Постанова

від 29.10.2024 по справі 916/597/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/597/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богацької Н.С.

суддів: Принцевської Н.М., Савицького Я.Ф.,

секретар судового засідання: Алієва К.О.,

представники учасників справи в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський порт Дунай-Кілія»

на рішення Господарського суду Одеської області від 28.05.2024, ухвалене суддею Лічманом Л.В., м. Одеса, повний текст рішення складено 12.06.2024

у справі № 916/597/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський порт Дунай-Кілія»

до відповідача: Державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ»

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:

1) Державного підприємства «Адміністрація морських портів України»

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліксир Україна»

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1) Одеської обласної державної адміністрації

2) Кілійської міської ради

про: визнання припиненим права користування земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ

У лютому 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Морський порт Дунай-Кілія» (далі ТОВ «Морський порт Дунай-Кілія») звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» (далі ДП «МПТ Усть-Дунайськ») , в якому просило суд визнати припиненим право користування земельною ділянкою із кадастровим номером 5122310100:02:001:0041, площею 4,366 га, яка розташована за адресою: Одеська обл., м. Кілія, вул. Портова (в минулому Железнякова), буд. 4 (далі земельна ділянка).

Позов мотивований тим, що відповідач на теперішній час не має правових підстав для користування вищевказаною земельною ділянкою. Зокрема, позивач зазначав, що право постійного користування земельною ділянкою набуто відповідачем для експлуатації та обслуговування Кілійського грузового портового пункту, об`єкти нерухомого майна якого на теперішній час знаходяться у спільній частковій власності позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліксир Україна» (далі ТОВ «Еліксир Україна») та держави. Отже відповідач більше не є власником нерухомості, розташованої на спірній земельній ділянці, що являється підставою для припинення його права користування землею. В той же час, наявність зареєстрованого права постійного користування відповідача земельною ділянкою позбавляє співвласників майна, яке на ній розташоване, можливості оформити у встановленому законом порядку право на землю.

Відповідач заперечував проти задоволення позову, зазначаючи, серед іншого, що набувши право власності на об`єкт нерухомого майна, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у постійному користуванні відповідача, позивач не набув речових прав на відповідну земельну ділянку автоматично, а зобов`язаний був звернутися до компетентного органу з клопотанням про передачу йому у власність або оренду земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, однак цього позивачем зроблено не було. Позивач на сьогоднішній день є власником частки у праві власності на комплекс будівель та споруд, а не власником самостійного об`єкта нерухомого майна, а тому, він має право на використання земельної ділянки, яка знаходиться в постійному користуванні відповідача, лише для доступу та обслуговування свого майна на підставі договору між ним та землекористувачем, а не на оформлення за собою права власності або користування землею. Позивач є власником лише 6/100 (шість сотих) у спільній частковій власності на комплекс будівель та споруд, проте звернувся до суду з вимогами про припинення права постійного користування щодо земельної ділянки площею, яка значно перевищує площу, необхідну для обслуговування належного позивачу нерухомого майна.

Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» (далі ДП «АМПУ») та Одеська обласна державна адміністрація (далі Одеська ОВА) також заперечували проти задоволення позову, з підстав, викладених у письмових поясненнях.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 28.05.2024 у даній справі у задоволенні позову відмовлено з підстав його необґрунтованості та недоведеності.

Не погодившись з рішенням суду, позивач подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги зазначено наступне:

- у відповідача на теперішній час відсутнє будь-яке майно, яке розміщено на спірній земельній ділянці, а тому він не має жодних правових підстав на її користування, відповідно, таке право має бути припинено;

- згідно норм ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 ЦК України право користування земельною ділянкою переходить і до особи, яка набула частку у праві спільної власності на об`єкт нерухомості;

- відчуження права власності на нерухомість, яка розташована на земельній ділянці, без звернення до власника земельної ділянки щодо припинення права постійного користування, позбавляє набувача права приватної власності можливості оформити відповідне право на землю;

- судом не надана оцінка доводам позивача щодо принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній нерухомості.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи визначено судову колегію у складі головуючого судді Богацької Н.С., Поліщук Л.В., Савицького Я.Ф.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.07.2024 витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали даної справи, вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відкладено до надходження матеріалів з суду першої інстанції.

09.07.2024 матеріали даної справи надійшли до суду апеляційної інстанції.

У зв`язку з перебуванням судді-учасника колегії Поліщук Л.В. у відпустці, за розпорядженням керівника апарату суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Богацької Н.С., суддів Савицького Я.Ф., Принцевської Н.М.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.07.2024 прийнято дану справу до свого провадження колегією суддів у складі головуючого судді Богацької Н.С., суддів: Савицького Я.Ф., Принцевської Н.М., апеляційну скаргу ТОВ «Морський порт Дунай-Кілія» на рішення Господарського суду Одеської області від 28.05.2024 у справі № 916/597/24 залишено без руху, встановлено скаржнику 10-ти денний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання суду довіреності або іншого документу, що посвідчує повноваження адвоката Згоди О.О. на представництво інтересів ТОВ «Морський порт Дунай-Кілія» саме у Південно-західному апеляційної господарському суді.

18.07.2024 від ТОВ «Морський порт Дунай-Кілія» надійшла заява про усунення недоліків, до якої було додано власноручно підписаний ордер про надання правничої допомоги від 01.07.2024 серії ВН № 1382581 на підтвердження повноважень адвоката Згоди О.О. на представництво інтересів ТОВ «Морський порт Дунай-Кілія» саме у Південно-західному апеляційному господарському суді.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 за апеляційною скаргою ТОВ «Морський порт Дунай-Кілія» на рішення Господарського суду Одеської області від 28.05.2024 у справі № 916/597/24 відкрито апеляційне провадження, встановлено іншим учасникам справи строк до 09.08.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу (з належними доказами його направлення іншим учасникам справи), роз`яснено учасникам справи про їх право в строк до 09.08.2024 подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до ст. 170 ГПК України, та призначено справу № 916/597/24 до розгляду на 17.09.2024 о 13:00 год.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечував проти її задоволення, зазначаючи, що умови, які б визначали підстави для припинення у відповідача права постійного користування землею, на сьогоднішній день не виникали, що виключає підстави для задоволення позову. Зокрема, зазначено, що:

- скаржником взагалі не спростовані висновки суду про те, що він має право використовувати земельну ділянку лише для доступу та обслуговуванню своїх об`єктів, і лише на підставі відповідного договору з землекористувачем.

- також суд дійшов правильного висновку про те, що набувши право власності на об`єкт нерухомого майна, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у постійному користуванні відповідача, позивач не набув речових прав на відповідну земельну ділянку автоматично, а зобов`язаний був звернутися до компетентного органу з відповідним клопотанням.

- при цьому, зверненню з таким клопотанням не повинна передувати процедура припинення права постійного користування відповідної земельною ділянки;

- докази звернення з таким клопотанням позивачем не надані;

- до того ж, належне оформлення на даний час унеможливлюється тим, що позивач залишається власником частки у праві власності на нерухоме майно, а не власником самостійного об`єкта нерухомості;

- висновки Верховного Суду, на які посилається скаржник, не можуть прийматись до уваги, оскільки вони стосуються застосування іншої редакції ст. 120 Земельного кодексу України.

ДП «АМПУ» у своєму відзиві також заперечувало проти задоволення апеляційної скарги.

16.09.2024 від ДП «МТП Усть-Дунайськ» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.09.2024 вирішено розглянути апеляційну скаргу ТОВ «Морський порт Дунай-Кілія» на рішення Господарського суду Одеської області від 28.05.2024 у справі № 916/597/24 поза межами строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України, у розумний строк та відкладено розгляд справи № 916/597/24 на 29.10.2024 о 16:30 год.

24.10.2024 від ДП «МТП Усть-Дунайськ» надійшло клопотання про закриття провадження та визнання нечинним оскаржуваного рішення суду у даній справі.

Клопотання мотивоване тим, що на сьогоднішній день право постійного користування земельною ділянкою, щодо припинення якого заявлено позов, вже є припиненим.

Будь-яких інших заяви чи клопотань від учасників справи не надходило.

В судове засідання 29.10.2024 представники учасників справи не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки не повідомили, у зв`язку з чим колегія суддів, керуючись приписами статті 202 ГПК України, дійшла висновку про можливість розгляду справи за їх відсутності.

Щодо клопотання ДП «МТП Усть-Дунайськ» про закриття провадження та визнання нечинним оскаржуваного рішення суду у даній справі, колегія суддів зазначає наступне.

Як вже зазначалось вище, в обґрунтування вказаного клопотання відповідач зазначив, що право постійного користування спірною земельною ділянкою, щодо припинення якого заявлено позов, вже є припиненим.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи до ухвалення судом першої інстанції судового рішення.

У даному випадку, рішення суду першої інстанції було ухвалено 28.05.2024, тоді як зазначені відповідачем у клопотання обставини (внесення до реєстру відомостей щодо припинення права користування земельною ділянкою), як і надані відповідачем на підтвердження цих обставин документи (відповідна інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) датовані вже після ухвалення оскаржуваного рішення (витяг з реєстру сформовано 23.10.2024, відомість про припинення права користування внесена до реєстру 15.08.2024).

Тобто на момент ухвалення оскаржуваного рішення предмет спору існував.

Крім того, відповідно до частин 1-3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У даному випадку надана відповідачем інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не була та не могла бути надана до суду першої інстанції, оскільки даний доказ, як і сам факт припинення речового права, виник вже після винесення оскаржуваного рішення, а тому не приймається колегією суддів до уваги.

Щодо посилання заявника на постанову Верховного Суду від 25.03.2021 у справі № 909/482/18, колегія суддів зазначає, що вказана постанова прийнята у правовідносинах, які не є подібними до тих, які розглядаються у даному випадку. Зокрема, у справі № 909/482/18, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції переглядав ухвалу суду апеляційної інстанції, якою закрито провадження у справі у зв`язку з відсутність предмета спору, виключено в частині розподілу судових витрат.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання ДП «МТП Усть-Дунайськ» про закриття провадження у даній справі в порядку п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів цієї справи та встановлено місцевим господарським судома, у постійному користуванні ДП «МТП Усть-Дунайськ» знаходилася земельна ділянка площею 4,366 га з кадастровим номером 5122310100:02:001:0041, на якій розміщено комплекс будівель та споруд за адресою: Одеська обл., м. Кілія, вул. Портова (в минулому Железнякова), буд. 4, про що свідчить Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ОД № 000016 від 05.02.2004, виданий Міськрадою та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 59.

Рішенням державного реєстратора приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Чужовської Н.Ю. № 68549730 від 21.07.2023 зареєстровано право власності на вищезазначену земельну ділянку за Адміністрацією.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, а учасниками справи не заперечується, що на спірній земельній ділянці розміщено об`єкти нерухомого майна, які знаходяться у спільній частковій власності ТОВ «Морський порт Дунай-Кілія» (6/100), ТОВ «Еліксир Україна» (93/100), держави Україна в особі ДП «АМПУ» (1/100).

При цьому, ДП «МТП Усть-Дунайськ» не є власником нерухомості, у вигляді об`єктів портової інфраструктури, розміщеної на земельній ділянці, що знаходиться у його постійному користуванні.

Предметом позову у даній справі є вимога ТОВ «Морський порт Дунай-Кілія» до ДП «МТП Усть-Дунайськ» визнати припиненим право користування земельною ділянкою з тих підстав, що наявність такого зареєстрованого права позбавляє співвласників майна, яке розташоване на земельній ділянці, можливості оформити у встановленому законом порядку права на землю.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позову та зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 377 ЦК України (тут і далі в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об`єкта до набувача такого об`єкта.

Підставами припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці (п. «е» ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України (тут і далі в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин)).

Водночас, ч. 14 ст. 120 Земельного кодексу України визначено, що у разі набуття частки у праві спільної власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у постійному користуванні, набувач має право використовувати таку земельну ділянку для доступу та обслуговування такого об`єкта. Порядок користування земельною ділянкою набувачем визначається договором між ним та землекористувачем. У разі недосягнення згоди сторонами щодо порядку користування відповідною земельною ділянкою, такий порядок користування визначається судом.

У разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду, єдиний майновий комплекс), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у постійному користуванні, особами, які не можуть набувати земельну ділянку на такому праві, вони набувають таку земельну ділянку із земель державної або комунальної власності у власність або оренду. Набувач права власності на такий об`єкт зобов`язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об`єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу йому у власність або оренду земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому статтями 118, 123 або 128 цього Кодексу. Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування зобов`язаний не пізніше 30 днів з дня отримання поданого у встановленому порядку клопотання припинити право постійного користування земельною ділянкою, на якій розміщений відповідний об`єкт, та передати її у власність або оренду набувачу права власності на такий об`єкт. Пропущення строку подання клопотання, зазначеного в абзаці першому цієї частини, не може бути підставою для відмови набувачу права власності на відповідний об`єкт у передачі йому у власність або оренду земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт (ч. 13 ст. 120 Земельного кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, а також те, що ТОВ «Морський порт Дунай-Кілія» є власником лише частки у праві власності на комплекс будівель та споруд, а не власником самостійного об`єкта нерухомого майна, розміщеного на спірній земельній ділянці, колегія суддів цілком погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на підставі ч. 14 ст. 120 Земельного кодексу України ТОВ «Морський порт Дунай-Кілія» у даному випадку має право використовувати таку земельну ділянку лише для доступу та обслуговування своїх об`єктів на підставі договору між ним та землекористувачем.

При цьому, той факт, що ТОВ «Морський порт Дунай-Кілія» є власником лише частки у праві власності на комплекс будівель та споруд, а не власником самостійного об`єкта нерухомого майна, взагалі виключає необхідність припинення наявного права постійного користування ДП «МТП Усть-Дунайськ».

Таким чином, судова колегія цілком погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення суті спору.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 та ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (рішення у справі «Серявін та інші проти України», пункт 58).

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський порт Дунай-Кілія» залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 28.05.2024 у справі № 916/597/24 - без змін.

Постанова, відповідно до вимог ст. 284 ГПК України, набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 04.11.2024.

Головуючий суддяН.С. Богацька

суддіН.М. Принцевська

Я.Ф. Савицький