Ухвала

від 30.10.2024 по справі 503/1574/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-кп/813/2100/24

Справа № 503/1574/21

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючий суддя ОСОБА_2

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретар судового засідання ОСОБА_5 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу прокурора Подільської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_9 на ухвалу Кодимського районного суду Одеської області від 03 липня 2024 року про закриття кримінального провадження № 12020160320000237, внесеного до ЄРДР 18.11.2020 року, за обвинуваченням ОСОБА_7 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 15 ч.3, 185 ч.1 КК України,

установив:

Зміст оскаржуваного судового рішення.

Оскаржуваною ухвалою було закрито кримінальне провадження № 12020160320000237, внесене до ЄРДР 18.11.2020 року, за обвинуваченням ОСОБА_7 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 15, ч. 1 185 КК України.

Звільнено ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності для притягнення до кримінальної відповідальності, передбачених ст. 49 КК України.

Цивільний позов Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі ДП «Ліси України» до ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної шкоди залишено без розгляду.

Скасовано арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Кодимського районного суду Одеської області від 23.11.2020 року на речові докази, а саме:

- трактор Т-25А, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1981 року випуску, кузов (машини) № НОМЕР_2 , повернуто його власнику, залишивши його у володінні ОСОБА_7 ;

- причіп металевий на одновісній рамі без номерного знаку, повернуто ОСОБА_7 ;

- паливні дрова в кількості 1,05 куба або 1,5 складометра, повернуто їх власнику (законному володільцю) ОСОБА_7 .

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що діяння інкриміноване ОСОБА_7 у змісті обвинувального акту зі зміненим обвинуваченням, мало місце 17.11.2020 року, тобто з моменту його вчинення минув строк, передбачений п. 2 ч.1 ст. 49 КК України.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не оспорюючи ухвалу суду в частині законності закриття кримінального провадження, прокурор Подільської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_9 вважає, що ухвала підлягає зміні в частині вирішення питання щодо долі речових доказів, у зв`язку з неправильним застосуванням судом закону України про кримінальну відповідальність.

Аргументує тим, що відповідно до п. 5 ч. 9 ст. 100 КПК України гроші, цінності та інше майно, що були предметом кримінального правопорушення або іншого суспільно небезпечного діяння, конфіскуються, крім тих, які повертаються власнику (законному володільцю), а якщо його не встановлено - переходять у власність держави в установленому Кабінетом Міністрів України порядку. Так, предметом кримінального правопорушення, яке інкримінувалось ОСОБА_7 , були паливні дрова у кількості 1,05 куба або 1,5 складометра, які належать потерпілому філії «Балтське лісове господарство» Державного спеціалізовано господарського підприємство «Ліси України». Натомість, суд першої інстанції допустив істотне порушення кримінально процесуального закону, а саме помилково повернув їх ОСОБА_7 , чим порушив права потерпілого.

Виходячи з викладеного, прокурор просить апеляційний суд оскаржену ухвалу скасувати в частині вирішення питання щодо до долі речових доказів, ухвалити нову ухвалу, якою, паливні дрова у кількості 1,05 куба або 1,5 складометра, повернути філії «Балтське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Позиції учасників судового провадження.

В судовому засіданні обвинуваченому ОСОБА_7 було роз`яснено, що 09.08.2024 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів" № 3886-IX від 18.07.2024 року, яким скасовано кримінальну протиправність діяння для діянь, предметом посягання яких було майно на суму, що не перевищує двох неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що є підставою для закриття кримінального провадження на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_7 заперечував проти закриття провадження на підставі п. 4-1 ст. 284 КПК України, зазначивши, що його задовольняє підстава закриття кримінального у зв`язку із закінченням строків давності для притягнення до кримінальної відповідальності, передбачених ст. 49 КК України.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_6 частково підтримала подану апеляційну скаргу та просила змінити ухвалу в частині вирішення долі речових доказів.

Обвинувачений та захисник не заперечували проти задоволення апеляційної скарги.

Мотиви апеляційного суду.

За вимогами статті 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого або особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Якщо розгляд апеляційної скарги дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, в інтересах яких апеляційні скарги не надійшли, суд апеляційної інстанції зобов`язаний прийняти таке рішення.

Згідно зі ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти мають зворотну дію в часі, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

За частиною 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Такий же принцип неявно гарантований і ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Цей принцип втілюється в правилі про те, що, якщо існують відмінності між кримінальним законодавством, чинним на момент вчинення злочину, та наступними кримінальними законами, прийнятими до винесення остаточного рішення, суди повинні застосовувати закон, положення якого є найбільш сприятливими для обвинуваченого.

За приписами ч. 6 ст. 3 КК України зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.

09 серпня 2024 року набув чинності Закон України Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів від 18 липня 2024 року №3886-IX (далі - Закон №3886-IX).

Вказаним Законом №3886-IX внесені зміни у ст. 51 КУпАП, якою передбачена відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якими підвищена верхня межа вартості майна, викрадення якого охоплюється цим положенням, з 0,2 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином статті 185, 190, 191 КК фактично містять відсилку до ст. 51 КУпАП, яка, встановлюючи верхню межу вартості викраденого майна для кваліфікації його як дрібного викрадення, тим самим визначає нижню межу цього параметра для кримінальної відповідальності за крадіжку, шахрайство, привласнення чи розтрату чужого майна.

Отже, із часу набуття 09 серпня 2024 року чинності Законом № 3886-IX кримінальна відповідальність за статтями 185, 190, 191 КК може настати, лише якщо розмір викраденого майна перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Унаслідок цієї зміни частина діянь, які на час їх вчинення передбачали кримінальну відповідальність, після цього охоплюється диспозицією ст. 51 КУпАП.

При цьому, апеляційний суд враховує висновок Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладений у постанові від 07 жовтня 2024 року у справі №278/1566/21, провадження №51-2555кмо24, відповідно до якого Закон № 3886-IX, яким унесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП. Зміни, внесені Законом № 3886-IX, мають зворотну дію в часі.

У ході з`ясування, чи перевищує вартість викраденого розмір, визначений ст. 51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозд. 1 розд. ХХ та пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розд. IV Податкового кодексу України.

Питання, що виникають у кримінальних провадженнях у зв`язку з набуттям чинності Законом № 3886-IX, вирішуються судами за правилами, передбаченими для випадків, коли втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння.

Пунктом 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України встановлено, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.

Як слідує з ухвали суду першої інстанції ОСОБА_7 пред`явлене обвинувачення за ч.3 ст. 15, ч. 1 185 КК України, як незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку).

Зі змісту обвинувачення вбачається, діяння, інкриміноване ОСОБА_7 , мало місце 17.11.2020 року, загальна вартість майна, на викрадення якого посягався ОСОБА_7 становить 777 гривень.

Станом на 1 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2102 гривні та 50 відсотків від цього розміру становлять 1051 гривні.

Відповідно до Податкового кодексу України та Закону № 3886-IX вартість викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК, у 2020 році становила 2102 гривні.

Ураховуючи те, що вартість майна, яке інкриміноване ОСОБА_7 , становила 777 гривень, тобто ця сума була меншою за розмір, з якого відповідно до Закону № 3886-IX та положень Податкового кодексу України настає кримінальна відповідальність у 2020 році 2102 грн, ОСОБА_7 вчинив дрібну крадіжку, за що передбачено відповідальність за ст. 51 КУпАП.

Відповідно до ч.3 ст.479-2 КПК України якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує. За відсутності згоди обвинуваченого та в разі, якщо судом встановлено вчинення ним діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 1-2 частини другої статті 284 цього Кодексу. Якщо судом не встановлено, що обвинуваченим вчинено діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд ухвалює виправдувальний вирок.

За приписами п. 1-2 ч. 2 ст. 284 КПК України з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої цієї статті, якщо підозрюваний, обвинувачений заперечує проти закриття за цією підставою.

Згідно із п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Відповідно до ст. 417 КПК суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.

Таким чином, з огляду на вищевикладене та положення ст. 417, п. 1-2 ч. 2 ст. 284 КПК України, апеляційний суд дійшов висновку, що кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 підлягає закриттю, оскільки втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, а ухвала суду про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності скасуванню.

Щодо заявленого цивільного позову Подільською окружною прокуратурою в інтересах держави в особі ДП «Ліси України» про відшкодування матеріальної шкоди, який був заявлений у даному кримінальному проваджені, апеляційний суд вважає за необхідне роз`яснити, що відповідно до ст. 129 КПК України суд наділений правом вирішення цивільного позову у кримінальному провадженні лише при ухваленні вироку або постановленні ухвали про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру. За таких обставин, у випадку закриття кримінального провадження на підставі п. 1-2 ч. 2 ст. 284 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні не підлягає вирішенню по суті, а вимоги потерпілого можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства, оскільки закриття кримінального провадження у зв`язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, не звільняє особу від обов`язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду. З урахуванням того, що провадження щодо ОСОБА_7 закрито з нереабілітуючих підставах, цивільний позивач має право звернутися до суду з позовом про відшкодування шкоди в порядку цивільного судочинства.

Окрім цього, згідно з ч. 2 ст. 124 КПК у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

За змістом наведеної норми КПК процесуальні витрати сторони обвинувачення на проведення експертиз у певному кримінальному провадженні здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України без окремого судового рішення, а їх покладення на обвинуваченого здійснюється лише у разі ухвалення обвинувального вироку за умови належного документального підтвердження.

За таких обставин судові витрати за проведення судової трасологічної експертизи, у розмірі 13 076 гривень, та судово-інженерно-екологічної експертизи, у розмірі 8468,54 гривень, - необхідно компенсувати за рахунок держави.

Також апеляційний суд вважає за необхідне вирішити питання щодо речових доказів відповідно до ст. 100 КПК.

Керуючись статтями 284, 404, 405, 407, 417 КПК, апеляційний суд,-

ухвалив:

Апеляційну скаргу прокурора Подільської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_9 задовольнити частково.

Ухвалу Кодимського районного суду Одеської області від 03 липня 2024 року про закриття кримінального провадження № 12020160320000237, внесеного до ЄРДР 18.11.2020 року, за обвинуваченням ОСОБА_7 , у вчиненні кримінального правопорушення , передбаченого ст. 15 ч.3, 185 ч.1 КК України,- скасувати.

Кримінальне провадження № 12020160320000237, внесене до ЄРДР 18.11.2020 року, за обвинуваченням ОСОБА_7 , у вчиненні кримінального правопорушення , передбаченого ст. 15 ч.3, 185 ч.1 КК України, закрити на підставі п. 1-2 ч. 2 ст. 284 КПК України, оскільки втратив чинність закон, яким встановлювалась кримінальна протиправність діяння.

Цивільний позов Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі ДП «Ліси України» до ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної шкоди залишити без розгляду.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Кодимського районного суду Одеської області від 23.11.2020 року на речові докази, а саме:

- трактор Т-25А, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1981 року випуску, кузов (машини) № НОМЕР_2 , повернути його власнику залишивши його у володінні;

- причіп металевий на одновісній рамі без номерного знаку, повернути ОСОБА_7 ;

- паливні дрова в кількості 1,05 куба або 1,5 складометра, повернути філії «Балтське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Судові витрати за проведення судової трасологічної експертизи, у розмірі 13076 гривень, та судово-інженерно-екологічної експертизи, у розмірі 8468,54 гривень, - компенсувати за рахунок держави.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом 3 (трьох) місяців з дня її проголошення.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3