Повістка

від 17.12.2024 по справі 439/2036/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 439/2036/23 Головуючий у 1 інстанції: Петейчук Б.М.

Провадження № 22-з/811/316/24 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові заяву представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвоката Ільківа Миколи Миколайовича про ухвалення додаткового рішення у справі за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Скарбниця" на рішення Бродівського районного суду Львівської області від 06 червня 2024 року та апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвоката Ільків Миколи Миколайовича на ухвалу Бродівського районного суду Львівської області від 05 серпня 2024 року в складі судді Петейчука Б.М. у справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» про стягнення страхового відшкодування,-

встановив:

У жовтні 2023 року представник позивачів ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» про стягнення страхового відшкодування,

Рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 06 червня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія скарбниця» про стягнення страхового відшкодування - задоволено частково.

Стягнуто із ПрАТ «АСК Скарбниця» на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_5 страхове відшкодування моральної шкоди у розмірі 22 338 гривень та витрат на утримання у розмірі 155 324 гривні. Всього стягнуто 177 662 гривні.

Стягнуто із ПрАТ «АСК Скарбниця» на користь ОСОБА_3 11 169 гривень, як страхове відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто із ПрАТ «АСК Скарбниця» на користь ОСОБА_2 11169 гривень, як страхове відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто із ПрАТ «АСК Скарбниця» на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_5 , пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 17 328 грн. 13 коп., 3% річних від простроченої суми боргу у розмірі 1241 грн. 20 коп. Всього стягнуто 18 569 грн. 33 коп.

Стягнуто із ПрАТ «АСК Скарбниця» на користь ОСОБА_3 , пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 1089 грн. 36 коп., 3% річних від простроченої суми боргу у розмірі 78 грн. 03 коп. Всього стягнуто 1167 грн. 39 коп.

Стягнуто із ПрАТ «АСК Скарбниця» на користь ОСОБА_2 , пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 1089 грн. 36 коп., 3% річних від простроченої суми боргу у розмірі 78 грн. 03 коп. Всього стягнуто 1167 грн. 39 коп.

Стягнуто із ПрАТ «АСК Скарбниця» на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_5 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3333 грн. 33 коп.

Стягнуто із ПрАТ «АСК Скарбниця» на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3333 грн. 33 коп.

Стягнуто із ПрАТ «АСК Скарбниця» на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3333 грн. 33 коп.

24 липня 2024 року Бродівський районний суд Львівської області видав виконавчі листи на виконання рішення у даній справі №439/2036/23.

30 липня 2024 року представник ПрАТ АСК «Скарбниця» подала до суду заяву про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, просила постановити ухвалу, якою визнати виконавчі листи у справі №439/2036/23 такими, що не підлягають виконанню.

Ухвалою Бродівського районного суду Львівської області від 05 серпня 2024 року заяву представника відповідача Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню - задоволено повністю.

Визнано такими, що не підлягають виконанню виконавчі листи, видані 23 липня 2024 року на підставі рішення Бродівського районного суду Львівської області від 06 червня 2024 року у цивільній справі №439/2036/23 за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» про стягнення страхового відшкодування.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» безпідставно одержані стягувачем за виконавчими листами від 23.07.2024 у цивільній справі №439/2036/23 грошові кошти у розмірі 199 564 (сто дев`яносто дев`ять тисяч п`ятсот шістдесят чотири) гривні 63 коп.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» безпідставно одержані стягувачем за виконавчими листами від 23.07.2024 у цивільній справі №439/2036/23 грошові кошти у розмірі 15 669 (п`ятнадцять тисяч шістсот шістдесят дев`ять) гривень 33 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» безпідставно одержані стягувачем за виконавчими листами від 23.07.2024 у цивільній справі №439/2036/23 грошові кошти у розмірі 15 669 (п`ятнадцять тисяч шістсот шістдесят дев`ять) гривень 33 коп.

Рішення суду оскаржила представник відповідача ПрАТ"Акціонерна Страхова компанія "Скарбниця" Горбаєнко А.С., не погоджуючись із таким в частині витрат на утримання малолітнього сина, та як наслідок із штрафними санкціями, нарахованими на цю вимогу, просила скасувати рішення Бродівського районного суду Львівської області від 06 червня 2024 року в частині стягнення страхового відшкодування витрат на утримання у розмірі 155324,00 грн. та в частині нарахованих штрафних санкцій. Судові витрати покласти на позивача.

Ухвалу Бродівського районного суду Львівської області від 05 серпня 2024 рокуоскаржив представник позивачів ОСОБА_4 , просив скасувати таку та відмовити у задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Постановою Львівського апеляційного суду від 29 жовтня 2024 року (провадження № 22-ц/811/2305/24 ) апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Скарбниця" - залишено без задоволення, рішення Бродівського районного суду Львівської області від 06 червня 2024 року - залишено без змін.

Постановою Львівського апеляційного суду від 29 жовтня 2024 року (провадження № 22-ц/811/2581/24) апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвоката Ільківа Миколи Миколайовича - задоволено частково.

Ухвалу Бродівського районного суду Львівської області від 05 серпня 2024 року в частині стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» безпідставно одержаних стягувачами за виконавчими листами від 23.07.2024 у цивільній справі №439/2036/23 грошових коштів у відповідних розмірах - скасовано.

В іншій частині ухвалу Бродівського районного суду Львівської області від 05 серпня 2024 року - залишено без змін.

06.11.2024 на адресу апеляційного суду надійшла заява представника ОСОБА_4 про ухвалення додаткового рішення. У заяві зазначає, що у відзиві на апеляційну скаргу просив про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12000,00 грн. Стверджує, що факт надання правничої допомоги підтверджується документами, наявними у матеріалах справи, по цьому, постановляючи постанову від 29.10.2024 апеляційний суд не вирішив питання витрат на правничу допомогу. Просить заяву задовольнити та стягнути на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі по 4000,00 грн. кожному.

Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання 10 грудня 2024 року не прибули, представник позивачів ОСОБА_4 подав клопотання про розгляд справи без участі позивачів та їх представника, інші не повідомили суд про причину неявки.

На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, а тому вважає за можливе відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, проводити розгляд справи за відсутності осіб, що не з`явилися.

За відсутності всіх осіб, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалося.

Заслухавши суддю доповідача, колегія суддів дійшла таких висновків.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до приписів частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна людина має можливість безперешкодного звернення до суду за захистом своїх прав. Це право гарантується частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якій зазначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно із п. п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частинами 3, 4 вказаної статті унормовано, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Зважаючи на те, що розгляд апеляційної скарги у даній справі проводився з повідомленням учасників справи, розгляд заяви представника ОСОБА_4 про ухвалення додаткового рішення та стягнення судових витрат проводиться також у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

При цьому, ключовим питанням у межах даного провадження № 22-з/811/316/24 є оцінка судових витрат, які були понесені позивачами виключно в апеляційній інстанції, тобто на стадії апеляційного перегляду відповідних судових рішень, з погляду їх співмірності, реальності, необхідності та складності спірних правовідносин.

Між тим, колегія суддів звертає увагу на те, що дана справа була предметом апеляційного перегляду в контексті оскарження рішення Бродівського районного суду Львівської області від 06 червня 2024 року (провадження № 22-ц/811/2305/24) та ухвали Бродівського районного суду Львівської області від 05 серпня 2024 року (провадження № 22-ц/811/2581/24), про що зазначено вище.

Перевіряючи підставність поданої заяви, колегія суддів враховує таке.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

В свою чергу, порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі відмови в позові - на позивача.

Зважаючи на те, що Львівський апеляційний суд 29.10.2024 виніс постанову, якою оскаржуване рішення залишив без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, крім цього частково задовольнив скаргу представника позивачів, заява представника ОСОБА_4 є підставною, тому апеляційний суд повинен вирішити питання розподілу судових витрат, керуючись загальними правилами розподілу таких.

Так, колегія суддів виходить з того, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ст. 133 ЦПК Україна правнича допомога є складовою судових витрат.

Частинами 2-4 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно із п. 8 ч. 3 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Подаючи відзив на апеляційну скаргу, представник позивачів просив про стягнення судових витрат за представництво, перед судовими дебатами зробив заяву про те, що докази понесених витрат будуть надані у визначений законом строк, при цьому відповідну заяву із доданими доказами подав 01.11.2024 на поштове відділення, що відповідає п. 8 ч. 3 ст. 141 ЦПК України (т. 2 а.с. 86-90, 162).

Так, відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 137 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Витрати на професійну правничу допомогу, відповідно до положень вказаної вище статті, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

В силу частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною п`ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із частиною шостою статті 137 ЦПК обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз вищезазначених процесуальних норм дає підстави для висновку, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

У статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно із пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 цього Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Разом з цим, слідуючи висновкам викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Колегія суддів виходить з того, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Таким чином, незважаючи на відсутність будь яких заперечень поданої представником позивачів заяви зі сторони відповідача, однак враховуючи складність справи, порядок, тривалість та межі розгляду такої, об`єм наданих послуг, колегія суддів приходить переконання, що заявлена представником сума на відшкодування судових витрат на правову допомогу є завищеною.

Так, з матеріалів справи вбачається, що повноваження з представництва інтересів позивачів адвокат Ільків М.М. здійснював на підставі ордерів Серія ВС № 100195, 1300194, 1300193 (т. 2 а.с. 44-46).

До заяви про ухвалення додаткового рішення, представником додано Детальні описи наданих послуг кожному із позивачів, з яких слідує, що для аналізу апеляційної скарги та формування відзиву на таку останнім потрачено по 2 год робочого часу, вартість кожної із послуг оцінена у 2000,00 грн, тому у сукупності представник просить стягнути по 4000,00 грн. на користь кожного із позивачів.

На думку сторони позивачів, розмір заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу у відповідному розмірі є співмірним ціні позову, категорії справи та складності і важливості такої для сторін.

Дійсно, слідуючи правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду викладеним у постанові від 19.02.2020, справа № 755/9215/15-ц, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом з цим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України» заява №19336/04, від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95), від 06 липня 2015 року у справі «Заїченко проти України» (п.131), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Так, процесуальне законодавство визначило критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, зокрема дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін, реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, таким чином фіксованість гонорару у договорі не безумовним обов`язком суду стягнути такий, що спростовує доводи апеляційної скарги у цій частині.

Зазначене узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, слідуючи якій заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Як зазначено Верховним Судом в постановах від 10 грудня 2019 року у справі №160/2211/19, від 18 листопада 2021 року у справі № 580/2610/19 та Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідач ПрАТ «Страхова компанія «Скарбниця» оскаржував рішення суду виключно в частині стягнення страхового відшкодування витрат на утримання на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_5 у розмірі 155 324 гривні та нарахованих на таке відшкодування штрафних санкцій у розмірі 18 569 грн. 33 коп., тому слідуючи принципу диспозитивності цивільного судочинства та вимогам ст. 367 ЦПК України, законність оскаржуваного рішення в іншій частині не перевірялася.

Іншими словами, представляючи інтереси позивачів на стадії апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції по суті спору, представник ОСОБА_4 фактично діяв виключно у частині інтересів ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_5 , оскільки рішення суду в частині висновків щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , відповідач ПрАТ «Страхова компанія «Скарбниця» не оскаржував.

Таким чином, стягнення витрат на правову допомогу у розмірі, про який просить сторона позивача не є обгрнутованим хоча б з погляду зазначених вище обставин.

Разом з цим, витрати у розмірі 4000,00 грн., які представник ОСОБА_4 просить стягнути на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_5 не спростовані жодним чином, тому з врахуванням проробленої представником роботи у цій частині, участі у судовому засіданні, колегія суддів вважає, що такі необхідно стягнути, а заява у цій частині є обґрунтованою.

У цьому контексті, колегія суддів враховує категорію спору, становище сторін у такому, підставу заявлених позивачами вимог, а також, процесуальну поведінку сторін, зокрема відповідача, який не визнаючи рішення суду оскаржував таке в апеляційному порядку, що у першу чергу має наслідком розгляду цієї заяви (про ухвалення додаткового рішення).

Крім цього, як зазначалося вище, дана справа переглядалася апеляційним судом у межах двох апеляційних проваджень, з врахуванням кількості оскаржених учасниками справи судових рішень (рішення суду по суті спору та ухвали суду про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню).

В свою чергу, апеляційний суду задовольнив частково апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвоката Ільківа Миколи Миколайовича та скасував ухвалу Бродівського районного суду Львівської області від 05 серпня 2024 року в частині стягнення з позивачів на користь ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» безпідставно одержаних стягувачами за виконавчими листами від 23.07.2024 у цивільній справі №439/2036/23 грошових коштів у відповідних розмірах.

Таким чином, враховуючи усі обставини спірних правовідносин у сукупності, результат розгляду даної справи, складність та важливість такої для сторін, реально потрачений адвокатом час, колегія суддів вважає, що заяву представника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 необхідно задовольнити частково, стягнувши на їх користь із ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» по 2000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Відтак, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин даної справи, її складності та результатів розгляду такої, колегія суддів стягує із ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_5 4000,00 грн. витрат на правничу допомогу, а на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 2000,00 грн., відповідно, що свідчить про часткову підставність заяви представника позивачів.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 367, 368, 372, ст.ст. 381, 382, 383 ЦПК України, суд,-

постановив:

Заяву представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвоката Ільківа Миколи Миколайовича про ухвалення додаткового - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_5 витрати на професійну правову (правничу) допомогу понесених на стадії апеляційного розгляду справи в розмірі 4000(чотири тисячі) гривень.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 витрати на професійну правову (правничу) допомогу понесених на стадії апеляційного розгляду справи в розмірі по 2000 (дві тисячі) гривень кожному.

У задоволенні решти вимог заяви - відмовити.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня з дня складення повного тексту додаткової постанови.

Повний текст додаткової постанови складений 17 грудня 2024 року.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк