Окрема думка

від 01.11.2024 по справі 826/20319/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

судді Кравчука В.М.

01 листопада 2024 року

м.Київ

справа №826/20319/16

адміністративне провадження №К/990/25956/22

Верховний Суд у розглянув у порядку письмового провадження справу за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Чемпіон" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.01.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2022 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Чемпіон" до Державної екологічної інспекції у Чернігівській області про визнання протиправними дій та скасування рішень.

26.12.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Чемпіон" звернулося до суду з позовом до Державної екологічної інспекції у Чернігівській області (відповідач), в якому просило суд:

- визнати протиправними дії відповідача при проведенні перевірки та складанні акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства на території Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області 28.04.2016;

- визнати нечинним та скасувати складений відповідачем акт №67/04 про здійснення рейду державного нагляду (контролю) у галузі збереження рослинного та тваринного світу від 28.04.2016;

- визнати нечинним та скасувати розрахунок розміру шкоди, заподіяної лісу внаслідок пошкодження дерев до ступеня припинення росту, складений відповідачем 16.05.2016;

- визнати нечинною та скасувати претензію відповідача від 27.05.2016 №11-03/1379.

І. СУТЬ СПРАВИ

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.01.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.05.2019, у задоволенні позову ТОВ "Сервіс-Чемпіон" відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду від 29.06.2022 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Чемпіон" задоволено частково; постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.05.2019 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Шостого апеляційного адміністративного суду. Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції не встановив дотримання судом першої інстанції під час повторного розподілу справи вимог чинних на той час ст. 15 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст.ст. 15-1, 26 КАС України, Положення про автоматизовану систему документообігу суду, що має значення для висновку про те, повноважним чи не повноважним складом суду розглянуто і вирішено цю справу, адже суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції, має обов`язково звертати увагу на дотримання вказаних норм процесуального права, оскільки наявність таких порушень є обов`язковими підставами для скасування рішення суду першої інстанції незалежно від доводів скарги.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Чемпіон" задоволено частково; рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.01.2019 скасовано в частині відмови у задоволенні позову про:

- визнання нечинним та скасування складеного відповідачем акту № 67/04 про здійснення рейду державного нагляду (контролю) у галузі збереження рослинного та тваринного світу від 28.04.2016;

- визнання нечинним та скасування розрахунку розміру шкоди, заподіяної лісу внаслідок пошкодження дерев до ступеня припинення росту, складеного відповідачем 16.05.2016;

- визнання нечинною та скасування претензії відповідача від 27.05.2016 №11-03/1379, провадження у справі у вказаній частині закрито; в іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.01.2019 залишено без змін.

Закриваючи провадження у справі в частині позовних вимог визнання нечинними та скасування акту, розрахунку шкоди та претензії, суд апеляційної інстанції виходив з того, що акт перевірки Державної екологічної інспекції не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася, тому його висновки не можуть бути предметом спору.

Суд дійшов висновку, що оцінка акту перевірки, правильність проведення розрахунку збитків, обґрунтованість претензії у межах спірних правовідносин може бути надана господарським судом при вирішенні спору про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу за позовною заявою Державної екологічної інспекції у Чернігівській області до товариства, що подана в порядку, передбаченому ГПК України.

Суд апеляційної інстанції встановив, що повторний автоматизований розподіл судової справи здійснено на підставі рішення зборів суддів, відповідно до Засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Окружному адміністративному суді міста Києва від 03.10.2017 та Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 №30.

Постановою Верховного Суду від 31.10.2024 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Чемпіон" задоволено частково; рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.01.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2022 у справі №826/20319/16 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

ІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Скасовуючи рішення, Верховний Суд зазначив, що підставою для залучення шляхом повторного авторозподілу до розгляду справи іншого судді слугувало надмірне навантаження на окремих суддів, що призводить до неможливості розгляду справ у розумні строки.

Водночас надмірне навантаження на окремих суддів чи значна різниця в такому навантаженні не виключає можливість продовження такими суддями розгляду уже розподілених їм справ, тому не може слугувати підставою для залучення до розгляду справи іншого судді та проведення для цього повторного автоматизованого розподілу справи.

Верховний Суд позбавлений можливості зробити висновок, що розгляд і вирішення справи в суді першої інстанції було здійснено повноважним складом суду, що є безумовною підставою для скасування судового рішення з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Зважаючи на неповноважність складу суду першої інстанції, Верховний Суд позбавлений можливості надати оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права щодо суті спору.

ІІІ. МОТИВИ НЕЗГОДИ З ПОСТАНОВОЮ

З висновком більшості колегії суддів не погоджуюся в частині направлення справи на новий розгляд.

Дійсно, відповідно до п. 2.3.50. Положення №30 винятково у разі, коли суддя (судді) у передбачених законом випадках не може (не можуть) продовжувати розгляд справи, невирішені судові справи передаються для повторного автоматизованого розподілу за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду (особи, яка виконує його обов`язки), що додається до матеріалів справи.

За змістом наведених норм залучення до розгляду справи іншого судді та проведення в цих цілях повторного автоматизованого розподілу допускається лише у разі неможливості продовження розгляду справи раніше визначеним суддею.

Погоджуюся з позицією колегії суддів Верховного Суду про те, що Засади використання автоматизованої системи документообігу суду в Окружному адміністративному суді міста Києва від 03.10.2017 в цій частині не відповідають приписам процесуального закону та Положення №30, тому не можуть бути законною підставою для повторного автоматизованого розподілу. Дійсно, суд апеляційної інстанцій неправомірно дійшов висновку про повноважність складу суду першої інстанції.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 317 КАС України (в чинній редакції) порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо справу розглянуто неповноважним складом суд.

Однак у контексті обставин цієї справи, направлення її на новий розгляд є недоцільним та суперечить принципу правової визначеності з таких причин:

(1) сторони не мали сумніву у повноважності складу суду.

Сторони не заявляли відводів судді Пащенко К.С., на розгляд якого відповідно до розпорядження щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справ від 11.10.2017 № 7758 було передано справу. Це питання поставив Верховний Суд з власної ініціативи. Отже, сторони не мали зауважень до складу суду та не сумнівалися в його повноважності. Помилку з авторозподілом не вважали такою, що порушує їх право на справедливий суд. Тим, більше що умовно "законні" підстави для такого розподілу були (Засади використання автоматизованої системи документообігу суду в Окружному адміністративному суді міста Києва від 03.10.2017).

(2) оскаржуване рішення видається правильним по суті.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі в частині, оскільки акт перевірки Державної екологічної інспекції не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Такий висновок відповідає усталеній практиці Верховного Суду. Суд правильність вирішення справи по суті не перевіряв, обмежившись лише твердженням про неповноважність складу суду. З цим не згоден і важаю, що справедливість судового розгляду повинна оцінюватися в цілому, з урахуванням як дотримання процедури, так і вирішення справи по суті.

3) новий розгляд сприяє порушенню строку розгляду справи.

Згідно з п. 8 ч. 3 ст. 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Ця справа розглядається в суді адміністративної юрисдикції (неналежної юрисдикції, адже цю справу не належить розглядати в судовому порядку) вже близько 8 років, і повторне направлення її до суду першої інстанції продовжить розгляд це час ще на невизначений термін. При цьому результат цього нового розгляду навряд чи зміниться.

4) новий розгляд не має практичного позитивного ефекту.

Скасування правильного по суті рішення з міркувань недотримання правил автоматизованого розподілу, не призводить до повернення справи до «попереднього» судді. Отже, порушення, яке стало підставою для скасування судових рішень, не усувається і не може бути усунено у спосіб направлення справи на новий розгляд.

5) скасування судових рішень у цій справі видається правовим пуризмом.

Верховний Суд неодноразово з посиланням на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Сутяжник проти Росії» (№ 8269/02) та інші робив висновок про те, що не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму, судове рішення може бути скасоване лише з метою виправлення істотної судової помилки.

Істотна судова помилка - це порушення судом норм права, яке потягнуло за собою прийняття незаконного рішення.

Суд констатував порушення норм процесуального права. Відповідно до ч. 2 ст. 351 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Однак Суд у постанові не навів жодних аргументів щодо незаконності судових рішень по суті. Тому вважаю, що не було у цій справі такої істотної помилки, яка б виправдала скасування правильного по суті судового рішення щодо правовідносин, які себе давно вичерпали і не мають іншої судової перспективи, ніж закриття провадження у справі (спір не перебуває в юрисдикції судів).

Таким чином, формальне «переважило» сутнісне, а це не узгоджується з доктриною запобігання надмірному формалізму.

Підсумовуючи, вважаю, що в контексті обставин саме цієї справи повторне повернення справи на новий розгляд до суду першої інстанції через порушення правил повторного автоматичного розподілу є надмірним формалізмом, правовим пуризмом. Воно не призведе до ефективного захисту прав позивача у цій справі, оскільки справа не належить до юрисдикції адміністративного суду. Отже, на мою думку, немає раціональних причин направляти справу на новий розгляд.

З вищезазначених міркувань не погоджуюся із позицією колегії суддів, висловленій у постанові Верховного Суду від 31.10.2024 у справі № 826/20319/16, і вважаю, що постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2022 слід було змінити.

Суддя Кравчук В.М.