Рішення

від 30.10.2024 по справі 514/1358/23

ТАРУТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Тарутинський районний суд Одеської області

Справа №514/1358/23

Провадження по справі № 2/514/177/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2024 року с-ще Бессарабське

Тарутинський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Тончевої Н.М.

при секретарі Чернєвій О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Бессарабське цивільну справу у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів за участю представника позивача адвоката Каразейської Є.Д. та представника відповідача ОСОБА_1 за позовом ОСОБА_2 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Перша Білгород-Дністровська Державна нотаріальна контора Одеської області, Тарутинський відділ ДВС у Болградському районі Одеської області ПМУМЮ (м. Одеса) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить:

визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис зареєстрований в реєстрі за №3102, вчинений державним нотаріусом Білгород-Дністровської міської державної нотаріальної контори Одеської області Кушнір І.В. від 13 грудня 2016 року щодо стягнення з ОСОБА_2 матеріальних збитків, які виникли з його вини під час проходження ним військової служби на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 в загальній сумі 95100 гривень, та таким, що вчинений з порушенням вимог законодавства;

стягнути з відповідача на його користь сплачений ним судовий збір в розмірі 1073 гривні 60 копійок.

Свої вимоги мотивує тим, що на підставі наказу командира в/ч № НОМЕР_2 від 01 квітня 2009 року його було прийнято на військову службу за контрактом. 06 грудня 2016 року на підставі наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 06 грудня 2016 року №394-ос його звільнено в запас. Відповідач зазначив, що йому не відомо щодо наявності наказу про притягнення його до матеріальної відповідальності з зазначенням розміру суми матеріальних збитків. Також, йому не відомо щодо проведеного/непроведеного службового розслідування за фактом нестачі військового майна, а також чи містить він припис щодо притягнення його до матеріальної відповідальності з зазначенням розміру суми, що підлягає стягненню, чи містить тільки висновок розслідування нестачі військового майна. Суму боргу в розмірі 95100 гривень позивач не визнає, командир військової частини НОМЕР_3 не проводив з ним бесіду щодо факту нестачі військового майна. З виконавчим написом нотаріуса не погоджується, оскільки не отримував жодних документів з приводу вчинення даного виконавчого напису ні від стягувача, ні від нотаріуса, ні від державного виконавця. Сам виконавчий напис було вчинено з порушенням вимог чинного законодавства (нотаріус не перевірив наявність судових справ, спорів між сторонами по справі, обґрунтованість та безспірність заборгованості, не направляв письмової вимоги про усунення порушень). Не отримання відповідачем вимоги про сплату матеріальних збитків об`єктивно позбавляло його можливості бути вчасно проінформованим про наявність таких збитків та надати свої заперечення щодо таких або оспорити вимоги прикордонної служби. Також, позивач вважає, що сам по собі факт подання військовою частиною можливої довідки про суму заборгованості, що підлягає стягненню, не свідчить про відсутність спору стосовно наявності заборгованості та її розміру. Зазначені вище обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Представник відповідача ОСОБА_1 надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити з наступних підстав. Позивач прийняти на військову службу на підставі наказу командира військової частини № НОМЕР_2 від 01 квітня 2009 року та звільнений зі служби 06 грудня 2016 року на підставі наказу №394-ос від 06 грудня 2016 року. Під час проходження військової служби у відповідача за результатами проведеного службового розслідування наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 11 грудня 2015 року №1743-аг позивач притягнутий до матеріальної відповідальності у розмірі заподіяної шкоди на суму 112550 гривень 21 копійка. Зазначений наказ доведений до відома позивача, про що свідчить його підпис на ньому. 03 грудня 2015 року командиром військової частини НОМЕР_3 проведено з позивачем бесіду після розгляду матеріалів службового розслідування, що підтверджується підписом позивача на аркуші бесіди. Під час проходження військової служби висновок службового розслідування чи наказ №1743-аг від 11 грудня 2015 року позивач не оскаржував. В період з січня 2016 року по 06 грудня 2016 року з позивача встановленим порядком відбувалось утримання грошового нарахування за наказом №1743-аг від 11 грудня 2015 року на загальну суму 17450 гривень 21 копійка. На день виключення зі списків частини позивача у запас ЗСУ залишилось не відшкодованими державні кошти в розмірі 95100 гривень. У зв`язку зі звільненням позивача з військової служби у запас ЗСУ та залишком не відшкодованих ним державних коштів, для отримання виконавчого напису 13 грудня 2016 року з військової частини НОМЕР_3 подано органу, що виконує нотаріальні дії, заява з довідкою про суму заборгованості, яка підлягає стягненню і документами, що підтверджують заборгованість позивача та звільнення його з військової служби в запас ЗСУ. Тож, враховуючи викладене, представник відповідача вважає, що виконавчий напис вчинений під вид заборгованості, який зазначено в переліку; всі необхідні документи для вчинення спірного виконавчого напису були подані; спору між сторонам по справі на той час не було.

Позивач та його представник в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в позовній заяві та просили вимоги задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені ним у відзиві та просив з зазначених підставі у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи Тарутинського відділу ДВС у Болградському районі Одеської області ПМУМЮ (м. Одеса) в судове засідання не з`явився, на розгляд суду від представника надійшла заява з проханням розглянути справу у його відсутність.

Представник третьої особи Першої Білгород-Дністровської Державної нотаріальної контори Одеської області в судове засідання не з`явився, на розгляд суду від представника надійшла заява з проханням розглянути справу у його відсутність.

Вислухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд прийшов до наступного висновку.

Як було встановлено з позовної заяви на підставі наказу командира в/ч № НОМЕР_2 від 01 квітня 2009 року позивача ОСОБА_2 було прийнято на військову службу за контрактом та 06 грудня 2016 року на підставі наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 06 грудня 2016 року №394-ос ОСОБА_2 звільнено в запас ЗСУ.

В період проходження військової служби відносно відповідача проводилось службове розслідування щодо невідповідності показань спідометрів службових автомобілів з дорожніми листами мобільної прикордонної застави « ІНФОРМАЦІЯ_3 ».

З висновку службового розслідування, який 27 листопада 2015 року затверджено начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_3 , вбачається, що в діях старшого техніка мобільної прикордонної застави «Білгород-Дністровський» старшини ОСОБА_2 вбачаються порушення ст. 118 Статуту ЗСУ «стежити за ощадливим витрачанням пального, мастильних матеріалів, вести облік і звітність, перевіряти стан машин, які виходять з парку, допускати до експлуатації лише справні машини з відміткою про це в дорожньому листі» та вимог Розділу 3 Інструкції про порядок використання автомобільної техніки в Державній прикордонній службі України на мирний час, затвердженої наказом Адміністрації Держприкордонслужби №429 від 29 грудня 2003 року, яке призвело до незаконного списання пального.

Відповідно до п.1 резолютивної частини вказаного висновку, за порушення вимог ст. 118 Статуту ЗСУ, Розділу 3 Інструкції про порядок використання автомобільної техніки в Державній прикордонній службі України на мирний час, затвердженої наказом Адміністрації Держприкордонслужби №429 від 29 грудня 2003 року щодо оформлення дорожніх листів, незаконного списання пального старшого техніка мобільної прикордонної застави « ІНФОРМАЦІЯ_3 » старшину ОСОБА_2 притягнуто до дисциплінарної та матеріальної відповідальності.

З Аркушу бесіди, який підписано ОСОБА_2 вбачається, що 02 грудня 2015 року тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_4 , заступником начальника загону начальником оперативно-розшукового відділу майором ОСОБА_5 проведено бесіду з старшим техніком мобільної прикордонної застави « ІНФОРМАЦІЯ_3 » старшиною ОСОБА_2 , в ході якої до останнього доведено суть учиненого ним порушення, а саме порушення ст. 118 Статуту ЗСУ, Розділу 3 Інструкції про порядок використання автомобільної техніки в Державній прикордонній службі України на мирний час, затвердженої наказом Адміністрації Держприкордонслужби №429 від 29 грудня 2003 року щодо оформлення дорожніх листів, незаконного списання пального.

Тож, позивач ОСОБА_2 був ознайомлений з результатами службового розслідування.

За результатами службового розслідування видано Наказ ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_3 «Про результати службового розслідування» від 11 грудня 2015 №1743-аг, згідно якого:

за порушення вимог ст. 118 Статуту ЗСУ, Розділу 3 Інструкції про порядок використання автомобільної техніки в Державній прикордонній службі України на мирний час, затвердженої наказом Адміністрації Держприкордонслужби №429 від 29 грудня 2003 року щодо оформлення дорожніх листів, незаконного списання пального старшому техніку мобільної прикордонної застави « ІНФОРМАЦІЯ_3 » старшині ОСОБА_2 оголошено сувору догану;

в зв`язку з нанесенням державі матеріального збитку та на підставі вимог п. 13 Постанови Верховної Ради України від 23 червня 1995 року №243/95-ВР «Про затвердження положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі» старшину ОСОБА_2 притягнуто до повної матеріальної відповідальності у розмірі заподіяної шкоди в сумі 112550 гривень 21 копійка. Утримання коштів здійснювати щомісячно з усіх видів заробітку (доходу), що належать до виплат у розмірі 30 %.

З Наказом ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_3 «Про результати службового розслідування» від 11 грудня 2015 №1743-аг позивач ОСОБА_2 також був ознайомлений, про що свідчить його підпис на останньому.

В період проходження військової служби, а саме з січня 2016 року по грудень 2016 року з позивача ОСОБА_2 проводилось утримання грошового нарахування за наказом ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_3 «Про результати службового розслідування» від 11 грудня 2015 №1743-аг щомісячно у розмірі 30% та утримано 17450 гривень 21 копійку, що підтверджується зворотнім боком особистої картки грошового забезпечення ф.10 №4320.

Тобто, позивач ОСОБА_2 ще до звільнення був притягнутий до матеріальної відповідальності наказом ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_3 «Про результати службового розслідування» від 11 грудня 2015 №1743-аг, однак на момент звільнення, сума матеріальної шкоди у повному обсязі не була відшкодована (матеріальна шкода за наказом 112550 гривень 21 копійка 17450 гривень 21 копійка утримано в період проходження військової служби = 95100 гривень матеріальний збиток, який залишився не відшкодований на момент звільнення).

13 грудня 2016 року державним нотаріусом Білгород-Дністровської міської державної нотаріальної контори Одеської області на підставі статей 87-91 Закону України «Про нотаріат» та п. 7 Переліку документів за яким стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, було вчинено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь стягувача ІНФОРМАЦІЯ_1 матеріальний збиток, який виник з його вини під час проходження ним військової служби в ІНФОРМАЦІЯ_5 в загальній сумі 95100 гривень.

В подальшому було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису № 3102, виданого 13 грудня 2016 року державним нотаріусом Білгород-Дністровської міської державної нотаріальної контори Одеської області про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь стягувача ІНФОРМАЦІЯ_1 матеріальний збиток, який виник з його вини під час проходження ним військової служби в ІНФОРМАЦІЯ_5 в загальній сумі 95100 гривень.

На думку позивача, вказаний виконавчий напис було вчинено нотаріусом із порушенням Закону України «Про нотаріат» та п. 7 Переліку документів за яким стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, оскільки нотаріусом не було перевірено безспірність заборгованості.

Пунктом 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат» нотаріусам надано право вчиняти виконавчі написи.

Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Згідно статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - небільше одного року.

Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

З огляду на викладене, та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88Закону України "Про нотаріат" захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто, боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і неправильність вимог кредитора.

Саме такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від28березня 2018року у справі N14-10цс18 та від 04 липня 2018 року у справі N 14-154цс18.

Процедуру вчинення виконавчого напису врегулювано у Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок № 296/5).

Для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України. (п.п. 1.1., 1.2. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року).

Пунктом 3.2. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, встановлено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Відповідно до п. 7 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172, для видачі виконавчого напису нотаріуса про стягнення заборгованості з військовослужбовців, звільнених з військової служби, і військовозобов`язаних після закінчення зборів подається довідка командира (начальника) військової частини про суму заборгованості, що підлягає стягненню.

Підпунктом 3.5 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5 передбачено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку № 1172, а якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус має право витребувати їх у стягувача, а якщо для вчинення виконавчого напису, крім документа, що встановлює заборгованість, необхідно подати й інші документи, зазначені в цьому Переліку, то вони до виконавчого напису не приєднуються, а залишаються у матеріалах нотаріальної справи (підпункт 2.2 пункту 2 та підпункт 3.6 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5).

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку, - шляхом надіслання стягувачем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України "Про нотаріат"). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до п. 88 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військовослужбовець, який вважає, що не вчинив правопорушення, має право протягом місяця з часу накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командирові або звернутися до суду у визначений законом строк.

Однак, позивач не скористався своїм законним правом та не подав скаргу старшому командиру і не звернувся до суду, тобто наказ від 11 грудня 2015 №1743-аг не оскаржено, не скасовано, а отже він є чинним і підлягає виконанню.

Також, не приймаються до уваги посилання позивача на те, що він не погоджувався з сумою заборгованості, оскільки він не оскаржував суму збитків, погодився з нею, так як відрахування на її погашення здійснювались ще за період несення ним військової служби .

Тобто, на час надходження документів до нотаріальної контори не існувало не вирішених судових спорів між стягувачем та боржником щодо підстав, суми та інших обставин стягнення, а тому заборгованість, яку зазначено у спірному виконавчому написі можна вважати безспірною.

Згідно постанови Верховної Ради України 243/05 - ВР пункт 32 на притягнутих до матеріальної відповідальності звільнених з військової служби військовослужбовці і військовозобов`язаних після закінчення зборів, які не відшкодували заподіяної ними державі шкоди, в 10-денний термін після дня вибуття їх з військової частини до суду за місцем їх постійного проживання (роботи) надсилаються виконавчі написи органів, що виконують нотаріальні дії. Для отримання виконавчого напису командир (начальник) військової частини подає органам, що виконують нотаріальні дії, довідку про суму заборгованості, яка підлягає стягненню.

06 грудня 2016 року наказом начальника 25 пз від 06 грудня 2016 року №394-ос позивача ОСОБА_2 було виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.

13 грудня 2016 року був виданий спірний виконавчий напис державним нотаріусом Білгород-Дністровської міської державної нотаріальної контори Одеської області на підставі статей 87-91 Закону України «Про нотаріат» та п. 7 Переліку документів за яким стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь стягувача ІНФОРМАЦІЯ_1 матеріальний збиток, який виник з його вини під час проходження ним військової служби в ІНФОРМАЦІЯ_5 в загальній сумі 95100 гривень.

Тобто зазначені терміни (10 - денний термін) стягувачем дотримані.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 3 ст.83ЦПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 263 ЦПК України).

Отже, з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що оскаржуваний виконавчий напис було учинено згідно з вимогами чинного законодавства, його складання не суперечить нормам ЦК України та іншим актам цивільного законодавства і підстави для визнання його незаконним та таким, який не підлягає виконанню, відсутні, а тому у задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 слід відмовити у повному обсязі.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81,89, 136, 264, 265, 268, 272, 273, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_2 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Перша Білгород-Дністровська Державна нотаріальна контора Одеської області, Тарутинський відділ ДВС у Болградському районі Одеської області ПМУМЮ (м. Одеса) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 04 листопада 2024 року.

Суддя Н.М. Тончева