Ухвала

від 01.11.2024 по справі 750/3878/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 750/3878/24 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/4823/880/24 Категорія - ч.4 ст.186 КК України Доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_2

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,

з участю: прокурора - ОСОБА_6 ,

захисника - ОСОБА_7 ,

розглянувши у закритому судовому засіданні кримінальне провадження №12024270340000552 від 14.02.2024, за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 08 серпня 2024 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Цією ухвалою щодо:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки та жительки АДРЕСА_1 , не заміжня, освіта загальна середня, не працює, раніше не судима,

відмовлено у задоволенні клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру.

Ухвалою місцевого суду встановлено, що 14.02.2024, близько 00 год. 05 хв., ОСОБА_9 , перебуваючи в приміщенні АЗС «ОККО», за адресою: місто Чернігів, вул. Кільцева, буд. 1, під час дії воєнного стану, шляхом вільного доступу відкрито викрала з торгівельної вітрини магазину товарно-матеріальні цінності на загальну суму 232 грн. 99 коп., що належить ТОВ «ОККО-Драйв».

Вчинене ОСОБА_9 суспільно-небезпечне діяння підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене в умовах воєнного стану.

Відмовляючи у застосуванні примусових заходів медичного характеру, місцевий суд зазначив, що дії ОСОБА_9 мають ознаки суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч.4 ст.186 КК України. Проте, прокурором не доведена необхідність застосування до неї примусових заходів медичного характеру на даний час, оскільки висновок експерта № 109 від 07.03.2024 про необхідність застосування до останньої таких заходів, не враховує результати перебування ОСОБА_9 на стаціонарному лікуванні з 29.02.2024 по 25.04.2024 згідно довідки КНП КНП «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» від 25.04.2024.

Не погодившись із рішенням суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу місцевого суду та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначив, що в порушення вимог ст.ст.370, 372, ч.4 ст.513 КПК України, місцевий суд не взяв до уваги висновок судово-психіатричного експерта №109 від 07.03.2024, який є належним чином обґрунтований та відповідає вимогам ст.101 КПК України, та необґрунтовано послався на довідку КНП «ЧОПНЛ» від 25.04.2024 про перебування ОСОБА_9 на стаціонарному лікуванні після проведення судово-психіатричної експертизи, яка не містить будь-яких відомостей щодо стану здоров`я ОСОБА_9 чи її видужання, змін у стані здоров`я, за яких відсутня потреба у примусових заходах та причин перебування на стаціонарному лікуванні в медичній установі. Ця довідка, відповідно до ст.85 КПК України, є неналежним доказом, адже не підтверджує та не спростовує стан здоров`я ОСОБА_9 , який би дозволяв вирішити питання про застосування примусових заходів медичного характеру. Також місцевий суд не врахував вимоги ст.ст.93, 94 КК України, якими визначено, що до осіб, які вчинили суспільно небезпечні діяння в стані неосудності, судом, в залежності від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру того чи іншого виду. Крім того, судом прийнято рішення, яке суперечить положенням ч.4 ст.513 КПК України, якими передбачено, що суд, встановивши, що суспільно небезпечне діяння особа вчинила у стані неосудності, а на момент судового розгляду видужала або внаслідок змін у стані її здоров`я відпала потреба в застосуванні примусових заходів медичного характеру, постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру.

Заслухавши доповідь судді; прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; захисника, котрий заперечував проти задоволення апеляційної скарги; дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновок суду про вчинення ОСОБА_9 суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, за обставин, викладених в ухвалі суду, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження є обґрунтованим, і в апеляційній скарзі прокурором не оскаржується.

Відповідно до положень ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Зокрема законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України.

Пунктом 3 ч.1 ст.409 КПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Згідно зі ст.412 КПК України, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Приписами ч.1 ст.503 КПК визначено, що кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється, серед іншого, за наявності достатніх підстав вважати, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність, у стані неосудності.

Метою примусових заходів медичного характеру є обов`язкове лікування особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та запобігання вчиненню нею інших суспільно небезпечних діянь.

Встановлення неосудності (обмеженої осудності) особи здійснюється судом на підставі висновків психіатричної експертизи.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновком судово-психіатричного експерта №109 від 07.03.2024 встановлено, що у ОСОБА_9 на період часу, до якого відноситься кримінальне правопорушення, у вчиненні якого вона підозрюється, мали місце ознаки хронічного психологічного захворювання у формі шизофренії параноїчного типу (F20.00 - за Міжнародною Класифікацією Хвороб 10 перегляду), які позбавляли її здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними і їй показані примусові заходи медичного характеру з наданням амбулаторної психіатричної допомоги з метою її обов`язкового лікування, а також запобіганню вчиненню нею суспільно-небезпечних діянь. На теперішній час у ОСОБА_9 мають місце ознаки хронічного психічного захворювання у формі шизофренії параноїдного типу (F20.00 - за Міжнародною Класифікацією Хвороб 10 перегляду), які порушують її здатність правильно сприймати обставини, які мають значення для справи та давати про них правильні свідчення і їй показані примусові заходи медичного характеру з наданням амбулаторної психіатричної допомоги з метою її обов`язкового лікування, а також запобіганню вчинення нею суспільно-небезпечних діянь. Останній за її психічним станом на теперішній час показані примусові заходи медичного характеру з наданням амбулаторної психіатричної допомоги з метою її обов`язкового лікування, а також запобіганню вчинення нею суспільно-небезпечних діянь (а.к.п.78-82).

Згідно з положеннями ч.2 ст.19 КК України, не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.

Відповідно до вказаного вище висновку судово-психіатричного експерта №109 від 07.03.2024, який відповідає вимогам ст.101 КПК України, ОСОБА_9 потребує застосування примусових заходів медичного характеру з наданням амбулаторної психіатричної допомоги з метою її обов`язкового лікування.

Згідно зі ст.ст.93, 94 КК України, до осіб, які вчинили суспільно небезпечні діяння в стані неосудності, судом в залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру того чи іншого виду.

Водночас, положеннями ч.4 ст.513 КПК України передбачено, що якщо буде встановлено, що суспільно небезпечне діяння особа вчинила у стані неосудності, а на момент судового розгляду видужала або внаслідок змін у стані її здоров`я відпала потреба в застосуванні примусових заходів медичного характеру, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру.

Місцевий суд, проаналізувавши висновок судово-психіатричного експерта №109 від 07.03.2024, не знайшов підстав для застосування до ОСОБА_9 примусових заходів медичного характеру, пославшись на копію довідки КНП «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» від 25.04.2024, відповідно до якої остання знаходилась у цьому медичному закладі на стаціонарному лікуванні з 29.02.2024 по 25.04.2024.

Разом з тим, зі змісту цієї довідки не вбачається, що на момент судового розгляду ОСОБА_9 видужала або внаслідок змін у стані її здоров`я не потребує застосування примусових заходів медичного характеру. Таких даних не містять і матеріали кримінального провадження.

Отже, висновки місцевого суду про відмову у застосуванні примусових заходів медичного характеру щодо ОСОБА_9 з викладених в оскаржуваній ухвалі підстав, є передчасними.

Враховуючи, що місцевим судом при розгляді кримінального провадження допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню, з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

Керуючись ст.ст.404, 407, 409, 412, 419 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора - задовольнити.

Ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 08 серпня 2024 року щодо ОСОБА_9 - скасувати у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4