Рішення

від 24.10.2024 по справі 552/3838/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ПОЛТАВИ

Київський районний суд м. Полтави

Справа № 552/3838/24

Провадження №2/552/2408/24

Р І Ш Е Н Н Я

іменем україни

24.10.2024 Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого - судді Самсонової О.А.,

секретар судового засідання Хрипунова Т.В.,

учасники справи та їхні представники:

позивач ОСОБА_1 ,

представник позивача ОСОБА_2 ,

відповідач - Інститут свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України,

представник відповідача Воробйов Олексій Олегович,

відповідач - Виконавчий комітет Київської районної у м. Полтаві ради,

третя особа Приватне підприємство Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор»,

представник третьої особи Тукало Володимир Іванович,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України, виконавчого комітету Київської районної у м.Полтаві ради про визнання права власності на самочинну прибудову, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України, виконавчого комітету Київської районної у м.Полтаві ради про визнання права власності на самочинну прибудову.

В позовній заяві позивач зазначила, що на підставі договору купівлі-продажу №2-1592 від 02.07.1999 та договору купівлі-продажу №3-1925 від 24.07.1998 року їй на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 .

В період 2010-2011 років до даної квартири нею самочинно було прибудовано приміщення (коридор) площею 9,5 кв.м. без оформлення дозвільної документації

При будівництві нею було дотримано будівельні, архітектурні, санітарні, протипожежні та екологічні норми.

Власники суміжних квартир не заперечують проти виконаної нею прибудови.

Тому позивач просила суд визнати за нею право власності на самочинну прибудову площею 9,5 кв.м. до квартири АДРЕСА_2 .

Ухвалою судді Київського районного суду м. Полтави від 18 червня 2024 року відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Відповідач Інститут свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України надав відзив на позов, у якому проти позовних вимог заперечив (а.с. 90-91).

У відзиві зазначив, що Інститут свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України є користувачем землі загальною площею 401,7 га., в тому числі земельної ділянки, на якій розташована самочинна прибудова площею 9,5 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 . Вказана земельна ділянка у встановленому законом порядку надана йому у постійне користування для забезпечення науково-дослідницької діяльності.

Предметом позовної заяви ОСОБА_1 є визнання права власності на самочинну прибудову площею 9,5 кв.м. до квартири АДРЕСА_1 , яка не відноситься до державної власності та не перебуває на балансі Інституту.

Однак, статтею 377 Цивільного кодексу України передбачено, що до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом випадку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України.

Інститут свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України є науковою установою.

Відповідно до п. 11 Статуту Інституту свинарства і агропромислового виробництва національної академії аграрних наук України вилучення земельних ділянок та припинення права постійного користування ними здійснюється лише за згодою Президії Академії відповідно до Земельного кодексу України.

Тому відповідач просив суд в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Відповідач Виконавчий комітет Київської районної у м. Полтаві ради відзиву на позов не надав.

Третя особа ПП Полтавське БТІ «Інвентаризатор» письмових пояснень щодо позову не надала.

Ухвалою суду від 15 серпня 2024 року відмовлено в задоволенні клопотання відповідача Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог Національної академії аграрних наук України.

Також вказаною ухвалою задоволено клопотання позивача про виклик в судове засідання та допит свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Ухвалою суду від 24 жовтня 2024 року відмовлено в задоволенні клопотання Національної академії аграрних наук України про залучення її до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог.

Інші заяви по суті справи та клопотання учасниками справи суду не подавалися.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилась, уповноваживши ОСОБА_2 представляти її інтереси в суді.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Просила позов задовольнити.

Відповідач Виконавчий комітет Київської районної у м. Полтаві ради в судове засідання свого представника не направив. Звернувся до суду з заявою про розгляд справи за відсутності його представника. У заяві також зазначив, що проти позовних вимог заперечує в повному обсязі.

Представник відповідача Інституту свинарства та агропромислового виробництва Вороб`йов О.І. в судове засідання не з`явився, звернувшись до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи. При цьому посилався на те, що не мав можливості ознайомитися з матеріалами справи до судового засідання, оскільки тільки 23 жовтня 2024 року ним та відповідачем досягнуто згоди про представництво інтересів Інституту.

Представник третьої особи ОСОБА_5 , який належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, не повідомивши про причини неявки.

Відповідно доп.2ч.1ст.223ЦПК Українисуд відкладаєрозгляд справив судовомузасіданні вмежах встановленогоцим Кодексомстроку зтаких підстав: перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Звертаючись до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи, представник відповідача про причини, які перешкоджали його явці в судове засідання (причини неявки), суду не повідомив.

Обставини, на які він посилався в заяві про відкладення розгляду справи, суд не вважає поважними причинами неявки представника в судове засідання.

При цьому суд бере до уваги, що матеріали позову з доданими до нього доказами відповідач одержав ще 25 червня 2024 року (а.с. 80).

Тому до судового засідання, яке призначено на 24 жовтня 2024 року, відповідач міг забезпечити свого представника необхідними документами. Також міг вчасно вирішити питання щодо залучення представника до участі у справі.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи.

Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та правовідносини сторін, приймаючи до уваги відсутність підстав для відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, що в засідання не з`явились.

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши докази у справі, приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 24 липня 1998 року державним нотаріусом Другої полтавської державної нотаріальної контори за №2-1952, ОСОБА_1 на праві власності належить 1/2 частина квартири АДРЕСА_1 (а.с. 30).

Також на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 02 липня 1999 року державним нотаріусом Другої полтавської державної нотаріальної контори за №2-1592, ОСОБА_1 на праві власності належить 1/2 частина квартири АДРЕСА_1 (а.с. 29).

Таким чином на підставі зазначених правовстановлюючих документів позивач є власником квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до державного акту на право постійного користування землею Інституту свинарства Української академії аграрних наук (м. Полтава, вул. Шведська Могила, 1) виділено в постійне користування 401,97 га. землі в межах згідно плану землекористування. Земля надається в постійне користування для забезпечення науково-дослідної діяльності інституту свинарства УААН (а.с. 33-37).

Таким чином належна позивачу квартира розташована на земельній ділянці, що перебуває в постійному користуванні Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України, цільове призначення земельної ділянки: для забезпечення науково-дослідної діяльності.

Також судом встановлено, що позивачем до належної їй квартири АДРЕСА_1 , самочинно прибудовано приміщення площею 9,5 кв.м., з яких коридор (№9) площею 3,5 кв.м. та кухня (№10) площею 5,5 кв.м.

Вказана обставина підтверджується довідкою ПП Полтавське БТІ «Інвентаризатор» від 01 травня 2024 року №4204 та технічним паспортом об`єкта квартири за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.7-10,11)

Відповідно до ч.2ст. 331 ЦК Україниправо власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 1ст. 376 ЦК Українижитловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Оскільки будівництво спірної прибудови позивачем виконано без одержання необхідних дозволів та проекту, на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети, зазначене будівництво є самочинним.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем самовільне будівництво здійснено на земельній ділянці, яка рішенням виконкому Полтавської міської ради від 24 квітня 1996 року №123 надана в постійне користування для забезпечення науково-дослідної діяльності Інституту свинарства і агропромислового виробництва.

Цільове призначення земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво для забезпечення науково-дослідної діяльності.

Як підтверджується висновком за результатами проведення технічного обстеження будівельних конструкцій на відповідність державним стандартам, будівельним нормам і правилам, нормативним актам, виконаного ПП Полтавське БТІ «Інвентаризатор», у результаті проведеного дослідження експерт робить висновок, що конструктивні та об`ємно-планувальні рішення переобладнання квартири з добудовою відповідають правилам проектування, будівельно-технічним нормам і правилам, нормативним актам з пожежної безпеки, санітарному законодавству, що діють на території України. Також встановлено його відповідність вимогам надійності та безпечної експлуатації, згідно ДБН В.1.2-14-2009, ДБН В.1.2.-2:2006, склад, площа та функціональні зв`язки житлових приміщень відповідають нормам і правилам для даного типу житлових будівель згідно вимог ДБН В.2.2.-15-2019 (а.с. 15-28).

Відповідно до ч. 2-5ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Земельна ділянка, на якій розташовано об`єкт самочинного будівництва, не виділялась під уже збудоване майно.

Користувач земельноїділянки,на якійрозташований об`єктсамочинного будівництва Інститут свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України - заперечує проти визнання права власності на самочинну добудову, виконану позивачем.

Вказана обставина згідно ч. 2-5ст. 376 ЦК України є перешкодою для визнання за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, права власності на це майно.

Крім того, відповідно до роз`яснень, викладених в Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)" розташовані на земельній ділянці поряд із житловим будинком господарсько-побутові будівлі й споруди: сараї, гаражі, літні кухні тощо відповідно до положень статей 186, 381ЦКє приналежністю головної речі (будинку). У зв`язку із цим положення частини п`ятої статті 376 ЦК не є підставою для визнання за власником такого житлового будинку самостійного права власності на самочинно побудовані господарсько-побутові будівлі й споруди, що були зведені після набуття ним права власності на будинок чи садибу. Прийняття в експлуатацію таких об`єктів нерухомості має здійснюватися відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у спосіб, визначенийПорядком прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків I та II категорії складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 24 червня 2011 року № 91(пункт 27).

Таким чином позовні вимоги про визнання самостійного права власності на прибудову, як складову частину об`єкта нерухомого майна, задоволенню не підлягають.

Крім того, як звернув увагу Верховний Суд (Постанова від 06 квітня 2020 року у справі №638/4159/17, провадження №61-44685св18), при розгляді справ, пов`язаних із самочинним будівництвом, слід мати на увазі, що відповідно до статті 26 Закону України «Про містобудування», спори з питань містобудування вирішуються радами у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства.

За загальним правилом, кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).

Звернення до суду з позовом з приводу самочинного будівництва має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Зазначена правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 18 квітня 2019 року справа № 306/2140/17, від 18 лютого 2019 року справа № 308/5988/17-ц, від 26 грудня 2018 року справа № 727/720/17, від 07 лютого 2018 року справа № 127/18746/15-ц.

У даній справі відсутні будь-які докази дотримання позивачем визначеної чинним законодавством процедури прийняття в експлуатацію новоствореного нерухомого майна та порядку проведення державної реєстрації і оформлення права власності на нього, а суд не може підміняти собою органи державної влади, які відповідно до законодавства України уповноважені здійснювати реєстрацію права власності на нерухоме майно та введення його в експлуатацію.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання права власності на самочинну прибудову задоволенню не підлягають.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що Виконавчий комітет Київської районної у м. Полтаві ради не є власником або користувачем нерухомого майна, до якого здійснена самочинна прибудова, або земельної ділянки, на якій ця прибудова розміщена, не наділений правами щодо прийняття в експлуатацію чи визнання права власності на об`єкт самочинного будівництва, а відповідно він є неналежним відповідачем у справі.

Вказана обставина є ще однією підставою для відмови в задоволенні позовних вимог до вказаного відповідача.

На підставівикладеного в задоволенні позову ОСОБА_1 необхідно відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до задоволених відносно них позовних вимог.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позову понесені позивачем судові витрати відшкодуванню їй не підлягають.

Керуючись ст.ст. 11О, 112, 113 СК України, ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України, виконавчого комітету Київської районної у м.Полтаві ради про визнання права власності на самочинну прибудову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний термін з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , проживаюча: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ,

відповідач - Інститут свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України, місцезнаходження: м. Полтава, вул. Шведська Могила, 1, код ЄДРПОУ 00497006,

відповідач - Виконавчий комітет Київської районної у м. Полтаві ради, місцезнаходження: м. Полтава, вул. Решетилівська, 1/2, код ЄДРПОУ 05384703,

третя особа Приватне підприємство Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор», місцезнаходження: м. Полтава, вул. Р.Шухевича, 4, код ЄДРПОУ 03351705.

Повне судове рішення виготовлено 01 листопада 2024 року.

Головуючий О.А.Самсонова