Постанова

від 01.11.2024 по справі 357/5446/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 357/5446/24

провадження № 22-ц/824/15664/2024

головуючий у суді І інстанції Орєхов О.І.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

1 листопада 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Писаної Т.О.

суддів - Приходька К.П., Журби С.О.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 липня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2024 року позивач ТОВ «Коллект Центр» звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, посилаючись на наступні обставини.

12 січня 2020 року між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0980486342 та отримання кредиту згідно Заявки-анкети на умовах Пропозиції ( оферти ) на укладання електронного Договору позики № 2628525391 від 26.01.2020 р., що акцептована відповідачем 26.01.2020 р., шляхом підписання електронним підписом відповідача.

Відповідно до умов Договору позики Кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами ( траншами ) з максимальним лімітом 20 000 грн, в межах строку дії Договору - 36 календарних місяців з дня підписання Договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування траншем, визначеного сторонами.

Строк та умови користування кожним траншем є окремим та визначається Сторонами відповідно до умов Договору.

Пропозиція ( Оферта ) на отримання 5 траншу згідно Заявки-анкети № 2628525391 від 26.01.2020 р. в рамках Договору про надання позики № 0980486342 від 12.01.2020 р. підписано Позичальником 26.01.2020 р. електронним цифровим підписом.

Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання Договору позики шляхом заповнення заявки на сайті, з веденням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому Кредитодавцем ( ТОВ «Інфінанс» ) було перераховано грошові кошти в розмірі 3000 грн.

Підписанням Договору позики Відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його умовами, в тому числі Правилами надання коштів у позику та йому надана інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.

14 липня 2021 року між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено Договір факторингу № 14.07.2021, відповідно до якого ТОВ «Інфінанс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до Боржників за Договором позики, у т.ч. за Договором позики № 0980486342 від 12.01.2020 р., що укладений між ТОВ «Інфінас» та ОСОБА_1 .

У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до Боржників ТОВ «Коллект Центр» відповідно до Договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 року, в тому числі за Договором позики № 0980486342 від 12.01.2020 р., що укладений між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 .

Так, загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплати процентів, що підлягає стягненню з Позичальника станом на 15.03.2024 року, відповідно до розрахунку, становить 59 752,25 грн, з яких: заборгованість за кредитом ( за тілом кредиту ) - 3000 грн; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 56 752,25 грн.

Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності, позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 36 279 грн, з яких:заборгованість за кредитом ( за тілом кредиту ) - 3000 грн; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 33 279 грн.

Позивачем також були заявлені вимоги щодо відшкодування витрат на правничу допомогу. Попередня сума судових витрат, які поніс позивач у в`язку із пред`явленням даного позову та розгляду справи складає 3028,00 грн судового збору та 13000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Тому, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Договором позики в сумі 36 279 грн, витрати по сплаті судового збору в сумі 3028 грн та витрати на правову допомогу в сумі 13 000 грн. ( а. с. 2-4 ).

18 червня 2024 року за вх. № 33102 судом першої інстанції отримано відзив на позовну заяву від представника відповідача ОСОБА_2 , в якому сторона відповідача просила відмовити у задоволенні позову ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 та стягнути з позивача понесені судові витрати.

Відзив обґрунтований тим, що з боку позивача не надано виписки банку щодо здійснення операції за договором надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0980486342 від 12.01.2020 р. В матеріалах справи відсутні первинні документи, які повинні бути складені під час надання кредитних коштів відповідачу. В той же час, розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку. Крім того, матеріали не містять договору факторингу № 14-07/21 від 14.07.2021 року, укладеного між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал», лише Акт приймання-передавання Реєстру Боржників в електронному вигляді. Тобто, позивачем не доведено належними доказами обставину переходу права вимоги за договором надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0980486342 від 12.01.2020 р. Також, вимоги позивача про стягнення процентів після спливу строку кредитування не гуртуються на вимогах чинного законодавства. У відзиві зазначали, що сторона відповідача понесла 9000 грн на правову допомогу, яку просили стягнути з позивача.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 липня 2024 року в задоволенні позовних вимог ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - відмовлено.

Стягнуто з ТОВ «Коллект Центр» на користь ОСОБА_1 витрати, понесені на правову допомогу, в розмірі 4000 ( чотири тисячі ) гривень.

При ухваленні рішення суд першої інстанції виходив з недоведеності позовних вимог.

Не погоджуючись із указаним рішенням суду першої інстанції представник ТОВ «Коллект Центр» - Ткаченко М.М. 9 серпня 2024 року звернулася до суду із апеляційною скаргою одночасно подавши клопотання про витребування доказів, у якій просила суд: витребувати у в АТ «УніверсалБанк» (Монобанк) (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/49) виписки по рахунку ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за номером картки № НОМЕР_2 за період із 26.01.2020 по 09.08.2024.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги та клопотання про витребування доказів вказує, що на підтвердження факту видачі кредиту, до позову долучено довідку про ідентифікацію та копію платіжного доручення від 26.01.2020 р. про перерахунок відповідачу 3 000,00 грн на картку № НОМЕР_2 .

Відповідно до умов Договору кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані позичальником Кредитодавцю з метою отримання кредиту.

Вказує, що позивач об`єктивно позбавлений можливості надати виписки з рахунку позичальника з відображенням всіх операцій по такому рахунку, оскільки не є банком в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність», а є фінансовою установою і діє відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії».

Таку виписку по рахунку позичальника може сформувати та надати банк, що обслуговує картковий рахунок відповідача, який був вказаний ним на отримання кредитних коштів і на який були перераховані кошти за Договором надання позики.

Разом з тим зауважує, що відповідач не надав жодної виписки по своєму картковому рахунку, яка свідчила б про ненадходження грошових коштів на рахунок відповідача за вказаним договором, а тому такі твердження є голослівними і не заслуговують на увагу суду.

На противагу наданим позивачем доказам, які підтверджують обставини, якими позивач обґрунтовує обставину наявності боргу, відповідачем не долучено жодного належного, допустимого, достовірного та достатнього доказу на підтвердження відсутності факту наявності боргу.

Зокрема, відповідач не надав суду жодного доказу, яким би підтверджувався факт відсутності у нього заборгованості: факт повернення тіла кредиту, сплати відсотків за користування кредитом та сплати пені за порушення строків повернення кредиту, виписки по рахунку за номером картки НОМЕР_2 (АТ «УніверсалБанк» (Монобанк)).

Відомості із даного банку позивач не може отримати, так як це є банківська таємниця, розголошення якої третім сторонам заборонено.

Відповідне клопотання разом із позовною заявою не заявлено, так як позивачу стало відомо про не достовірність даного доказу вже під час ознайомлення із рішенням суду.

Із врахуванням того, що позивач не має доступу до рахунку відповідача та умов, процедури укладення та перерахування кредитних коштів, вважає, що позивачем було підтверджено належними та допустимими доказами перерахунок кредитних коштів позичальнику.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 5 вересня 2024 року було відкрито апеляційне провадження.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви представника ТОВ «Коллект Центр» - Ткаченко М.М. про витребування доказів, справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи у письмовому провадженні, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Апеляційний суд в повній мірі погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не було підтверджено виконання свого обов`язку щодо видачі коштів за вищевказаним договором жодним належним і допустимим доказом, зокрема, первинними документами, який би засвідчив, що відповідачу по справі були перераховані грошові кошти у розмірах, які зазначені позивачем у позові в цій справі.

Судом встановлено, що 12 січня 2020 року між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0980486342 та отримання кредиту згідно Заявки-анкети на умовах Пропозиції ( оферти ) на укладання електронного Договору позики № 2628525391 від 26.01.2020 р., що акцептована відповідачем 26.01.2020 р., шляхом підписання електронним підписом відповідача ( а. с. 5-9 ).

Відповідно до умов Договору позики п. 1.1., за цим договором Товариство надає Позичальнику фінансову послугу з надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, а саме: кошти на умовах фінансового кредиту для власних потреб на умовах цього договору, а також згідно правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програми «Pozichka», які є невід`ємною частиною договору, а позичальник зобов`язується отримати та належним чином використовувати і повернути в передбачені цим договором строки кредит та сплатити відсотки й інші платежі за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором та правилами.

Пунктом 1.2. передбачено, що кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами ( траншами ) в межах строку дії Договору - 36 календарних місяців з дня підписання Договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування траншем, визначеного сторонами у Додатку № 1 та Додатку № 2 до договору - при наданні ( отримані ) першого траншу кредиту, та Додатку № 3 та Додатку № 4 до Договору - при наданні ( отриманні ) другого та наступних траншів кредиту. Строк користування кожним траншем є окремим та визначається відповідно до умов Договору: Додатку № 1 та Додатку № 2 до договору - при наданні ( отриманні ) першого траншу кредиту, та Додатку № 3 та Додатку № 4 до Договору - при наданні ( отриманні ) другого та наступних траншів кредиту.

Відповідно до п. 1.5. договору, загальний ( максимальний ) розмір кредитної лінії - 20 000 гривень.

Строк та умови користування кожним траншем є окремим та визначається Сторонами відповідно до умов Договору.

Пропозицією надання 5 траншу кредиту згідно Заявки-анкети № 2628525391 від 26 січня 2020 р. в рамках Договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0980486342 від 12 січня 2020 р. ( оферта ) передбачено: розмір кредиту ( траншу ) - 3000 грн; строк користування кредитом ( траншем ) 30 днів; відсоткова ставка 1,75 % за один день користування кредитом; загальна вартість кредиту у грошовому вираженні становить 1575,00 грн (а.с. 9).

Пропозиція ( Оферта ) на отримання 5 траншу згідно Заявки-анкети № 2628525391 від 26.01.2020 р. в рамках Договору про надання позики № 0980486342 від 12.01.2020 р. підписано Позичальником 26.01.2020 р. електронним цифровим підписом (а.с. 9 на звороті).

Інші умови, викладені у Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програми «Pozichka», затверджених наказом № 11/2 від 11.05.2019 року та Договорі надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0980486342 від 12 січня 2020 р., у тому числі: умови взаєморозрахунків, порядок зміни і припинення дії договору, права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору ( а. с. 10-19 ).

Відповідно до п. 8.4 Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програми «Pozichka», продовження строку дії поточного кредиту ( траншу ) здійснюється виключно за умови попередньої оплати відсотків ( у разі наявності сплати штрафних санкцій на вимогу Товариства ) за фактичну кількість днів користування кредитом ( траншем ).

Підписанням Договору позики відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його умовами, в тому числі Правилами надання коштів у позику та йому надана інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.

Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання Договору позики шляхом заповнення заявки на сайті, з веденням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором підписання електронного договору.

В свою чергу, позивач зазначає, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання та має загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплати процентів, що підлягає стягненню з Позичальника станом на 15.03.2024 року, відповідно до розрахунку, становить 59 752,25 грн, з яких: заборгованість за кредитом ( за тілом кредиту ) - 3000 грн; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 56 752,25 грн, про що додано до матеріалів справи розрахунок заборгованості ( а. с. 22 ).

Водночас, позивач враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності, просить стягнути заборгованість у розмірі 36 279 грн, з яких: заборгованість за кредитом ( за тілом кредиту ) - 3000 грн; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 33 279 грн.

Стороною відповідача висновки суду першої інстанції в частині укладення договору не оскаржені шляхом подання апеляційної скарги, тому підстав для перевірки встановлених обставин не вбачається. Порушень норм процесуального права, що призвели до помилкових висновків у відповідній частині рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як убачається із змісту укладеного між сторонами договору, він містить умови як позики, так і кредитних правовідносин.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З матеріалів справи вбачається, що договір, підписаний ОСОБА_1 , передбачав передачу первісним кредитором позичальнику у власність грошових коштів шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, вказаний останнім.

14 липня 2021 року між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено Договір факторингу № 14.07.2021, відповідно до якого ТОВ «Інфінанс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до Боржників за Договором позики, у т.ч. за Договором позики № 0980486342 від 12.01.2020 р., що укладений між ТОВ «Інфінас» та ОСОБА_1 ( а. с. 24-26, 26 на звороті -29 ).

У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до Боржників ТОВ «Коллект Центр» відповідно до Договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 року, в тому числі за Договором позики № 0980486342 від 12.01.2020 р., що укладений між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 ( а. с. 30-32, 33-35 ).

Водночас, сторона відповідача у суді першої інстанції стверджувала, що позивач не підтвердив виконання обов`язку щодо видачі коштів за вищевказаним договором.

Суд звертає увагу, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

У той же час розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони.

Такий висновок щодо оцінки односторонніх документів банку кореспондує висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі№342/180/17 та Верховного Суду України в постанові від 11.03.2015 р.№ 6-16цс15.

Підпункт 14 пункту 3 Розділу 1 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України №75 від 04 липня 2018 року (далі Положення), що діяло на час виникнення кредитних відносин між сторонами по даній справі, вказує, що первинний документ, який містить відомості про операцію.

Пункт 50 Розділу 3 Положення встановлює, що первинні документи складаються на бланках форм, затверджених відповідно до законодавства України. Документування операцій може здійснюватися з використанням бланків, виготовлених банком самостійно, які повинні містити обов`язкові реквізити чи реквізити форм, затверджених відповідно до законодавства України.

Первинні та зведені облікові документи в паперовій/електронній формі повинні мати такі обов`язкові реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування банку, від імені якого складений документ; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру; 5) посади осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення; 6) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції. Банк має право самостійно визначати інші додаткові реквізити первинних документів у паперовій/електронній формі (п. 51 Розділу 3 Положення).

Також пункт 52 Положення вказує, що первинні документи, які не містять обов`язкових реквізитів, є недійсними і не можуть бути підставою для бухгалтерського обліку, а унесення виправлень до первинних документів не допускається (п. 53).

Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Таким чином, виписки по рахункам або касовий документ - заява про видачу готівки можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором,в разі якщо останні відповідають вимогам первинних документів.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.04.2021 у справі №752/9423/15-ц, від 16.09.2020 у справі №200/5647/18, від 01 лютого 2023 року у справі № 199/7014/20, провадження № 61-17825св21.

У разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.

Оскільки ТОВ «Коллект Центр» набув права вимоги за вказаним договором на підставі укладеного договору факторингу, саме на останнього покладено обов`язок з доведення перерахування позичальнику грошових коштів на вказаний ним картковий рахунок.

У підтвердження виконання зобов`язань щодо надання відповідачу в користування грошових коштів у сумі 3 000 грн позивачем було надано квитанцію за сплату № 47312734 від 26.01.2020 р., в якій зазначено карта платника: ***, призначення платежу - зарахування 3000 грн на картку НОМЕР_2 , реквізити одержувача ТОВ «Інфінанс» ( а. с. 20 на звороті ), яка скріплена підписом невідомої особи (не вказані ні посада, ні прізвище з ініціалами) та печаткою ТОВ «Універсальні платіжні рішення», код ЄДРПОУ 37973023.

Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що такий доказ не підтверджує отримання вищевказаної суми саме відповідачем.

Наведена квитанція не містить інформації щодо прізвища, імені та по-батькові відповідача як особи, що отримала за цією квитанцією грошових коштів. Відсутнє у квитанції посилання на правочин, який був підставою для вчинення переказу. У квитанції наявне посилання щодо зарахування грошових коштів на картку з певним номером, однак жодних доказів, що відповідною карткою користувався відповідач, матеріали справи не містять.

Кредитний договір має консенсуальний характер, оскільки на відміну від договору позики набирає чинності з моменту, коли сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов (ч. 1 ст. 638 ЦК). Це, в свою чергу, надає сторонам кредитного договору право на відмову від надання або одержання кредиту за вже укладеним договором. Таким чином, укладення кредитного договору підтверджує наявність правовідносин, що наділяє сторін певними правами і обов`язками, однак сам факт укладення договору не є беззаперечним доказом наявності заборгованості.

Згідно правової позиції, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 61-517св18), банк зобов`язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 62 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Доводи апеляційної скарги про те, що саме відповідач повинен був спростувати наявність у нього заборгованості є помилковим.

Оскільки, саме позивач, до якого перейшли права та обов`язки банку, зобов`язаний надати докази отримання та використання відповідачем грошових коштів банку.

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі ухвалити рішення по справі на користь протилежної сторони.

Відповідно до ч. 6, 7 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже, доказування є обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі, а не суду.

У справах про стягнення кредитних коштів на банк або іншу фінансову установу покладений обов`язок довести факт передачі коштів позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, в іншому випадку, без доведення цього факту, втрачається право банку на пред`явлення будь-якої вимоги.

Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов`язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого ст. 12 ЦПК України.

Інших доводів, зокрема щодо розміру стягнутих на користь відповідача витрат на правничу допомогу, не наведено.

Тому апеляційний суд переглядає оскаржуване рішення лише в межах доводів апеляційної скарги.

Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвалюючи рішення суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи та дав належну оцінку всім доказам, рішення суду ухвалено з дотримання норм матеріального права.

Таким чином, викладені у апеляційній скарзі доводи апелянта не спростовують правильність висновку суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, тому ухвалу суду, відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» залишити без задоволення, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий Т.О. Писана

Судді К.П. Приходько

С.О. Журба