Постанова

від 21.10.2024 по справі 453/2146/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 453/2146/23 Головуючий у 1 інстанції: Брона А. Л.

Провадження № 22-ц/811/2437/24 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Цяцяк Р.П., судді Ванівський О.М. та Шеремета Н.О.,

за участю: секретаря Цьони С.Ю.;

адвоката Радзієвського Ю.Є. представника ОСОБА_1 ;

адвоката Гошовської О.В. представника ОСОБА_2 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , представника ОСОБА_1 , на ухвалу Сколівського районного суду Львівської області від 16 липня 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

У грудні2023року ОСОБА_4 звернувся суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору- Сколівська державна нотаріальна контора Львівської області, про (з урахуванням уточнених позовних вимог) визнання права користування жилим приміщенням та усунення перешкод в користуванні таким, визнання недійсною заяви від 22.12.2012 року, посвідченої приватним нотаріусом Сколівського районного нотаріального округу Батлюком О.І. за реєстровими № 1334 про відмову від спадщини за законом після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь матері ОСОБА_2 , визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування (том 1, а.с. 1-2, 40-55).

У лютому 2024 року ОСОБА_1 подав до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням (том 1, а.с. 99-102).

У березні 2024 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Сколівська державна нотаріальна контора Львівської області, про визнання недійсним заяви від 22.12.2012 року, свідоцтв про право на спадщину та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом (том 2, а.с. 2-8).

23травня 2024року ухвалою суду справи за всіма вищезгаданими позовами було об`єднано в одне провадження (том 2, а.с. 124-126).

16липня 2024року ухвалою суду, що оскаржується, було задоволено клопотання представника ОСОБА_4 та призначено по справі судову психологічну експертизу на вирішення якої поставлено наступні питання:

Які індивідуально-психологічні особливості мають ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ?

Яка особистісна значимість для ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обставин, за яких були складені від їхнього імені заяви від 22.12.2012, посвідчені приватним нотаріусом Сколівського районного нотаріального округу Батлюком О.І., про відмову від спадщини за законом після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь матері ОСОБА_2 ?

В якому психоемоційному стані перебували ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на період подання заяв від 22.12.2012 року, посвідчених приватним нотаріусом Сколівського районного нотаріального округу Батлюком О.І., про відмову від спадщини за законом після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь матері ОСОБА_2 ? Як даний стан вплинув на їх поведінку в період подання вищезазначених заяв?

Чи були здатні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , прогнозувати наслідки своїх дій та реалізовувати свої дії під час подання заяв від 22.12.2012 року, посвідчених приватним нотаріусом Сколівського районного нотаріального округу Батлюком О.І., про відмову від спадщини за законом після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь матері ОСОБА_2 ?

Чи здатні були ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з урахуванням визначених обставин, усвідомлювати - і якою мірою фактичний зміст власних дій та їх наслідки?

Чи здатні були ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з урахуванням визначених обставин повною мірою вільно та усвідомлено приймати рішення щодо подання ними заяв від 22.12.2012 року, посвідчених приватним нотаріусом Сколівського районного нотаріального округу Батлюком О.І., про відмову від спадщини за законом після смерті батька ОСОБА_5 , котриий помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь матері ОСОБА_2 , та реалізувати його своїми діями?

Чи здатні були ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , повною мірою прогнозувати наслідки власних дій у зв`язку з поданням заяв від 22.12.2012 року, посвідчених приватним нотаріусом Сколівського районного нотаріального округу Батлюком О.І., про відмову від спадщини за законом після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь матері ОСОБА_2 ?

Ухвалено для проведення експертизи надати експертам матеріали цивільної справи №453/2146/23 (провадження №2/453/193/24) в 2-ох томах.

Проведення експертизидоручено експертам Львівської філії судово-психіатричних експертиз Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров`я України» (місцезнаходження: 79041, м. Львів, вул. Кульпарківська, 95).

Попереджено експертів про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків за ст.ст.384,385 КК Українита зобов`язано провести експертизу в строк, встановлений п. 1.13.Наказу Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998 р. «Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз».

Оплату за проведення експертизи солідарно покладено на позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_4 , позивача за об`єднаною справою ОСОБА_5 , та роз`яснено сторонам положенняст.109 ЦПК Українипро наслідки ухилення від участі в експертизі.

Провадження усправі начас проведенняекспертизи зупинено(том2,а.с.163-166).

Згадану ухвалу оскаржив представник ОСОБА_1 .

Апелянт просить оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду, покликаючись на порушення норм процесуального права.

Вважає, що «суд першої інстанції не обґрунтував належним чином наявність дійсної потреби у спеціальних знаннях та неможливість правильного вирішення спору по суті за відсутності висновку експерта за наявними у справі матеріалами».

Також вважає, що призначення судової експертизи «має наслідкомбезпідставне збільшеннястроку розглядусправи» (том 2, а.с. 173-177).

Адвокат Джох Р.В., представник ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , подав до суду Клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи на інший день, покликаючись на його зайнятість за основним місцем праці.

Представники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 категорично заперечили проти відкладення розгляду справи, розцінюючи згадане вище Клопотання про таке відкладення затягуванням розгляду справи.

З урахуванням вищенаведеного колегія суддів Клопотання представника ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про відкладення апеляційного розгляду справи відхилила та вирішила здійснювати апеляційний розгляд справи у відсутності згаданих осіб на підставі наявних у справі доказів та даних.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

ЦПК України встановлено, що:

- кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 статті 4);

- цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (статті 12 і 81);

- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13);

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76);

- належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (стаття 77).

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з доводів позовних заяв ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а також і доводів апеляційної скарги представника ОСОБА_1 , основною позовною вимогою згаданих позовів є визнання недійсними правочинів з підстав, що передбачені статтею 230 ЦК України, а саме: під впливом обману.

За змістом частини першоїстатті 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу

Частиною першоюстатті 203 ЦК Українивстановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини третьоїстатті 203 ЦК Україниволевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно із частинами першою, третьоюстатті 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та у разі задоволення позовних вимог зазначати у судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно достатті 230 ЦК Україниякщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина першастатті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Тлумачення нормстатті 230 ЦК Українидає підстави для висновку про те, що під обманом розуміють умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягненняцілі - вчинити правочин.

Обман, що стосується обставин, які мають істотне значення, має доводитися позивачем як стороною, яка діяла під впливом обману. Отже, саме стороні, яка діяла під впливом обману (у даному випадку - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по їхній же версії), необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину.

Тобто правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

Отже, правочин може бути визнаний таким, що вчинений під впливом обману, у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману стосовно фактів, які впливають на укладення правочину, що є обов`язковою умовою кваліфікації недійсності правочину застаттею 230 ЦК України.

Тобто, як вбачається з вищенаведеного, обов`язковою умовою кваліфікації недійсності правочину застаттею 230ЦК України є наявними такі індивідуально-психологічні фактори, яквільність волевиявлення та відповідність такого волевиявлення внутрішній волі учасників правочину; особливості сприйняття особою обставин, які могли вплинути на волевиявлення цієї особи при вчиненні нею правочину; застосування одним з учасників правочину, що оспорюється, до іншого прийомів психологічного впливу (як от: переконання контрагента в емоційно-чуттєвій сфері, активізація його особисто-значимих мотивів, актуалізація потреб останнього та формування перспектив їх реалізації тощо).

Безспірним є те, що для з`ясування вищенаведених обставин необхідні спеціальні знання, зокрема з психології.

За вищенаведених обставин в їх сукупності відмова судом першої інстанції у задоволенні клопотання учасника процесу про призначення по справі судової психологічної експертизи з метою визначення індивідуально-психологічних особливостей учасників правочинів, визнання яких недійсними (як таких, що вчинені під впливом обману) є предметом позовних вимог, та психоемоційного стану цих учасників правочинів на час їх вчинення може слугувати підставою для трактування цієї відмови, як передчасного вирішення судом основної позовної вимоги (а, відтак, і всіх позовних вимог в їх сукупності) шляхом відмови стороні спору у забезпеченні доказів, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги, що може бути правовою підставою для подання цією стороною спору аналогічного клопотання вже до суду апеляційної інстанції.

За наведених обставин доводи апеляційної скарги стосовно того, що «суд першої інстанції не обґрунтував належним чином наявність дійсної потреби у спеціальних знаннях та неможливість правильного вирішення спору по суті за відсутності висновку експерта за наявними у справі матеріалами», до уваги прийматися не можуть.

Відтак, колегія суддів вважає, що судом оскаржувану ухвалу постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку про те, що підстави для скасування цієї ухвали відсутні і апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , представника ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а ухвалу Сколівського районного суду Львівської області від 16 липня 2024 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повну постанову складено 01 листопада 2024 року.

Головуючий: Цяцяк Р.П.

Судді: Ванівський О.М.

Шеремета Н.О.