Рішення

від 01.11.2024 по справі 420/18126/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/18126/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до товариства з обмеженою відповідальністю «МЕРЕЖА ТОЧКА» про стягнення адміністративно-господарських санкцій

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 11.06.2024 надійшла позовна заява Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до товариства з обмеженою відповідальністю «МЕРЕЖА ТОЧКА», в якій позивач просить суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «МЕРЕЖА ТОЧКА» на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції у розмірі 275464,97 грн та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 4738, 17 грн, Банк ГУ ДКСУ в Одеській області, Великодолинська селищна ТГ, ГУК в Од.обл./смт Великодол., ЄДРПОУ 37607526, UA568999980313151230000015700 Код класифікації 50070000, Бюджетне кодування в призначенні платежу: *;101;код ЄДРПОУ підприємства; платежі до Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю за 2023 рік.

17.06.2024 ухвалою судді позовну заяву Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю було залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків шляхом надання до суду доказів про сплату судового збору у сумі 334,44 грн, наданням позовної заяви із зазначенням відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у сторін.

01.07.2024 ухвалою судді прийнято до розгляду позовну заяву Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю. Відкрито провадження в адміністративній справі за позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до товариства з обмеженою відповідальністю «МЕРЕЖА ТОЧКА» про стягнення адміністративно-господарських санкцій. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Витребувано від позивача та Одеського міського центру зайнятості, документи по справі.

24.07.2024 суд ухвалив у задоволенні клопотання (вхід.№29306/24 від 19.07.2024) представника відповідача, про розгляд справи в порядку загального позовного провадження відмовити.

24.07.2024 ухвалою суду у задоволенні клопотання представника відповідача (вхід.№29308/24 від 19.07.2024), про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву, відмовлено.

05.08.2024 суд ухвалив поновити товариству з обмеженою відповідальністю «МЕРЕЖА ТОЧКА» строк для подання до Одеського окружного адміністративного суду відзиву по справі № 420/18126/24.

09.08.2024 ухвалою суду позовну заяву Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до товариства з обмеженою відповідальністю «МЕРЕЖА ТОЧКА» про стягнення адміністративно-господарських санкцій, було залишено без руху.

09.09.2024 суд ухвалив продовжити розгляд справи 420/18126/24 за позовною заявою Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до товариства з обмеженою відповідальністю «МЕРЕЖА ТОЧКА» про стягнення адміністративно-господарських санкцій.

17.09.2024 суд ухвалив витребувати від Головного управління ДПС в Одеській області належним чином завірені копії поданого товариством з обмеженою відповідальністю «МЕРЕЖА ТОЧКА» звіту «Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску» за ІІ - ІV квартали 2023 року, у т.ч. уточнювальні, з інформацією щодо дати направлення.

09.10.2024 суд ухвалив повторно витребувати від Головного управління ДПС в Одеській області належним чином завірені копії поданого товариством з обмеженою відповідальністю «МЕРЕЖА ТОЧКА» звіту «Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску» за ІІ - ІV квартали 2023 року, у т.ч. уточнювальні, з інформацією щодо дати направлення.

29.07.2024 до суду (вх.№30465/24) від представника товариства з обмеженою відповідальністю «МЕРЕЖА ТОЧКА» надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує та вказує, що до вересня 2023 року на підприємстві працювало до 25 осіб, при чому у серпні 2023 року була працевлаштована 1 особа з інвалідністю, отже, положення законодавства були дотримані у повному обсязі. Наголошує, що відповідачем були вчинені дії щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та пошук персоналу з інвалідністю, що передує їх працевлаштуванню. Вказує, що подана позивачем звітність є некоректною, та у подальшому уточнена. Наводить контр розрахунок виконання нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю та розрахунку адміністративно-господарських санкцій. Зазначає, що позивач передчасно без документально підтверджених чи встановлених актом перевірки Держпраці доказів, звернувся до суду з позовом.

Також, 13.08.2024 до суду (вх.№33600/24) надійшли додаткові пояснення у справі.

15.08.2024 до суду (вх.№ЕС/34416/24) від відповідача надійшла відповідь на відзив.

Розглянувши подані сторонами заяви по суті справи і докази на їх обґрунтування, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, судом встановлено таке.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «МЕРЕЖА ТОЧКА» є юридичною особою, що забезпечує робочими місцями фізичних осіб та відповідно до вимог чинного законодавства перебуває на обліку за місцем реєстрації у відділенні Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.

Відповідно до наказу товариства з обмеженою відповідальністю «МЕРЕЖА ТОЧКА» від 29.06.2023 (а.с.89-92), наказано затвердити та ввести в дію з 29.06.2023 штатний розпис підприємства зі штатною кількістю 393 шт.од. та керівникам структурних підрозділів передбачити створення робочих місць для можливого працевлаштування осіб, які мають додаткові гарантії щодо сприяння працевлаштуванню, у тому числі з інвалідністю.

Матеріали справи містять накази (розпорядження) товариства з обмеженою відповідальністю «МЕРЕЖА ТОЧКА» про прийняття на роботу осіб з інвалідністю з 01.08.2023 (а.с.83-84), з 29.09.2023 (а.с.85-86), з 29.09.2023 (а.с.71-72), з 10.10.2023 (а.с.80-82), з 17.10.2023 (а.с.75-76), з 04.11.2023 (а.с.87-88), з 17.11.2023 (а.с.77-79), з 13.12.2023 (а.с.73-74).

Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕРЕЖА ТОЧКА» 18.07.2024 скерувало до Державної податкової служби України уточнюючі звіти «Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (а.с.93-106).

Матеріали справи містять розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю товариства з обмеженою відповідальністю «МЕРЕЖА ТОЧКА» за 2023 рік (а.с.11), відповідно до якого: середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу 167 осіб, норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю 7 осіб; середньооблікова чисельність штатних працівників яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність 2 особи; кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю 05 осіб; середня річна заробітна плата штатного працівника 55092,99 грн; сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю 275464,97 грн.

Позивачем на адресу відповідача скеровано претензію від 05.03.2024, у якій адресант просить сплатити адміністративно-господарських санкції, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік (а.с.14-15).

У зв`язку із несплатою відповідачем до 15 квітня 2024 року адміністративно-господарських санкцій за 2023 рік позивачем було додатково нараховано відповідачу пеню, виходячи з 120% річних облікової ставки Національного банку України у розмірі 4738,17 грн за період з 16.04.2024 по 28.05.2024 (43 дні).

Враховуючи те, що відповідачем адміністративно-господарські санкції за 2023 рік та пеню у добровільному порядку до бюджету не сплачено, Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось з адміністративним позовом.

Разом з тим, судом під час офіційного з`ясування обставин справи, а саме з листа Одеського обласного центру зайнятості від 17.07.2024 №2202/01-20/06-24 (а.с.49) було встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «МЕРЕЖА ТОЧКА» протягом 2023 року Інформацію про попит на робочу силу (вакансії) форми №3-ПН, із зазначенням у Розділі ІІ «Коментарі до даних про вакансії» інформації про категорією громадян, які можуть бути працевлаштовані на вакантну посаду, а саме «інваліди, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»» не надавало.

Вирішуючи дану справу, суд виходить з такого.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні визначено Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» №875-XII від 21.03.1991, який гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Згідно з частиною першою статті 17 Закону №875-XII з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №875-XII, забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Разом з цим, як визначено частиною третьою вказаної статті, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно до вимог статті 19 Закону №875-XIІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, у кількості одного робочого місця.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Відповідно до вимог ч. 9 ст. 19 даного Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Згідно статті 20 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів). Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Аналогічні положення містяться і в Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Так ч. 1 ст. 238 ГК України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Частиною другою вказаної статті передбачено, що види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Серед переліку адміністративно-господарських санкцій, встановленого у частині 1 статті 239 ГК України, вказано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб`єктів господарювання, зокрема, адміністративно-господарський штраф, а також і інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Далі суд зазначає, що згідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України від 05.07.2012 №5067-VI «Про зайнятість населення» (надалі - Закон №5067-VI) роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

На виконання пункту 4 частини третьої статті 50 Закону №5067-VI наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316 (у редакції наказу Міністерства соціальної політики України від 05.12.2016 №1476), що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 за №988/23520, затверджено форму звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» (яка була чина на момент виникнення спірних правовідносин)

Пунктом 5 розділу І Порядку подання форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що форма №3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Актуальність зазначених у формі №3-ПН вакансій уточнюється базовим центром зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, у телефонному режимі або через засоби електронного зв`язку.

Системний аналіз вищезазначених норм законодавства дає підстави для висновку, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані:

- виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

- надавати державній службі зайнятості необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю інформацію у порядку, передбаченому Законом №5067-VI та Наказом №316;

- звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Законом №875-ХІІ та Порядком №70;

- у разі невиконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Водночас суд зауважує, що визначений у Законі №875-XII обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені у частині першій статті 18 Закону №875-XII.

Підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, у повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало особу з інвалідністю з причин незалежних від нього: відсутність таких осіб, відмова особи з інвалідністю від працевлаштування на підприємстві, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню осіб з інвалідністю.

Аналогічний висновок щодо правозастосування у спірних відносинах наведений у постанові Верховного Суду від 24.06.2020 у справі №440/2008/19, що враховується судом з огляду на приписи частини п`ятої статті 242 КАС України.

При цьому доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю, є наказ по підприємству стосовно створення відповідного робочого місця, звіт форми №3-ПН, що подається у порядку, визначеному наказом Міністерства соціальної політики України №316 від 31 травня 2013 року.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 02 травня 2018 року у справі №804/8007/16, від 13 липня 2020 року у справі №804/4097/18.

Суд зазначає, що відповідно до вимог ч. 10 ст. 19 Закону №875-ХІІ керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Щодо посилання відповідача на форс-мажорні обставини з огляду на воєнний стан у країні, суд їх відхиляє та вказує, що відповідно до частини 1 статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

За змістом частини 2 статті 218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Із аналізу наведених правових норм вбачається, що на особу, яка порушила зобов`язання, покладається обов`язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов`язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв`язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов`язань).

Зазначене узгоджується із правовою позицією, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 від 30.11.2021 у справі №913/785/17, від 25.01.2022 у справі №904/3886/21.

Так, Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 за №2024/02.0-7.1 засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою запровадження воєнного стану, та підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору.

Однак, порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України «Про торгово-промислові палати в Україні» та деталізовано в розділі 6 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 за №40(3) (з наступними змінами).

Відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) здійснюється сертифікатом про такі обставини.

За умовами пункту 6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов`язань/обов`язків, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

В сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов`язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (пункт 6.12 Регламенту).

Отже, із вказаного можна дійти висновку, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються виключно сертифікатом, а не листом на сайті Торгово-промислової палати України.

Лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Більш того, загальний офіційний лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв`язку між військовою агресією російської федерації проти України та неможливістю виконання конкретного зобов`язання.

Тобто, введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти, адже протилежного відповідачем не доведено відповідними доказами.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що введення воєнного стану не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань особою, яка посилається на такі обставини, має бути підтверджено не факт настання цих обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання конкретного зобов`язання.

Щодо посилання відповідача на відсутність перевірки органами Держпраці, суд зазначає таке.

Верховний Суд у постанові від 21.11.2022 по справі №400/3957/21 дійшов висновку, що саме Держпраця та її територіальні органи уповноважені на проведення перевірок виконання суб`єктами господарювання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема, за інформацією, що надається територіальним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю від Пенсійного фонду України. За наслідками такої перевірки, у разі підтвердження невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у суб`єкта господарювання виникає обов`язок сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Після затвердження постановою Кабінету Міністрів України №466 від 05.06.2019 «Порядку перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю» та внесення змін до статті 19 Закону №875-ХІІ Фонд захисту прав інвалідів не має права проводити перевірки роботодавців щодо: реєстрації у Фонді; подання звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів; виконання нормативу робочих місць, оскільки таких змін у законодавстві проводити зазначені перевірки уповноважені саме органи Держпраці.

Також, у постанові від 21.11.2022 по справі №400/3957/21 Верховний Суд зазначив, що сукупність допущених позивачем під час реалізації своїх функцій, як суб`єктом владних повноважень, порушень не забезпечили послідовність дій, спрямованих на забезпечення принципу законності, при цьому недотримання відповідачем виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю не доведено позивачем належними доказами. Обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів передчасно, не маючи встановлених актом перевірки органами Держпраці доказів про недотримання відповідачем нормативу працевлаштування інвалідів, посилаючись лише на інформаційно-аналітичні бази даних, звернулося з позовом про стягнення адміністративно-господарських санкцій.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази того, що територіальним органом Держпраці була проведена перевірка, за результатами якої встановлено факт невиконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік.

Суд зазначає, що нарахування адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення. Такі санкції не можуть застосовуватися у разі відсутності необхідної кількості працевлаштованих інвалідів, якщо при цьому суб`єкт господарювання вжив усіх передбачених Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» заходів для працевлаштування останніх, тобто, коли у його діях відсутній склад правопорушення.

Водночас, суд звертає увагу, що такі обставини можуть бути встановлені лише за наслідками проведення органами Держпраці планових або позапланових перевірок.

Листом від 19.09.2024 № ПД/8077-24 Південним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці повідомлено позивача, що на теперішній час Міжрегіональне управління не має можливості провести позапланові заходи державного нагляду (контролю) на підставі листа Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, з питань дотримання вимог ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" через дію положень Постанови Кабінету Міністрів України "Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану" віл 13.03.2022 № 303.

Також, суд враховує, що відповідно до приписів Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" в період дії воєнного стану не передбачено здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю за заявами Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.

Такі ж положення викладено у постанові Кабінету Міністрів України "Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану" від 13.03.2022 № 303, за якими припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні".

При цьому, згідно з п.2 вказаної постанови здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) дозволено на підставі рішень центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у відповідних сферах за наявності загрози, що має негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави, а також для виконання міжнародних зобов`язань України.

Отже, з урахуванням запровадженого мораторію, територіальні органи Держпраці на період воєнного стану, який триває й на теперішній час, обмежені у здійсненні позапланових заходів державного нагляду (контролю) в тому числі й за зверненням територіальних органів Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю. Наведене, на думку суду, унеможливлює встановлення факту недотримання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць працевлаштування осіб з інвалідністю, що в свою чергу унеможливлює належне визначення, нарахування й стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання вказаного нормативу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, не маючи встановлених актом перевірки Держпраці доказів про недотримання відповідачем нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році, передчасно звернулося з позовом про стягнення адміністративно-господарських санкцій.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю та відсутність підстав для їх задоволення.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28 серпня 2018 року (справа № 802/2236/17-а).

Суд вважає, що у даній справі ним було надано вичерпну відповідь на всі питання, які входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних правовідносин як у матеріально-правовому, так і в процесуальному аспектах.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у рішенні ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами. Разом із цим, обов`язок суду обґрунтовувати свої рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п. 29 рішення ЄСПЛ від 9 грудня 2009 року у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).

Ураховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем положень законодавства, внаслідок чого позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ст.139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до товариства з обмеженою відповідальністю «МЕРЕЖА ТОЧКА» про стягнення адміністративно-господарських санкцій відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 13901271);

Відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «МЕРЕЖА ТОЧКА» (67832, Одеська область, Одеський район, смт Великодилинське, вул. Станційна, буд.77/1, код ЄДРПОУ 45102332).

Суддя Олена СКУПІНСЬКА

.