Рішення

від 21.10.2024 по справі 761/4832/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/4832/24

Провадження № 2/761/5546/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого: судді - Притули Н.Г.

при секретарі: Габунії М.Г.,

за участі:

представника відповідачів: ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: державний нотаріус Шостої київської державної нотаріальної контори Прудь Наталія Валеріївна про визнання заповіту недійсним та встановлення факту постійного проживання однією сім`єю, -

В С Т А Н О В И В:

07.02.2024 року до суду надійшла зазначена позовна заява.

В позовних вимогах позивач просить:

встановити факт постійного проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 із ОСОБА_5 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу понад 5 років, з 2011 року по день смерті ОСОБА_5 ;

визнати заповіт ОСОБА_5 , посвідчений 28.11.2017 року Прудь Н.В. , державним нотаріусом Шостої Київської державної нотаріальної контори та зареєстрований в реєстрі за №6-2451 - недійсним.

Вимоги позову обґрунтовані тим, що з 2011 року позивач проживав з ОСОБА_5 як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу в квартирі АДРЕСА_1 .

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 залишилась спадщина - квартира в якій вони проживали і вели спільне господарство.

Позивач звернувся із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори та йому стало відомо про існування заповіту складеного на відповідачів.

Позивач зазначає, що ОСОБА_5 мала намір скласти заповіт на його користь.

Оскаржуваний заповіт позивач вважає недійсним на підставі положень ст.1257 ЦК України.

24.04.2024 року до суду надійшов відзив представника відповідачів на заявлені вимоги в якому він просить відмовити в задоволенні заявлених вимог. Як зазначає представник, позовні вимоги не доведені належними та допустимими доказами, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Відповідь на відзив до суду не надходила.

В судове засідання позивач та його представник не з`явились, хоч належним чином були повідомлені про час та місце слухання справи.

Представник відповідачів в судовому засіданні вимоги позову не визнав та просив відмовити в їх задоволенні так як вони не обгрунтовані належними та допустимими доказами.

На підставі положень статті 223 ЦПК України, враховуючи що сторона відповідача наполягала на розгляді справи по суті обгрунтовуючи свою думку тим, що позивач неодноразово звертається до суду із різними позовами для унеможливлення прийняття спадщини відповідачами, суд ухвалив про подальше слухання справи у відсутність позивача.

Як встановлено судом, ОСОБА_5 на випадок своєї смерті 28.11.2017 року зробила розпорядження за яким належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 заповіла ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Заповіт посвідчений Прудь Н.В. , державним нотаріусом Шостої Київської державної нотаріальної контори та зареєстрований в реєстрі за №-2451.

На момент смерті ОСОБА_5 вказаний заповіт не було скасовано.

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть.

Із заявами про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_5 звернулись:

-14.07.2021 року ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , як спадкоємці за заповітом;

-ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 , як спадкоємець четвертої черги - проживав зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до відкриття спадщини.

При зверненні до суду з позовом позивач, посилаючись на положення ст.1257 ЦК України просив визнати заповіт недійсним.

Стаття 1257 ЦК України визначає, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, з якими закон пов`язує недійсність заповіту.

Отже, оскільки позивач не довів належними та допустимими доказами позовні вимоги в частині визнання заповіту ОСОБА_5 , посвідченого 28.11.2017 року Прудь Н.В. , державним нотаріусом Шостої Київської державної нотаріальної контори та зареєстрований в реєстрі за №6-2451 - недійсним, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заявлених вимог.

Крім того, суд не вбачає підстав для задоволення заявлених вимог в частині встановлення факту постійного проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 із ОСОБА_5 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу понад 5 років, з 2011 року по день смерті ОСОБА_5 , оскільки заявлені вимоги не доведені належними та допустимими доказами та встановлення даного факту не призведе до виникнення у позивача права на отримання спадщини, враховуючи наявність дійсного заповіту померлої.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами заявлені вимоги, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 4, 77-81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд

вирішив:

В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: державний нотаріус Шостої київської державної нотаріальної контори Прудь Наталія Валеріївна про визнання заповіту недійсним та встановлення факту постійного проживання однією сім`єю- відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 31 жовтня 2024 року

Суддя: Н.Г. Притула