не виключно: правовий аналіз наявних матеріалів та оцінка обставин і наявних доказів; правовий аналіз законодавства та судової практики; формування правової позиції) - вартість 15000,00 грн;

- Участь в 6-ти (шести) судових засіданнях - вартість 12 000,00 грн (2 000,00 грн за одне судове засідання) ;

- Підготовка та складення клопотання щодо поставлених учасникам питань вартість 3000,00 грн.

Оцінивши Акт надання отримання послуг від 01.07.2024, суд вважає за необхідне зменшити розмір адвокатських послуг, а саме щодо підготовки та складення відзиву на позовну заяву до 7 500,00 грн; щодо участі у судових засіданнях до 6 000,00 грн.

Щодо підготовки та складення клопотання щодо поставлених учасникам питань адвокатом вказано як самостійний вид адвокатської послуги, що на думку суду є необґрунтованим, адже є складовою частиною підготовки відзиву на позовну заяву та охоплюється діями при підготовці відзиву . До того ж, зазначена вартість такого виду послуги в розмірі 3000,00 грн не є виправданою.

Крім того, суд вважає, що послуга з підготовки та складення відзиву через систему "Електронний суд" не потребувала багато часу, а здійснювалася шляхом надсилання електронних та сканованих документів до суду, тому вартість вказаної послуги необґрунтовано оцінено у розмірі 15 000,00 грн.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Висновки викладені у постановах від 07.11.2019 Верховного Суду у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19.

З огляду на викладене, суд, оцінивши витрати відповідача з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, відповідність цієї суми критеріям реальності і розумності, дійшов висновку, що заявлені витрати на правовому допомогу у розмірі 30 000,00 грн не відповідають вимогам щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмету спору (критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України).

Отже, у суду наявні підстави для часткового задоволення заяви щодо витрат на професійну правову допомогу .

Абзац 2 частини 2 статті 233 ГПК України передбачає, що суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України з поміж питань, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду, зазначено розподіл між сторонами судових витрат.

Як визначено статтею 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати (п.3). Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

З аналізу наведеної правової норми вбачається, що додаткове рішення це засіб виправлення неповноти судового рішення.

У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.05.2021 у справі №905/1623/20 зазначено, що зі змісту норми статті 244 ГПК України вбачається, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою та ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

З системного аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що питання про стягнення (визначення, розподіл) судових витрат вирішується при вирішенні питання про закінчення судового провадження, тобто при закритті провадження у справі, залишенні позову без розгляду чи вирішенні спору по суті з ухваленням рішення суду.

Окремо питання про стягнення судових витрат вирішується у разі, якщо судом воно не вирішувалося при ухваленні відповідного судового рішення про закінчення розгляду справи.

Правова позиція викладена у постановах Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.05.2023 у справі № 910/4631/22, від 09.02.2022 у справі №904/4380/21 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 550/936/18.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

За змістом статей 2, 11, 13 - 15 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні спору, в тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання господарського судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення обов`язку доведення обставин, які мають значення для справи, саме на сторін, права яких є рівними, як і покладення на кожну сторону ризику настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог і заперечень, а також обсягу поданих доказів.

Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови у позові - на позивача.

Так, рішенням Господарського суду Тернопільської області від 26.06.2024 у справі №921/143/24 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку витрати на професійну правничу допомогу в сумі 13 500,00 грн покласти на позивача.

Інша частина витрат на професійну правничу допомогу в сумі 16 500,00 грн відшкодуванню не підлягає.

Керуючись статтями 42, 123, 126, 129, 221, 223, 237, 238, 240, 241, 244 ГПК України, Господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Заяву представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАНДАРТБУД Т" - адвоката Свірського Т. В. про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу, задовольнити частково.

2. Судові витрати у складі витрат, пов`язаних з розглядом справи витрати на професійну правничу допомогу у сумі 13 500,00 грн покласти на позивача.

3. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, вул. Василіянок, 48, м. Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 42891875 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАНДАРТБУД Т", вул. Текстильна, 21, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 34826445 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13 500,00 грн.

4. В іншій частині заяви, відмовити.

5. Видати наказ стягувачеві після набрання додатковим рішенням законної сили.

6. Примірник додаткового рішення направити учасникам у справі до електронного кабінету в електронній формі із застосуванням ЄСІТС в порядку, визначеному ГПК України.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст. 241 ГПК України).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію у справі на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Додаткове рішення підписано " 01" листопада 2024 року.

СуддяЯ.Я. Боровець