Ухвала

від 29.10.2024 по справі 477/2731/24

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №477/2731/24

Провадження №2-з/477/15/24

УХВАЛА

про забезпечення позову

29 жовтня 2024 року м.Миколаїв

Суддя Жовтневого районного суду Миколаївської області Семенова Л.М., розглянувши заяву про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства Фірма «Сідкорн» про стягнення заборгованості з орендної плати та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

28 жовтня 2024 року позивачем ОСОБА_1 подано до Жовтневого районного суду Миколаївської області позов до Приватного підприємства Фірма «Сідкорн» про стягнення заборгованості з орендної плати та відшкодування моральної шкоди, у якому позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість з орендної плати у розмірі 104994,15 грн. (без врахування податків та обов`язкових платежів), інфляційні витрати у розмірі 5841,47 грн., три проценти річних у сумі 2076,78 грн., а всього 112912,40 грн. станом на 25 жовтня 2024 року, а також відшкодування моральної шкоди у розмірі 7000 грн. Загалом просить стягнути з відповідача 119912,40 грн. та витрати на судовий збір.

Також позивач 28 жовтня 2024 року подала заяву про забезпечення позову, у якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача, перелік якого міститься в Державних реєстрах про реєстрацію права власності на рухоме та нерухоме майно відповідача та грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи у інших осіб в межах ціни позову, яка становить 119912,40 грн.

Обгрунтовуючи вказану заяву, позивач зазначає, що їй на праві власності належить земельна ділянка площею 12,19 га в межах території Коларівської сільської ради (нині Мішково-Погорілівської) Миколаївського району Миколаївської області. 01 серпня 2017 року сторонами укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 7 років, зареєстрований 10 листопада 2017 року. Відповідач має заборгованість зі сплати орендної плати за 2023-2024 роки. Не зважаючи на неодноразові звернення позивача до директора ППФ «Сідкорн» ОСОБА_2 з приводу виплати орендної плати, виплата орендної плати до цього часу не здійснена.

Вважаючи, що невжиття заходів забезпечення позову значно ускладнить або ж взагалі унеможливить виконання рішення суду, позивач звернулась до суду з заявою про забезпечення позову.

Звертаючись з заявою про забезпечення позову, позивач просила про звільнення її від сплати судового збору, пославшись на скрутне матеріальне становище.

Відповідно до частини першої статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

З урахуванням частини першої статті 153 ЦПК України сторони та інші учасники справи в судове засідання не викликались.

Дослідивши матеріали справи в межах заяви про забезпечення позову, суд установив наступне.

Приписами статті 151 ЦПК України визначений зміст і форма заяви про забезпечення позову, які заявником дотримані.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Частиною другою статті 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Як зазначено в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

У пункті 4 вказаної Постанови, Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 вказала, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

З висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеної в постанові від 07 жовтня 2019 року в справі № 752/20385/18 убачається, що цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

При цьому, забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Мета забезпечення позову це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

На думку суду, необхідність застосування заходів забезпечення випливає із фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що їх незастосування призведе до ускладнення ефективного поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася.

Заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно, є видами забезпечення позову, передбаченими статтею 150 ЦПК України і мають відповідати предмету позову.

Предметом даного позову є вимога майнового характеру про стягнення грошових коштів у розмірі 119912,40 грн.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Арешт майна, який накладається судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, має на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.

При цьому, обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача та втручання у його господарську діяльність, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

Заходи забезпечення позову вживаються судом в межах позовних вимог, заявлених позивачем.

Оскільки встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах наразі неможливо, суд вважає, що для задоволення позовних вимог доцільно буде накласти арешт на грошові кошти відповідача, а також на рухоме та нерухоме майно відповідача саме в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів.

Таким чином, накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах ціни позову - 119912,40 грн. та на рухоме і нерухоме майно відповідача в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів, у разі їх недостатності, буде достатнім та співмірним заходом для забезпечення даного позову.

Стосовно зустрічного забезпечення, суд зазначає наступне.

Відповідно дочастини 1,2статті 154ЦПК Українисуд можевимагати відособи,яка звернуласяіз заявоюпро забезпеченняпозову,забезпечити відшкодуваннязбитків відповідача,які можутьбути спричиненізабезпеченням позову(зустрічнезабезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.

Згідно з частиною 3 статті 154 ЦПК України суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Відповідно до частини 6 статті 154 ЦПК України питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання. Копія ухвали про зустрічне забезпечення направляється учасникам справи не пізніше наступного дня після її постановлення.

Підстав для обов`язкового застосування зустрічного забезпечення на час розгляду заяви про забезпечення позову судом не вбачається.

Стосовно клопотання позивача про звільнення її від сплати судового збору, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 136 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою звільнити сторону у справі від сплати судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст.8 Закону України «Про судовий збір» суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті, а саме враховуючи майновий стан сторони, за умови,що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Позивачем було долучено до клопотання про звільнення її від сплати судового збору копію довідки про доходи №1450844703944425, виданої Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області, відповідно до якої сума її пенсії за період з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року складає 32200,00 грн.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» сума судового збору за подання заяви про забезпечення доказів або позову фізичною особою, враховуючи встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб у 2024 році, складає 605,60 грн.

Зазначений розмір судового збору не перевищує п`яти відсотків розміру річного доходу позивача, який складає 1610,00 грн., в зв`язку з чим підстав для задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору судом не вбачається.

За вказаного, вважаю за необхідне у задоволенні клопотання позивача щодо її звільнення від сплати судового збору за подачу заяви про забезпечення позову відмовити.

В той же час, враховуючи зазначені обставини, вбачаю підстави для відстрочення сплати судового збору, але не більше як до початку розгляду справи по суті.

Керуючись ч.2ст.8Закону України«Про судовийзбір», статтями 136,149, 150, 153, 258-260 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву про забезпечення позову задовольнити частково.

Накласти арешт на грошові кошти відповідача Приватного підприємства Фірма «Сідкорн», що знаходяться на його рахунках в банківських або інших фінансово-кредитних установах у межах ціни позову 119912 (сто дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот дванадцять) грн. 40 коп. та на рухоме і нерухоме майно відповідача в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів, у разі їх недостатності.

У задоволенні клопотання позивача щодо звільнення від сплати судового збору відмовити.

Відстрочити сплату судового збору, але не більше як до початку розгляду справи по суті.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення.

Учасник справи, якому копія ухвали суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суд, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала в частині забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Заявник (позивач):

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: Приватне підприємство Фірма «Сідкорн» (ЄДРПОУ 24063175, 54055, м.Миколаїв, вул.Погранична, 157).

Суддя Л.М.Семенова