Рішення

від 08.11.2010 по справі 2-3235-2010

СЛОВ'ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-3235-2010

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 листопада 2010 року Сло в' янський міськрайонний с уд Донецької області у склад і:

головуючого - судді Неминущого Г.Л.,

при секретарі - Мулі ховій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі с уду м. Слов' янська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Слов”янського професійн ого художнього ліцею про пон овлення на роботі та стягнен ня заробітку за час вимушено го прогулу, до ОСОБА_2 - про відшкодування моральної шк оди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернула ся до суду із зазначеним позо вом посилачись на те, що з 10.09.2004 р оку працювала в Слов”янсько му професійному художньому л іцеї на посаді майстра вироб ничого навчання. 25 березня 2010 р оку на робочому місці у неї ви ник конфлікт із директором л іцея. На підставі цього в неї погіршилося самопочуття, во на звернулася за медичною до помогою, та перебувала на лік арняному з 26 березня по 6 квітн я 2010 року. 7 квітня 2010 року вона в ийшла на роботу, але у зв”язку із тим, що конфліктнва сітуа ція, на її думку, на робочому м ісці тривала, вона звернулас я до директора ліцея із заяво ю про звільнення її за власни м бажанням. Їй було встановле но термін 7 днів на передачу сп рав та роз”яснено, що її буде з вільнено 14 квітня 2010 року.

14 квітня 2010 року вона з вернулася до адміністрації ліцея із заявою про те, що вон а не бажає звільнятися та має намір продовжити роботу. Але , незважаючи на надану нею за яву, її під розпис ознайомили із наказом № 19 від 14.04.2010 р. про її з вільнення за власним бажання м. Але, вважаючи, що оскільки в она подала заяву про скасува ння своєї попередньої заяви про звільнення, то її не повин ні звільнити з роботи, вона 15 к вітня 2010 року прийшла до ліцею та стала до виконання своїх о бов”язків. Та незважаючи на ц е, її до роботи не допустили по силаючись на те, що її звільне но.

Просила суд поновити її на роботі та стягнути з від повідача заробітну плату за час вимушеного прогулу.

21 травня 2010 року ОСОБ А_1 доповнила свої позовні в имоги, просила стягнути з від повідача на її користь варті сть заподіяної моральної шко ди в сумі 10 000 гривень.

В судовому засіданні позивач підтримала свої поз овні вимоги, посилаючись на в ищенаведене.

Представник відпові дача заперечував проти задов олення позовних вимог та дав пояснення, згідно яких вбача ється, що дійсно, позивач прац ювала в професійному художнь ому ліцеї на посаді майстра. 14 квітня 2010 року була звільнена за власним бажанням. Але, в зв ”язку із наданою позивачем з аявою про відзив заяви про зв ільнення, директором було ви дано наказ від 15.04.2010 року про пр ийняття ОСОБА_1 до ліцею н а посаду майстра. Але до робот и ОСОБА_1 не приступила, у з в”язку із чим її було звільне но за прогул наказом від 27.04.2010 № 20-”б”.

7 липня 2010 року ОСОБА_ 1 змінила позовні вимоги та просила суд визнати незакон ними та скасувати накази від 15.04.10 № 20 “а” про прийняття її на п осаду майстра та № 20 “б” про зв ільнення її за прогул без пов ажних причин, зобов”язати ві дповідача видати їй дублікат трудової книжки, без внесенн я в нього записів, визнаних су дом незаконними. Також вона з мінила вимоги в частині стяг нення моральної шкоди - про сила стягнути її не з ліцею, а особисто з директора ліцею ОСОБА_2

В судовому засіданні , підтримуючи свої змінені по зовні вимоги, ОСОБА_1 пояс нила, що їй не було відомо про існування наказів від 15.04.10 про її поновлення на роботі та, ві дповідно, про наказ від 27.04.10 пр о її звільнення за прогул без поважних причин. Наполягає н а тому, що 14.04.10 її ознайомили під розпис тільки з наказом № 19 пр о припинення трудового догов ору. Коли ж 15 квітня 2010 року вон а з”явилася на робочому місц і, адміністрація ліцею не над ала можливості їй працювати, посилаючись на те, що вона зві льнена. Із наказом від 15.04.10 про ї ї прийняття на роботу її ніхт о не ознайомив. В той же день в она звернулася на прийом в пр окуратуру міста з приводу її звільнення, де їй роз”яснили , що треба звертатися до суду.

16 квітня вона прийшла до ліцею, де отримала копії до кументів, необхідних для дол учення до позовної заяви. Їй н адали копію наказу від 14.04.10, коп ію наказу про прийняття на ро боту, копії її заяв. Але ніхто із керівництва ліцею не пові домив про існування наказу в ід 15.04.10 № 20-а та про те, що вона пон овлена на роботі. І звертаючи сь до суду 5 травня 2010 року, вона просила суд поновити її на ро боті, посилаючись лише на ч. 2 с т. 38 КЗпП України. Про існуван ня цього наказу та наказу про її звільнення за прогул без п оважних причин вона дізналас я лише в судовому засіданні, т ому і була змушена змінити по зовні вимоги.

Заперечуючи проти ви мог позивача про скасування наказів про її прийняття на р оботу від 15.04.10 та про звільненн я за прогул від 27.04.10, представни к відповідача пояснив, що дій сно, розглянувши заяву ОСО БА_1 про те, що вона має намір продовжити свою роботу в ліц еї, директором ліцея було вид ано наказ про відміну наказу про звільнення та прийняття на посаду майстра ОСОБА_1 від 15.04.10 № 20-а. Але із цим наказом ОСОБА_1 ознайомлена не бу ла. Її намагалися повідомити телефоном, та на дзвінки вона не відповідала. Рекомендова ним листом їй копію наказу не висилали, про її поновлення н а роботі не повідомляли. І у зв ”язку із невиходом ОСОБА_1 на роботу 15 квітня 2010 року було прийняте рішення про звільн ення її за скоєння прогулу бе з поважних причин. Було склад ено акт про відсутність ОСО БА_1 на робочому місці, отрим ана згода профспілкового ком ітету на її звільнення, та нак азом № 20-б від 27.04.10 її було звільн ено з роботи за прогул без пов ажних причин - з 16.04.10. Про засід ання профспілкового комітет у ОСОБА_1 також не була нал ежним чином повідомлена.

Вважає, що оскільки ОСОБА_1 не вишла на роботу 15 к вітня 2010 року, її звільнено пра вомірно та підстав для її пон овлення на роботі немає. В зад оволенні позовних вимог прос ив відмовити.

Відповідач по вимога м ОСОБА_1 про стягнення мо ральної шкоди - ОСОБА_2 п озов не визнав та пояснив, що в ін, видаючи наказ про звільне ння ОСОБА_1 з роботи, діяв як посадова особа - керівни к ліцею, а тому він особисто не повинен нести відповідальні сть перед ОСОБА_1 за сприч инену моральну шкоду, якщо та ка шкода їй і була завдана.

Свідки ОСОБА_4, О СОБА_5, ОСОБА_3 - працівник и ліцею, в судовому засіданні надали пояснення, згідно яки х ОСОБА_1 звільнилася за в ласним бажанням із ліцею 14 кві тня 2010 року, потім була поновле на на роботі, але більше на роб оту не виходила, у зв”язку із ч им її було звільнено за прогу л без поважних причин. Її нама галися визвати на засідання профспілкового комітету, але вона на телефонні дзвінки не відповідала, тому всі рішенн я приймалися без її участі.

Вислухавши позивача , відповідачів, свідків, дослі дивши матеріали справи, суд д оходить переконання, що позо в підлягає частковому задово ленню за наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач дійсно, з 10 вересня 200 4 року перебував у трудових в ідносинах із відповідачем, п рацював на посаді майстра ви робничого навчання. На підст аві наказу № 19 від 14.04.2010 р. її зві льнено за власним бажаням. Ал е, користуючись своїм правом , наданим ч.2 ст. 38 КЗпП України, ОСОБА_1, 14.04.2010 надала заяву про те, щоб її заяву про звільненн я за власним бажанням вважат и недійсною - тобто вона мал а намір продовжити трудові с тосунки із відповідачем. Її з аяву зареєстровано за вх.№ 137 в ід 14.04.10 ( а.с.3).

Незважаючи на заяву ОСОБА_1 , директор ліцею вида в наказ № 19 від 14.04.10 про припинен ня трудового договору з ОСО БА_1 (а.с.4). Із цим наказом вона ознайомлена під розпис. ОС ОБА_1, вважаючи, що вона, на пі дставі своєї заяви від 14.04.10 не м оже бути звільнена, 15.04.10 вийшла на роботу та почала працюват и. Але представник адмініст рації ліцею не допустив ОСО БА_1 до подальшої роботи пос илаючись на те, що вона звільн ена. В цей же день ОСОБА_1 п очала оскаржувати своє звіль нення в прокуратурі міста, а п отім в суді. Факт того, що ОСО БА_1 дійсно зверталася 15.04.10 до прокуратури міста, директор ліцею не заперечує, підтверд ив це в судовому засіданні, по яснивши, що дійсно, йому телеф онував прокурор з приводу зв ільнення ОСОБА_1.

Тобто факт звільненн я ОСОБА_1 14.04.10 суд вважає дов еденим. В той же час суд вважає недоведеним факт поновлення на роботі ОСОБА_1 15.04.10 - нака з від 15.04.10 № 20-а їй не доведено, во на із ним не ознайомлена.

Згідно з Інструкцією про порядок ведення трудових кн ижок працівників, затверджен ий Наказом міністкрства прац і, Міністерства юстиції та Мі ністерства соціального захи сту населення України від 29 ли пня 1993 р. № 58:

п.2.5. З кожним записом, що за носиться до трудової книжки на підставі наказу (розпоряд ження) про призначення на роб оту, переведення і звільненн я, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний ознай омити працівника під розписк у в особистій картці (типова в ідомча форма N П-2, затверджена наказом Мінстату Украї ни від 27 жовтня 1995 р. N 277 ), в як ій має повторюватися відпові дний запис з трудової книжки (вкладиша). Всупере ч цієї вимоги, ніяких заходів для ознайомлення ОСОБА_1 як із наказом від 15.04.10 так і з на казом від 27.04.10 адміністрація л іцею не вживала. Доказів про ц е суду не надала. Накази мают ь в нумерації літери, яких інш і накази, зареєстровані в кни зі реєстрації наказів, не маю ть (а.с. 56,57). Тому суд робить висн овок про те, що ці накази були видані та зареєстровані несв оєчасно, і ОСОБА_1 не була т а не могла бути із ними ознайо млена своєчасно. Тому ці нака зи суд вважає незаконними та такими, що підлягають скасув анню. А на підставі заяви ОС ОБА_1 від 14.04.10 про те, щоб вважа ти її заяву про звільнення не дійсною, ОСОБА_1 повинна б ути поновлена на роботі.

Згідно ст.235 КЗпП Укра їни у разі звільнення без зак онної підстави або незаконно го переведення на іншу робот у працівник повинен бути пон овлений на попередній роботі органом, який розглядає труд овий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, я кий розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення п ро виплату працівникові сере днього заробітку за час виму шеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання н ижчеоплачуваної роботи.

Розраховуючи розмір сере днього заробітку позивача ОСОБА_1 за час вимушеного п рогулу суд виходить з наступ ного: ОСОБА_1 була звільне на з роботи 14 квітня 2010 року, сп раву розглянуто 08.11.2010 року. Час вимушеного прогулу за період з 15.04.2010р. по 08.11.2010р. складає 142 робоч их дня (за умовами роботи у поз ивача було два вихідні дня на тиждень). Середньодобова зар обітна плата позивача, згідн о довідки установи-відповіда ча, що не оспорюється і позива чем, складає 55,95грн. Виходячи з наведеного, за час вимушеног о прогулу среедній заробіток складає: 142 х 55,95 грн.= 7944,9 грн. При ц ьому суд виходить з того, що ві дшкодування заробітної плат и за час вимушеного прогулу с лід стягнути із Слов”янсько го професійного художнього л іцею, яким видавалися незако нні накази про прийняття на р оботу та звільнення позивач а.

Вирішуючи пита ння про стягнення з відповід ача моральної шкоди суд прий має до уваги, що ці вимоги пози вач спрямувала особисто до д іректора ліцею ОСОБА_2 Бе ручи до уваги, що позивач знах одилася у трудових стосунках із установою - професійним художнім ліцеєм, а не особист о із директором, суд вважає, що ці вимоги задоволенню не під лягають.

Згідно до п.п. 8. 13 Постанови П ленуму Верховного Суду Украї ни від 31.03.1995р. № 4 ?ро судову практ ику в справах про відшкодува ння моральної (немайнової) шк оди” за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових о бов' язків, за наявності пор ушення прав працівника у сфе рі трудових відносин (незако нного звільнення тощо), обов' язок по відшкодуванню мораль ної (немайнової) шкоди поклад ається на власника або уповн оважений ним орган незалежно від форми власності, виду дія льності чи галузевої належно сті.

Статтею 237-1 КЗпП України пе редбачено відшкодування вла сником або уповноваженим ним органом моральної шкоди пр ацівнику, а порядок відшкод ування моральної шкоди пере дбачений ст. 23 ЦК України, згід но ч.3 якої розмір грошового в ідшкодування моральної шкод и визначається судом залежн о від характеру правопоруше ння, глибини фізичних та душе вних страждань, погіршення з дібностей потерпілого або п озбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням і нших обставин, які мають істо тне значення. При визначенні розміру відшкодування врахо вуються вимоги розумності і справедливості.

Не підлягають задоволенн ю і вимоги позивача стосовно видачі ій нової трудової кни жки без записів з посиланням на накази, які визнані судом н еправомірними. Інструкція пр о порядок ведення трудових к нижок працівників, затвердже ний Наказом міністкрства пра ці України від 29 липня 1993 р. № 58 пе редбачає, що “ п.2.10. У розділі "Ві домості про роботу", "Відомост і про нагородження", "Відомост і про заохочення" трудової кн ижки (вкладиша) закреслення р аніше внесених неточних або неправильних записів не допу скається.

У разі необхідності, напр иклад, зміни запису відомост ей про роботу після зазначен ня відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: "Запис за N т аким-то недійсний. Прийнятий за такою-то професією (посадо ю)" і у графі 4 повторюються дат а і номер наказу (розпоряджен ня) власника або уповноважен ого ним органу, запис з якого н еправильно внесений до трудо вої книжки.

У такому ж порядку визнає ться недійсним запис про зві льнення і переведення на інш у постійну роботу у разі неза конного звільнення або перев едення, установленого органо м, який розглядає трудові спо ри, і поновлення на попередні й роботі або зміни формулюва ння причини звільнення.”

Також підлягає стягненню з відповідача на користь пози вача витрати, пов”язані із зв ерненням за юридичною допомо гою, в сумі 400 гривень, що підтве рджено квитанціями (а.с.30,31).

З відповідача - Слов”янсь кого професійного художньог о ліцею, підлягають стягненн ю на користь держави судові в итрати по справі - судовий збі р 8,5 грн., та витрати на інформац ійно-технічне забезпечення р озгляду справи в сумі 120 грн.

На підставі викладеног о, керуючись ст. ст. 5-8, 10-15, 107, 208-209, 212-215 , 218 ЦПК України, ст. 38, ст. 40, ст.ст. 202, 221, 231-233, 237-1 КЗпП України, ст. 23 ЦК Укр аїни, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити час тково.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 , поновити на роботі на пос аду майстра виробничого навч ання Слов”янського професій ного художнього ліцею.

Визнати накази № 20-а від 15 квітня 2010 року та № 20-б від 27.04.10, ви дані директором СПФЛ ОСОБ А_2 про прийняття ОСОБА_1 на роботу та звільнення з роб оти по п.4 ст.40 КЗпП України - н езаконними.

Стягнути із Слов”янського професійного художнього ліц ею, юридична адреса м. Слов”ян ськ, вул Волзька, 125, ідентифіка ційний код 02543087, на користь О СОБА_1, яка мешкає у АДРЕСА _1 заробітну плату за час в имушеного прогулу у сумі 7944,9 гр н. та понесені нею судові ви трати по справі - у зв”зку із з верненням за юридичною допом огою в сумі 400 грн.

В задоволенні решти позовн их вимог - відмовити.

Стягнути із Слов”янського професійного художнього ліц ею на користь держави судов ий збір 8,5 грн., та витрати на ін формаційно-технічне забезпе чення розгляду справи в сумі 120 грн.

Рішення в частині по новлення на роботі та стягне ння заробітної плати за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскарж ене сторонами в судову палат у по цивільних справах апеля ційного суду Донецької облас ті, через Слов'янський міськр айонний суд протягом десяти днів, з моменту його проголош ення.

Рішення складене в нар адчій кімнаті.

Суддя Слов' янського

міськрайонного суду Г.Л. Неминущій