Рішення

від 31.10.2024 по справі 620/12168/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2024 року м. Чернігів Справа № 620/12168/24

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Виноградової Д.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся до суду з позовом до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області (далі також відповідач), у якому просить:

визнати протиправною бездіяльність Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області щодо неприйняття заяви та рішення за результатами розгляду заяви громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від 29.07.2024;

зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області прийняти заяву ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту відповідно до вимог Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» та Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ Україні від 07.09.2011 року №649 та надати рішення за результатами розгляду заяви від 29.07.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем протиправно не прийнято його заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. За наслідками письмового звернення позивача до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області із заявою-анкетою йому надано відповідь у порядку розгляду звернень громадян, якою роз`яснено порядок та строки звернення із вказаною заявою. На думку позивача, зазначене свідчить про протиправну бездіяльність відповідача, яка полягає у не здійсненні прийняття заяви позивача про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту та не ухваленні відповідного рішення згідно з приписами чинного законодавства України (про прийняття заяви, або про відмову у прийнятті заяви).

У відзиві відповідач заперечує проти заявлених позовних вимог та просить у їх задоволенні відмовити. В обґрунтування такої позиції відповідач зазначив, що 29.07.2024 до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області засобами електронного документообігу «Мегаполіс» надійшов лист Чернігівського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, щодо звернення позивача із заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. У додатках до листа містилася заява-анкета позивача про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Вказане письмове звернення позивача розглянуто відповідачемвідповідно доЗакону України «Про звернення громадян»та листомвід 15.08.2024 № 7401.6-4597/74.2-24 позивачу надано письмове роз`яснення стосовно порядку і строку звернення із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту та повернуто вищезазначену заяву-анкету. Також відповідач наголосив, що позивач проживав на території України з 03.08.2017 на підставі посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 . 20.06.2024 позивача було затримано працівниками Державної прикордонної служби України під час спроби незаконного перетину держаного кордону України на виїзд до Угорщини поза пунктами пропуску через державний кордон. 21.06.2024 рішенням Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби України № 18 скасовано позивачу дозвіл на імміграцію на підставі пункту 5-5 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію» від 07.06.2001 № 2491-III, оскільки його було затримано під час спроби незаконного перетинання державного кордону України, та скасовано видану на підставі цього дозволу посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 03.08.2017. Крім того, 21.06.2024 начальником НОМЕР_2 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_1 прийнято рішення про примусове видворення позивача за межі території України. Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 21.06.2024 у справі 303/5363/24 позивача затримано з метою забезпечення примусового видворення за межі території України строком на 6 місяців до 20.12.2024. З урахуванням наведеного вважає, що відповідачем не було допущено жодних дій щодо ухилення від розгляду заяви громадянина російської федерації ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Представником позивача було подано відповідь на відзив, у якому остання не погоджується з доводами відповідача та просить задовольнити позовні вимоги, посилаючись на те, що відповідач протиправно не прийняв його заяву відповідно до спеціальної процедури, передбаченоїЗаконом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту»та Правилами розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затвердженимиНаказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.09.2011 №649.

Від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив, у якому заперечує щодо доводів представника позивача та просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 у задоволенні клопотання представника Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , є громадянином російської федерації, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 (а.с.15).

03.08.2017 позивачем було отримано посвідку на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 (зворот а.с.15). 15.03.2016 позивачем було отримано посвідчення водія № НОМЕР_4 (а.с.16).

Матеріалами справи встановлено, що 20.06.2024 ОСОБА_1 було затримано працівниками Державної прикордонної служби України під час спроби незаконного перетину держаного кордону України на виїзд до Угорщини поза пунктами пропуску через державний кордон. 21.06.2024 рішенням Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби України № 18 скасовано позивачу дозвіл на імміграцію на підставі пункту 5-5 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію» від 07.06.2001 № 2491-III, оскільки його було затримано під час спроби незаконного перетинання державного кордону України, та скасовано видану на підставі цього дозволу посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 03.08.2017. 21.06.2024 начальником НОМЕР_2 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_1 прийнято рішення про примусове видворення позивача за межі території України.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 21.06.2024 у справі 303/5363/24 позов задоволено повністю. Затримано громадянина російської федерації ОСОБА_1 з метою забезпечення примусового видворення за межі території України строком 6 (шість) місяців, а саме до 20.12.2024 (а.с.51-55).

29.07.2024 Чернігівський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні засобами системи електронного документообігу «Мегаполіс» звернувся до Управління Державної міграційної служби України із листом, щодо звернення позивача із заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту та доданими до неї додатками (а.с.42-69).

Листом від 15.08.2024 № 7401.6-4597/74.2-24 відповідач розглянув звернення від 29.07.2024. Так, позивачу було надано роз`яснення стосовно передбаченого законодавством порядку та строків звернення із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та повернуто вищезазначену заяву-анкету (а.с.70-71).

Листом від 20.08.2024 № 7477.5/236-24 ПТПІ повідомило, що лист-відповідь від 15.08.2024 № 7401.6-4597/74.2-24 а також додані до неї додатки були вручені ОСОБА_1 20.08.2024 о 15:30, про що свідчить його особистий підпис (а.с.73).

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Частиною 2статті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Порядок регулювання суспільних відносин у сфері визнання особи біженцем, особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, втрати та позбавлення цього статусу, а також встановлення правового статусу біженців та осіб, які потребують додаткового захисту і яким надано тимчасовий захист в Україні врегульованоЗаконом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» від 8 липня 2011 року № 3671-VI(далі також Закон № 3671-VI).

Відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту»біженець це особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.

Відповідно до пункту 4 частини першоїстатті 1 Закону № 3671-VIдодатковий захист це форма захисту, що надається в Україні на індивідуальній основі іноземцям та особам без громадянства, які прибули в Україну або перебувають в Україні і не можуть або не бажають повернутися в країну громадянської належності або країну попереднього постійного проживання внаслідок обставин, які загрожують їх життю, безпеці чи свободі.

Пунктом 13частини першоїстатті 1 Закону № 3671-VIвстановлено, що особа, яка потребує додаткового захисту, особа, яка не є біженцем відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу щодо статусу біженців 1967року та цього Закону, але потребує захисту, оскільки така особа змушена була прибути в Україну або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання або загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини і не може чи не бажає повернутися до такої країни внаслідок зазначених побоювань.

Згідно з частинами першою і другоюстатті 5 Закону № 3671-VI, особа, яка з наміром бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, перетнула державний кордон України в порядку, встановленому законодавством України, повинна протягом п`яти робочих днів звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Особа, яка з наміром бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, під час в`їзду в Україну незаконно перетнула державний кордон України, повинна без зволікань звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Відповідно до частини п`ятоїстатті 5 Закону №3671-VIособа, яка на законних підставах тимчасово перебуває в Україні, і під час такого перебування в країні її громадянської належності чи попереднього постійного проживання виникли умови, зазначені в пунктах 1 чи 13 частини першоїстатті 1 цього Закону, внаслідок яких вона не може повернутися до країни свого походження і має намір бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, повинна звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, до закінчення строку перебування на території України.

Умови, за яких особа не визнається біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, наведені устатті 6 Закону №3671-VI.

Так, за змістом частини першоїстатті 6 Закону № 3671-VIне може бути визнана біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, особа, стосовно якої встановлено, що умови, передбачені пунктами 1 чи 13 частини першоїстатті 1 цього Закону, відсутні.

Згідно з Конвенцією про статус біженців 1951 року і Протоколом 1967 року поняття «біженець» включає в себе чотири основні підстави, за наявності яких особі може бути надано статус біженця. Такими підставами є: 1) знаходження особи за межами країни своєї національної належності або, якщо особа не має визначеного громадянства, за межами країни свого колишнього місця проживання; 2) наявність обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань; 3) побоювання стати жертвою переслідування повинно бути пов`язане з ознаками, які вказані в Конвенції про статус біженців, а саме: а) расової належності; б) релігії; в) національності (громадянства); г) належності до певної соціальної групи; д) політичних поглядів; 4) неможливістю або небажанням особи користуватися захистом країни походження внаслідок таких побоювань.

Відповідно до статті 4 Директиви Ради Європейського Союзу «Про мінімальні стандарти для кваліфікації і статусу громадян третьої країни та осіб без громадянства як біженців чи як осіб, які потребують міжнародного захисту з інших причин», а також змісту цього захисту (29 квітня 2004 року) в разі, якщо аспекти тверджень заявника не підтверджуються документальними або іншими доказами, ці аспекти не вимагають підтвердження, якщо виконуються наступні умови: заявник зробив реальну спробу обґрунтувати заяву; всі важливі факти, наявні в його/її розпорядженні, були надані, і було надано задовільне пояснення щодо відсутності інших важливих фактів; твердження заявника є зрозумілими та правдоподібними та не суперечать наявній конкретній та загальній інформації у його справі; заявник подав свою заяву про міжнародний захист якомога раніше, якщо заявник не зможе привести поважну причину відсутності подачі цієї заяви; встановлено, що в цілому заявник заслуговує довіри.

Згідно з частиною шостоюстатті 8 Закону № 3671-VIрішення про відмову в оформленні документів для вирішення питань щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, приймаються за заявами, які є очевидно необґрунтованими, тобто якщо у заявника відсутні умови, зазначені пунктами 1 чи 13 частини першоїстатті 1 цього Закону, а також якщо заяви носять характер зловживання: якщо заявник з метою визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, видає себе за іншу особу, а так само за заявами, поданими особами, яким було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у зв`язку з відсутністю підстав, передбачених для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, встановлених пунктами 1 чи 13 частини першоїстатті 1 цього Закону, якщо зазначені умови не змінилися.

Згідно з пунктом 195 Керівництва з процедур і критеріїв з визначення статусу біженця Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців (згідно з Конвенцією про статус біженців 1951 року та Протоколом щодо статусу біженців 1967 року), у кожному окремому випадку всі необхідні факти повинні бути надані в першу чергу самим заявником, і тільки після цього особа, уповноважена здійснювати процедуру надання статусу біженця (перевіряючий), повинна оцінити всі твердження і достовірність переконань заявника.

Пункт 37 Керівництва визначає, що для надання статусу біженця, в першу чергу, важлива оцінка клопотання шукача, а не судження про ситуацію, яка склалася у країні походження.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, може прийняти рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, в разі, якщо заявник видає себе за іншу особу або якщо заявнику раніше було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, за відсутності умов, передбачених пунктами 1 чи 13 частини першоїстатті 1 цього Закону, якщо зазначені умови не змінилися (частина 6стаття 5 Закону № 3671-VI).

Інших підстав відмови у прийняття документів від особи іноземця чинне законодавство України не містить.

Процедуру розгляду в Україні заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату, позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту визначають Правила розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затвердженінаказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.09.2011 №649, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 05.10.2011 за №1146/19884 (далі також Правила № 649).

Відповідно до пункту 2.1 Правил №649 уповноважена посадова особа органу міграційної служби, до якого особисто звернулась особа, яка має намір бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, або її законний представник у випадках, передбаченихЗаконом: а) встановлює особу заявника; б) реєструє заявника в журналі реєстрації осіб, які бажають подати заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (додаток 1); в) інформує заявника мовою, яку він/вона розуміє, про умови, за яких в Україні особа може бути визнана біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про її права та обов`язки, а також про наслідки невиконання обов`язків; г) забезпечує надання заявнику послуг перекладача, у тому числі через систему відеоконференц-зв`язку; ґ) перевіряє дотримання заявником передбаченогостаттею 5 Законупорядку звернення із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; д) з`ясовує місце тимчасового перебування (проживання) заявника (фактичну адресу проживання в Україні); е) протягом одного робочого дня здійснює перевірку наявності підстав, за яких заявнику може бути відмовлено в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Перевірка здійснюється в тому числі з урахуванням оновленої інформації по країні походження заявника на момент подачі заяви; є) проводить дактилоскопію заявника; ж) заносить отримані відомості до централізованої інформаційної системи; з) роз`яснює порядок звернення за безоплатною правовою допомогою мовою, яку розуміє заявник.

Відповідно до пунктів 2.2, 2.4, 2.5 Правил № 649 рішення щодо прийняття заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, приймається територіальним органом ДМС протягом робочого дня, в який до нього звернулась відповідна особа.

У разі наявності передбачених Законом підстав територіальний орган ДМС ухвалює рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, яке оформлюється наказом (додаток 2). Після ухвалення рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, уповноважена посадова особа територіального органу ДМС: видає особі письмове повідомлення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, із зазначенням підстав для відмови у прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (додаток 3); під підпис ознайомлює заявника з порядком оскарження рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; вносить відповідні відомості до журналу реєстрації осіб.

У разі використання заявником права на оскарження рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, територіальний орган ДМС видає такому заявникові під підпис довідку про звернення за захистом в Україні, про що заносить відповідні відомості до журналу реєстрації видачі довідки про звернення за захистом в Україні (додаток 4). Довідка видається строком на три місяці з подальшим тримісячним продовженням строку її дії на весь час розгляду скарги. Підставою для продовження строку дії зазначеної довідки є копія скарги на рішення територіального органу ДМС з підтверджуючими документами її відправлення або у випадку оскарження в судовому порядку копія позовної заяви з відміткою (штампом) суду про її прийняття або копія ухвали суду про відкриття провадження у справі чи належним чином оформленої судової повістки. У випадку оскарження рішення в судовому порядку подальше тримісячне продовження строку дії довідки про звернення за захистом в Україні здійснюється після отримання письмової інформації про стан розгляду справи в суді від юридичної служби територіального органу ДМС.

Відповідно до частини першоїстатті 12 Закону № 3671-VIрішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, протягом п`яти робочих днів з дня отримання повідомлення про відмову можуть бути оскаржені в установленому законом порядку до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, а також до суду у строки, встановлені цим Законом.

Системний аналіз означених норм дає підстави для висновку про наявність в осіб, які не громадянами України, права на звернення до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту за наявності підстав, визначених пунктами 1 чи 13 частини першоїстатті 1 Закону № 3671-VI.

Водночас, положеннямиЗакону № 3671-VIвизначено такі етапи щодо заяви про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту: подання заяви про визнання біженцем або особи, що потребує додаткового або тимчасового захисту, та її прийняття уповноваженим органом (частина шостастатті 5 Закону № 3671-VI»); оформлення документів для вирішення питаннящодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Даний етап включає попередній (формальний) розгляд заяви, без розгляду заяви по суті (статті 7 - 8 Закону № 3671-VI); безпосередньо розгляд заяви по суті та прийняття рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, чи про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (статті 9 - 10 Закону № 3671-VI).

Так, варто зазначити, щостаттею 8 вказаного Закону № 3671-VIпередбачається безпосередня реєстрація заяви-анкети та формування справи, за результатом чого приймається рішення про оформлення або відмову в оформленні документів для вирішення питання.

На даному етапі, згідно частини шостоїстатті 8 зазначеного Закону № 3671-VIфактично здійснюється відхилення очевидно необґрунтованих заяв, тобто тих, де відсутні обставини, що вказані в пункті 1 чи 13статті 1 Закону № 3671-VI, а також, якщо особа видає себе за іншу, або якщо раніше особа вже зверталась з такою заявою.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2021 у справі №1 20/192/20-а.

Водночас, безпосередній розгляд документів (визначення обставин, за якими здійснюється звернення, розгляд їх на предмет обґрунтованості та прийняття безпосереднього рішення про надання або відмову в наданні статусу) згідно з поданою заявою передбачається вже після вирішення питання щодо вирішення відповідачем питання щодо попереднього (формального) розгляду заяви та прийняття відповідного рішення про прийняття/відмову у прийнятті заявипро визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.07.2024 Чернігівський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні засобами системи електронного документообігу «Мегаполіс» звернувся до Управління Державної міграційної служби України із листом, щодо звернення ОСОБА_1 із заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту та доданими до неї додатками.

Листом від 15.08.2024 № 7401.6-4597/74.2-24 відповідач розглянув звернення від 29.07.2024. Так, позивачу було надано роз`яснення стосовно передбаченого законодавством порядку та строків звернення із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та повернуто вищезазначену заяву-анкету.

Отже, у зв`язку з наявністю у матеріалах справи доказів на підтвердження вчинення позивачем дій щодо звернення до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області із заявою про надання йому статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту та відсутністю доказів прийняття рішення щодо прийняття заяви чи відмови у її прийнятті відповідачем, суд вважає, що відповідачем вчинено протиправну бездіяльність, яка полягає у неприйнятті рішення щодо прийняття заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту або про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, яке оформлюється наказом у порядку, визначеномуЗаконом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту»та Правил № 649.

З урахуванням зазначеного, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльність Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області щодо неприйняття заяви та рішення за результатами розгляду заяви громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від 29.07.2024 підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги висновок суду про протиправну бездіяльність Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області щодо неприйняття заяви та рішення за результатами розгляду заяви від 29.07.2024, вимога про зобов`язання Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області прийняти заяву позивача про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту відповідно до вимогЗакону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту»та Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ Україні від 07.09.2011 № 649 та прийняти рішення за результатами розгляду заяви, як похідна, підлягає задоволенню.

У взаємозв`язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Згідно з частинами першою та другоюстатті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цьогоКодексу, в межах позовних вимог.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

За змістом частини першої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Відповідно до приписів статей9,77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ізстаттею 90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Підстави для розподілу судового збору відсутні.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області щодо неприйняття заяви та рішення за результатами розгляду заяви громадянина російської федерації ОСОБА_1 , про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від 29.07.2024.

Зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області прийняти заяву ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту відповідно до вимог Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» та Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ Україні від 07.09.2011 № 649 та надати рішення за результатами розгляду заяви від 29.07.2024.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідач: Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області вул. Шевченка, 51А, м. Чернігів, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, 14013, код ЄДРПОУ 37804450.

Повний текст рішення виготовлено 31 жовтня 2024 року.

Суддя Дар`я ВИНОГРАДОВА