Рішення

від 01.11.2024 по справі 541/3637/24

МИРГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/3637/24

Провадження № 2-а/541/38/2024

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2024 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі головуючої судді Шатілової Л.Г., за участі секретаря судового засідання Гуриної В.М., позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Миргород за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Миргородського районного відділу поліції ГУНП в Полтавській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Миргородського районного відділу поліції ГУНП в Полтавській області, у якому просив визнати протиправними дії уповноваженого представника відповідача щодо порядку розгляду справи та винесення постанови серія БАД №464162 від 25.09.2024 року та притягнення його до адміністративної відповідальності ; скасувати постанову серії БАД №464162 від 25.09.2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП.

Вважає вказану постанову безпідставною, протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки він не порушував правил дорожнього руху та адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.121, ч.1 ст.122, ст. 125 КУпАП не вчиняв. Працівниками поліції було порушено процедуру розгляду справи та притягнення до адміністративної відповідальності.

Ухвалою судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 23.10.2024 було відкрито провадження та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного провадження.

30.10.2024 від Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області на адресу суду надійшла копія постанови від 25.09.2024 року складена відносно ОСОБА_1 .

В судове засідання ОСОБА_1 надав заяву, в якій просив скасувати постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121, ч.1 ст.122, ст. 125 КУпАП, провадження у справі закрити. Розгляд справи провести у його відсутність.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Відзив на позовну заяву не надходив.

Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши докази, викладені у позовній заяві, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

25.09.2024 року інспектором СРПП Миргородського РВП капітаном поліції Кропивним Р.В. винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №464162 згідно якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121, ч.1 ст.122, ст. 125 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1020 гривень. У вказаній постанові зазначено, що 25.09.2024 року о 10 годині 30 хвилин в м.Миргород по вул. Гоголя водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом NISSAN д.н.з. НОМЕР_1 здійснив проїзд двох суцільних ліній дорожньої розмітки, не був пристебнутий ременем безпеки, не включив аварійний сигнал під час зупинення працівниками поліції, чим порушив п.п.8.5.1, 2.3.В та 9.9Б ПДР України, чим скоїв адміністративні правопорушення передбачені ч.5 ст.121, ч.1 ст.122, 125 КУпАП.

Не погоджуючись із винесеною постановою серії БАД №464162 від 25.09.2024, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно п. 8 ч.1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 ч.1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема, знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам.

Відповідно до пункту 2.3В ПДР, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними та не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.

Адміністративним правопорушенням за правилами ч.5ст. 121 КУпАП визнається: порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.

Згідно пункту 9.9Б ПДР аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена у разі зупинки на вимогу поліцейського.

Адміністративним правопорушенням за правилами ч.1 ст. 122 КУпАП визнається: перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Згідно пункту 8.5.1 ПДР Горизонтальна дорожня розміткавстановлює певний режим і порядок руху. Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору згідно з пунктом34.1цих Правил.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Відповідно до вимог статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

Системний аналіз положень КУпАП дає підстави для висновку, що якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, уповноважена посадова особа зобов`язана здобути докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.

В іншому випадку застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень. Така позиція суду ґрунтується на правових висновках, які зроблені Конституційним Судом України у своєму Рішенні у справі № 23-рп/2010від 22.12.2010.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Представником відповідача додано копію постанови від 25.09.2024 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 464162, де в п. 7 до постанови додаються зазначено: відеофіксація 996, але суду не було додано диск із даною відеофіксацією, крім того встановлено, що дана постанова не була вручена ОСОБА_1 як і не була надіслана рекомендованим листом.

Тобто, суд зазначає, що докази належного дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення оскаржуваної постанови відсутні. Отже, матеріали справи не містять доказів фіксації обставин як вчинення ОСОБА_2 інкримінованих йому за ч. 5 ст. 121, ч. 1 ст. 122 , ст. 125 КУпАП правопорушень, так і процедури розгляду відносно нього справи за вказані діяння та винесення відносно нього оскаржуваної постанови.

Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений, її зміст має відповідати вимогам, визначенимст. 283 КУпАП.

Однак, сама тільки постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, за відсутності зафіксованого факту події правопорушення, не є беззаперечним доказом вчинення адміністративного правопорушення особою, яка притягається до відповідальності, оскільки постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Враховуючи наведене, постанову у справі про адміністративне правопорушення суд не може визнати належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення, що відповідає позиції Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 липня 2020 року в справі №177/525/17.

Дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Така правова позиція узгоджується з позиціями, що викладені у постановах Верховного Суду від 15.11.2018у справі № 524/5536/17, від 30.05.2018у справі № 337/3389/16, від 17.07.2019у справі № 295/3099/17 та від 05.03.2020 по справі № 607/7987/17.

Окремо необхідно наголосити, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17 роз`яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожньогоруху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення позивачем Правил дорожньогоруху України відповідач, відповідно до ст.251КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.

Також, Суд звертає увагу на те, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача. Вказана позиція відповідає Постанові Верховного суду від 13 лютого 2020 року в справі №524/9716/16-а

Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі N 524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі N 295/3099/17.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Положеннями ч.2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу вимог ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п.3 ч.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд, як адміністративний, має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

На переконання суду, постанова серії БАД №464162 від 25.09.2024 була винесена відносно ОСОБА_1 із порушенням вимог процесуального права, відповідачем не надано суду належних доказів на спростування доводів позивача, а тому суд вважає, що постанова по справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню та справа про адміністративне правопорушення - закриттю.

Водночас, що стосується вимоги визнання протиправними дій посадових осіб відповідача, суд констатує, що ч.3 ст.286 КАС України передбачено виключний перелік рішень, які може прийняти місцевий загальний суд, як адміністративний, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, зокрема, відповідно до п.3 ч.3 вказаної статті, суд має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення. Разом з тим, вказаною нормоюКАС Українине передбачено можливість визнання дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень незаконними та протиправними при розгляді вказаної категорії справи, а тому суд приходить до висновку, що вимога про визнання неправомірними дій поліцейського до задоволення не підлягає.

Таким чином, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

На підставі наведеного, керуючись статтями 72-77, 90, 229, 241-246, 255, 268, 286 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Миргородського районного відділу поліції ГУНП в Полтавській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Постанову серії БАД №464162 від 25.09.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121, ч. 1 ст. 122, ст. 125 КУпАП - скасувати.

Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушень за ч. 5 ст. 121, ч. 1 ст. 122, ст. 125 КУпАП закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Миргородський районний відділ поліції ГУНП в Полтавській області, адреса знаходження: вул. Я.Усика, 34, м. Миргород, Полтавська область, код ЄДРПОУ 08674815.

Суддя Л. Г. Шатілова