Ухвала

від 31.10.2024 по справі 910/8202/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

31.10.2024Справа № 910/8202/22

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс"

про покладення на Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) судових витрат на професійну правничу допомогу

За скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко-Тайс" на бездіяльність державного виконавця у справі

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс"

до Аграрного фонду

про стягнення 176754,82 грн

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін: не з`явились

ОСБАТВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Аграрного Фонду про стягнення 176754,82 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.11.2022 у справі №910/8202/22 позов задоволено повністю. Вирішено стягнути з Аграрного Фонду (01001, м. Київ, вулиця Грінченка, буд. 1, ідентифікаційний код 33642855) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (03187, м. Київ, проспект Академіка Глушкова, буд. 40, офіс 315, ідентифікаційний код 38039872) суму 3% річних у розмірі 176754 (сто сімдесят шість сімсот п`ятдесят чотири) грн 82 коп., судовий збір у розмірі 2651 (дві тисячі шістсот п`ятдесят одну) грн. 32 коп.

Додатковим рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 у справі № 910/8202/22 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" про покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Вирішено стягнути з Аграрного Фонду (01001, м. Київ, вулиця Грінченка, буд. 1, ідентифікаційний код 33642855) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (03187, м. Київ, проспект Академіка Глушкова, буд. 40, офіс 315, ідентифікаційний код 38039872) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8910 (вісім тисяч дев`ятсот десять) грн 00 коп. В іншій частині заяви відмовлено.

12.12.2022 видано наказ на виконання рішення суду від 17.11.2022.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2023 № 910/8202/22 рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2022 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 залишено без змін.

15.11.2023 видано наказ на додаткове рішення.

05.07.2024 через канцелярію суду від позивача надійшла скарга на бездіяльність державного виконавця.

Ухвалою суду від 11.07.2024 прийнято до розгляду скаргу на бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні № 70610438. Розгляд скарг призначено на 15.08.2024.

29.07.2024 від виконавчої служби надійшли пояснення, в яких державний виконавець проти задоволення скарги заперечує, вказуючи, що ним дотримано приписів Закону України "Про виконавче провадження".

В зв`язку з технічним збоєм в роботі підсистеми відеоконференцзв`язку, через яку проводилась фіксація судового процесу, судове засіданні 15.08.2024 не відбулось, про що складено акт від 16.08.2024 № 910/8202/22.

Ухвалою суду від 15.08.2024 повідомлено учасників справи про призначення судового засідання з розгляду скарги на 26.08.2024.

Судове засідання 26.08.2024 не відбулось, в зв`язку з тривалою повітряною тривогою.

Ухвалою суду від 26.08.2024 учасників справи повідомлено про призначення судового засідання з розгляду скарги на 12.09.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2024 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Ніко-Тайс" на бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції у справі № 910/8202/22 задоволено. Визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні № 70610438 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 № 910/8202/22, котра виразилась у порушенні порядку та умов вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 70610438 щодо примусового виконання наказів Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 у справі № 910/8202/22 із врахуванням положень Закону України "Про виконавче провадження". Зобов`язано державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) усунути допущені порушення шляхом дотримання порядку та умов вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 70610438 щодо примусового виконання наказів Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 у справі № 910/8202/22 із врахуванням норм та положень Закону України "Про виконавче провадження".

13.09.2024 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" надійшла заява про покладення на Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) судових витрат на професійну правничу допомогу. Заявник просить розгляд його заяви здійснювати без його участі.

Ухвалою суду від 17.09.2024 розгляд заяви призначено на 31.10.2024.

В судове засідання 31.10.2024 представники сторін та виконавчої служби не з`явились, про дату та час судового розгляду були повідомлені належним чином.

Неявка учасників справи не перешкоджає розгляду заяви по суті.

Розглянувши заяву ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

У заяві про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу заявник просить покласти на орган державної виконавчої служби понесені ним витрати на правову допомогу у зв`язку з поданням скарги на бездіяльність державного виконавця у розмірі 9500,00 грн.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч.1, 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Верховний Суд у постанові від 16.02.2022 у справі № 913/869/14 зазначив, що під час розгляду скарги на дії (бездіяльність) органу державної виконавчої служби при вирішенні питання про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу підлягають застосуванню положення статей 123, 126, 344 Господарського процесуального кодексу України.

На підтвердження обставин надання скаржнику правової допомоги до матеріалів справи долучено: копію договору про надання адвокатських послуг (правової допомоги) № 04-01-2021/40 від 04.01.2024 та акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 12.09.2024.

Згідно із п. 3.1 договору сторони погодили, що вартість виконання передбачених договором комплексу правових послуг та робіт визначається в актах здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) щодо надання адвокатських послуг, виходячи із того, що вартість однієї години роботи виконавця складає 1500,00 грн. При цьому сторонами враховано як середній розмір вартості аналогічного роду здійснення комплексу правових послуг та робіт в регіонах України, так і рекомендовані ставки аналогічного роду здійснення комплексу правових послуг та робіт, котрі пропонуються радами адвокатів відповідного регіону.

Окремо сторони дійшли згоди, що вартість послуг та роботи виконавця становить, зокрема:

- судові засідання - 2000,00 грн за одне судове засідання;

- побудова правової позиції, аналіз судової практики, вивчення первинної документації, складання процесуальних документів, надсилання їх та документів до них сторонам та до суду; інші види правової допомоги у межах судового розгляду справи - із розрахунку 1500,00 грн за 1 годину.

Відповідно до п.3.2 договору замовник оплачує 100% вартості наданих послуг та/або виконаних робіт відповідно до акту здачі-прийняття виконаних робіт протягом 30-ти календарних днів з дня проголошення/прийняття судового рішення за результатами розгляду справи № 910/8202/22 за скаргою замовника на дії та/або бездіяльність державного виконавця.

Відповідно до Акту здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 12.09.2024 загальна вартість виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) становить 9500,00 грн, з яких: 7500,00 грн - за складення скарги (виходячи із 5 годин затраченого часу) та 2000,00 грн за участь у судовому засіданні.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою (такий правовий висновок викладено в пункті 6.5 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

У пунктах 133-135 постанови від 16.11.2022 по справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18".

Виконавчою службою не було заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу.

У цьому контексті суд також враховує, що у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 та наведено такі висновки:

"… У розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи".

"Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу".

"У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи".

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18).

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначеними частинами 5 - 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Керуючись нормами статті 129 ГПК України, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 29 лютого 2024 року у справі № 922/1341/23.

Згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" за заявою №58442/00 щодо судових витрат зазначено, що за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму.

Для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень статті 126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Отже, нормами процесуального законодавства передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33- 34; 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19.

При цьому суд враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі, чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі №910/20852/20, додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі №927/153/22).

Враховуючи вище наведене, дослідивши надані заявником докази на підтвердження понесених витрат на правову допомогу у зв`язку з розглядом скарги на бездіяльність органу державної виконавчої служби, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності та співрозмірності їхнього розміру, та є завищеним.

Як зазначено в п. 57 постанови Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17 з аналогічних правовідносин за участі Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" Верховний Суд бере до уваги, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від №640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19 тощо). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Як зазначає Верховний Суд в постанові від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17 під час розгляду питання щодо стягнення з Відділу ДВС витрат на професійну правничу допомогу як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції, позиції позивача та відповідача не змінювалися. Аргументи ТОВ "Ніко-Тайс", викладені в заяві про покладення на Відділ ДВС судових витрат на професійну правничу допомогу, що подавалась до суду першої інстанції, а також ті, що викладались в відзиві на апеляційну скаргу, та у заяві про ухвалення додаткової постанови, яка подавалась до суду апеляційної інстанції, і в інших процесуальних документах позивача є практично аналогічними. При цьому ТОВ "Ніко-Тайс" в усіх перелічених документах застосовував посилання на однакову судову практику, а також на аналогічні позиції Верховного Суду. Документи, що подавались ТОВ "Ніко-Тайс", як правило, містили загальні обґрунтування та посилання на норми закону без надання аналізу щодо того, як такі норми, на думку заявника, мають застосовуватись до правовідносин, що склались у цій справі. Тобто наведена в документах позиція є універсальною та може бути використана заявником і у інших справах практично без внесення змін до відповідних документів.

Також в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17 встановлено, що відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, суди перших інстанцій постановили ухвали та додаткові ухвали про стягнення з відділів ДВС на користь ТОВ "Ніко-Тайс" у 2021 році принаймні у 42 судових справах, а у 2020 році принаймні у 70 судових справах; при цьому в окремих справах витрати на професійну правничу допомогу з відділів ДВС стягувались по декілька разів. Суми, які підлягали до стягнення, коливаються від 1980,00 грн до 10000,00 грн та часто у декілька разів перевищують розмір боргу, щодо стягнення якого ТОВ "Ніко-Тайс" зверталось до суду. В переважній більшості справ, у яких ТОВ "Ніко-Тайс" зверталось до суду зі скаргою на бездіяльність державних виконавців, його наступними діями було стягнення з відділів ДВС витрат на правничу допомогу.

І як вбачається, з відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" і на далі продовжує практику звернення зі скаргами на бездіяльність органів ДВС з подальшим стягненням з них витрат на правову допомогу.

Дослідивши наданий заявником обсяг послуг, врахувавши характер правовідносин, а також те, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути ані способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються (тим паче за рахунок держави), ані становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу, керуючись принципами справедливості, верховенства права, критеріями реальності адвокатських витрат в контексті їхньої дійсності та необхідності, а також критерієм розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку про необґрунтованість розміру витрат стягувача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 9500,00 грн. На думку суду, витрати на правову допомогу, заявлені ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" до стягнення, мають бути зменшені на 50%.

З огляду на викладені вище висновки суду щодо розміру витрат на правову допомогу, суд вважає, що наявні підстави для часткового задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" про покладення на Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/8202/22 та стягнення з Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 4750,00 грн.

Керуючись ст.126, 129, 130, 232-235, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" про покладення на Шевченківській відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/8202/22 задовольнити частково.

2. Стягнути з Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (01032, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 110; ідентифікаційний код: 34967593) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (03187, м. Київ, просп. Академіка Глушкова, буд. 40, оф. 315; ідентифікаційний код: 38039872) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4750 (чотири тисячі сімсот п`ятдесят) грн 00 коп.

3. В іншій частині заяви відмовити.

Додаткова ухвала набирає законної сили після її підписання та може бути оскаржена у порядку і строк, встановлені ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.В.Усатенко