Постанова

від 29.10.2024 по справі 903/472/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2024 року Справа № 903/472/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Розізнана І.В. , суддя Грязнов В.В.

секретар судового засідання Соколовська О.В.

за участю представників - не з`явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗОТЕР Україна" на рішення Господарського суду Волинської області від 19.08.2024 у справі №903/472/24 (повний текст складений 28.08.2024)

за позовом: Lewian Swiss s.r.o.

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗОТЕР Україна"

про стягнення 51 880, 57 євро

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Волинської області від 19.08.2024 у справі №903/472/24 позов задоволений.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Азотер Україна" на користь компанії "Lewian Swiss s.r.o." 51 880,57 євро заборгованості в т.ч. 36 030, 30 євро - основного боргу, 13 115, 03 євро - неустойки, 2735,24 євро - 3% річних та 26 614,42 грн витрат пов`язаних з оплатою судового збору.

Вказане рішення мотивоване тим, що між сторонами укладено контракт від 10.03.2021 №10/03-2021, матеріалами справи підтверджується відпуск позивачем на виконання його умов товарів, їх отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "АЗОТЕР Україна" та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, а тому позов підлягає в частині стягнення заборгованості в розмірі 36 030,30 євро. Місцевий господарський суд повважав, що позовні вимоги в частині стягнення неустойки 13 115,03 євро та 2735,24 Євро 3% річних, є підставними та відповідають фактичним обставинам справи, а тому підлягають до задоволення у визначеному позивачем розмірі. Також суд першої інстанції, врахував збалансованість інтересів сторін, ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за контрактом (непогашення відповідачем основної суми боргу), та дійшов висновку, що клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій не підлягає задоволенню.

Не погоджуючись із ухваленим рішенням, 16.09.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "АЗОТЕР Україна" звернулося до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 19.08.2024 у справі №903/472/24 та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає наступне:

- інформація про відправлення листа з 5 вкладеннями на електронну адресу iminvestgroupagro@gmail.com від ТОВ "Азотер Україна" та міжнародні вантажно митні накладні начебто з печатками відповідача, є неналежними та недопустимими, оскільки їх походження є невідомим;

- невідомо кому належить електронна пошта iminvestgroupagro@gmail.com, оскільки в договорі, в додатку до договору, а також в позові позивачем електронна пошта tomas.boros@gmail.com;

- неможливо встановити, чи дійсно з електронної пошти ТОВ "Азотер Україна" було відправлено такий лист, чи це скріншот екрану комп`ютера чи довільно зроблений документ. Щодо теми листа та вкладень (5 вкладених файлів), не можливо ідентифікувати, що саме скановані копії CMR, що надаються позивачем було відправлено цим електронним листом;

- товар начебто було поставлено в квітні 2021 року, а копії CMR за допомогою електронної пошти було відправлено лише 15.02.2022, майже через рік з моменту поставки товару;

- жодного товару в квітні 2023 року ТОВ "Азотер Україна" від Lewian Swiss s.r.o. не отримувало;

- позивачем не було дотримано претензійного (досудового) врегулювання спору, оскільки жодних претензій щодо погашення заборгованості за міжнародними вантажними накладними, які долучалися до позовної заяви, відповідачем не було отримано;

- щодо залишення без задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, то суд першої інстанції не застосував принципів розумності, справедливості та пропорційності при прийнятті оскаржуваного рішення;

- звертає увагу, що у постанові Верховного Суду від 26.02.2020 у справі №922/1608/19 викладена правова позиція про те, що зменшення розміру пені на 50% є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

26.09.2024 матеріали справи №903/472/24 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗОТЕР Україна" на рішення Господарського суду Волинської області від 19.08.2024 у справі №903/472/24 залишено без руху. Запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали та надати Північно-західному апеляційному господарському суду належні докази сплати 39 921,63 грн судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.

08.10.2024 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗОТЕР Україна" надійшло клопотання про усунення недоліків, до якого долучено докази сплати судового збору.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.10.2024 відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗОТЕР Україна" на рішення Господарського суду Волинської області від 19.08.2024 у справі №903/472/24. Розгляд апеляційної скарги призначений на "29" жовтня 2024 р. об 12:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №3. Запропоновано учасникам справи у строк до 25.10.2024 надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмові відзиви на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст. 263 ГПК України, та докази надсилання копії відзивів та доданих до них документів іншим учасникам справи.

21.10.2024 на адресу суду від компанії "Lewian Swiss s.r.o." надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить судове рішення у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зазначає, що орієнтовна сума судових витрат, які позивач очікує понести у зв`язку із розглядом даної справи в апеляційному господарському суді, орієнтовно складає 50 000,00 грн, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу - 1000 євро.

28.10.2024 на адресу суду від компанії "Lewian Swiss s.r.o." надійшло клопотання про долучення доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу: копія Додатку №2 від 10.10.2024 та рахунок №4 від 21.10.2024.

В судове засідання 29.10.2024 представники сторін не з`явилися. Про місце, час і дату судового засідання повідомлялися належним чином.

Водночас, 21.10.2024 на адресу суду через систему Електронний суд від представника компанії Lewian Swiss s.r.o. адвоката Ващинця Івана Івановича надійшло клопотання про проведення судових засідань в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2024 заяву представника компанії Lewian Swiss s.r.o. адвоката Ващинця Івана Івановича про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №903/472/24 поза приміщенням суду задоволено. Роз`яснено, що проведення судового засідання в режимі відеоконференції буде здійснюватися за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon" (https://vkz.court.gov.ua/), тощо.

Згідно довідки про доставку електронного листа, ухвалу про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, представник позивача Ващинець І.І. доставлено до електронного кабінету 28.10.2024 об 18:41 год.

Однак, після відкриття судового засідання у даній справі, представник Ващинець І.І. був відсутній у системі відеоконференцзв`язку "EаsyCon", на телефонні дзвінки секретаря судового засідання не відповідав.

Крім того, 29.10.2024 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Азотер Україна" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із тим, що представник відповідача Скрипчук О.П. з 25.10.2024 перебуває на лікарняному, а тому прибути у судове засідання до суду апеляційної інстанції немає можливості. Крім того, зазначає, що посадові особи ТОВ "Азотер Україна" не володіють достатніми знаннями у галузі юриспруденції та необізнані із усіма процедурними моментами щодо захисту своїх інтересів у суді, присутність представника при розгляді апеляційної скарги на рішення Господарського суду Волинської області від 19.08.2024 у справі №903/472/24 є обов`язковою.

За приписами ч. 11 ст. 270 ГПК України, яка встановлює порядок розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Колегія суддів зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи, що відповідач як юридична особа не позбавлений права надавати повноваження на представництво своїх інтересів будь-якій кількості осіб та будь-якому іншому представникові, а не з`явлення в судове засіданні представників учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, не перешкоджає розгляду справи у судовому засіданні.

Також представник відповідача зазначає у клопотання про неможливість участі у справі у зв`язку із перебуванням на лікарняному. Проте, доказів на підтвердження вказаного до клопотання не додає.

Окрім того, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 129 Конституції України однією із засад здійснення судочинства встановлено розумні строки розгляду справи судом.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, учасником якої є Україна, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Таким чином, клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу в судовому засіданні 29.10.2024 за відсутності уповноважених представників сторін. Відсутність представників сторін в цьому випадку не перешкоджає розгляду апеляційної скарги та не повинна заважати здійсненню правосуддя, оскільки процесуальні позиції сторін викладено у апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу, а участь представників в судовому засіданні не була визнана обов`язковою.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановлені оскаржуваного рішення суду, зазначає наступне.

Судом встановлено, що 10.03.2021 між Lewian Swiss s.r.o. (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЗОТЕР Україна" (покупець, відповідач) укладено договір поставки №10/03-2021 згідно з умовами якого, продавець поставляє покупцю, а покупець зобов`язується оплатити та прийняти товар, а саме, біопрепарати: "Азотер" (Azoter), "Азотер Ф" (Azoter F), "Азотер СЦ" (Azoter SC), "Азорхиз" (Azorhiz) далі - товар.

Згідно п.п. 2.1.-2.4. ціна товару вказується у відповідному інвойсі чи фактурі та включає вартість упаковки. Валютою контракту є ЄВРО. Загальна вартість контракту складає 1 000 000,00 ЄВРО. Покупець сплачує вартість товару шляхом перерахування коштів на банківський рахунок продавця на умовах від 0% до 50% передоплати впродовж 7 робочих днів з дати підписання специфікації. Датою оплати вважається дата валютування грошових коштів. Повна оплата товару здійснюється до 01 листопада 2021 року.

Відповідно до п. 3.2 Контракту, укладеного між сторонами, позивач (продавець) поставляє товар у володіння відповідача (покупця) на умовах базису поставки товару FCA Petrova Ves, Biozavod Azoter, Словаччина згідно з Інкотермс 2010.

Згідно з Додатком №1 від 10.03.2021 до зазначеного контракту, яким сторони погодили ціну товару, що поставляється за контрактом, загальна сума поставки за ним складає 1 000 000,00 євро (п.2 Додатку №1).

Оплата здійснюється в наступному порядку: Покупець сплачує Продавцю: від 0% до 50% вартості товару до 20.03.2021, 100% поставленого товару здійснюється не пізніше 01 листопада 2021. Умови поставки - FCA: 90844 Petrova Ves, Biozavod Azoter, Словаччина згідно з Інкотермс 2010.

На виконання умов контракту від 10.03.2021 №10/03-2021 позивачем здійснено 5 поставок товару, зокрема:

- 15.03.2021 - на суму 35 055,90 євро, що підтверджується міжнародною вантажною накладною (CMR) SK№3818305 від 15.03.2021, рахунком-фактурою №210003 від 15.03.2021, імпортною вантажною митною декларацією №UA204120/2021/035218 від 17.03.2021;

- 01.04.2021 - на суму 33 993,60 євро, що підтверджується міжнародною вантажною накладною (CMR) SK№3818317 від 01.04.2021, рахунком-фактурою №210011 від 01.04.2021, імпортною вантажною митною декларацією №UA204120/2021/048641 від 07.04.2021;

- 09.04.2021 - на суму 33 993,60 євро, що підтверджується міжнародною вантажною накладною (CMR) SK№3818320 від 09.04.2021, рахунком-фактурою №210012 від 09.04.2021, імпортною вантажною митною декларацією №UA204120/2021/051408 від 12.04.2021;

- 20.04.2021 - на суму 33 993,60 євро, що підтверджується міжнародною вантажною накладною (CMR) SK№3818321 від 20.04.2021, рахунком-фактурою №210015 від 20.04.2021, експортною вантажною митною декларацією №21SK6158EX10369800 від 20.04.2023, імпортною вантажною митною декларацією №UA204120/2021/058670 від 22.04.2021;

- 21.04.2021 - на суму 33 993,60 євро, що підтверджується міжнародною вантажною накладною (CMR) SK№3818324 від 23.04.2021, рахунком-фактурою №210016 від 23.04.2021, експортною вантажною митною декларацією №21SK6158EX10374508 від 23.04.2021, імпортною вантажною митною декларацією №UA204120/2021/061124 від 26.04.2021.

Отже, на виконання умов контракту від 10.03.2021 №10/03-2021 та додатку №1 до останнього позивачем було поставлено товарно-матеріальних цінностей загальною вартістю 171 030,30 євро.

Відповідач частково оплатив товар, на суму 135 000,00 євро, що підтверджується банківською випискою по рахунку.

Проте, ТОВ "АЗОТЕР Україна" взяті на себе згідно контракту від 10.03.2021 №10/03-2021 та додатку №1 в частині проведення повних розрахунків по оплаті поставленого товару (у порядку, строки та розмірах, визначених угодою) не виконало, їх вартість не оплатило у зв`язку з чим заборгувало продавцю 36 030,30 євро.

З метою досудового врегулювання господарського спору щодо неналежного виконання ТОВ "АЗОТЕР Україна" своїх зобов`язань за контрактом, позивачем було направлено відповідачу вимогу від 27.02.2024 №12п/24 про погашення заборгованості у розмірі 36 030,30 євро.

13.03.2024 у відповіді на вимогу про погашення заборгованості від 27.02.2024 ТОВ "АЗОТЕР Україна" зазначає, що з метою підтвердження чи спростування описаних вами у вимозі обставин, повідомляємо, що 3-денний строк для розгляду вимоги є недостатнім. У звязку із чим, ваша вимога буде розглянути в строк, передбачений п. 6 ст. 222 ГК України, а саме в місячний строк з дня її одержання.

Відповідач у своїй відповіді від 08.04.2024 вих.08/04-24-1 на вимогу від 27.02.2024 №12п/24 стверджував, що не отримував товару за експортними ВМД №21SK6158EX10369800 від 20.04.2023 і №21SK6158EX10374508 від 23.04.2023, а тому відмовився погасити наявну заборгованість.

Враховуючи не здійснення відповідачем оплати у повному обсязі за поставлений товар, позивач звернувся до господарського суду з позовом про примусове стягнення суми заборгованості 36 030,30 євро, а також 13 115, 03 євро - неустойки, 2735,24 євро - 3% річних.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам в межах вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (частини перша, третя статті 626 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 627 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

Приписи частини сьомої статті 193 ГК України та статті 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов. Наведе корелюється з вимогами статті 629 ЦК України.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (стаття 598 ЦК України).

Статтею 599 ЦК України та статтею 202 ГК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що правовідносини між Lewian Swiss s.r.o. та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЗОТЕР Україна" виникли на підставі Контракту від 10.03.2021 №10/03-2021, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1 ст. 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що на виконання умов контракту від 10 березня 2021 №10/03-2021 позивачем здійснені поставки товару, зокрема:

- 15.03.2021 - на суму 35 055,90 євро, що підтверджується міжнародною вантажною накладною (CMR) SK№3818305 від 15.03.2021, рахунком-фактурою №210003 від 15.03.2021, імпортною вантажною митною декларацією №UA204120/2021/035218 від 17.03.2021;

- 01.04.2021 - на суму 33 993,60 євро, що підтверджується міжнародною вантажною накладною (CMR) SK№3818317 від 01.04.2021, рахунком-фактурою №210011 від 01.04.2021, імпортною вантажною митною декларацією №UA204120/2021/048641 від 07.04.2021;

- 09.04.2021 - на суму 33 993,60 євро, що підтверджується міжнародною вантажною накладною (CMR) SK№3818320 від 09.04.2021, рахунком-фактурою №210012 від 09.04.2021, імпортною вантажною митною декларацією №UA204120/2021/051408 від 12.04.2021;

- 20.04.2021 - на суму 33 993,60 євро, що підтверджується міжнародною вантажною накладною (CMR) SK№3818321 від 20.04.2021, рахунком-фактурою №210015 від 20.04.2021, експортною вантажною митною декларацією №21SK6158EX10369800 від 20.04.2023, імпортною вантажною митною декларацією №UA204120/2021/058670 від 22.04.2021;

- 21.04.2021 - на суму 33 993,60 євро, що підтверджується міжнародною вантажною накладною (CMR) SK№3818324 від 23.04.2021, рахунком-фактурою №210016 від 23.04.2021, експортною вантажною митною декларацією №21SK6158EX10374508 від 23.04.2021, імпортною вантажною митною декларацією №UA204120/2021/061124 від 26.04.2021.

Отже, на виконання умов контракту від 10.03.2021 №10/03-2021 та додатку №1 до останнього позивачем було поставлено, а відповідачем - ТОВ "АЗОТЕР Україна", прийнято, товарно-матеріальних цінностей загальною вартістю 171 030,30 євро.

Боржник частково сплатив за поставлені товарно-матеріальні цінностті за контрактом від 10.03.2021 №10/03-2021 на суму 135 000,00 євро, що підтверджується банківською випискою по рахунку (а.с. 23-24).

Враховуючи наведене, матеріалами справи стверджується, що відповідачем не здійснено оплату товарно-матеріальних цінностей за контрактом від 10.03.2021 №10/03-2021 на суму 36 030,30 євро (171 030,30 євро - 135 000,00 євро). Доказів на спростування вказаного відповідачем не надано.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача щодо неотримання товару від позивача компанії "Lewian Swiss s.r.o." згідно експортними ВМД №21SK6158EX10369800 від 20.04.2023 та №21SK6158EX10374508 від 23.04.2023.

Суд встановив, що відповідно до долучених матеріалів справи документів факт поставки позивачем товару відповідачеві підтверджується експортними та імпортними вантажними митними деклараціями, міжнародними вантажними накладними (CMR), а також виставленими позивачем рахункам-фактурами з відмітками митних органів України про імпорт товару.

Судом не приймаються до уваги доводи скаржника, що останнім жодного товару в квітні 2023 року ТОВ "Азотер Україна" від Lewian Swiss s.r.o. не отримувало. Як встановлено судом вище, на виконання умов контракту від 10.03.2021 №10/03-2021 позивачем здійснені поставки товару у 2021 році. Матеріалами справи стверджується, що міжнародні вантажні накладні (CMR) №21SK6158EX10369800 та №21SK6158EX10374508 датовані 20.04.2021 та 23.04.2021. Іних накладних, які були б датовані 20.04.2023 та 23.04.2023 матеріали справи не містять.

Суд дослідивши долучені до матеріалів справи міжнародні вантажні накладні (CMR) SK№3818305 від 15.03.2021, SK№3818317 від 01.04.2021, SK№3818320 від 09.04.2021, SK№3818321 від 20.04.2021, SK№3818324 від 23.04.2021 та вантажно митні декларації №UA204120/2021/035218 від 17.03.2021, №UA204120/2021/048641 від 07.04.2021, №UA204120/2021/051408 від 12.04.2021, №21SK6158EX10369800 від 20.04.2021, №21SK6158EX10374508 від 23.04.2021 встановив, що отримувачем вантажоодержувачем вказано Товариство з обмеженою відповідальністю "АЗОТЕР Україна".

Долученими до матеріалів справи вантажно-митними деклараціями та міжнародно товарно-транспортними накладними (CMR), зокрема, з відміток митниці, здійснених на зазначених документах, вбачається, що розмитнення вантажу було здійснено Закарпатською митницею ДФС.

Також суд встановив, що міжнародно товарно-транспортна накладна (CMR) SK№3818324 від 20.04.2021 містить посилання на зазначений рахунок-фактуру №210016 пред`явлений для оплати відповідачу.

Крім того, у графі 9 імпортних вантажних митних декларацій, у т.ч. ВМД №UA204120/2021/058670 від 22.04.2021 та ВМД №UA204120/2021/061124 від 26.04.2021, ТОВ "АЗОТЕР Україна" зазначено як особу, відповідальну за фінансове врегулювання. Відповідно, саме ТОВ "АЗОТЕР Україна" виконувало фінансові зобов`язання щодо сплати митних платежів, що і підтверджено у графі В "Подробиці розрахунків" декларацій, де зазначено код ЄДРПОУ відповідача (38131440) як особи, що сплатила зазначені платежі.

Суд також приймає до уваги долучені позивачем до матеріалів справи міжнародні вантажні накладні (CMR) SK№3818305 від 15.03.2021, SK№3818317 від 01.04.2021, SK№3818320 від 09.04.2021, SK№3818321 від 20.04.2021, SK№3818324 від 23.04.2021 з відтиском печатки ТОВ "АЗОТЕР Україна" та підписом, які за доводами позивача були направленні представнику позивача з електронної адреси відповідача azoter-ukraine@ukr.net.

Відтиск печатки товариства є підтвердженням участі саме такого товариства, як юридичної особи, у відповідному правочині, отже надані міжнародні вантажні накладні є належними та допустимими доказами, дефектність яких відповідачем не доведена.

Судом з матеріалів справи встановлено, що відповідачем не було доведено фактів протиправності використання печатки чи доказів її втрати, так само як і не було надано доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з її втратою чи викраденням.

Також судом встановлено, що копії міжнародних вантажних накладних (CMR) отримані від головного державного інспектора Волинської митниці ДМСУ, куди вони були подані при митному оформленні товару відповідачем та/або його представником.

Досліджуючи матеріали справи, суд встановив, що боржник частково оплатив товар, на суму 135 000,00 євро, що підтверджується банківською випискою по рахунку, зокрема, відповідачем оплачена:

- (CMR) SK№3818305 від 15.03.2021- 100%;

- (CMR) SK№3818317 від 01.04.2021 - 100%;

- (CMR) SK№3818320 від 09.04.2021 - 100 %;

- (CMR) SK№3818321 від 20.04.2021 оплачена на суму 31 956,90 євро, неоплаченою залишилось 2036,70 євро

- (CMR) SK№3818324 від 23.04.2021 - не оплачена повністю на суму 33 993,60 євро.

Водночас, доказів щодо помилковості перерахування 31 956,90 євро грошових коштів чи доказів відкликання платежу на зазначену суму для зміни призначення платежу та повернення 31 956,90 євро коштів матеріали справи не містять.

Колегія суддів не приймає до уваги заперечення відповідача, що позивачем не дотримано обов`язкового, визначеного угодою досудового порядку врегулювання спору

Відповідно до ч. 1 ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Як встановлено судом, 27.02.2024 позивачем з метою досудового врегулювання господарського спору щодо неналежного виконання ТОВ "АЗОТЕР Україна" своїх зобов`язань за контрактом, було направлено відповідачу вимогу за №12п/24 про погашення заборгованості у розмірі 36 030,30 євро.

13.03.2024 у відповіді на вимогу про погашення заборгованості від 27.02.2024 ТОВ "АЗОТЕР Україна" зазначає, що з метою підтвердження чи спростування описаних вами у вимозі обставин, повідомляємо, що 3-денний строк для розгляду вимоги є недостатнім. У звязку із чим, ваша вимога буде розглянути в строк, передбачений п. 6 ст. 222 ГК України, а саме в місячний строк з дня її одержання.

Відповідач у своїй відповіді від 08.04.2024 вих.08/04-24-1 на вимогу від 27.02.2024 №12п/24 стверджував, що не отримував товару за експортними ВМД №21SK6158EX10369800 від 20.04.2023 і №21SK6158EX10374508 від 23.04.2023, а тому відмовився погасити наявну заборгованість.

Таким чином, суд встановив, що позивачем на виконання умов п. 8.1 контракту №10/03-2021 від 10.03.2021 дотримано досудовий порядку вирішення спору.

При цьому, зміст відповідей ТОВ "АЗОТЕР Україна" на вимогу позивача спростовує твердження відповідача про неотримання останнім вимоги позивача.

На підставі викладеного, враховуючи укладення між сторонами контракту від 10.03.2021 №10/03-2021, відпуск позивачем на виконання його умов товарів, їх отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "АЗОТЕР Україна" та не здійснення відповідачем всіх належних розрахунків і платежів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості в розмірі 36 030,30 євро.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Щодо стягнення 13 115, 03 євро неустойки та 2735,24 Євро 3% річних скаржником в апеляційній скарзі не наведено будь-яких заперечень, не надано контррозрахунок.

Враховуючи наведене, колегія суддів не переглядає судове рішення в частині стягнення з відповідача 13 115, 03 євро неустойки та 2735,24 Євро 3% річних, оскільки скаржником в апеляційній скарзі не наведено в цій частині доводів та вимог.

Щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За змістом зазначеної норми, вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної суми штрафних санкцій таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тобто, частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено умови як підстави для зменшення пені і ця норма не передбачає вимог щодо обов`язкової їх наявності у поєднанні, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них, зокрема наявність інших обставин, які мають істотне значення (див. постанову Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 501/2862/15-ц, тощо).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання за положенням частини 1 статті 550 Цивільного кодексу України.

Однією із функцій неустойки є компенсаторна функція (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 303/2408/16-ц).

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 та послідовно у низці постанов Верховного Суду.

Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства(в) мають значення для вирішення питання про зменшення пені та штрафу.

Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити з того, що одним із завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

Суд зазначає, що цивільне законодавство поряд із засадою свободи договору (пункт 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України) також містить таку засаду як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6).

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена у постанові об`єднаної плати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 910/353/19).

Суд наголошує, що зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Так, за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статей 86, 210 Господарського процесуального кодексу України на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Тобто право суду на зменшення розміру штрафних санкцій у кожному конкретному випадку залежить від встановлених судом обставин, зокрема, але не виключно: розміру неустойки перед розміром збитків; винятковості випадку; ступеню виконання зобов`язань; причин неналежного невиконання зобов`язання; характеру прострочення; поведінки винної особи (вжиття/невжиття заходів до виконання зобов`язання, добровільне усунення порушення) тощо, та від поданих на їх підтвердження/спростування сторонами доказів.

Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статей 86, 210 Господарського процесуального кодексу України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність/відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

Подібна за змістом правова позиція викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема, але не виключно, у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 26.07.2018 у справі №924/1089/17, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 12.12.2018 у справі №921/110/18, від 14.01.2019 у справі №925/287/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 27.03.2019 у справі № 912/1703/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 03.06.2019 у справі № 914/1517/18, від 23.10.2019 у справі №917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі № 916/545/19, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 14.01.2020 у справі №911/873/19, від 27.01.2020 у справі №916/469/19, від 10.02.2020 у справі № 910/1175/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1303/19, від 26.02.2020 у справі №925/605/18, від 17.03.2020 №925/597/19, від 18.06.2020 у справі №904/3491/19 тощо.

Верховний Суд враховує, що всі вищезазначені висновки Верховного Суду щодо застосування статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України є загальними (універсальними) для правовідносин про стягнення неустойки, однак результат їх застосування може бути різним (наявність або відсутність підстав для зменшення неустойки) в залежності від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі.

Суд апеляційної інстанції, розглядаючи клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, враховує наступне:

- розмір неустойки за неналежне виконання зобов`язання передбачене умовами Договору, який підписаний відповідачем, не перевищує розмір заборгованості;

- непогашення відповідачем основної суми боргу;

- відсутність у даному спорі виключного випадку (відсутність документального підтвердження) для зменшення сум штрафних санкцій.

Тому, беручи до уваги дискреційний характер питання зменшення штрафних санкцій, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Натомість, скаржником не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин, рішення Господарського суду Волинської області від 19.08.2024 у справі №903/472/24 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗОТЕР Україна" - без задоволення.

Судові витрати апеляційний суд розподіляє з урахуванням положень ст.ст. 123, 129 ГПК України та покладає на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗОТЕР Україна" на рішення Господарського суду Волинської області від 19.08.2024 у справі №903/472/24 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 19.08.2024 у справі №903/472/24 - без змін.

2. Справу №903/472/24 повернути до Господарського суду Волинської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "31" жовтня 2024 р.

Головуючий суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Грязнов В.В.