Ухвала

від 21.10.2024 по справі 918/1116/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 918/1116/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковського О.В. - головуючого, Білоуса В.В., Погребняка В.Я.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Енерджи"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2024

та ухвалу Господарського суду Рівненської області від 13.02.2024

у справі № 918/1116/23

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма Базиспромбуд "

до Публічного акціонерного товариства "Рівненський народний клуб "Верес"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 13.02.2024 у справі №918/1116/23 задоволено заяву розпорядника майна Публічного акціонерного товариства "Рівненський народний клуб "Верес" від 08.02.2024 про затвердження плану санації та введення процедури санації. Припинено процедуру розпорядження майном Публічного акціонерного товариства "Рівненський народний клуб "Верес". Припинено повноваження розпорядника майна Публічного акціонерного товариства "Рівненський народний клуб "Верес" арбітражного керуючого Микитьона Віктора Васильовича. Введено процедуру санації боржника Публічного акціонерного товариства "Рівненський народний клуб "Верес". Затверджено План санації Публічного акціонерного товариства "Рівненський народний клуб "Верес", схвалений рішенням зборів кредиторів Публічного акціонерного товариства "Рівненський народний клуб "Верес" від 08.02.2024. Призначено керуючим санацією Публічного акціонерного товариства "Рівненський народний клуб "Верес" арбітражного керуючого Микитьона Віктора Васильовича.

ТОВ "ФОРЕСТ ЕНЕРДЖИ" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу місцевого господарського суду, справу передати до Господарського суду Рівненської області на стадію розпорядження майном на етап підсумкового судового засідання.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 у справі №918/1116/23 ухвалу Господарського суду Рівненської області від 13.02.2024 залишено без змін.

30.09.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "ФОРЕСТ ЕНЕРДЖИ" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 та ухвалу Господарського суду Рівненської області від 13.02.2024 у справі №918/1116/23, в якій скаржник просить скасувати оскаржувані рішення, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні клопотання про введення процедури санації у справі, затвердження плану санації та призначення керуючого санацією.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №918/1116/23 визначено колегію суддів у складі: Васьковського О.В. - головуючого, Білоуса В.В., Погребняка В.Я., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 01.10.2024.

03.10.2024 до Верховного Суду від ТОВ "Верес Секьюріті" надійшли заперечення проти відкриття касаційного провадження за вищезгаданою касаційною скаргою ТОВ "ФОРЕСТ ЕНЕРДЖИ" з тих підстав, що предметом касаційного оскарження є постанова суду апеляційної інстанції, прийнята за результатом апеляційного перегляду ухвали місцевого господарського суду, якою припинено процедуру розпорядження майном, припинено повноваження розпорядника майна боржника, затверджено план санації, введено процедуру санації та призначено керуючого санацією, можливість касаційного оскарження якої не передбачена положеннями частини третьої статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), що підтверджується усталеною практикою Верховного Суду, на яку посилається заявник у запереченнях. Наведене є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України.

Дослідивши касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічні положення закріплено і в частині першій статті 17 ГПК України, за якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.

Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).

Конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, визначених законом, гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи касаційному порядку, яке має бути забезпечене, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження, про що роз`яснено Конституційним Судом України у рішенні від 25.04.2012 № 11-рп/2012.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ умови прийнятності касаційної скарги за змістом норм законодавства можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення ЄСПЛ від 23.10.1996 у справах "Levages Prestations Sevices v. France"; від 19.12.1997 у справі "Brualla Gomes de la Torre v. Spain").

У рішенні ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб".

Згідно з частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому ГПК України для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

Суд звертає увагу, що 21.10.2019 введено в дію КУзПБ, який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

З дня введення в дію КУзПБ визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Частиною першою статті 2 КУзПБ визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Отже, реалізація права на касаційне оскарження судових рішень у справі про банкрутство відбувається за правилами і в порядку, передбаченими главою Касаційне провадження" розділу IV "Перегляд судових рішень" ГПК України, з урахуванням особливостей оскарження судових рішень у справі про банкрутство, визначених КУзПБ.

Законодавцем у статті 9 КУзПБ встановлено особливості застосування правил оскарження судових рішень, що ухвалюються місцевими та апеляційними господарськими судами в процесі провадження у справі про банкрутство (основне провадження).

Відповідно до частини першої статті 9 КУзПБ, ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника можуть бути оскаржені в порядку, встановленому ГПК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до частини третьої статті 9 КУзПБ у касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім: ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), ухвали попереднього засідання, ухвал за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, поданих після закінчення строку, встановленого для їх подання, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника та рішень, прийнятих за результатами розгляду заяв, поданих у межах провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність).

Наведений перелік судових рішень, що підлягають касаційному оскарженню окремо, є вичерпним, і тому подання касаційних скарг на інші судові рішення (які відсутні у вказаному переліку) виключає можливість здійснення касаційного провадження за такими скаргами.

Предметом касаційного оскарження є постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2024, прийнята за результатом апеляційного перегляду ухвали Господарського суду Рівненської області від 13.02.2024 щодо припинення процедури розпорядження майном, припинення повноваження розпорядника майна боржника, затвердження плану санації, введення процедури санації та призначення керуючим санацією, можливість касаційного оскарження якої не передбачена частиною третьою статті 9 КУзПБ.

Такого ж висновку щодо застосування частини третьої статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства дійшов Верховний Суд, зокрема в ухвалах від 17.04.2023 у справі №924/1351/20, від 27.12.2022 у справі № 912/2185/16, від 07.08.2023 у справі № 910/18544/21, від 23.05.2023 у справі № 909/1278/15, від 06.11.2023 у справі 917/1597/19.

Вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до процесу правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

В обґрунтування права на касаційне оскарження постанови суду апеляційної інстанції, якою переглянуто ухвалу місцевого господарського суду про припинення процедури розпорядження майном, введення процедури санації та затвердження плану санації, ТОВ "ФОРЕСТ ЕНЕРДЖИ", з посиланням на ухвалу Верховного Суду від 06.03.2024 у справі № 904/5693/20, зазначило про те, що у даному випадку Верховний Суд розглядає вимогу скаржника як "перетворювальний" позов з особливостями, притаманними провадженню у справі про банкрутство.

З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що скаржник помилково ототожнює заяву (позов), яка є зверненням заінтересованої або іншої уповноваженої на те особи до суду з проханням про розгляд спору і захист охоронюваних законом прав та інтересів, що подається до суду першої інстанції та розглядається ним, зі скаргою (апеляційною чи касаційною), метою якої є перегляд вже ухвалених за вищезгаданою заявою (позовом) рішень.

Посилання в касаційній скарзі на ухвалу Верховного Суду від 06.03.2024 у справі № 904/5693/20 є неналежним, адже названою ухвалою не було вирішено по суті заяву чи скаргу, а залишено подану у справі № 904/5693/20 касаційну скаргу без руху з встановленням строку для усунення недоліків касаційної скарги.

Так, предметом касаційного оскарження у справі № 904/5693/20 була постанова апеляційного господарського суду, прийнята за результатом перегляду ухвали суду першої інстанції, якою відмовлено у задоволенні заяви розпорядника майна боржника про встановлення судом порушення керівником боржника вимог частини шостої статті 34 КУзПБ як підстави солідарної відповідальності керівника боржника за незадоволення вимог кредиторів для подальшого звернення кредиторів своїх вимог до керівника боржника.

Врахувавши, що процедура банкрутства поєднує в собі як розгляд процедурних питань, пов`язаних саме із здійсненням провадження у справі про банкрутство, так і вирішення спорів, стороною в яких є боржник, які розглядаються за позовною заявою (заявою) сторони, тобто в позовному провадженні, тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, Верховний Суд у справі № 904/5693/20 зазначив про те, що залежно від мети захисту права або законного інтересу розрізняють позови: про присудження, про визнання; перетворювальні. У даному випадку вимогу про покладення солідарної відповідальності суд розглядає як перетворювальний позов з особливостями, притаманними провадженню у справі про банкрутство (зміна відносин між відповідачем та боржником у справі про банкрутство з трудових на цивільно-правові деліктні відносини).

З огляду на викладене, Верховний Суд у справі № 904/5693/20 дійшов висновку, що заява про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника розглядається у межах справи про банкрутство за правилами ГПК України в порядку, визначеному статтею 7 КУзПБ, а відтак ухвали місцевого суду та постанови суду апеляційної інстанції, прийняті за результатами розгляду таких заяв, підлягають касаційному оскарженню.

Крім цього положення частини четвертої статті 236 ГПК України чітко і однозначно визначають, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням викладеного, заперечення ТОВ "Верес Секьюріті" проти відкриття касаційного провадження є обґрунтованими, а касаційна скарга ТОВ "ФОРЕСТ ЕНЕРДЖИ" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 та ухвалу Господарського суду Рівненської області від 13.02.2024 щодо припинення процедури розпорядження майном, припинення повноваження розпорядника майна боржника, затвердження плану санації, введення процедури санації та призначення керуючим санацією у справі №918/1116/23 не підлягає розгляду в порядку касаційного провадження, тому в її прийнятті необхідно відмовити з підстав, визначених пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України та частини третьої статті 9 КУзПБ.

Керуючись, статтями 234, 235, 287, пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №918/1116/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРЕСТ ЕНЕРДЖИ" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 та ухвалу Господарського суду Рівненської області від 13.02.2024.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий О.В. Васьковський

Судді В.В. Білоус

В.Я. Погребняк