Рішення

від 28.10.2024 по справі 211/2787/24

ДОВГИНЦІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 211/2787/24

Провадження № 2/211/1753/24

РІШЕННЯ

іменем України

28 жовтня 2024 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Ніколенко Д.М.,

за участю секретаря судового засідання - Данилової О.Д.,

представника позивача - Голівера П.В. , відповідача - ОСОБА_2 , представника відповідача - Палішевої Н.О. , третьої особи - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Бурлак Ростислав Олександрович, ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , про визначення частки померлого у праві спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності на спадкове майно, -

встановив:

позивач ОСОБА_5 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Голівер Павло Володимирович, звернулася до Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області із вказаним позовом та просить суд визначити за ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , 1/2 частку у праві спільної сумісної власності подружжя на грошові кошти в сумі 270 182,23 гривень, 1 019,51 євро та 1 735,65 доларів США, які зберігалися на рахунках, відкритих померлим ОСОБА_8 в Акціонерному товаристві комерційний банк «ПРИВАТБАНК», та на грошові кошти в сумі 86 144,06 гривень, які зберігалися на рахунках, відкритих померлим ОСОБА_8 в Акціонерному товаристві «БАНК ФОРВАРД»; скасувати видані приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Бурлаком Ростиславом Олександровичем відповідачу ОСОБА_2 зареєстроване в реєстрі за №337 Свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 20.03.2021 та зареєстроване в реєстрі за №338 Свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 20.03.2021; визнати за нею право власності на 1/6 частку грошових коштів, які зберігалися на рахунках, відкритих померлим ОСОБА_8 в Акціонерному товаристві комерційний банк «ПРИВАТБАНК», та на 1/6 частку грошових коштів, які зберігалися на рахунках, відкритих померлим ОСОБА_8 в Акціонерному товаристві «БАНК ФОРВАРД», та стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь грошові кошти в розмірі 59 387,71 грн., 169,91 євро, 289,27 доларів США; стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь витрати, пов`язані з наданням їй правничої допомоги, у розмірі 30 000,00 грн.; стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь витрати, пов`язані зі сплатою нею судового збору. Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача зазначив, що у період з 24.09.1961 по 21.08.2020 ОСОБА_8 та ОСОБА_7 проживали однією сім`єю в зареєстрованому шлюбі. ОСОБА_8 та ОСОБА_7 є відповідно батьком та матір`ю ОСОБА_2 . ОСОБА_2 є батьком позивача. Відповідно ОСОБА_8 є дідусем позивача, а ОСОБА_7 - її бабусею. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер. Крім ОСОБА_5 , спадкоємцями ОСОБА_8 та ОСОБА_7 першої черги за законом є їх діти - відповідач ОСОБА_2 та ОСОБА_9 . ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_9 помер, у зв`язку з чим в позовній заяві в якості третіх осіб зазначені його повнолітні діти - ОСОБА_4 та ОСОБА_6 . ІНФОРМАЦІЯ_4 помер дідусь позивача - ОСОБА_8 . Внаслідок смерті ОСОБА_8 відкрилася спадщина, яка, зокрема, складалася з грошових коштів, що зберігалися на рахунках, відкритих померлим в Акціонерному товаристві «БАНК ФОРВАРД» та в Акціонерному товаристві Комерційний банк «ПриватБанк». Усе своє майно та майнові права ОСОБА_8 заповів відповідачу ОСОБА_2 , що підтверджується його Заповітом від 05.12.2017. Оскільки дружина померлого ОСОБА_8 - ОСОБА_7 відмовилася від обов`язкової частки у спадщині, що підтверджується її заявою від 26.09.2020, відповідач ОСОБА_2 став єдиним спадкоємцем померлого ОСОБА_8 , який отримав право на усе його майно. З огляду на вищезазначене, 20.03.2021 відповідачу ОСОБА_2 приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Бурлаком Ростиславом Олександровичем були видані зареєстроване в реєстрі за №337 Свідоцтво про право на спадщину за заповітом, згідно якого він успадкував грошові кошти в сумі 270 182,23 гривень, 1 019,51 євро та 1 735,65 доларів США, які зберігалися на рахунках Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК», та зареєстроване в реєстрі за №338 Свідоцтво про право на спадщину за заповітом, згідно якого він успадкував грошові кошти в сумі 86 144,06 гривень, які зберігалися на рахунках Акціонерного товариства «БАНК ФОРВАРД». Вказані обставини можуть бути підтверджені Спадковою справою №129/2020, яка була заведена приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Бурлаком Ростиславом Олександровичем 26.09.2021 за заявою відповідача ОСОБА_2 , після смерті спадкодавця ОСОБА_8 . Зареєстроване в реєстрі за №337 Свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 20.03.2021, згідно якого відповідач ОСОБА_2 успадкував грошові кошти в сумі 270 182,23 гривень, 1 019,51 євро та 1 735,65 доларів США, які зберігалися на рахунках, відкритих померлим ОСОБА_8 в Акціонерному товаристві комерційний банк «ГІРИВАТБАНК», та зареєстроване в реєстрі за №338 Свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 20.03.2021, згідно якого відповідач ОСОБА_2 успадкував грошові кошти в сумі 86 144,06 гривень, які зберігалися на рахунках, відкритих померлим ОСОБА_8 в Акціонерному товаристві «БАНК ФОРВАРД», мають бути скасовані, а з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача має бути стягнута 1/6 частина вказаних грошових коштів.

Ухвалою суду від 01 травня 2024 року позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків.

Після їх усунення ухвалою суду від 07 травня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі, витребувано докази.

Ухвалою суду від 06 серпня 2024 року витребувано докази.

Протокольною ухвалою від 10 жовтня 2024 року закрите підготовче судове засідання та справу призначено до розгляду.

Позивач ОСОБА_5 у судове засідання не з`явилась, про час та місце слухання справи повідомлена.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Голівер П.В. заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позові. Щодо поданої заяви про застосування строків позовної давності, просив відмовити, оскільки строки призупинені.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача адвокат Палішева Н.О. у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, просила застосувати проти позовних вимог строк позовної давності.

Третя особа ОСОБА_4 у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, зазначив, що його бабуся і дідусь досить давно не жили однією сім`єю.

Треті особи приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Бурлак Р.О., ОСОБА_6 у судове засідання не з`явились, про час та місце слухання справи повідомлені, пояснення у справі не надали.

Допитана в якості свідка ОСОБА_10 суду пояснила, що у 80-х роках проживала із ОСОБА_8 , більше нічого не пояснила, оскільки у неї склероз та вона хворіє.

Вислухавши представника позивача, відповідача та його представника, третю особу, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів, суд вважає позовні вимоги доведеними і обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з таких підстав.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

У судовому засіданні встановлено, що 24 вересня 1961 року ОСОБА_8 та ОСОБА_7 зареєстрували шлюб (а.с. 13- копія витягу).

Від шлюбу вони мали трьох синів: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.14, 75, 78-зворот, - копії свідоцтв про народження).

ОСОБА_2 приходиться позивачу ОСОБА_11 батьком (а.с. 15- копія свідоцтва про народження, а.с. 16- копія свідоцтва про шлюб).

ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_2 помер (а.с.17 - копія свідоцтва про смерть).

ІНФОРМАЦІЯ_9 помер ОСОБА_8 (а.с.21 - копія свідоцтва про смерть). Після його смерті відкрилася спадщина, яка, зокрема, складалася з грошових коштів, що зберігалися на рахунках, відкритих померлим в Акціонерному товаристві «БАНК ФОРВАРД» та в Акціонерному товаристві Комерційний банк «ПриватБанк».

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_8 були його дружина, ОСОБА_7 , та його діти ОСОБА_9 , ОСОБА_2 та ОСОБА_2 . Ураховуючи, що батько позивача помер задовго до відкриття спадщини, спадкоємцем першої черги замість померлого батька відповідно стала його донька ОСОБА_5 .

При цьому усе своє майно та майнові права ОСОБА_8 заповів своєму середньому синові - ОСОБА_2 , за життя склавши заповіт від 05 лютого 2017 року (а.с. 22- копія заповіту). У свою чергу, дружина померлого ОСОБА_8 - ОСОБА_7 , відмовилася від обов`язкової частки у спадщині (а.с. 23 - копія заяви). ОСОБА_5 також подала заяву про прийняття спадщини після смерті її дідуся 01.12.2020 року (а.с.141 - копія заяви).

Як наслідок відповідач ОСОБА_2 став єдиним спадкоємцем померлого ОСОБА_8 , який отримав право на усе його майно.

ІНФОРМАЦІЯ_10 померла ОСОБА_7 (а.с. 27- копія свідоцтва про смерть). Після її смерті також відкрилася спадщина.

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_7 відповідно є її діти ОСОБА_9 , ОСОБА_2 та онука ОСОБА_5 , як спадкоємиця померлого ОСОБА_2 за правом представлення у відповідності до положень ст.1266 ЦК України.

Відповідно до матеріалів спадкової справи №142-2020, заведеної після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_5 була подана до нотаріальної контори заява про прийняття спадщини (а.с.65-заява).

Однак, не дивлячись на даний факт, який було достовірно відомо, приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Бурлаком Ростиславом Олександровичем були видані відповідачу ОСОБА_2 Свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 20 березня 2021 року, зареєстроване в реєстрі за № 337, та Свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 20 березня 2021 року, зареєстроване в реєстрі за № 338 (а.с. 163, 165 - копії свідоцтв). При цьому, відповідно, приватним нотаріусом не було враховано при видачі спірних свідоцтв, що визначена ним спадкова маса після смерті ОСОБА_8 містить в собі 1/2 частку, що належала ОСОБА_7 на праві спільної сумісної власності без визначення часток.

ІНФОРМАЦІЯ_11 помер ОСОБА_9 (а.с.19 - копія свідоцтва про смерть). Спадкоємцями першої черги після його смерті стали його діти ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , які є третіми особами у даній справі.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України зазначено, що до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (частина третя статті 1223 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Згідно з частиною першою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу (шести місяців з дня відкриття спадщини), він не заявив про відмову від неї.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Згідно зі статтею 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

У п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

Відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо. Таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1316/2227/11 (провадження № 61-12290св18), від 14 травня 2018 року у справі № 296/10637/15-ц (провадження № 61-2448св18) та від 23 вересня 2020 року у справі № 742/740/17 (провадження № 61-23св18).

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений в його здійсненні.

За положеннями ст. 41 Конституції України, ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, але у позивача наразі виникли реальні умови, які обмежують його право у реалізації ним своїх прав на належне йому нерухоме майно.

Згідно зі ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Стаття 392 ЦК України встановлює, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, що засвідчує його право власності.

Згідно із ч. 1 ст. 70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Судом достовірно встановлено та не заперечується сторонами у справі, що на момент смерті ОСОБА_8 , а саме ІНФОРМАЦІЯ_9 , померлий перебував у зареєстрованому з ОСОБА_7 шлюбі. При цьому суд відноситься критично до показань свідка ОСОБА_10 , яка у судовому засіданні пояснила, що у 80-х роках проживала із ОСОБА_8 однією сім`єю, оскільки даний факт не впливає на розгляд справи по суті. Тому, на думку суду, спадкова маса, зокрема й грошові кошти, що зберігалися на рахунках, відкритих померлим ОСОБА_8 в Акціонерному товаристві «БАНК ФОРВАРД» та в Акціонерному товаристві Комерційний банк «ПриватБанк», мала бути визначена приватним нотаріусом, як спільне майно подружжя Гордієнків. Та замість того, щоб формально прийняти відмову ОСОБА_7 від обов`язкової частини на спадщину після смерті чоловіка, приватний нотаріус також мав видати їй свідоцтва про право власності на її частку у спільному майні подружжя.

Ураховуючи викладене, суд вважає встановленим, що грошові кошти, що зберігалися на рахунках, відкритих померлим ОСОБА_8 в Акціонерному товаристві «БАНК ФОРВАРД» та в Акціонерному товаристві Комерційний банк «ПриватБанк», були набуті у власність ОСОБА_8 під час шлюбу. Тому суд вважає за необхідне визначити, що частки ОСОБА_8 та ОСОБА_7 є рівними та встановити їх в розмірі по 1/2 частці за кожним.

Як наслідок, суд вважає за необхідне скасувати Свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 20 березня 2021 року, зареєстроване в реєстрі за № 337, та Свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 20 березня 2021 року, зареєстроване в реєстрі за № 338, видані приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Бурлаком Ростиславом Олександровичем відповідачу ОСОБА_2 , оскільки, як зазначалося вище, судом встановлено, що спадкова маса була визначена приватним нотаріусом не вірно, а саме без врахуванням частки ОСОБА_7 у спільному майні подружжя, та відповідно видані із порушенням права на спадкування позивача ОСОБА_5 ..

Ураховуючи, що ОСОБА_5 , як спадкоємиця першої черги, має право на прийняття спадщини після смерті бабусі та вчасно подала заяву до нотаріуса про прийняття спадщини, суд вважає за необхідне визнати за нею право власності на 1/6 частку грошових коштів, які зберігалися на рахунках, відкритих ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_9 , в Акціонерному товаристві комерційний банк «ПРИВАТБАНК», та в Акціонерному товаристві «БАНК ФОРВАРД» та відповідно стягнути з ОСОБА_2 , як спадкоємця, який прийняв спадщину та отримав у розпорядження спірні грошові кошти, на користь ОСОБА_5 грошові кошти в розмірі 59 387 гривень 71 копійку, 169 євро 91 цент, 289 доларів США 27 центів.

Оскільки іншого шляху для захисту прав позивача немає, позовні вимоги слід задовольнити в повному обсязі.

Щодо вимоги відповідача та його представника про застосування строку позовної давності до вимог позивача суд вважає за необхідне виходити з наступного.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дій, що свідчать про визнання нею свого боргу. Зокрема, позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимог, право на яку має позивач (ч. ч. 1, 2 ст. 264 ЦК України).

Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Стороною відповідача зауважено, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки позивачем пред`явлено позов до суду 29 травня 2024 року, тобто поза межами строку позовної давності, однак суд не вбачає підстав для застосування строку позовної давності з огляду на таке.

Спадкодавиця ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_10 .

Постановою КМУ «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» №211 від 11.03.2020 (зі змінами та доповненнями) та Постановою КМУ «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» №1236 від 09.12.2020 (зі змінами та доповненнями) на всій території України з 12.03.2020 по 30.06.2023 було встановлено карантин.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, строки позовної давності розраховуються з урахуванням заходів щодо запобігання виникненню, поширенню і розповсюдженню епідемій, пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19) відповідно до приписів Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-ІХ від 30.03.2020.

«Карантинні» норми також були установлені п. 12 розділу «Прикінцевих і перехідних положень» ЦК України. Цей пункт передбачає, що під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання розповсюдженню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк дії карантину. Законодавець застосував слово «продовжується», отже, він мав на увазі, що позовна давність спливає під час дії карантину, тому останнім днем строку слід вважати перший робочий день після закінчення карантину.

Крім того, Законом України від 15.03.2022 №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесено зміни до ЦК України щодо строків давності, а саме розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК доповнено п. 19, з якого вбачається, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. У редакції Закону №3450-ІХ від 08.11.2023 «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини», п. 19 ЦК викладено в наступній редакції: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

Також треба зауважити, що у провадженні Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області перебувала цивільна справа №212/6828/21 за ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , третя особа, яка не заявляє самостійний вимог на предмет спору: приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Бурлак Ростислав Олександрович, про скасування свідоцтва про право на спадщину, визначення частки у праві спільної сумісної власності, визнання права власності. Позов було подано до суду 04 серпня 2021 року. Однак, ухвалою суду від 08 грудня 2022 року була залишена без розгляд з підстав, які не залежали від позивача, оскільки її представник - адвокат Голівер Павло Володимирович був призваний до лав ЗСУ, та відповідно не міг представляти інтереси позивача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що задля додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, суд вважає, що відсутні правові підстави для застосування строку позовної давності до вимог позивача.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 5 частини 3 статті 133 ЦПК України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження розміру судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано відповідні докази та представником позивача заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу в сумі 30 000,00 грн. Суд, виходячи з принципів розумності та справедливості, вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати на правову (правничу) допомогу у заявленому розмірі. При прийнятті такого рішення судом враховані вимоги частин 4, 5 ст. 137 ЦПК України, складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг та витрачений адвокатом час, виходячи з критерію розумності та спів розмірності. Суд вважає таку суму співмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи та з метою уникнення можливості неправомірного збагачення позивача за рахунок відповідача.

Згідно із частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивач при поданні позову до суду сплатив судовий збір за подання позовної заяви у сумі 3 633,60 грн., оскільки позов підлягає повному задоволенню, суд з врахуванням положень статті 141 ЦПК України вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача заявлений розмір судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд -

ухвалив:

позов ОСОБА_5 - задовольнити.

Визначити за ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_10 , 1/2 частку у праві спільної сумісної власності подружжя на грошові кошти в сумі 270 182 (двісті сімдесят тисяч сто вісімдесят дві) гривні 23 копійки, 1 019 (одна тисяча дев`ятнадцять) євро 51 цент та 1 735 (одна тисяча сімсот тридцять п`ять) доларів США 65 центів, які зберігалися на рахунках, відкритих ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_9 , в Акціонерному товаристві комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д), та на грошові кошти в сумі 86 144 (вісімдесят шість тисяч сто сорок чотири) гривні 06 копійок, які зберігалися на рахунках, відкритих ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_9 , в Акціонерному товаристві «БАНК ФОРВАРД» (код ЄДРПОУ 34186061, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 105).

Скасувати Свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 20 березня 2021 року, зареєстроване в реєстрі за № 337, та Свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 20 березня 2021 року, зареєстроване в реєстрі за № 338, видані приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Бурлаком Ростиславом Олександровичем відповідачу ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Визнати за ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_12 , РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на 1/6 частку грошових коштів, які зберігалися на рахунках, відкритих ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_9 , в Акціонерному товаристві комерційний банк «ПРИВАТБАНК», та на 1/6 частку грошових коштів, які зберігалися на рахунках, відкритих ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_9 , в Акціонерному товаристві «БАНК ФОРВАРД».

Стягнути з ОСОБА_2 користь ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_12 , РНОКПП НОМЕР_2 ) грошові кошти в розмірі 59 387 (п`ятдесят дев`ять тисяч триста вісімдесят сім) гривень 71 копійку, 169 (сто шістдесят дев`ять) євро 91 цент, 289 (двісті вісімдесят дев`ять) доларів США 27 центів.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 у рахунок відшкодування судових витрат: судовий збір у розмірі 3 633 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 60 копійок та правничу допомогу в розмірі 30 000 (тридцять тисяч) гривень 00 копійок.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складене 04 листопада 2024 року.

Суддя Д.М.Ніколенко