Ухвала

від 21.11.2024 по справі 903/472/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 903/472/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Колос І.Б.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю «Азотер Україна» (далі - ТОВ «Азотер Україна», скаржник)

на рішення Господарського суду Волинської області від 19.08.2024

та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.10.2024

за позовом Lewian Swiss s.r.o.

до Товариство з обмеженою відповідальністю «Азотер Україна»

про стягнення 51 880, 57 євро,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Азотер Україна» 20.11.2024 через «Електронний суд» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою в якій просить, зокрема, скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 19.08.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 (повний текст складено 31.10.2024) у справі №903/472/24 в частині нарахування неустойки в сумі 13 115,03 євро та 3% річних в сумі 2 735,24 євро та винести нове рішенням, яким відмовити в стягненні штрафних санкцій в такому розмірі. Крім того, у прохальній частині касаційної скарги скаржник просить поновити строки на касаційне оскарження та призупинити виконання оскаржуваного судового рішення до моменту розгляду справи в суді касаційної інстанції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.11.2024 для розгляду касаційної скарги у справі №903/472/24 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючої, Бенедисюка І.М., Колос І.Б.

Відповідно до частини четвертої статті 294 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.

ТОВ «Азотер Україна» у касаційній скарзі з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України зазначає, що судами першої та апеляційної інстанції не було враховано висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі №911/1366/18, від 17.04.2019 у справі №927/430/17, від 06.05.2020 у справі №126/746/17, від 03.03.2021 у справі №522/799/16, від 27.08.2020 у справі №185/2918/15 щодо застосування статей 213 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та від 26.05.2020 у справі №918/289/19 щодо застосування частини першої статті 617 ЦК України у подібних правовідносинах.

З огляду на викладене касаційна скарга ТОВ «Азотер Україна» подана із додержанням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, а саме пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

Отже, на момент відкриття касаційного провадження доводи касаційної скарги не є очевидно неприйнятними, а відтак подані матеріали достатні для касаційного розгляду на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

Щодо клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення місцевого суду та постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до частин першої та другої статті 288 ГПК України: касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення; якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення; учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Постанова Північно-західного апеляційного господарського суду ухвалена 29.10.2024, повний текст постанови складено 31.10.2024, а, отже, останній день оскарження постанови за приписами частини першої статті 288 ГПК України, припадає на 20.11.2024.

Водночас з касаційною скаргою, як зазначено вище, ТОВ «Азотер Україна» звернулося до Верховного Суду - 20.11.2024 через «Електронний суд».

Таким чином, подана 20.11.2024 до Верховного Суду касаційна скарга ТОВ «Азотер Україна» на рішення Господарського суду Волинської області від 19.08.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 у справі №903/472/24 в межах строку, передбаченого частиною першою статті 288 ГПК України, у зв`язку з чим, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження залишається без розгляду.

Щодо заявленого ТОВ «Азотер Україна» клопотання про призупинення виконання рішення Господарського суду Волинської області від 19.08.2024 у справі №903/472/24 до моменту розгляду справи в суді касаційної інстанції, яке мотивована тим, що у зв`язку з постановою №18 від 24.02.2022 року «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», відповідач не мав можливості і наразі також немає можливості придбати в банківській установі валюту та здійснити її перерахунок для позивача. Звернення позивача до державного та\або приватного виконавця з метою примусового виконання рішення суду, призведе до блокування рахунків відповідача та зупинення його діяльності, у зв`язку із чим, відповідач буде позбавлений можливості сплачувати податки та заробітну плату працівникам, виконувати інші зобов`язання. Також скаржник зазначає, що у разі зняття мораторію на здійснення транскордонних валютних операцій, та стягнення заборгованості із відповідача в повному розмірі, як це передбачено рішенням Господарського суду Волинської області від 19.08.2024, та перерахування їх для позивача до моменту прийняття рішення по касаційній скарзі відповідача. На думку скаржника, у разі задоволення касаційної скарги відповідача, описані вище дії призведуть до неможливості повороту виконання рішення у разі його скасування. При примусовому виконанні рішення Господарського суду Волинської області від 19.08.2024 та перерахування таких коштів для позивача, проблематичним буде повернення таких коштів для відповідача з рахунку нерезидента, який відкритий в Словацькій Республіці. На підтвердження факту неможливості здійснення оплати позивачеві за отриманий товар, скаржник надаємо повідомлення від менеджера банку, про відхилення перерахування для позивача грошових коштів в сумі 36 030,30 євро, скрін із клієнт-банку відповідача про відхилення купівлі валюти.

З аналізу абзацу другого частини четвертої статті 294 та статті 332 ГПК України вбачається, що заява про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії має містити обґрунтування необхідності зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії.

Повноваження суду стосовно зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії унормовано положенням частини першої статті 332 ГПК України, відповідно до якого суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку. Однак необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.

Клопотання про зупинення виконання судових рішень або зупинення їх дії, має бути мотивованим, містити підстави для зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії, підтверджені належними доказами. У клопотанні заявник повинен навести обґрунтування його вимог та довести, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або буде неможливим повернення виконання судових рішень або зупинення їх дії у разі, якщо вони будуть скасовані.

Заява про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії повинна містити не лише посилання на правові норми, що надають суду можливість здійснити таку процесуальну дію, а й бути обґрунтованою посиланням на конкретні обставини (утруднення повторного розгляду справи, перешкоди у здійсненні повороту виконання, запобігання порушенню прав осіб, які брали/не брали участі у розгляді справи, але рішенням суду вирішено питання про їх права та обов`язки) та наявністю доказів в підтвердження таких обставин (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 28.10.2019 у справі №904/94/19).

Сумніви скаржника щодо дотримання судами попередніх інстанцій норм права під час постановлення оскаржених судових рішень покладені в основу касаційної скарги та за умов дотримання їх відповідності нормам ГПК України є підставою для перегляду цих рішень судом касаційної інстанції. Водночас вони (аргументи для касаційного оскарження) не обґрунтовують підстави для зупинення виконання оскарженого рішення або зупинення його дії та не можуть аргументовано свідчити про таку необхідність.

Сама по собі незгода учасника судового процесу із судовим рішенням не є достатньою підставою для зупинення його виконання або для зупинення його дії, оскільки правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права суд касаційної інстанції перевіряє, переглядаючи по суті у касаційному порядку судові рішення. За таких міркувань Суд відхиляє доводи заявника в цій частині.

Суд, вирішуючи питання про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії, враховує необхідність у цьому, зокрема, у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, необхідності забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, а також осіб, які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов`язки тощо.

У разі зміни або скасування судового рішення після його виконання статтею 333 ГПК України унормовано вирішення питання про поворот виконання рішення, постанови.

Так, навіть саме по собі проведення виконавчих дій не є безумовною підставою для зупинення судом касаційної інстанції виконання (дії) оскаржуваних рішень суду першої та апеляційної інстанцій, що набрали законної сили і є обов`язковими до виконання (стаття 1291 Конституції України, стаття 326 ГПК України).

Суд має право зупинити виконання судових рішень, зокрема, якщо кінцеве рішення невідворотне та його негайне виконання може завдати значної шкоди. При цьому сторона, проти якої ухвалено судове рішення у справі, має обґрунтувати свою заяву належним чином і навести обґрунтування його вимог та довести, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або буде неможливим повернення виконання судових рішень або зупинення їх дії у разі, якщо вони будуть скасовані.

Разом з тим в ухвалі про зупинення виконання судового рішення суд не вправі обґрунтовувати своє рішення припущеннями, суд має навести підстави для такого зупинення.

Саме по собі твердження скаржника, що судові рішення прийнятті з порушенням не свідчать про автоматичну необхідність їх зупинення. Право на оскарження само по собі не є причиною зупинення виконання судового рішення.

Слід зауважити, що за змістом статті 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Відповідно до частини першої статті 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами.

Крім того, Касаційний господарський суд враховує те, що необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (§ 43).

Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції»).

Суд враховує, що у клопотанні скаржника про зупинення виконання оскаржуваного судового рішення не наведені аргументовано/обґрунтовані доводи, що дають підстави для висновку про необхідність зупинення його виконання, а наведені мають декларативний характер, а тому твердження оцінюються як припущення, адже відсутні докази на підтвердження факту необхідності зупинення виконання оскаржуваного судового рішення.

Враховуючи викладене, зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії в силу статті 332 ГПК України є правом, а не обов`язком суду, та беручи до уваги, що однією із засад (принципів) господарського судочинства є обов`язковість судового рішення й з огляду на відсутність у суду касаційної інстанції належно обґрунтованих і підтверджених підстав для висновку про необхідність зупинення виконання оскаржуваного судового рішення до закінчення касаційного перегляду, в задоволенні заяви скаржника слід відмовити.

Верховний Суд звертає увагу, що з 04 листопада 2023 року набрав чинності Закон України від 19.10.2023 № 3424-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення обов`язків учасників судової справи». Зокрема, приписами частини шостої статті 6 ГПК України (у редакції Закону, з урахуванням змін) унормовано, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Ураховуючи доводи касаційної скарги, які не є очевидно неприйнятними, письмову форму матеріалів справи №903/472/24, з огляду на технічний стан функціонування Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи на момент прийняття ухвали, Суд доходить висновку про необхідність витребування матеріалів справи.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 294, 314 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відкрити касаційне провадження у справі №903/472/24 за касаційною скаргою Товариство з обмеженою відповідальністю «Азотер Україна» на рішення Господарського суду Волинської області від 19.08.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.10.2024.

2. Призначити розгляд касаційної скарги у засіданні Касаційного господарського суду на 17 грудня 2024 року о 12:00 у приміщенні суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, кімн. №302.

3. Учасники справи мають право подати відзиви на касаційну скаргу до 07 грудня 2024 року до Верховного Суду Касаційного господарського суду шляхом надсилання / подання процесуальних документів через «Електронний кабінет» в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремих підсистем (модулів), що забезпечує обмін документами. Реєстрація електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі) не позбавляє права на подання документів у паперовій формі. Відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення.

4. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Азотер Україна» у задоволенні клопотання про призупинення виконання рішення Господарського суду Волинської області від 19.08.2024 у справі №903/472/24 до моменту розгляду справи в суді касаційної інстанції.

5. Довести до відома учасників справи, що їхня явка в судове засідання є необов`язковою. Суд роз`яснює, що учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду враховуючи наявність у Суду технічної можливості проведення судового засідання в режимі відеоконференції та/або з урахуванням воєнного стану сторони можуть подати до Верховного Суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.

6. Верховний Суд звертає увагу, що ураховуючи введення в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023 № 3200-IX, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.

7. Витребувати матеріали справи №903/472/24 Господарського суду Волинської області за позовом Lewian Swiss s.r.o. до Товариство з обмеженою відповідальністю «Азотер Україна» про стягнення 51 880, 57 євро.

8. Копії ухвали надіслати до Господарського суду Волинської області та Північно-західного апеляційного господарського суду для виконання.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос