Постанова

від 29.10.2024 по справі 439/2036/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 439/2036/23 Головуючий у 1 інстанції: Петейчук Б.М.

Провадження № 22-ц/811/2305/24 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2024 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ніткевича А.В.,

суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,

секретаря Матяш С.І.

з участю представника позивачів ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Львівського апеляційного суду у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Скарбниця" на рішення Бродівського районного суду Львівської області від 06 червня 2024 року в складі судді Петейчука Б.М. у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» про стягнення страхового відшкодування,-

встановив:

У жовтні 2023 року представник позивачів ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПрАТ «Акціонерна страхова компанія скарбниця» про стягнення страхового відшкодування.

Вимоги обґрунтовані тим, що 09 грудня 2018 року о 18 годині 32 хвилині на двадцять третьому кілометрі автодороги «Т14-10» сполученням «Броди-Червоноград», водій ОСОБА_5 , керуючи автомобільним транспортним засобом марки «БАЗ А079.20 Еталон», реєстраційний номерний знак: НОМЕР_1 , рухаючись у напрямку міста Броди Львівської області, здійснив обгін гужового транспорту, який рухався у попутному із ним напрямку, під керуванням водія ОСОБА_6 , виїхавши при цьому на смугу зустрічного руху, де здійснив зіткнення з автомобільним транспортним засобом марки «ВАЗ 21112», реєстраційний номерний знак: НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_7 , який рухався у зустрічному напрямку, унаслідок чого водій ОСОБА_7 загинув на місці дорожньо-транспортної пригоди.

Вироком Бродівського районного суду Львівської області від 24 березня 2023 року справа № 439/1389/20 встановлено вину водія ОСОБА_5 який керував автомобільним транспортним засобом марки «БАЗ А079.20 Еталон», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , у заподіянні смерті водієві ОСОБА_7 , який керував автомобільним транспортним засобом марки «ВАЗ 21112», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , за результатами дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 09 грудня 2018 року о 18 годині 32 хвилині на двадцять третьому кілометрі автодороги «Т14-10» сполученням «Броди-Червоноград».

Вирок суду був оскаржений до суду апеляційної інстанції у частині призначеного покарання, однак ухвалою Львівського апеляційного суду від 20 червня 2023 року залишений без змін, а апеляційна скарга залишена без задоволення.

Позивачі акцентують увагу, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 , як водія автомобільного транспортного засобу марки «БАЗ А079.20 Еталон», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 на момент події дорожньо-транспортної пригоди, була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у ПрАТ «Страхова компанія «Скарбниця».

28 січня 2019 року на адресу страховика ПрАТ «Страхова компанія «Скарбниця» надіслана заява про виплату страхового відшкодування в інтересах членів сім`ї загиблого ОСОБА_7 . Заявниками були батько ОСОБА_3 , мати ОСОБА_2 , дружина ОСОБА_8 , син ОСОБА_9 . Загальна сума страхового відшкодування, із врахуванням встановленого ліміту, складала 200 000 (двісті тисяч) гривень 00 копійок, з яких: по 11 169 гривень 00 копійок - моральної шкоди для кожного зі заявників, 155 324 гривні 00 копійок - витрат на утримання для малолітнього сина загиблого.

03 липня 2019 року страховик ПрАТ «Страхова компанія «Скарбниця» повідомив, що розгляд страхової справи призупинений до моменту встановлення вини водія ОСОБА_5 у заподіянні шкоди за результатами вчинення дорожньо-транспортної пригоди.

03 травня 2023 року на адресу страховика надіслано вирок суду, яким встановлена вина заподіювача шкоди, однак 01 серпня 2023 року страховиком ПрАТ «Страхова компанія «Скарбниця» відмовлено у виплаті страхового відшкодування позивачам у зв`язку із тим, що позивачам така шкода повністю відшкодована ОСОБА_5 , як заподіювачем шкоди.

Позивачі мотивують, що відмова страховика є безпідставною та такою, що прямо суперечить закону, оскільки до складу відшкодованої шкоди заподіювачем шкоди не входило страхове відшкодування, про що позивачі складали відповідні розписки. Зважаючи на те, що страховик прострочив грошове зобов`язання, до останнього можна застосувати штрафні санкції, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, а саме пеню, три проценти річних та інфляційні втрати за користування чужими коштами за весь час прострочення. Просив позов задовольнити.

Оскаржуваним рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 06 червня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» про стягнення страхового відшкодування - задоволено частково.

Стягнуто із ПрАТ «АСК Скарбниця» на користь ОСОБА_4 , яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_9 , страхове відшкодування моральної шкоди у розмірі 22 338 гривень та витрат на утримання у розмірі 155 324 гривні. Всього стягнуто 177 662 гривні.

Стягнуто із ПрАТ «АСК Скарбниця» на користь ОСОБА_2 11 169 гривень, як страхове відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто із ПрАТ «АСК Скарбниця» на користь ОСОБА_3 11169 гривень, як страхове відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто із ПрАТ «АСК Скарбниця» на користь ОСОБА_4 , яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_9 , пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 17 328 грн. 13 коп., 3% річних від простроченої суми боргу у розмірі 1241 грн. 20 коп. Всього стягнуто 18 569 грн. 33 коп.

Стягнуто із ПрАТ «АСК Скарбниця» на користь ОСОБА_2 , пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 1089 грн. 36 коп., 3% річних від простроченої суми боргу у розмірі 78 грн. 03 коп. Всього стягнуто 1167 грн. 39 коп.

Стягнуто із ПрАТ «АСК Скарбниця» на користь ОСОБА_3 , пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 1089 грн. 36 коп., 3% річних від простроченої суми боргу у розмірі 78 грн. 03 коп. Всього стягнуто 1167 грн. 39 коп.

Стягнуто із ПрАТ «АСК Скарбниця» на користь ОСОБА_4 , яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_9 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3333 грн. 33 коп.

Стягнуто із ПрАТ «АСК Скарбниця» на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3333 грн. 33 коп.

Стягнуто із ПрАТ «АСК Скарбниця» на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3333 грн. 33 коп.

Рішення суду оскаржила представник відповідача ПрАТ"Акціонерна Страхова компанія "Скарбниця" Горбаєнко А.С., не погоджується із рішенням суду в частині витрат на утримання малолітнього сина, та як наслідок із штрафними санкціями, нарахованими на цю вимогу.

Зокрема, задовольняючи позовні вимоги у цій частині, суд не врахував, що представник позивачів не надав доказів перебування дитини на утриманні померлого та не довів, що його утримання було постійним і основним засобом існування, також позивач не здійснив обрахунок розміру частки доходу померлого, що припадала на його утримання.

При цьому, згідно закону до заяви про страхове відшкодування, крім іншого додаються документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній календарний рік, розміри пенсії, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв`язку із смертю годувальника.

Покликається на судову практику, де касаційний суд звертає увагу на відсутність доказів, які є передумовою для прийняття страховиком рішення щодо виплати страхового відшкодування.

Зокрема, зазначає, що сам по собі факт проживання за однією адресою із загиблим не може свідчити про перебування на його утриманні.

Щодо розміру витрат на утримання, то зазначає, що такий обраховується шляхом різниці щомісячного заробітку та частки доходу, що припадала на самого померлого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди, однак судом не встановлено, чи був ще хтось на утриманні померлого, тому неможливо визначити розмір належного відшкодування, оскільки відсутній розрахунок частки, що припадала на утримання дитини.

Не погоджуючись із виплатою страхового відшкодування на утримання малолітнього сина, просить у випадку задоволення апеляційної скарги у цій частині, скасувати також нараховані штрафні санкції за період з 04.08.2023 по 27.10.2023, наводить свій розрахунок.

Просить скасувати рішення Бродівського районного суду Львівської області від 06 червня 2024 року в частині стягнення страхового відшкодування витрат на утримання у розмірі 155324,00 грн. та в частині нарахованих штрафних санкцій. Судові витрати покласти на позивача.

09.09.2023 на адресу апеляційного суду надійшов відзив представника позивачів ОСОБА_1 на апеляційну скаргу, в якому покликаючись на відповідні обставини у спірних правовідносинах та обгрунтування таких, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін.

В судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_1 апеляційну скаргу заперечив, в обґрунтування надав пояснення, аналогічні доводам відзиву на апеляційну скаргу.

Представник відповідача ПрАТ «АСК «Скарбниця» будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання 29 жовтня 2024 року не прибув, не повідомив суд про причину неявки.

На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду питання по суті, а тому вважає за можливе відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, проводити розгляд справи за відсутності осіб, що не з`явилися.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивачів ОСОБА_1 на заперечення доводів скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення враховуючи таке.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, між ОСОБА_5 , як заподіювачем шкоди, та позивачами батьком ОСОБА_3 , матір`ю ОСОБА_2 , дружиною ОСОБА_8 , сином ОСОБА_9 , як сім`єю потерпілого (загиблого) ОСОБА_7 , виникло недоговірне (деліктне) зобов`язання з відшкодування шкоди, яка завдана унаслідок взаємодії декількох джерел підвищеної небезпеки.

Заподіювачем шкоди було відшкодовано матеріальну та моральну шкоду дружині, батькам, а також малолітній дитині потерпілого, окрім шкоди, яка покривається страховиком ПрАТ «Страхова компанія «Скарбниця» у межах страхового ліміту, тобто дружина, батьки та малолітня дитина потерпілого мали повне законне право на отримання страхової виплати від страховика заподіювача шкоди у межах встановлено страхового ліміту.

Таким чином, відмова ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» у виплаті страхового відшкодування є необґрунтованою та такою, що порушує право малолітньої дитини потерпілого, а також дружини та батьків потерпілого, на отримання страхового відшкодування.

Врахувавши встановлені ліміти для загального розміру страхового відшкодування (регламентної виплати) моральної шкоди для малолітньої дитини потерпілого, а також дружини та батьків потерпілого, які становить 44 676, 00 гривень (із розрахунку: 3 723 х 12 = 44 676), суд стягнув із ПрАТ «Страхова компанія «Скарбниця» кожному із них страхове відшкодування моральної шкоди у розмірі 11 169,00 гривень.

Крім цього, мінімально встановлений ліміт для загального розміру страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцю померлого становить 134 028 гривень 00 копійок, однак врахувавши щомісячний дохід загиблого ОСОБА_7 , який становив 8 531 гривня 00 копійок, виплата утриманцю (малолітньому сину) загиблого ОСОБА_9 повинна була становити 678 262 (шістсот сімдесят вісім тисяч двісті шістдесят дві) гривні 20 копійок, тому виходячи із ліміту страхового відшкодування у розмірі 200 000 (двісті тисяч) гривень та врахувавши різницю між наявним лімітом страхового відшкодування та фактичним розміром відшкодування моральної шкоди дружині, сину та батькам потерпілого, ПрАТ «Страхова компанія «Скарбниця» зобов`язане виплатити на користь утриманця потерпілого: ОСОБА_9 страхове відшкодування витрат на утримання у розмірі 155 324 гривні 00 копійок.

Щодо нарахування штрафних санкцій за несвоєчасне виконання страховиком грошового зобов`язання, суд вказав, що строк, з якого починається неправомірне нездійснення страхового відшкодування, отже, з якого починається порушення грошового зобов`язання, є 04 серпня 2023 року, кінцем періоду розрахунку позивачі визначають 27 жовтня 2023 року.

Врахувавши суму заборгованості, яка підлягає виплаті дружині ОСОБА_4 , а також малолітній дитині потерпілого ОСОБА_9 , яка становить 177 662,00 грн., на переконання суду, із ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» підлягає стягненню на користь ОСОБА_4 , яка діє в інтересах малолітнього сина, пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 17 328,13 грн, три проценти річних від простроченої суми боргу у розмірі 1 241,20 грн, а всього 18 569,33 грн.

Оскільки сума заборгованості, яка підлягає виплаті батьку та матері становить 11 169,00 грн, кожному, із ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» необхідно стягнути на їх користь пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 1 089,36 грн, три проценти річних від простроченої суми боргу у розмірі 78,03 грн., а всього 1 167,39 грн., кожному.

Таким чином, суд задовольнив частково позовні вимоги у цій частині.

Крім цього, дослідивши обставини справи у контексті понесених позивачами судових витрат, здійснивши оцінку доказів з точки зору дійсності, допустимості, достатності та належності, виходячи із внутрішнього переконання, суд прийшов переконання, що надані послуги професійної правничої допомоги представником позивачів належать до судових витрат, у своїй сукупності відповідають критеріям дійсності, необхідності, розумності їх розміру, з урахуванням складності справи, однак вважав за необхідне врахувати витрати на професійну правову (правничу) допомогу в межах одного договору про надання правової допомоги від 04 жовтня 2023 року, тобто у розмірі 10 000,00 грн., суд стягнув із відповідача на кожного із позивачів по 3 333,33 грн. витрати на професійну правничу допомогу, задовольнивши частково вимоги у цій частині.

Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з такого.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Обравши відповідний спосіб захисту права, позивач в силу ст. 12 ЦПК України зобов`язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (ч. 1 ст. 1 ЦК України).

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, юридичні факти, заподіяння матеріальної та моральної шкоди тощо, а також вони можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (ст. 11 ЦК України).

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Враховуючи наведене, правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом (постанова Верховного Суду від 11 листопада 2019 року у цивільній справі 337/474/14-ц, провадження № 61-15813сво18).

Судом встановлено такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.

09 грудня 2018 року о 18 годині 32 хвилини на двадцять третьому кілометрі автодороги «Т14-10» сполученням «Броди-Червоноград», ОСОБА_5 , керуючи автомобільним транспортним засобом марки «БАЗ А079.20 Еталон», реєстраційний номерний знак: НОМЕР_1 , рухаючись у напрямку міста Броди Львівської області, здійснив обгін гужового транспорту, який рухався у попутному із ним напрямку, під керуванням ОСОБА_6 , виїхавши при цьому на смугу зустрічного руху, де здійснив зіткнення з автомобільним транспортним засобом марки «ВАЗ 21112», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_7 , який рухався у зустрічному напрямку, внаслідок чого водій ОСОБА_7 загинув на місці дорожньо-транспортної пригоди, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 10 грудня 2018 року та свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 11 грудня 2018 року, актовий запис № 41 (а.с. 33, 49).

Вироком Бродівського районного суду Львівської області від 24 березня 2023 року, справа № 439/1389/20 ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді п`ять років позбавлення волі без позбавленням права керувати транспортними засобами.

На підставі ст.75 КК України звільнено засудженого ОСОБА_5 від призначеного основного покарання з випробуванням, встановивлено йому іспитовий строк три роки.

На підставі ст.76 ч.1 КК України покладено на засудженого обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання.

Скасовано арешт накладений ухвалою слідчого судді від 10.12.2018 на автомобіль ВАЗ 21121 реєстраційний номер НОМЕР_4 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_2 , яка проживає за адресою АДРЕСА_1 .

Скасовано арешт накладений ухвалою слідчого судді від 10.12.2018 на гужову підводу, яка належить ОСОБА_6 , який проживає АДРЕСА_2 .

Скасовано арешт накладений ухвалою слідчого судді від 10.12.2018 на автобус марки «БАЗ А079.20 Еталон» реєстраційний номер НОМЕР_5 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_10 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Речові докази, а саме:

автомобіль марки ВАЗ 21121 р.н. НОМЕР_4 , який зберігається на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів ВП №1 Золочівського РВП ГУНП у Львівській області - передано у розпорядження ОСОБА_2 ;

гужову підводу, яка передана на зберігання ОСОБА_6 - залишено у його розпорядженні;

автобус марки «БАЗ А079,20 Еталон» реєстраційний номер НОМЕР_5 , який переданий на відповідальне зберігання ТзДВ «Червоноградське АТП 14628» - залишено в його користуванні.

Стягнуто з ОСОБА_5 в користь держави судові витрати за проведення судових експертиз, а саме:

- судової автотехнічної експертизи № 140 від 28.03.2019 - 3454, 00 грн.;

- судової автотехнічної експертизи № 141 від 06.05.2019 - 3925, 00 грн.;

- судової автотехнічної експертизи № 142 від 29.03.2019 - 1727, 00 грн.;

- судової транспортно - трасологічної експертизи № 143 від 21.03.2019 - 7065, 00 грн.;

- судової автотехнічної експертизи № 144 від 12.03.2019 - 4086, 00 грн.;

- інженерно - транспортної експертизи № 15/2/624 від 18.06.2020 за спеціальністю 10.1 «Дослідження обставин і механізму дорожньо - транспортних пригод» - 1634, 50 грн.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 20 червня 2023 року вирок Бродівського районного суду Львівської області від 24.03.2023 року відносно ОСОБА_5 залишено без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_11 без задоволення (т. 1 а.с. 53-57, 64-65).

Таким чином, обставини дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 09 грудня 2018 року, а також вина у такій, визначені судовими рішеннями, які набрали законної сили, відтак у силу статті 82 ЦПК України не підлягають доказуванню у ході розгляду даної цивільної справи.

Зокрема, у вироку зазначено, що ОСОБА_5 , своїми діями, вчиненими з необережності, порушив правила безпеки дорожнього руху, будучи особою, яка керувала транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України.

У ході судового розгляду обвинуваченим відшкодована повністю матеріальна та моральна шкода потерпілим, претензій до нього в останніх не було. Цивільний позов у межах кримінального провадження не заявлявся.

В свою чергу, судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність водія автомобільного транспортного засобу марки «БАЗ А079.20 Еталон», реєстраційний номерний знак: НОМЕР_1 , на момент ДТП, була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, Поліс № АМ 2879130, страховик ПрАТ «Страхова компанія «Скарбниця» (а.с. 50).

28 січня 2019 року представник заявників батька ОСОБА_3 , матері ОСОБА_2 , дружини ОСОБА_8 , сина ОСОБА_9 , загиблого ОСОБА_7 - ОСОБА_12 звернувся до ПрАТ «Страхова компанія «Скарбниця» із заявою № 00986/19 про виплату страхового відшкодування, до заяви додано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_6 від 05 серпня 2014 року, свідоцтво про народження серії НОМЕР_7 від 25 лютого 2015 року, свідоцтво про народження серії НОМЕР_8 віл 27 грудня 1988 року; свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_9 від 31 жовтня 1987 року (т. 1 а.с. 9-11, 31-32, 34-35).

Разом з цим, 03 липня 2019 року страховик ПрАТ «Страхова компанія «Скарбниця» повідомив ТзОВ «Центр авто виплат поліс», що розгляд страхової справи призупинений до моменту встановлення вини водія ОСОБА_5 у заподіянні шкоди за результатами вчинення дорожньо-транспортної пригоди (т. 1 а.с. 51).

03 травня 2023 року представник заявників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 та ОСОБА_4 - ОСОБА_12 подав заяву до ПрАТ «Страхова компанія «Скарбниця» про долучення документів на підтвердження підстав для здійснення страхової виплати, а саме долучено докази вини водія забезпечуваного транспортного засобу ОСОБА_5 у вчиненні досліджуваної дорожньо-транспортної пригоди. У подальшому, на вимоги страховика, заявником долучено підтвердження набрання судовим рішенням, яким встановлено вину водія забезпечуваного транспортного засобу, законної сили (а.с. 52, 61-63).

01 серпня 2023 року страховик ПрАТ «Страхова компанія «Скарбниця» відмовив у виплаті страхового відшкодування позивачам, у зв`язку із тим, що заявникам така шкода була повністю відшкодована заподіювачем шкоди ОСОБА_5 , про що заявники надали власноруч складені розписки, які долучені до матеріалів кримінального провадження (т. 1 а.с. 67-71, 165, 175-176).

Звертаючись із позовними вимогами, позивачі свої доводи зводять до того, що ОСОБА_5 , як заподіювач шкоди відшкодував їм матеріальну та моральну шкоду, окрім шкоди, яка покривається страховиком, тобто Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Скарбниця» у межах страхового ліміту, тому просили стягнути таку у примусовому порядку, а також, оскільки страховик прострочив грошове зобов`язання, просили застосувати до такого штрафні санкції, передбачені статтею 625 ЦК України.

Зважаючи на те, що рішення суду оскаржується лише відповідачем ПрАТ «Страхова компанія «Скарбниця» та виключно в частині стягнення страхового відшкодування витрат на утримання та нарахованих на таке відшкодування штрафних санкцій, колегія суддів слідуючи принципу диспозитивності цивільного судочинства та вимогам ст. 367 ЦПК України, оскаржуване рішення в іншій частині не перевіряє.

Так, з матеріалів справи вбачається, що загиблий ОСОБА_7 є батьком ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Серія НОМЕР_10 (т. 1 а.с. 32).

З 05 серпня 2014 року ОСОБА_7 перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_13 , що підтверджується копрією свідоцтва про шлюб, Серія НОМЕР_11 (т. 1 а.с. 31).

Батьками загиблого ОСОБА_7 є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження № НОМЕР_12 (т. 1 а.с. 34).

Згідно із довідкою виконкому Лопатинської селищної ради від 21.12.2018 № 1599, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрована та проживає в АДРЕСА_4 , разом з нею зареєстрований та проживає син ОСОБА_9 2015 р.н. (а.с. 36).

Загальна сума доходу ОСОБА_7 , який працював викладачем дванадцятого розряду, за період часу, починаючи зі 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року становить 79 351 (сімдесят дев`ять тисяч триста п`ятдесят одна) гривень 83 копійки, що підтверджується довідкою про доходи за № 01-294 від 17 грудня 2018 року.

Загальна сума доходу ОСОБА_7 , за сумісництвом на посаді тракториста, за період часу, починаючи зі 26 січня 2018 року по 01 червня 2018 року, без урахування аліментів, становить 5 806 (п`ять тисяч вісімсот шість) гривень 44 копійки, що підтверджується довідкою про доходи за №66 від 17 грудня 2018 року (а.с. 41-42).

Витрати на поховання ОСОБА_7 становлять 8 570 (вісім тисяч п`ятсот сімдесят) гривень, що підтверджується накладною № 34 від 09 грудня 2018 року, товарним чеком від 09 грудня 2018 року (37-40).

Зазначені обставини підтверджуються належними у справі доказами та визнаються сторонами, тому також не підлягають доказуванню.

Колегія суддів виходить з того, що регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, до сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (Далі Закон № 1961-IV).

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за цим законом є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону).

Стаття 4 цього закону визначає суб`єктів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Згідно із статтею 6 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоровю та/або майну потерпілого.

Настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми, в порядку визначеному законом.

Відповідно до ст. 22.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно із пунктом 27.3 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначається, що страховик (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону,- МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим).

Враховуючи наведене, безумовним є те, що позивачі, як батьки, дружина та син є належними субєктами у спірних правовідносинах та мають право на відшкодування відповідної шкоди.

Фактично заперечуючи позовні вимоги та висновки суду першої інстанції щодо таких, відповідач ПрАТ «Страхова компанія «Скарбниця», як страховик свої доводи зводить до того, що відсутні докази, які є передумовою для прийняття відповідачем рішення щодо виплати страхового відшкодування, заперечуючи суму страхового відшкодування на утримання малолітнього сина, просить відмовити і у стягненні нарахованих штрафних санкцій.

Таким чином, виключною правовою проблемою у спірних правовідносинах є встановлення права потерпілої особи на відповідне відшкодування шкоди, яке кореспондується із обов`язком страховика на виплату такого, а також підставність покладення на страховика штрафних санкцій у зв`язку з невчасною виплатою відшкодування, тобто виконання свого зобов`язання.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що доводи апеляційної скарги є дещо взаємовиключними, оскільки в одному випадку доводячи про відсутність підстав для стягнення відшкодування на утримання в принципі, за недоведеністю, в іншому випадку, представник відповідача зазначає про те, що неможливо визначити розмір належного відшкодування, оскільки відсутній розрахунок частки, що припадала на утримання дитини, тобто фактично годиться із наявністю підстав для цього.

Відповідно до частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

За змістом статті 1167 ЦК України, якщо моральної шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, така моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

При цьому, за змістом частин першої, другої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до вимог частин другої та п`ятої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Отже, у відносинах між володільцем джерела підвищеної небезпеки та третіми особами, яким такий володілець завдав шкоди, діє принцип відповідальності володільця незалежно від його вини.

Верховний Суд у постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 450/4163/18 зазначив, що особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (крім випадку відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки), є те, що володілець такого джерела зобов`язаний відшкодувати завдану шкоду незалежно від його вини. Разом із цим, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого. Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди. У той же час, чинне законодавство не передбачає такої підстави для звільнення від відповідальності в частині відшкодування моральної шкоди власника джерела підвищеної небезпеки, як вина потерпілого.

Аналіз положень статей 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України свідчить про встановлення в цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить: по-перше, правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода (в тому числі моральна), завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; по-друге, правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб`єктами, у спеціальний спосіб тощо).

Отже, положення статей 1187, 1188 ЦК України є спеціальними щодо статті 1166 ЦК України, тому за загальним правилом перевага у вирішенні вказаного спору мала б надаватися спеціальним нормам.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 06 листопада 2013 року у справі № 6-108цс13.

Таким чином, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела, а завдана ним шкода відшкодовується незалежно від вини, у тому числі якщо шкоду завдано смертю фізичної особи.

Такі висновки відповідають практиці Верховного Суду висловленій у постановах від 05.12.2008, справа № 757/58802/16, від 10.01.2019, справа № 500/2095/15, від 10.07.2020 у справі № 554/858/19.

Разом з тим, як вже зазначалося, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо - транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» далі Закон № 1961-IV, вказаний Закон).

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону).

Відповідно до п. 2.1. ст. 2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», його норми мають перевагу над нормами інших законів у цій сфері страхування.

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за цим законом є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону).

Стаття 4 цього закону визначає суб`єктів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, зокрема до таких відносяться страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ), потерпілі.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

За змістом пункту 22.1 статті 22, статті 23 цього Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема, шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Таким чином, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом № 1961-IVпорядку.

Такий висновок послідовно підтриманий практикою касаційного суду, у якій наголошено, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми, зокрема аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 23.09.2020, справа № 199/1100/19.

З положень Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вбачається, що цей Закон регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до ст. 35 Закону для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Ця стаття також передбачає, що повинна містити заява, а також які документи додаються до такої.

Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Враховуючи наведене, дійсно законодавчо встановлений мінімальний ліміт для загального розміру страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцю померлого становив 134 028,00 грн (із розрахунку: 3 723 х 36).

Разом з цим, враховуючи щомісячний дохід загиблого ОСОБА_7 , виплата утриманцю могла бути значно вищою.

В свою чергу, страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Відповідно до п. 36.1 ст. 36 вказаного вище Закону страховик, керуючись нормами Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Таким чином, враховуючи наявність ліміту страхового відшкодування у розмірі 200 000 (двісті тисяч) гривень, стягнутого судом відшкодування моральної шкоди дружині, сину та батькам потерпілого, розмір страхового відшкодування на утриманця, який може бути покладено на ПрАТ «Страхова компанія «Скарбниця» та є предметом спору становить 155 324,00 грн. (200000,00 грн. - 44676,00 грн).

У разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується, зокрема, дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років) (частина перша статті 1200 ЦК України).

Таким чином, коло осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, можна розділити на дві групи: а) непрацездатні особи, які були на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання утримання; б) дитина потерпілого, народжена після його смерті.

При цьому, спільною обставиною, яка повинна враховуватися при стягненні виплати у судовому порядку є те, що розмір відшкодування визначається в мінімальних заробітних платах у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, а також те, що сукупний розмір усіх відшкодувань не може перевищувати страхового ліміту за завдану шкоду.

Факт перебування особи на утриманні померлого має значення для відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування, відтак одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Зазначена стаття СК України не містить визначення, за яких обставин особа може вважатися такою, що потребує матеріальної допомоги.

Враховуючи наведене, факт перебування малолітнього ОСОБА_9 2015 р.н. на утриманні свого батька загиблого ОСОБА_7 є безумовним та жодним чином не спростований відповідачем.

Таким чином, саме лише покликання апелянта на судову практику де касаційний суд дійшов висновку, що факт проживання за однією адресою із загиблим не може свідчити про перебування на його утриманні та висловлення такої позиції за абсолютно інших правовідносин, висновків суду у цій частині не спростовує.

Статтею 36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик, приймаючи рішення про виплату страхового відшкодування, зобов`язаний виплатити його в передбачений 90-денний строк з моменту отримання заяви про виплату страхового відшкодування (п. 36.2 цієї статті).

Таким чином, суд першої інстанції прийшов правильного висновку, що в порушення наведених норм матеріального закону відповідач ПрАТ «Страхова компанія «Скарбниця», отримавши інформацію про дорожньо-транспортну пригоду, протиправно відмовив у здійсненні страхового відшкодування, покликаючись на відшкодування шкоди винною особою.

Враховуючи наведене, колегія суддів розділяє висновок місцевого суду про те, що заявлені позовні вимоги у частині стягнення з відповідача на користь позивачки ОСОБА_4 , яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_9 страхове відшкодування на утримання у розмірі 155 324 гривні, як відшкодування у граничних межах ліміту такого відшкодування є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів статті 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом тридцяти днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування.

Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що наявність чи відсутність у страховика обов`язку з виплати страхового відшкодування замість завдавача шкоди не є предметом розгляду в кримінальному провадженні, тому відсутність судового рішення у кримінальному провадженні не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог потерпілої особи до страховика про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Більше того, відсутність вини водія забезпеченого транспортного засобу та закриття кримінального провадження відносно нього не звільняє страховика від обов`язку відшкодувати шкоду, що відповідає висновку, викладеному у постанові Верховного Суду у справі №345/3335/17 від 03.06.2020, який зводиться до того, що порядок та умови відшкодування шкоди безпосередньо встановлено ЦК України, відповідно до якого умовами відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність цієї шкоди у потерпілого і причинного зв`язку між ними. Особливі правила статті 1187 ЦК України діють тоді, коли шкоду завдано тими властивостями об`єкта, через які діяльність із ним визнається джерелом підвищеної небезпеки. Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно із положеннями статті 611 ЦК у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

При цьому, неможливість задоволення вимог у судовому порядку щодо зобов`язання відповідача виконати основне зобов`язання, у зв`язку з виконанням такого під час розгляду справи та закриття судом, з цих підстав, провадження у відповідній частині вимог позивача, не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог про стягнення штрафних санкцій, оскільки такі вимоги пред`являються у зв`язку з відповідними обставинами та набутим правом осіб (позивачів у справі).

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення індексу інфляції та 3 % річних.

Зважаючи на те, що судом встановлено право позивачів на отримання виплати страхового відшкодування і невиконання такого відповідачем у визначений законом строк, колегія суддів погоджується з тим, що позивачі мають право на стягнення пені, у зв`язку з простроченням виплати страхового відшкодування.

Іншими словами, оскільки право у позивачів на виплату їм сум страхових відшкодувань, слідуючи їх доводам виникло 04.05.2023, кінцевим терміном періоду розрахунку позивачі визначають 27.10.2023, колегія суддів погоджується з тим, що за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань, суд першої інстанції підставно стягнув на користь ОСОБА_4 , яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_9 , пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 17 328 гривень 13 копійок та три проценти річних від простроченої суми боргу у розмірі 1 241 гривня 20 копійок, а всього 18 569 (вісімнадцять тисяч п`ятсот шістдесят дев`ять) гривень 33 копійки.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 368, 372, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Скарбниця" - залишити без задоволення.

Рішення Бродівського районного суду Львівської області від 06 червня 2024 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 30 жовтня 2024 року.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк