Постанова

від 04.11.2024 по справі 903/9/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2024 року Справа № 903/9/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Петухов М.Г. , суддя Гудак А.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін заяву представника Громадської спілки "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" про стягнення судових витрат

за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Ляна-Луцьк" на рішення Господарського суду Волинської області від 09.04.2024 (ухвалене о 11:46 год. у м. Луцьку, повний текст складено 16.04.2024) у справі № 903/9/24 (суддя Гарбар І.О.)

за позовом Громадської спілки "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Мьюзік"

до Приватного підприємства "Ляна-Луцьк"

про стягнення 67 100 грн

ВСТАНОВИВ:

Громадська спілка "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" (далі - ГС "ОКУАСП") в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Мьюзік" (далі - ТОВ "Бест Мьюзік") звернулася до Господарського суду Волинської області із позовом про стягнення з Приватного підприємства "Ляна-Луцьк" (далі - ПП "Ляна-Луцьк") 67 100 грн.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 09.04.2024 позов задоволено. Стягнуто з ПП "Ляна-Луцьк" на користь ГС "ОКУАСП" в інтересах ТОВ "Бест Мьюзік" 67 100 грн компенсації за порушення авторських прав, а також 2 684 грн витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ПП "Ляна-Луцьк" звернулося із апеляційною скаргою до суду, в якій просить змінити рішення суду першої інстанції та стягнути з відповідача 33 550 грн компенсації за порушення авторських прав, а також 1 342 грн витрат по сплаті судового збору.

Постановою Північно - західного апеляційного господарського суду від 04.10.2024 апеляційну скаргу Приватного підприємства "Ляна-Луцьк" на рішення Господарського суду Волинської області від 09.04.2024 у справі № 903/9/24 - залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Вказана справа в суді апеляційної інстанції була розглянута у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

До суду апеляційної інстанції надійшла заява позивача, в якій він просить стягнути із відповідача витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 30 000 грн.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 14.10.2024 прийнято до розгляду заяву про стягнення судових витрат.

ПП "Ляна-Луцьк" надіслало до суду заперечення щодо заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в яких зазначає наступне:

- дана справа є малозначною, а доводи, які викладені у єдиному процесуальному документі сторони позивача відзиві, є типовою для особи, яка є заявником, відтак заявлені до відшкодування витрати в сумі 30000 грн, є неспівмірними із складністю цієї справи, не відповідають критерію реальності таких витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), їх розумності, а тому таке відшкодування матиме є намаганням збагатитися за рахунок сторони відповідача і має надмірний характер;

- позивачем не надано необхідних доказів, щоб можна було встановити передбачені договором умови та розмір оплати послуг з надання професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції, відсутні докази щодо форми розрахунки (погодинна, фіксована, тощо), та відсутній детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом;

- таким чином за відсутності необхідних доказів, зазначених у ст. 126 ГПК України щодо підтвердження понесених реальних судових витрат стороною відсутня і підстава для задоволення заяви чи клопотання про стягнення таких витрат з іншої сторони.

Колегія суддів зазначає, що стаття 244 ГПК України передбачає, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів дійшла висновку розглянути заяву позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення (виклику) учасників справи.

Дослідивши зміст заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та заперечення відповідача щодо вказаної заяви, колегія суддів зазначає наступне.

Кожен має право на професійну правничу допомогу (стаття 59 Конституції України).

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 цього Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначено в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховують складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Розмір гонорару визначають лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тож одним із принципів господарського судочинства є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, зокрема у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Водночас процесуальне законодавство передбачає критерії, які потрібно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу в судовому спорі. Так, за змістом частин першої та третьої статті 123 і частини четвертої статті 129 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу є одним з видів судових витрат, які розподіляють між сторонами залежно від результатів вирішення судової справи.

Частини перша - третя статті 126 ГПК України передбачають, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частина четверта статті 126 ГПК України передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

За частиною п`ятою статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з частиною восьмою статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлює суд на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подають до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зазначеними нормами права передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Водночас обов`язок доведення неспівмірності витрат покладено на сторону, яка заявляє відповідне клопотання про зменшення їх розміру.

У розумінні приписів частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Такі висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21.

Водночас у частинах п`ятій - сьомій, дев`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Наведені висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

У постановах від 19.02.2022 у справі № 755/9215/15-ц та від 05.07.2023 у справі №911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у пункті 154 рішення від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат ЄСПЛ зазначив, що за статтею 41 Конвенції він відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму. Крім того, будь-яке клопотання, подане на підставі статті 41 Конвенції, має містити конкретні суми, розбиті на пункти, і супроводжуватися необхідними документами на їх підтвердження, інакше Суд може відхилити це клопотання повністю або частково.

У пункті 268 рішення від 23.01.2014 у справі "East / West Alliance Limited" проти України" за заявою № 19336/04 ЄСПЛ також нагадав, що згідно з практикою Суду заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Отже, у разі недотримання вимог частини п`ятої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Стаття 221 ГПК України передбачає, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

У даній справі постановою Північно - західного апеляційного господарського суду від 04.10.2024 апеляційну скаргу ПП "Ляна-Луцьк" на рішення Господарського суду Волинської області від 09.04.2024 у справі № 903/9/24 - залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Як встановлено апеляційним судом, представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу зазначав, що орієнтовні його витрати на правову допомогу в суді апеляційної інстанції становлять 30 000 грн; докази витрат на правову допомогу будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

В той же час, представник позивача 09.10.2024 звернувся до суду апеляційної інстанції із заявою, в якій просив стягнути із відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 30 000 грн. На підтвердження вказаних витрат позивачем додано до заяви: копію акту затвердження сторонами обсягу надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції від 09.10.2024 на суму 30 000 грн та копію платіжного доручення № 2121 від 08.10.2024 на суму 30 000 грн.

Із урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вказує, що заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу із відповідними доказами подана позивачем у строк, встановлений ч. 8 ст. 129 ГПК України.

В той же час, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що положення ГПК у сукупності дають підстави дійти висновку про те, що сторона спору має обов`язок заявити про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу та подати докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Такий обов`язок сторони чітко визначено у статтях 124, 126, 221 ГПК України. Проте процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви (клопотання). Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів.

Як встановлено апеляційним судом, 27.06.2022 між позивачем та АО "Інтелкрафтс" укладено договір про надання професійної правової допомоги № 27/06/2022.

Відповідно до п. 4.1 договору сума винагороди по кожній судовій або іншій справі, що надається за цим договором, визначається окремо в додатках до цього договору, які підписуються сторонами.

Цей договір, згідно з п. 5.1, набирає чинності з моменту його підписання та діє протягом п`яти років.

11.12.2023 між позивачем та АО "Інтелкрафтс" підписано додаток до договору про надання професійної правової допомоги № 27/06/2022 від 27.06.2022.

Відповідно до п. 2.2 додатку за надання професійної правничої допомоги клієнт сплачує адвокатському об`єднанню винагороду у розмірі: за підготовку апеляційної скарги (у разі необхідності), представництво інтересів клієнта та складання необхідних документів в суді апеляційної інстанції - 30 000 грн, без ПДВ.

За результатами надання професійної правничої допомоги на кожній стадії судового процесу складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті зазначається, яка саме правнича допомога була надана, її вартість та строк оплати, погоджений сторонами (п. 4 додатку).

Відповідно до акту затвердження сторонами обсягу надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції від 09.10.2024 адвокатське об`єднання надало професійну правничу допомогу по справі клієнта № 903/9/24 на загальну суму 30 000 грн, що сплачена клієнтом у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 2121 від 08.10.2024

Зазначена сума винагороди охоплює наступний перелік робіт адвоката/адвокатів: підготовка та написання відзиву на апеляційну скаргу, заяви про судові витрати з додатками, підготовка копій документів та завірення їх належним чином, формування та відправка документів відповідачу та в суд.

Разом з тим, із матеріалів справи судом встановлено, що позивачем в суді апеляційної інстанції було підготовлено та подано до суду відзив на апеляційну скаргу. Тобто, фактично правнича допомога, надана позивачу в суді апеляційної інстанції зводиться до складання та подання відзиву на апеляційну скаргу, адже апеляційна скарга розглянута за наявними матеріалами, без повідомлення (виклику) учасників справи.

В той же час, суд зазначає, що правова позиція позивача, викладена у відзиві на апеляційну скаргу, вже була сформована до апеляційного розгляду справи, доводи відзиву повторюють доводи позовної заяви та рішення суду першої інстанції, а доказів здійснення представником додаткового комплексного та усестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин суду апеляційної інстанції не надано.

Окрім того, даний спір не відноситься до категорії складних справ, які потребують додаткового вивчення судової практики, тому від адвоката не вимагалося додаткових дій щодо їх збирання та значного обсягу часу та зусиль для підготовки відзиву.

Також у наданому позивачем акті зазначено окремо такі види робіт, як виготовлення копій, та їх засвідчення належним чином, формування, відправка документів відповідачу та в суд, які не потребують спеціальних знань, не є послугами з надання правничої допомоги з огляду на положення статті 123 ГПК України. Заявник не довів необхідність надання таких послуг саме адвокатом. Тому, такі витрати на здійснення вказаних видів робіт не можуть бути відшкодовані як витрати на професійну правничу допомогу. Крім того, такі види робіт не потребують наявності юридичних знань та можуть бути виконані будь-якою особою з співробітників юридичної особи, а відтак, включення даних послуг до витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованим.

Окрім того, судом враховано, що заява про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу з додатками є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.

Отже, враховуючи заперечення відповідача щодо стягнення судових витрат, оцінюючи витрати позивача на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції із урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також часу, який міг би витратити адвокат, враховуючи обґрунтованість та пропорційність розміру судових витрат, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 10 000 грн за рахунок відповідача.

На думку суду зазначена сума витрат на професійну правничу допомогу є співмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг з урахуванням часу здійснення представництва у суді.

Судом враховується, що кожна справа має свою специфіку, а тому враховуючи всі аспекти даної справи, колегія суддів вважає, що для належного представлення інтересів позивача у цій справі заявлені витрати в частині послуг, наданих на стадії розгляду справи в суді апеляційної інстанції в сумі 10 000 грн, відповідають критеріям реальності та розумності, та не спростовані відповідачем.

З огляду на викладене, дослідивши подане клопотання про розподіл судових витрат та додані до нього докази, колегія суддів апеляційної інстанції, виходячи із вищенаведених критеріїв та обставин даної справи, керуючись статтями 126, 129 ГПК України, дійшла висновку про її часткове задоволення в сумі 10 000 грн; в решті вимог заяви слід відмовити.

Доводи відповідача щодо відсутності необхідних доказів щодо об`єму, розміру, форми та необхідності оплати правничих послуг, а також не надання копій доказів понесених витрат стороні відповідача, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони спростовуються матеріалами справи. Так, у справі наявні: договір № 27/06/2022 про надання професійної правничої допомоги від 27.06.2022 та додаток до нього, копія наказу № 06/2022 від 27.06.2022, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на адвоката Гуйду Д.М. (додатки № 17, 18, 19 до позовної заяви). Також позивач надав до суду апеляційної інстанції акт затвердження сторонами обсягу надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції та платіжне доручення № 2121 від 08.10.2024 на суму 30 000 грн з призначенням платежу: "оплата за професійну правничу допомогу за договором №27/06/2022 від 27.06.2022 по справі № 903/9/24 в суді апеляційної інстанції (додатки № 1, 2 до заяви про стягнення витрат).

Керуючись статтями 123, 126, 129, 244, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву представника Громадської спілки "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" про стягнення судових витрат задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Ляна-Луцьк" (вул. Воїнів Інтернаціоналістів,1, кв.63, м. Луцьк, 43000, код ЄДРПОУ 33170438) на користь Громадської спілки "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" (вул. А. Аболмасова, буд. 5, прим. 57, оф. 1, м. Київ, 02002, код ЄДРПОУ 43370642) 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

3. Видачу судового наказу доручити Господарському суду Волинської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст. ст. 287-291 ГПК України.

5. Справу повернути до Господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Гудак А.В.