Постанова

від 14.10.2024 по справі 911/1681/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2024 р. Справа№ 911/1681/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Євсікова О.О.

Корсака В.А.

секретар судового засідання Сергієнко-Колодій В.В.,

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Виконавчого комітету Бориспільської міської ради та ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Київської області від 09.02.2024

у справі № 911/1681/23 (суддя Черногуз А.Ф.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіоорганізація "Укртелемережа"

до: ОСОБА_1 ,

Виконавчого комітету Бориспільської міської ради

третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія - Бориспіль"

про переведення на позивача прав і обов`язків покупця частини частки в статутному капіталі товариства,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіоорганізація «Укртелемережа» (далі - позивач; ТОВ Телерадіоорганізація «Укртелемережа»; ТОВ «ТРО «Укртелемережа») до ОСОБА_1 (надалі - відповідач-1; ОСОБА_1 ; апелянт-2) та Виконавчого комітету Бориспільської міської ради (по тексту - відповідач-2; апелянт-1) про переведення на позивача прав і обов`язків покупця частки (частини частки) в статутному капіталі товариства.

Позовні вимоги мотивовано порушенням відповідачами приписів статті 20 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та п. 8.2 статуту ТОВ «ТРК-Бориспіль» при укладенні договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія - Бориспіль" від 27.01.2023.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.06.2023 відкрито провадження у справі № 911/1681/23; залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія-Бориспіль» в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору (нижче - третя особа; ТОВ «Телерадіокомпанія-Бориспіль»; ТОВ «ТРК-Бориспіль»).

Рішенням Господарського суду Київської області від 09.02.2024 у справі № 911/1681/23 позовні вимоги задоволено частково. Переведено з ОСОБА_1 на ТОВ "Телерадіоорганізація "Укртелемережа" права і обов`язки покупця частини частки в статутному капіталі ТОВ "Телерадіокомпанія - Бориспіль" у розмірі 2,526315789% статутного капіталу ТОВ "Телерадіокомпанія - Бориспіль", за договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Телерадіокомпанія - Бориспіль" від 27.01.2023, укладеним між Виконавчим комітетом Бориспільської міської ради як продавцем та ОСОБА_1 як покупцем. Витребувано з володіння ОСОБА_1 частину частки у статутному капіталі ТОВ "Телерадіокомпанія - Бориспіль", що становить 2,526315789% статутного капіталу ТОВ "Телерадіокомпанія - Бориспіль", на користь ТОВ "Телерадіоорганізація "Укртелемережа". Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіоорганізація "Укртелемережа" 10 000 грн витрат позивача на правову допомогу. Стягнуто з Виконавчого комітету Бориспільської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіоорганізація "Укртелемережа" 10 000 грн витрат на правову допомогу.

За висновками місцевого господарського суду, з огляду на положення статуту ТОВ "Телерадіокомпанія-Бориспіль" та Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" будь-який учасник даного товариства зобов`язаний повідомляти усіх інших учасників про намір продажу частки та отримувати згоду учасників на такі дії, задля збереження можливості реалізації всіма учасниками їх переважного права придбання частки учасника який бажає її відчужити. Втім, матеріали справи не містять ні доказів погодження з позивачем продажу частки одним учасником іншому, ні доказів повідомлення позивача про ціну продажу та розмір частки, що відчужується. Тож, відповідачами порушено п. 8.2 статуту ТОВ "Телерадіокомпанія-Бориспіль" в частині продажу частки без згоди позивача та порушення переважного права позивача на придбання частки Виконавчого комітету Бориспільської міської ради пропорційно до його частки у статутному капіталі.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Виконавчий комітет Бориспільської міської ради звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 09.02.2024 у справі № 911/1681/23 та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ "Телерадіоорганізація "Укртелемережа" відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Апелянт-1 зазначає, що Господарським судом Київської області було не взято до уваги твердження Виконавчого комітету Бориспільської міської ради про повідомлення позивача щодо наміру продажу своєї частки в статутному капіталі товариства. Проте, керівник позивача - ОСОБА_2 був обізнаний про рішення Бориспільської міської ради від 26.05.2020 № 5641-74-VII «Про надання дозволу виконавчому комітету Бориспільської міської ради на вихід зі складу учасників ТОВ «Телерадіокомпанія-Бориспіль», що підтверджується копією заяви керівника «Телерадіоорганізації «Укртелемережа» ОСОБА_2 від 09.06.2020 про ознайомлення з вищевказаним рішенням Бориспільської міської ради № 5641-74-VII, з якого вбачається намір Виконавчого комітету на відчуження своєї частки в статутному капіталі ТОВ «Телерадіокомпанія-Бориспіль».

Крім цього, відповідач-2 зауважив, що під час розгляду справи в суді першої інстанції питання щодо незаконності посвідченого нотаріально договору купівлі-продажу частки, учасниками справи не підіймалося.

Окремо апелянт-1 вказав, що продаж частки у статутному капіталі повністю реалізовано і не можливо всупереч існуючому та реалізованому договору купівлі-продажу вирішити питання щодо перерозподілу частки Виконавчого комітету Бориспільської міської ради, оскільки ця частка з моменту виконання умов договору купівлі-продажу не належить Виконавчому комітету Бориспільської міської ради.

Також відповідачем-2 щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу зазначається, що за відсутності доказів фактично витраченого часу на здійснення заявлених дій та способу розрахунку вартості наданих послуг, неможливо у повній мірі переконатися в дійсності заявленої до стягнення суми за вказаної позивачем аргументації.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.04.2024 апеляційна скарга відповідача-2 у справі № 911/1681/23 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Корсак В.А., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2024 у справі № 911/1681/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Бориспільської міської ради на рішення Господарського суду Київської області від 09.02.2024 у справі № 911/1681/23. Розгляд апеляційної скарги Виконавчого комітету Бориспільської міської ради на рішення Господарського суду Київської області від 09.02.2024 у справі №911/1681/23 призначено на 10.06.2024.

04.06.2024 на адресу апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача-2, в якому ТОВ «Телерадіоорганізація «Укртелемережа» просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін. Згідно аргументів позивача, виконавчий комітет листом № 11.2-12-28-4890/2022 від 04.11.2022 повідомляв позивача про те, що радою буде розглянуто звернення позивача про передачу йому 5% статутного капіталу ТОВ «ТРК-Бориспіль», які належать виконавчому комітету ради. Але у цьому листі не зазначено ні намірів ради надати дозвіл на продаж частки відповідачеві, ні ціну продажу. Також, до справи не долучено доказів того, що після прийняття рішення від 11.11.2022 № 2148-30-VIII рада, виконавчий комітет чи покупець частки - відповідач-1 повідомляли іншого учасника про таке рішення ради і про проведення дій щодо оцінки вартості частки з метою подальшого укладання договору купівлі-продажу.

Крім цього, за твердженнями позивача, з огляду на положення статуту ТОВ "Телерадіокомпанія-Бориспіль" та Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" будь-який учасник даного товариства зобов`язаний повідомляти усіх інших учасників про намір продажу частки та отримувати згоду учасників на такі дії, задля збереження можливості реалізації всіма учасниками їх переважного права придбання частки учасника який бажає її відчужити.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 у справі № 911/1681/23 відкладено розгляд справи до 08.07.2014.

Також не погоджуючись з прийнятим рішенням, з апеляційною скаргою до Північного апеляційного господарського суду звернувся і ОСОБА_1 , в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 09.02.2024 у справі № 911/1681/23 та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ "Телерадіоорганізація "Укртелемережа" відмовити у повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано прийняттям судом першої інстанції рішення з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт-2 вказує, що відбулось відчуження частки на користь учасника яке не потребує повідомлення інших учасників Товариства, а не поступлення/відчуження на користь третьої особи.

Відповідач-1 також акцентує увагу й на тому, що на його думку позивачу було відомо про намір продажу спірної частки іншому учаснику та про голосування щодо відчуження частки. Однак, позивачем умисно проігноровано процедуру відчуження, тому пасивна поведінка позивача не робить описану процедуру відчуження незаконною, оскільки останній своїм мовчанням надав згоду на відчуження частки. Таким чином, посилання позивача на порушення процедури є безпідставними.

Також апелянт-2 звернув увагу, що позовні вимоги позивача не могли бути задоволеними, оскільки їх неможливо виконати без визнання недійсним договору та без скасування рішення органу місцевого самоврядування. Більше того, при вказаних діях повернення спірної частки має бути здійснено до виконавчого комітету Бориспільської міської ради, як первісного власника.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.05.2024 апеляційна скарга відповідача-1 у справі № 911/1681/23 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Корсак В.А., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2024 у справі № 911/1681/23 клопотання представника ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 09.02.2024 у справі № 911/1681/23 - задоволено. Поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 09.02.2024 у справі № 911/1681/23. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 09.02.2024 у справі № 911/1681/23. Об`єднано апеляційні скарги Виконавчого комітету Бориспільської міської ради та ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 09.02.2024 у справі № 911/1681/23 в одне апеляційне провадження для спільного розгляду. Розгляд апеляційних скарг Виконавчого комітету Бориспільської міської ради та ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 09.02.2024 у справі № 911/1681/23 призначено на 08.07.2024.

У зв`язку з повітряною тривогою, задля збереження життя і здоров`я та убезпечення відвідувачів, суддів та працівників апарату суду, враховуючи розпорядження голови Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2022 № 3, судове засідання, призначене на 08.07.2024, не відбулось.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2024 у справі № 911/1681/23 розгляд апеляційних скарг Виконавчого комітету Бориспільської міської ради та ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 09.02.2024 у справі № 911/1681/23 призначено на 09.09.2024.

В судовому засіданні 09.09.2024 судом у справі оголошено перерву до 14.10.2024.

Представник апелянта-1 в судовому засіданні 14.10.2024 вимоги апеляційної скарги підтримав, просив скасувати рішення Господарського суду Київської області від 09.02.2024 у справі № 911/1681/23 та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ "Телерадіоорганізація "Укртелемережа" відмовити у повному обсязі.

Апелянт-2 та його представник в судовому засіданні 07.10.2024 вимоги апеляційної скарги підтримали, просили скасувати рішення Господарського суду Київської області від 09.02.2024 у справі № 911/1681/23 та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ "Телерадіоорганізація "Укртелемережа" відмовити у повному обсязі.

Представник позивача та директор ТОВ "Телерадіоорганізація "Укртелемережа" проти задоволення вимог апеляційних скарг заперечували, просили оскаржуване рішення залишити без змін.

Третя особа в судове засідання не з`явилась. Про час та місце розгляду справи ТОВ "Телерадіокомпанія - Бориспіль" було повідомлено належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням № 0600288398060 про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представника третьої особи обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованого клопотання від третьої особи про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності ТОВ "Телерадіокомпанія - Бориспіль".

Крім того судова колегія зазначає, що відзивів/пояснень на апеляційні скарги від третьої особи на адресу апеляційного господарського суду не надходило, що відповідно до частини 3 статті 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення першої інстанції в апеляційному порядку.

Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників позивача та апелянтів, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, згідно інформації з реєстраційної справи ТОВ «ТРК-Бориспіль» відповідно до статуту товариства від 2004 року статутний фонд становив 58 510,00 грн, а учасниками товариства були АТ ЗТ "Укртелемережа" (48% СФ), ОСОБА_1 (47% СФ) та Виконавчий комітет Бориспільської міської ради (5% СФ).

Позивач ТОВ «ТРО «Укртелемережа» є правонаступником АТ ЗТ "Укртелемережа" (шляхом перетворення акціонерного товариства закритого типу на товариство з обмеженою відповідальністю) зареєстрований в Єдиному Державному Реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань України за кодом 24932850.

Рішенням Бориспільської міської ради Київської області від 26.05.2020 № 5641-74-VII "Про надання дозволу виконавчому комітету Бориспільської міської ради на вихід зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія-Бориспіль» надано дозвіл виконавчому комітету Бориспільської міської ради на вихід зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія-Бориспіль».

Відповідно до наданої виконавчим комітетом копії заяви від 09.06.2020 директор «ТРО "Укртелемережа" Орлов В.Г. отримав рішення № 5641-74-VII.

ТОВ «ТРО "Укртелемережа" в особі засновника ОСОБА_2 зверталося до Бориспільської міської ради з листами № 00006 від 15.06.2020 та № 3 від 23.09.2022 з повідомленням про бажання реалізувати своє переважне право на набуття частки та з проханням розглянути питання про передачу 5% статутного капіталу ТОВ «ТРК-Бориспіль», які належать виконавчому комітету ради.

У відповідь на лист ТОВ «ТРО «Укртелемережа» виконавчий комітет листом № 11.2-12-28-4890/2022 від 04.11.2022 повідомив, що питання буде винесено на розгляд депутатів на найближчому пленарному засіданні ради, про результати розгляду якого буде повідомлено додатково.

Листом № 21 від 22.09.2022 ТОВ «ТРК-Бориспіль» в особі директора ОСОБА_1 звернулось до голови Бориспільської міської ради з проханням уступити частку Виконавчого комітету Бориспільської міської ради (5%) в ТОВ «ТРК-Бориспіль» ОСОБА_1 , як учаснику товариства (47%) і директору з дня створення підприємства (1998 рік). Витрати на проведення оцінки частки Виконавчого комітету Бориспільської міської ради у Статутному фонді ТОВ «ТРК-Бориспіль» запропоновано покласти на ОСОБА_1 .

Рішенням Бориспільської міської ради Київської області від 11.11.2022 № 2148-30-VIII "Про надання дозволу виконавчому комітету Бориспільської міської ради на продаж частки у статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія-Бориспіль», розглянувши лист ОСОБА_1 від 22.09.2022, враховуючи рішення ради від 26.05.2020 вирішено наступне:

надати дозвіл виконавчому комітету Бориспільської міської ради на продаж частки у статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія-Бориспіль», що відповідно до Статуту товариства складає 5%, учаснику даного товариства ОСОБА_1 ;

враховуючи клопотання ОСОБА_1 , витрати на проведення оцінки частки у статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія-Бориспіль» покласти на нього;

після проведення оцінки виконавчому комітету Бориспільської міської ради, в особі міського голови ОСОБА_3 , здійснити укладення договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія-Бориспіль».

Згідно договору купівлі продажу частки у статутному капіталі ТОВ «ТРК-Бориспіль» від 27.01.2023 Виконавчий комітет Бориспільської міської ради (продавець) передав у власність покупця свою частку у статутному капіталі ТОВ «ТРК-Бориспіль» (код 25299589), а громадянин України ОСОБА_1 (покупець) прийняв та зобов`язується оплатити названу частку в порядку та на умовах, визначених у договорі.

У договорі зафіксовано, що статутний капітал ТОВ «ТРК-Бориспіль» становить 58 510,00 грн (пункт 1.2.3), а розмір частки, що належить продавцю складає 5%, що становить 2 952,50 грн (пункт 1.3.1).

Відповідно до пункту 2.1 договору згідно звіту про оцінку корпоративних прав від 21.11.2022, ринкова вартість корпоративних прав продавця складає 73 171,00 грн. За відступлення частки покупець сплачує продавцю номінальну вартість у сумі 73 171,00 грн на банківські реквізити продавця, вказані у цьому договорі.

В силу пункту 2.2 договору покупець сплачує вказану в пункті 2.1.1 цього договору суму повністю на момент підписання цього договору. Валютою платежу є національна валюта України гривня.

Згідно пункту 3.2 договору права та обов`язки продавця, як учасника підприємства, в розмірі 5% у статутному капіталі, переходять до покупця з моменту реєстрації змін до установчих документів підприємства.

Договір підписано міським головою Бориспільської міської ради Борисенко В.К. та ОСОБА_1 , посвідчено приватним нотаріусом Науменко Л.Г.

З акта приймання передачі частки у статутному капіталі, що датований 27.01.2023, вбачається, що Виконавчий комітет Бориспільської міської ради, як продавець, передав свою частку у розмірі 5% у статутному капіталі ТОВ «Телерадіокомпанія-Бориспіль» ОСОБА_1 .

В акті додатково вказано, що розмір частки у статутному капіталі Товариства, що передана: дорівнює 2 925,50 грн, що становить 5% статутного капіталу товариства. Зазначено, що новий учасник належним чином повідомлений про характер діяльності та про фінансовий стан справ товариства на момент укладення акта. Також в акті вказано, що частка в статутному капіталі Товариства відчужена на підставі договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Телерадіокомпанія-Бориспіль" від 27.01.2023.

З огляду на відповідні фактичні обставини справи, колегія суддів зазначає таке.

Підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Порушенням є такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке. Порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Положеннями статті 16 ЦК України, які кореспондуються зі статтею 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

За положеннями статті 96-1 ЦК України права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства. В частині 6 цієї статті ЦК України визначено, що корпоративними відносинами є відносини між учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) юридичних осіб, у тому числі які виникають між ними до державної реєстрації юридичної особи, а також відносини між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) щодо виникнення, здійснення, зміни і припинення корпоративних прав.

Відповідно до частини 4 статті 362 ЦК України у разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред`явити до суду позов про переведення на нього прав та обов`язків покупця. Одночасно позивач зобов`язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець.

Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» визначає правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов`язки їх учасників.

Згідно пояснювальної записки до проекту Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" стаття 19 встановлює детальні правила застосування механізму переважного права учасника на придбання частки у статутному капіталі, яка продається. Передбачається, що учасник, який хоче продати свою частку в капіталі товариства, зобов`язаний повідомити про це інших учасників. Про намір скористатися своїм переважним правом учасники мають повідомити протягом 30 днів. Задля забезпечення гнучкості умов продажу та усунення можливостей для маніпулювань встановлюється, що частка може бути продана на умовах, що запропоновані іншим учасникам. Проект передбачає можливість для учасників передбачити у статуті інший порядок реалізації учасниками своїх переважних прав (ч. 6). Частиною 4 передбачене судове вирішення спорів про укладення договору у разі ухилення однієї із сторін, а частиною 5 передбачений механізм захисту учасником свого переважного права від порушення через звернення до суду з вимогою про переведення на нього прав та обов`язків покупця частки. Регулюванню інших випадків відчуження частки, ніж продаж (міна, дарування тощо) присвячена ч. 2 статті 20 проекту.

За ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

У своїй постанові від 04.04.2024 у справі № 907/922/21 Верховним Судом викладено висновки щодо застосування ст.ст. 20, 21 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», згідно яких: «Відповідно до частин першої, другої статті 21 названого Закону учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі товариства оплатно або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам. Статутом товариства може бути встановлено, що відчуження частки (частини частки) та надання її в заставу допускається лише за згодою інших учасників. Відповідне положення може бути внесене до статуту або виключене з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства.

Відчуження частки в статутному капіталі товариства має своєю метою припинення права власності на цю частку в особи, яка відчужує її, щоб певна інша особа (один учасник чи кілька учасників цього товариства або треті особи) набула право на цю частку.

Підставою для переходу права власності на частку в статутному капіталі, зокрема до третьої особи та, відповідно, припинення права власності учасника на таку частку з набуттям його третьою особою, є спрямований на відчуження частки правочин, вчинений учасником товариства та іншою особою. Відчуження відбувається на підставі договору купівлі-продажу, міни або дарування тощо.

Правила застосування механізму переважного права учасника на придбання частки у статутному капіталі, яка продається, встановлено статтею 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Переважне право - це право (правомочність), яке забезпечує першочерговість перед іншими (третіми) особами на вчинення певної юридичної дії. Метою застосування інституту переважного права у корпоративних правовідносинах є збереження складу учасників товариства.

Слід звернути увагу, що частина третя статті 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" вимагає від учасника товариства, який має намір продати свою частку (частину частки), інформувати інших учасників у відповідному письмовому повідомленні про ціну та розмір частки, що відчужується, та інші умови. Тобто по суті продавець має ознайомити учасників з договором купівлі-продажу, який він планує укласти, адже інформація про певні умови може істотно вплинути на рішення учасника щодо використання ним його переважного права».

Подібні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 02.11.2023 у справі № 910/6287/22.

Так, за частиною 5 статті 20 Закону "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасник товариства має право вимагати у судовому порядку переведення на себе прав і обов`язків покупця частки (частини частки), якщо переважне право такого учасника товариства є порушеним.

Виходячи з предмету позовних вимог, зокрема про переведення на позивача прав і обов`язків покупця частки (частини частки) в статутному капіталі товариства і безпосередню пов`язаність таких вимог з можливістю здійснення управління юридичною особою, відповідний спір є спором, що виник із правовідносин з управління організації та реалізацією прав осіб у правовідносинах, що мають ознаки найбільш наближених до корпоративних правовідносин, а тому такий спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, і з такими висновками суду першої інстанції погоджується й судова колегія.

За ч. 1 ст. 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", учасник товариства має переважне право на придбання частки (частини частки) іншого учасника товариства, що продається третій особі.

У відповідності до частини 3 статті 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасник товариства, який має намір продати свою частку (частину частки) третій особі, зобов`язаний письмово повідомити про це інших учасників товариства та поінформувати про ціну та розмір частки, що відчужується, інші умови такого продажу. Якщо жоден з учасників товариства протягом 30 днів з дати отримання повідомлення про намір учасника продати частку (частину частки) не повідомив письмово учасника, який продає частку (частину частки), про намір скористатися своїм переважним правом, вважається, що такий учасник товариства надав свою згоду на 31 день з дати отримання повідомлення, і така частка (частина частки) може бути відчужена третій особі на умовах, які були повідомлені учасникам товариства.

Отже, положення Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" по суті визначають пріоритетність права учасника товариства на придбання частки (частини частки) іншого учасника товариства та визначають для такого учасника товариства гарантії для переведення на себе прав і обов`язків покупця частки (частини частки), якщо переважне право останнього є порушеним.

В силу частини 6 статті 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" статутом товариства може встановлюватися інший порядок реалізації переважного права учасників товариства, розподілу відчужуваної частки (частини частки) між іншими учасниками товариства, відмови від реалізації переважного права учасників товариства. Статутом може встановлюватися, що учасники товариства не мають переважного права на такий розподіл.

У своєму листі № 11.2-12-28-4890/2022 від 04.11.2022 виконавчий комітет повідомляв позивача про те, що Бориспільською міською радою буде розглянуто звернення позивача про передачу йому 5% статутного капіталу ТОВ «ТРК-Бориспіль», які належать виконавчому комітету цієї ради.

Поряд із цим, у вказаному листі не наведено намірів ради надати дозвіл на продаж частки саме ОСОБА_1 та ціну продажу. Також, до справи не долучено доказів того, що після прийняття рішення від 11.11.2022 № 2148-30-VIII рада, виконавчий комітет чи покупець частки ОСОБА_1 , повідомляли іншого учасника про таке рішення ради і про проведення дій щодо оцінки вартості частки з метою подальшого укладання договору купівлі-продажу. При цьому, обізнаність позивача зі змістом рішення від 26.05.2020 № 5641-74-VII вказаних обставин не спростовує, оскільки у вказаному рішенні не було визначено ціни продажу, що вказує на те, що позивач був позбавлений можливості визначити чи згоден він претендувати на вказану частку за тією ціною, за якою її пропонують до продажу іншому учаснику, за умови того, що він попереджав продавця про бажання скористатися своїм переважним правом та отримати частку ради до моменту її продажу іншому учаснику, зокрема у листах № 0006 від 15.06.2020 та № 3 від 23.09.2022.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає вмотивованими висновки суду попередньої інстанції про відхилення тверджень відповідачів про те, що позивач був повідомлений про рішення ради чи про намір продати частку ОСОБА_1 , про ціну та розмір частки, що відчужується у встановлений законом строк.

Окремо суд апеляційної інстанції акцентує, що відповідно до частини 2 статті 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", якщо кілька учасників товариства скористаються своїм переважним правом, вони придбавають частку (частину частки) пропорційно до розміру належних їм часток у статутному капіталі товариства.

Так, за вказаних вище обставин - неповідомлення позивача, останній був позбавлений можливості скористатися своїм переважним правом та придбати частку пропорційно до розміру належної йому в той час частки відносно іншого учасника товариства.

Пунктом 8.2 статуту ТОВ «ТРК-Бориспіль» визначено, що: "Учасники товариства можуть за згодою інших учасників поступитися своєю часткою (частиною вкладу) одному або декільком учасникам. За домовленістю учасників частка учасника може бути передана третій особі. Учасники користуються переважним правом придбання частки учасника, що ним поступається (пропорційно до їх часток у статутному фонді товариства або в іншому розмірі, про які домовилися учасники).

З огляду на визначене у п. 8.2. статуту правило щодо переважного права інших учасників придбати (пропорційно до їх часток у статутному фонді товариства або в іншому розмірі, про які домовилися учасники) частку учасника, що йому належить та ним відчужується, апеляційний господарський суд вважає обґрунтованими висновки місцевого господарського суду в тій частині, що статутом ТОВ "Телерадіокомпанія-Бориспіль" встановлено інший порядок реалізації переважного права учасників товариства, розподілу відчужуваної частки (частини частки) між іншими учасниками товариства ніж той, що визначений положеннями ч. 3 ст. 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", що в свою чергу не заборонено та узгоджується з положеннями частини 6 статті 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Відтак, приписи п. 8.2 статуту мають враховуватись учасниками товариства у випадку наявності наміру відчуження (продажу) своєї частки іншому учаснику чи декільком учасникам і головною умовою такого відчуження між учасниками є наявність згоди на це інших учасників товариства.

За п. 5.2 статуту товариство у своїй діяльності керується чинним законодавством України, установчим договором та статутом.

Слід зазначити, що статутом ТОВ "Телерадіокомпанія-Бориспіль" не визначено особливостей здійснення повідомлення учасників про намір продати частку та правових наслідків такого не повідомлення для суб`єктів переважного права. Тим самим до спірних правовідносин мають застосовуватись положення частини 3 статті 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" в частині відомостей, що повинні повідомлятися та правових наслідків невчинення дій по реалізації наданого учаснику переважного права, і дане, на переконання колегії судів, правильно висновував суд першої інстанції.

З огляду на положення статуту ТОВ "Телерадіокомпанія-Бориспіль" та Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" будь-який учасник даного товариства зобов`язаний повідомляти усіх інших учасників про намір продажу частки та отримувати згоду учасників на такі дії, задля збереження можливості реалізації всіма учасниками їх переважного права придбання частки учасника який бажає її відчужити.

Отже, беручи до уваги фактичні обставини цієї справи, колегія суддів акцентує, що матеріали справи не містять ні доказів погодження з позивачем продажу частки одним учасником іншому, ні доказів повідомлення позивача про ціну продажу та розмір частки, що відчужується, з дотриманням вимог статуту ТОВ "Телерадіокомпанія-Бориспіль" та Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Про дані обслини також вірно зазначено й судом першої інстанції.

За вказаного судовою колегією критично оцінюються доводи апелянтів про повідомлення позивача щодо наміру продажу відповідачем-2 своєї частки в статутному капіталі товариства, а також про безпідставність посилань позивача на порушення процедури продажу спірної частки іншому учаснику.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими висновки суду попередньої інстанції про порушення відповідачами п. 8.2 статуту ТОВ "Телерадіокомпанія-Бориспіль" в частині продажу частки без згоди позивача та порушення переважного права останнього на придбання частки ради пропорційно до його частки у статутному капіталі.

В розрізі вищевказаних висновків та предмета позовних вимог, колегією суддів зазначається, що частка позивача в статутному капіталі становила 48%, а ОСОБА_1 , який є покупцем за договором - 47%. Таким чином, співвідношення їх часток є наступним: 50,52631579% (позивач) до 49,47368421% (відповідач-1). З цього слідує, що частка у 5%, що відчужена відповідачем-2 після пропорційного розподілу між позивачем та відповідачем-1 має розподілятися у таких розмірах: 2,526315789% - ТОВ «ТРО "Укртелемережа", а 2,473684211% - ОСОБА_1 .

З огляду на те, що позивач просив перевести права та обов`язки покупця на частку в розмірі 2,52631579%, а частка на яку претендує позивач становить - 2,526315789%, обґрунтованими, за переконанням судової колегії, є висновки місцевого господарського суду про часткове задоволення таких вимог та переведення з ОСОБА_1 на ТОВ "Телерадіоорганізація "Укртелемережа" права і обов`язки покупця частини частки в статутному капіталі ТОВ "Телерадіокомпанія - Бориспіль" у розмірі 2,526315789% статутного капіталу ТОВ "Телерадіокомпанія - Бориспіль", за договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Телерадіокомпанія - Бориспіль" від 27.01.2023, укладеним між Виконавчим комітетом Бориспільської міської ради як подавцем та ОСОБА_1 як покупцем.

Також зважаючи на платну форму отримання ОСОБА_1 частки, що належала виконавчому комітету Бориспільської міської ради, вмотивованими, як вважає колегія суддів, є висновки суду першої інстанції про необхідність перерахування ОСОБА_1 з депозитного рахунку Господарського суду Київської області, на який позивачем було внесено відповідну суму, 36 970,61 грн, що еквівалентно розміру частини частки щодо якої на позивача переведено права і обов`язки покупця.

Також судова колегія вказує, що за пп. «е» п. 3 ч. 5 ст. 17 «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю подається судове рішення, що набрало законної сили, про стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю.

У своїй постанові від 11.12.2023 у справі № 907/922/21 Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду зазначив, що витребування (переведення прав) частки не є єдино можливим способом захисту прав позивача - колишнього учасника товариства, що був виключений, у спорі з учасниками, які вступили до товариства. Навпаки такі способи захисту застосовуються у чітко визначених законом випадках, зокрема: якщо відповідач незаконно заволодів часткою позивача (належним способом захисту є витребування частки у особи, що незаконно заволоділа без відповідної правової підстави відповідно до статті 387 ЦК України); якщо порушено переважне право учасником на придбання частки (належним способом захисту є переведення прав покупця); якщо частка була набута безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати (належним способом захисту є витребування від добросовісного набувача у всіх випадках відповідно до частини другої статті 388 ЦК України); якщо частка була набута оплатно в особи, яка не мала права його відчужувати (належним способом є витребування від добросовісного набувача у випадках, передбачених у частині першій статті 388 ЦК України).

Так, оскільки відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань розмір часток учасників ТОВ «ТРК «Бориспіль» розподілено наступним чином: 52% належить ОСОБА_1 , а 48% ТОВ ТРО "Укртелемережа", зважаючи на встановлені статутом ТОВ "Телерадіокомпанія-Бориспіль" та Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" правила розподілу часток у статутному фонді товариства у випадку порушення переважного права учасника товариства на придбання частки (частини частки) іншого учасника товариства, враховуючи наведений вище розрахунок розміру частки, висновки суду першої інстанції про часткове задоволення вимоги позивача про витребування з володіння ОСОБА_1 частини частки у статутному капіталі товариства, який становить 2,526315789% статутного капіталу товариства, на думку судової колегії, є правильними.

Щодо тверджень апелянтів про неможливість задоволення позовних вимог через нереальність їх виконання без визнання недійсним договору та без скасування рішення органу місцевого самоврядування, а також про те, що при відповідних діях повернення спірної частки має бути здійснено Виконавчому комітету Бориспільської міської ради, як первісному власнику, то колегія суддів вказує, що окреслені вище доводи відповідачів відхиляються, як необґрунтовані, у зв`язку з тим, що з огляду на приписи ст. 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" встановлення при розгляді спору порушення прав учасника є достатніми підставами для задоволення заявлених позовних вимог згідно з обраним позивачем способом захисту порушеного права.

В частині витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді першої інстанції, зокрема на професійну правничу допомогу, а тим самим і доводів апелянта-1 у цих межах, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Згідно статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої - третьої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку (ч. 6 ст. 129 ГПК України).

Одночасно, за змістом частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно, до закінчення судових дебатів у справі сторона повинна зробити заяву про подання доказів понесення нею судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи.

Водночас, за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при поданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

При цьому витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.

Визначення договору про надання правничої допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правничої допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг та на нього поширює своє регулювання Глава 63 Цивільного кодексу України. Так, згідно зі статтею 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 ЦК України передбачає загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Водночас, згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Ціна договору, тобто розмір адвокатського гонорару, може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата, кожний з яких відрізняється порядком обчислення. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 922/1948/19, від 12.08.2020 у справі № 916/2598/19, від 30.07.2019 у справі № 911/1394/18).

Колегія суддів, серед іншого, враховує, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При цьому, критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Зокрема відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Водночас, у пункті 6.1 постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, вказано що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи".

Колегія суддів вважає, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України та висновків об`єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

На підставі долучених до матеріалів справи документів, апеляційним господарським судом встановлено, що на підтвердження судових витрат представником позивача надано копії: договору від 24.04.2023 про надання правової допомоги, що підписаний між ТОВ Телерадіоорганізація «Укртелемережа» (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Целум" (Адвокатське об`єднання); додаткової угоди № 1 від 24.04.2023 до договору.

Відповідно до умов додаткової угоди за завданням Клієнта Адвокатське об`єднання надає йому наступну правову допомогу (пункти 1.1-1.4):

аналіз переданих документів (листування, витяг та статут) щодо наявності та відсутності обставини що мають суттєве значення для розгляду справи в Господарському суді Київської області, щодо позову про переведення прав та обов`язків покупця частки відповідно до Акту;

підготовка проекту позову та інших процесуальних документів від ТОВ ТРО "Укртелемережа", яка є правонаступником Акціонерного товариства закритого типу Телерадіоорганізація та подача позовної заяви в Господарський суд Київської області;

представництво інтересів клієнта на стадії підготовчих засідань.

В пунктах 2-4 додаткової угоди закріплено, що усні консультування клієнта, що здійснюються за межами п. 1.1.-1.4 складають 4 000 UAH за одну годину консультування. Прогнозований розмір гонорару за надання правової допомоги згідно цієї додаткової угоди складає 4000 UAH, з розрахунку затрачених 1-2 нормо годин та обчислюється з урахуванням 4000 UAH за годину роботи. Представництво інтересів Клієнта за 1 судове засідання - 4 000 UAH за кожне окреме судове засідання, у т.ч. ті що не відбулись з причин незалежних від Адвокатського об`єднання.

У позовній заяві позивач вказував орієнтовний розрахунок витрат на правову допомогу 20 000 грн та просив стягнути вказану суму з відповідачів. Представниками позивача зазначено адвокатів АО "Целум" Олександра Нагула та Олександра Смагіна.

Поряд з цим, у клопотанні від 30.01.2024 позивач просив стягнути з відповідачів 84 000 грн витрат на правову допомогу.

До наведеного клопотання позивачем долучено копію договору про залучення адвоката для надання послуг професійної правничої допомоги, який укладено між АО "Целум" (замовник) та адвокатом Дмитром Симоненком (виконавець).

Відповідно до пункту 1 договору виконавець за завданням замовника зобов`язується надати йому послуги представництва інтересів ТОВ "Укртелемережа" (код 24932850), як позивача у справі № 911/1681/23. Строк надання послуг відповідно до пункту 2 - до закінчення розгляду справи по суті в суді першої інстанції.

Згідно акта наданих послуг від 17.08.2023, послуги включають в себе: консультації, аналіз документів, підготовку проекту позову та заяви про забезпечення позову, отримання та передачі ухвали про задоволення заяви про забезпечення позову, підготовку та направлення адвокатських запитів, підготовку відповідей на відзиви відповідачів, представництво інтересів клієнта у судових засіданнях адвокатами Олександром Нагулою та Олександром Смагіним. Загальна вартість послуг за цим актом визначена як 64 000,00 грн.

За актом № 2 від 29.01.2024 замовник отримав наступні послуги за договором: виїзд адвоката у судові засідання (16 000,00 грн) та ознайомлення з матеріалами справи (4 000,00 грн).

Згідно даних вказаних актів, замовник не має претензій по якості, обсягу та строку надання послуг.

Також позивачем долучено до матеріалів справи копії квитанції до прибуткового касового ордеру, які підтверджують сплату Клієнтом 84 000,00 грн.

У клопотаннях від 02.02.2024 та від 06.02.2024 відповідачі просили відмовити у задоволенні заяви позивача про відшкодування витрат позивача на правову допомогу, з підстав: завищеності заявленої суми правничої допомоги; незначної складності та об`єму справи.

У даному випадку судом першої інстанції враховано критерії визначення розміру витрат на правничу допомогу, зокрема: відповідність розміру правничої допомоги обсягу наданих послуг та витраченому часу, їх реальності, розумності та співмірності.

За таких обставин, з огляду на приписи ч.ч. 1, 2, 3 ст. 124, ч.ч. 5, 6 ст. 129 ГПК України, зважаючи на окреслені вище докази, що підтверджують надання адвокатами правничої допомоги, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду, по-перше, про: врахування усіх аспектів і складності цієї справи та відповідності суми критеріям реальності і розумності, об`єму поданих до суду процесуальних документів; по-друге, доведеність позивачем у відповідності до вимог статті 74 ГПК України викладених ним обставин стосовно надання позивачу адвокатом послуг на професійну правничу допомогу; по-третє, врахування заперечень сторони на витрати на професійну правничу допомогу та зменшення розміру витрат на неї.

Зважаючи на наведене, на переконання колегії суддів, вмотивованими є висновки суду першої інстанції про обґрунтованість вимог позивача щодо покладення на відповідачів, в рівних частинах, витрат на правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, судовою колегією відхиляються, як невмотивовані, доводи апелянта-1 щодо неправильного застосування судом попередньої інстанції приписів ст. 126 ГПК України.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК).

Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За висновками колегії суддів, доводи апелянтів про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Згідно ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.10.2010 у справі «Трофимчук проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, суди мають належним чином зазначати підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що у даній постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи все вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку. Рішення Господарського суду Київської області від 09.02.2024 у справі № 911/1681/23 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечать чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів статті 277 ГПК України не вбачається.

Водночас, апелянтами не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції у відповідних частинах.

При цьому, викладені позивачем у відзиві на апеляційну скаргу відповідача-2 твердження знайшли своє підтвердження в рамках спростувань викладених апелянтом-1 в апеляційній скарзі доводів в цілому.

Згідно ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору, що були понесені сторонами в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянтів (Виконавчий комітет Бориспільської міської ради та ОСОБА_1 ).

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Виконавчого комітету Бориспільської міської ради та ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 09.02.2024 у справі № 911/1681/23 - залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору, понесені сторонами у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Виконавчий комітет Бориспільської міської ради та ОСОБА_1 .

4. Справу № 911/1681/23 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 30.10.2024.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді О.О. Євсіков

В.А. Корсак