Рішення

від 22.10.2024 по справі 907/877/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2024 р. м. Ужгород Справа № 907/877/23

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

За участю секретаря судового засідання Шоляк О.В,

розглянувши матеріали справи за позовом Керівника Берегівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Берегівської міської ради Закарпатської області, м. Берегове

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЮСС ВЕЛЗ", м. Берегове

про стягнення 331 251,53 грн.

За участі:

прокурор - Романюк Діана Володимирівна, службове посвідчення № 069365 від 01 березня 2023 року

від позивача - не з`явився

від відповідача - Гушовський Павло Іванович, адвокат, ордер серія АО № 1123236 від 15 квітня 2024

в с т а н о в и в:

Прокурор звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 331 251,53 грн., посилаючись на положення ст. ст. 1212-1214 ЦК України.

Ухвалою суду від 20.09.2023 р. позовну заяву Керівника Берегівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Берегівської міської ради Закарпатської області, м. Берегове залишено без руху.

З метою усунення недоліків позовної заяви 25.09.2023 р. прокурором подано платіжну інструкцію про сплату судового збору.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області про відкриття провадження у справі від 27.09.2023 р. по справі №907/877/23 розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надати суду: - відзив на позов в порядку статті 165 ГПК України з доданням доказів, що підтверджують викладені обставини, та докази надіслання відзиву і доданих до нього документів позивачу; - документи, що підтверджують повноваження представників (накази, довіреності, тощо), - оригінали для огляду, належним чином засвідчені копії для долучення до матеріалів справи.

27.10.2023 р. до суду надійшло клопотання відповідача про витребування доказів, відзив із клопотанням про поновлення процесуального строку для його подання, а також письмові заперечення по справі із проханням про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору. Також відповідач просить розгляд справи здійснювати із викликом сторін.

Ухвалою суду від 31.10.2023 р. в задоволенні клопотання про поновлення процесуальних строків у справі № 907/877/23 та витребуванні доказів відмовлено.

Ухвалою суду від 02.11.2023 року прийнято розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням. Призначено підготовче засідання на 30 листопада 2023 року.

06.11.2023 року від позивача надійшла письмова відповідь на відзив.

Станом на дату слухання справи 30.11.2023 р. представником відповідача подано суду клопотання про витребування доказів в порядку ст.81 ГПК України. Разом з тим подано письмові заперечення по суті заявлених позовних вимог.

Прокуратурою також подано письмові пояснення по суті справи.

Ухвалою суду від 30.11.2023 р. підготовче засідання та розгляд заяви про витребування доказів на 24.01.2024 р.

23.01.2024 року відповідачем подано письмові пояснення, в яких просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Представник відповідача у судовому засіданні навів пояснення, разом з тим усно відкликав подане ним клопотання про витребування доказів від 30.11.2023 р.

У судовому засіданні 24.01.2024 року судом задоволено клопотання представника відповідача про відкликання заяви про витребування доказів, про що постановлено відповідну ухвалу.

Ухвалою суду від 24.01.2024 р. відкладено підготовче засідання на 21.02.2024 р.

21.02.2024 року відповідачем повторно подано суду клопотання про витребування доказів в порядку ст.81 ГПК України.

Ухвалою суду від 21.02.2024 р. відкладено підготовче засідання на 20.03.2024 р.

20.03.2024 року від відповідача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, навів пояснення з приводу поданих документів та просить суд задовольнити клопотання про витребування доказів.

У судовому засіданні 20.03.2024 р. судом задоволено клопотання про витребування доказів, про що постановлено відповідну ухвалу суду.

Ухвалою суду від 20.03.2024 відкладено підготовче засідання на 24.04.2024 року.

18.04.2024 року представником відповідача подано суду заяву про неможливість подати доказ, через те, що технічна документація на земельну ділянку за кадастровим номером 2110200000:01:047:0041 площею 1,6537 га., виготовлена компетентним органом, а саме проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за кадастровим номером 2110200000:01:047:0041 площею 1,6537 га. від 06.09.2019 року не перебуває у володінні Берегівської міської ради, а відтак не можливо її надати. Разом з тим, подано копію витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, в якому відображаються відомості про те, що земельна ділянка зареєстрована 23.12.2020 року. Окрім того зазначив, що з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку вбачається, що тримачем документації із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки є фізична особа - підприємець Зигар Максим Сергійович.

Ухвалою суду від 24.04.2024 р. відкладено підготовче засідання на 28.05.2024 р.

28.05.2024 р. від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи через перебування представника на лікарняному.

Ухвалою суду від 28.05.2024 відкладено підготовче засідання на 06 серпня 2024 р.

Ухвалою суду від 06.08.2024 відкладено підготовче засідання на 17.09.2024 року.

Ухвалою суду від 17.09.2024 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на 22.10.2024 р.

Прокурор заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі з підстав, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами.

Вказує на те, що 03.08.2021 ТОВ «Вюсс Велз» на підставі акту приймання-передачі від ОСОБА_1 як внесок до статутного капіталу прийняло у власність будівельний комплекс площею 2765,7 кв м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказане нерухоме майно розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 2110200000:01:047:0041 площею 1,6537 га, яка сформована та зареєстрована в Державному земельному кадастрі 23.12.2020, що підтверджується інформацією із ДЗК та земельна ділянка належить на праві комунальної власності Берегівській міській раді.

Прокурор зауважує, що з часу набуття права власності на нерухоме майно до 18.11.2022 ТОВ «Вюсс Велз», а саме до укладення з Берегівською міською радою договору оренди землі, здійснювало користування земельною ділянкою з кадастровим номером 211 0200000:01:047:0041 площею 1,6537 га без правовстановлюючих документів та не сплачувало оренду плату за користування такою до місцевого бюджету.

Крім цього, вказує, що ТОВ «Вюсс Велз» не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки з кадастровим номером 2110200000:01:047:0041 площею 1,6537 га, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для неї як землекористувача е орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Також прокурор зауважує, що у період часу з 03.08.2021 до 17.11.2022 ТОВ «Вюсс Велз» фактично користувалася земельною ділянкою з кадастровим номером 211 0200000:01:047:0041 площею 1,6537 га за відсутності укладеного договору оренди, орендну плату за землю не сплачує, у зв`язку з чим місцевий бюджет Берегівської міської ради недоотримав кошти у вигляді орендної плати за використання даної земельної ділянки, чим заподіяно значну шкоду інтересам територіальної громади.

За позицією прокурора, ТОВ «Вюсс Велз» без достатньої правової підстави, знаючи про необхідність укладення договору та сплати орендної плати, за рахунок позивача зберегла у себе майно (кошти) у вигляді орендної плати, які повинна була сплатити за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2110200000:01:047:0041 площею 1,6537 га за період з 03.08.2021 по 17.11.2022.

У зв`язку з чим вважає, що наявні підстави для стягнення безпідставно збережених коштів за вказаний період. А саме, з 03.08.2021 р. по 31.12.2021 р. в розмірі 99 034,75 грн. та з 01.01.2022 р. по 17.11.2022 р. в розмірі 232 213,78 грн.

В обґрунтування зазначених сум, прокурор вказує, що згідно інформації, витягу ВН №-2100337182023 нормативна грошова оцінка даної земельної ділянки за 2022 рік становить 5278203,12 грн.

Згідно інформації управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області витяг про нормативно грошову оцінку земельної ділянки за кадастровим номером 2110200000:01:047:0041 за 2021 рік не формувався та встановлено, що середня базова вартість одного метра квадратного земель населеного земель м. Берегове, із застосування значення зонального коефіцієнта Км2-1,08; сукупного коефіцієнта Км3 - 0,8965; коефіцієнта КФ-1,2; коефіцієнта індексації 1,519 за 2021 становить 290,32 грн. 3 урахуванням наведених числових показників нормативна грошова оцінка даної земельної ділянки за 2021 рік склала 4798366,47 грн. (290,32 х 16527). Рішенням Берегівської міської ради № 88 від 10.02.2016 затверджено розміри річних орендних ставок за використання земель населеного пункту міста Берегове Закарпатської області. А саме, згідно додатку до рішення встановлено, що розмір орендних ставок за використання земель для розміщення та експлуатації основних, підсабних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості складає 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Зазначені величини (нормативна грошова оцінка земельної ділянки в розмірі 4798366,47 грн. та відсоткова ставка орендної плати в розмірі 5%) використані Берегівською міською радою для розрахунку суми безпідставно збережених ТОВ «Вюсс Велз» грошових коштів, які підлягають сплаті якби фактичним користувачем було укладено договір оренди земельної ділянки з органом місцевого самоврядування.

Позивач - Берегівської міської ради Закарпатської області, м. Берегове заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.

В обґрунтування своєї позиції, зазначає, що 03.08.2021 ТзОВ «Вюсс Велз» на підставі акту приймання- передачі від ОСОБА_1 , як внесок до статутного капіталу прийняло у власність будівельний комплекс площею 2765,7 кв. м., що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 . Вказане нерухоме майно розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 2110200000:01:047:0041 площею 1,6537 га , яка сформована та зареєстрована в Державному земельному кадастрі 23.12.2020.

З часу набуття права власності на нерухоме майно до укладення договору оренди землі з Берегівською міською радою, а саме в період з 03.08.2021 по 17.11.2022 ТзОВ «Вюсс Велз» здійснювало користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2110200000:01:047:0041 площею 1,6537 га без правовстановлюючих документів та не сплачувало орендну плату за користування такою до місцевого бюджету.

Відповідач -Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЮСС ВЕЛЗ", м. Берегове щодо задоволення позову заперечує.

Не заперечуючи обставин справи щодо набуття у власність об`єкту нерухомості, який розташований на спірній земельній ділянці, зауважує, що у період з 01.09.2021 року по 30.10.2022 року за земельну ділянку пл. 1,6537га, кадастровий номер 2110200000:01:047:0041 по вулиці Достоевського, 8 у місті Берегове сплата не сплачувалася, так як земельна ділянка не була сформована згідно з вимог частин 1, 3, 4, 9 ст. 79-1 Земельного кодексу України у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав.

За доводами Відповідача правових підстав для нарахування Берегівською міською радою та стягнення з ТОВ " ВЮСС ВЕЛЗ" (код ЄДРПОУ 44168934) безпідставно збережених коштів згідно ч.1 та ч.2 ст. 212 Цивільного кодексу України у період з 01.09.2021 року по 30.10.2022 року - не було.

З приводу наданого Позивачем розрахунку безпідставно збережених ТОВ "Вюсс Велз" грошових коштів за користування земельною ділянкою у вигляді довідки про встановлення факту неправомірного використання земельної ділянки комунальної форми власності на території Берегівської міської територіальної громади вважає, що з такої неможливо встановити коли ця довідка була сформована та зареєстрована Берегівською міською радою.

Також, необґрунтованими вважає будь-які розрахунки зроблені за відсутності витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (зокрема на підставі базової вартості одного квадратного метра землі із застосуванням відповідних коефіцієнтів чи викладеної в листі відповідного органу інформації).

У зв`язку з чим, відповідач вважає, що наявні підстави для закриття провадження по справі № 907/877/23 у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 22.10.2024 року, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

03.08.2021 ТОВ «Вюсс Велз» на підставі акту приймання-передачі від ОСОБА_1 як внесок до статутного капіталу прийняло у власність будівельний комплекс площею 2765,7 кв м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказане нерухоме майно розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 2110200000:01:047:0041 площею 1,6537 га, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі 23.12.2020, що підтверджується інформацією із ДЗК та земельна ділянка належить на праві комунальної власності Берегівській міській раді.

04.11.2022 року рішенням Берегівсьокої міської ради №1706 затверджено проекти землеустрою щодо відведення двох земельних ділянок площами 1,6537 га (кадастровий номер 2110200000:01:047:0041) та 0,2000 га. (кадастровий номер 2110200000:01:047:0040) за адресою: м. Берегове, вул. Достоевського, 6.8 та передачу вказаних земельних ділянок ТОВ "ВЮСС ВЕЛЗ" у користування на умовах оренди.

18.11.2022 року на виконання пункту 3 рішення Берегівської міської ради від 04.11.2022 року № 1706 між ТОВ "ВЮСС ВЕЛЗ" та Берегівською міською радою такий договір оренди земельних ділянок було укладено.

За доводами прокурора у період часу з 03.08.2021 до 17.11.2022 ТОВ «Вюсс Велз» фактично користувалася земельною ділянкою з кадастровим номером 211 0200000:01:047:0041 площею 1,6537 га за відсутності укладеного договору оренди, у зв`язку з чим місцевий бюджет Берегівської міської ради недоотримав кошти у вигляді орендної плати за використання даної земельної ділянки, чим заподіяно значну шкоду інтересам територіальної громади.

За позицією прокурора, ТОВ «Вюсс Велз» без достатньої правової підстави, за рахунок позивача зберегла у себе майно (кошти) у вигляді орендної плати, які повинна була сплатити за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2110200000:01:047:0041 площею 1,6537 га за період з 03.08.2021 по 17.11.2022.

У зв`язку з чим вважає, що наявні підстави для стягнення безпідставно збережених коштів за вказаний період. А саме, з 03.08.2021 р. по 31.12.2021 р. в розмірі 99 034,75 грн. та з 01.01.2022 р. по 17.11.2022 р. в розмірі 232 213,78 грн.

В обґрунтування зазначених сум, прокурор вказує, що згідно інформації, витягу ВН №-2100337182023 нормативна грошова оцінка даної земельної ділянки за 2022 рік становить 5278203,12 грн.

З листа управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області від 11.09.2023 р. № 10-7-0.36,4-330/227-23 витяг про нормативно грошову оцінку земельної ділянки за кадастровим номером 2110200000:01:047:0041 за 2021 рік не формувався.

Також в листі міститься інформація, що середня базова вартість одного метра квадратного земель населеного земель м. Берегове, із застосування значення зонального коефіцієнта Км2-1,08; сукупного коефіцієнта Км3 - 0,8965; коефіцієнта КФ-1,2; коефіцієнта індексації 1,519 (2015 рік -1.433; 2016 рік - 1,06; 2017 рік -1; 2018 рік - 1; 2019 рік -1; 2020 рік-1. Вартість одного метра квадратного зазначеної ділянки становить 290,32 грн.

Зазначені величини (нормативна грошова оцінка земельної ділянки в розмірі 4798366,47 грн. та відсоткова ставка орендної плати в розмірі 5%) використані Берегівською міською радою для розрахунку суми безпідставно збережених ТОВ «Вюсс Велз» грошових коштів, які підлягають сплаті якби фактичним користувачем було укладено договір оренди земельної ділянки з органом місцевого самоврядування.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Щодо представництва прокурора то суд зазначає наступне.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано в статті 23 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII "Про прокуратуру", який набрав чинності 15.07.2015. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає в здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, в випадках та порядку, встановлених законом (частина 1). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина 3). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини 4). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина 7).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) в неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною 7 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави та відповідачем, не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, в якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу в протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Берегівською окружною прокуратурою направлено на адресу Берегівської міської ради лист № 07.50-2466 вих-23 від 29.05.2023, яким повідомлено про факт тривалого користування відповідачем земельною ділянкою за відсутності договору оренди. На яку отримано відповідь № 1653/03-17/1 від 26.06.2023, що міська рада не вбачає підстав для нарахування втрат за користування вище зазначеною земельною ділянкою.

В подальшому, окружною прокуратурою 26.07.2023 скеровано повторний запит до Берегівської міської ради щодо надання інформації про вжиті міською радою заходи щодо нарахування ТОВ «Вюсс Велз» безпідставно збережених коштів за недоотриману орендну плату за користування земельною ділянкою.

Згідно отриманого листа міської ради №2340/03-17 від 26.07.2023 вони обмежились прийняттям виконавчим комітетом Берегівської міської ради рішення, яким нараховано ТОВ «Вюсс Велз» збитки за безпідставно збережені кошти в розмірі 331251,53 грн.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для звернення прокурора з даним позовом до суду в інтересах держави в особі Берегівської міської ради Закарпатської області, м. Берегове.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст.14 Конституції України).

Використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (ст. 206 Земельного кодексу України, далі - ЗК України).

Оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст. 1 ЗУ «Про оренду землі»).

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п.14.1.136 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, далі - ПК України).

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Аналогічна правова позиція викладене в постанові Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №922/3208/19

З огляду на вищевказані законодавчі приписи, предметом доказування у даному спорі є, зокрема, обставини щодо земельної ділянки, площі, меж та кадастрового номеру земельної ділянки, право на яку перейшло до набувача будівлі.

Визначення земельної ділянки наведено в ч.1 ст. 79 ЗК України, відповідно до положень якої земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Як встановлено приписами ч.ч.1, 3, 4, 9 ст.79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Зазначені обставини, з урахуванням вимог ст.77 Господарського процесуального кодексу України, повинні бути підтверджені певними засобами доказування відповідно до земельного законодавства і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оренду землі" об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (ч. 1 ст. 21 названого Закону).

Отже, позивач у даній справі має надати докази існування протягом зазначеного в позові періоду земельної ділянки як об`єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, а також обґрунтованість розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів).

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №922/392/18, від 07.02.2019 у справі №922/3639/17, від 06.02.2018 у справі №923/921/17.

Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (ч.1 ст.190 ЦК України).

Нормами ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України встановлено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

Згідно із частиною 1 статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Приписами ч.ч. 1, 3, 4, 9 ст. 79-1 ЗК України встановлено формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. (ч.ч. 1-2 ст. 1212 ЦК України).

Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (ст. 1213 ЦК України).

З приписів статті 79-1 Земельного кодексу України вбачається, що земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Матеріалами справи встановлено що, спірна земельна ділянка є сформованою, їй присвоєно кадастровий номер 2110200000:01:047:0041.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єкту нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщений.

За змістом глави 15 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

За змістом статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

Отже, за змістом указаних приписів закону виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Судом встановлено, що відповідач є власником нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці комунальної власності, якій присвоєно кадастровий номер, тож вона вважається сформованою.

У свою чергу, матеріали справи не містять доказів належного оформлення відповідачем права користування спірною земельною ділянкою кадастровий номер 2110200000:01:047:0041, у спірний період користування, зокрема укладення договорів оренди з Берегівською міською радою та державної реєстрації такого права.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач з 03.08.2021 р. по 17.11.2022 р користувався спірною земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

У п. 65 постанови від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Аналогічну правову позицію наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, від 04.12.2019 у справі №917/1739/17.

Згідно з п. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно із статтею 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно з абзацом 3 частини першої статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності. Крім того, згідно з абзацом 1 пункту 289.1 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (частина друга статті 20 Закону України "Про оцінку земель").

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі №920/739/17).

В матеріалах справи наявний витяг ВН №-2100337182023 про нормативно грошову оцінку спірної земельної ділянки, згідно з яким нормативна грошова оцінка даної земельної ділянки за 2022 рік становить 5 278 203,12 грн.

Разом з тим, з листа управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області від 11.09.2023 р. № 10-7-0.36,4-330/227-23 витяг про нормативно грошову оцінку земельної ділянки за кадастровим номером 2110200000:01:047:0041 за 2021 рік не формувався.

Також в листі міститься інформація, що середня базова вартість одного метра квадратного земель населеного земель м. Берегове, із застосування значення зонального коефіцієнта Км2-1,08; сукупного коефіцієнта Км3 - 0,8965; коефіцієнта КФ-1,2; коефіцієнта індексації 1,519 (2015 рік -1.433; 2016 рік - 1,06; 2017 рік -1; 2018 рік - 1; 2019 рік -1; 2020 рік-1. Вартість одного метра квадратного зазначеної ділянки становить 290,32 грн.

За доводами прокурора зазначені величини (нормативна грошова оцінка земельної ділянки в розмірі 4798366,47 грн. та відсоткова ставка орендної плати в розмірі 5%) використані Берегівською міською радою для розрахунку суми безпідставно збережених ТОВ «Вюсс Велз» грошових коштів, які підлягають сплаті якби фактичним користувачем було укладено договір оренди земельної ділянки з органом місцевого самоврядування.

Прокурором надано розрахунок безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою комунальної власності, згідно якого ТОВ «Вюсс Велз» за період з 03.08.2021 по 17.11.2022 не сплатило до місцевого бюджету грошові кошти у вигляді орендної плати в розмірі 331251,53 грн 1) (4798 366,47 грн./1 2х5% = 19993,1937 грн (орендна плата за місяць в 2021 році) 2) (5278203,12 грн./12х5о/о = 21992,51 грн (орендна плата за місяць в 2022 році) 3) (19993,1937 грн х 4) + 657,31 грн х29 = 79972,77 +19061,98 = 99034,75 грн (орендна плата за період з 03.08.2021 до 31.12.2021) 4) (21992,51 грн х 10) + 723,04х17 = 219925,10+ 12291,68=232216,78 грн. (орендна плата за період з 01.01.2022 до 17.11.2022) 5) 99034,75 + 232216,78= 331251,53 грн. (за період з 03.08.2021 до 17.11.2022).

Проте, доказів, зокрема відомостей щодо нормативної грошової оцінки одного квадратного метра земель м. Берегове прокурором та позивачем не надано та матеріали справи не містять.

Крім того, суд відзначає про відсутність в матеріалах справи відповідних рішень Берегівської міської ради про розробку та затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Берегове.

Суд звертає увагу, що матеріали справи також не містять технічної документації на спірну земельну ділянку, виготовлену компетентним органом для оформлення договору оренди, або довідку із Державного земельного кадастру, або витяг із Державного земельного кадастру, чи висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, які враховуючи правову позицію викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №905/1680/20, постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 у справі №922/2060/20 є належними та допустимими доказами щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати.

При цьому, суд вважає безпідставним посилання прокурора щодо належності доказу на обґрунтування нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки за 2021 р. лист управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області від 11.09.2023 р. № 10-7-0.36,4-330/227-23, який хоч і виданий компетентним органом, однак не являється ні витягом із Державного земельного кадастру, ні довідкою із Державного земельного кадастру, форма якої встановлена додатком 41 Порядку №1051.

Таким чином, прокурором та позивачем не надано належних доказів обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки кадастровий номер 2110200000:01:047:0041 для визначення розміру безпідставно збережених відповідачем коштів орендної плати за період з 03.08.2021 р. по 31.12.2021 р.

Разом з тим, суд перевіривши поданий розрахунок безпідставно збережених коштів за період 01.01.2022 р. по 17.11.2022 р. в розмірі 232 213,78 грн., прийшов до висновку, що такий є правомірним та обґрунтованим.

З аналізу змісту норм ст. ст. 1212-1214 ЦК України, абз. 4 ч. 1 ст. 144, абз. 5 ч. 1 ст.174 Господарського кодексу України випливає, що зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.

З матеріалів справи вбачається, що в даному разі наявні усі три названі ознаки.

Судом встановлено, що відповідач дійсно зберіг (заощадив) у себе майно - кошти, котрі у вигляді орендної плати, що нараховується за володіння і користування спірними земельними ділянками.

Відсутність договору оренди земельної ділянки має фактичним наслідком набуття відповідачами володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. В результаті відбулося збереження (заощадження) відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у вигляді орендної плати.

По-друге, правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні. Передача прав володіння і користування земельною ділянкою згідно 206 ЗК України, п. п. 14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України здійснюється за плату, що має вноситися на користь позивача на підставі договору оренди земельної ділянки. Правові підстави для одержання відповідачем прав володіння і користування земельними ділянками безоплатно відсутні. Відсутні правові підстави для звільнення від сплати орендної плати за землю.

По-третє, відповідач зберіг майно саме за рахунок позивача. Власником відповідної земельної ділянки є територіальна громада міста Берегове. Згідно ст. 206 ЗК України, п.п. 14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України власником майна фактично збереженого відповідачем (коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою) також є територіальна громада міста Берегове в особі позивача. Таким чином, збереження (заощадження) відповідачем коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у відповідача за рахунок їх неодержання позивачем.

Незалежно від наявності вини в поведінці відповідачів, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію "виправдане очікування", що є загальновизнаною в т. ч. в практиці визначення Європейського суду з прав людини.

Кваліфікація спірних правовідносин як зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави означає необхідність застосування у даній справі передбачених ст. ст. 1212-1214 ЦК України правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у в вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати.

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Великої палати Верховного Суду, викладеної в постановах від 23.05.2018 по справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 по справі № 922/3412/17 та від 04.12.2019 у справі №917/1739/17.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги про стягнення безпідставно збережених коштів у частині суми 232 213,78 грн. за використання земельної ділянки комунальної власності без укладення договорів оренди суд визнає такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Доводи відповідача, які фактично зводяться до тверджень про відсутність правових підстав для нарахування Берегівською міською радою безпідставно збережених коштів, судом не приймається до уваги, оскільки, такі спростовуються матеріалами справи та вищенаведеними висновками суду.

У зв`язку з чим правових підстав для задоволення клопотання Відповідача про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору немає.

Щодо інших аргументів учасників справи, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Керівника Берегівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Берегівської міської ради Закарпатської області, м. Берегове до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЮСС ВЕЛЗ", м. Берегове про стягнення 331 251,53 грн. підлягають задоволенню частково в розмірі 232 213,78 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідачів в сумі 3 483,20 грн.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 173, 180, 231, 232, 236-242, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповід альністю «ВЮСС ВЕЛЗ» (90202, Закарпатська обл., місто Берегове, вул. Достоєвського, будинок 8, код ЄДРПОУ 44168934) на користь Берегівської міської ради (90202, Закарпатська обл., місто Берегове, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 7, код ЄДРПОУ 04053683) суму 232 213,78 грн. (двісті тридцять дві тисячі двісті тринадцять гривень 78 коп.) безпідставно збережених коштів.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповід альністю «ВЮСС ВЕЛЗ» (90202, Закарпатська обл., місто Берегове, вул. Достоєвського, будинок 8, код ЄДРПОУ 44168934) на користь Закарпатської обласної прокуратури (код 02909967, IBAN UA228201720343130001000018475, банк: Державна казначейська служба, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800) суму 3 483,20 грн. (три тисячі чотириста вісімдесят три гривні 20 коп.) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ для примусового виконання рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 04.11.2024

Суддя О.Ф. Ремецькі