Постанова

від 27.11.2024 по справі 910/8202/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2024 р. Справа№ 910/8202/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Гаврилюка О.М.

Коротун О.М.

при секретарі судового засідання: Шевченко Н.А.

за участю представників сторін:

від ВДВС: не з`явились;

від позивача: не з`явились;

від відповідача: не з`явились,

розглянувши апеляційну скаргу Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.09.2024

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс»

на бездіяльність державного виконавця

у справі № 910/8202/22 (суддя Усатенко І.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс»

до Аграрного фонду

про стягнення 176 754, 82 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2024 у справі №910/8202/22 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» на бездіяльність Шевченківського відділу державної виконавчої у місті Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) у справі №910/8202/22 задоволено повністю.

Визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Шевченківського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №70610438 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 у справі №910/8202/22, яка виразилась у порушенні порядку та умов вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №70610438 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 у справі №910/8202/22 із врахуванням положень Закону України «Про виконавче провадження».

Зобов`язано державного виконавця Шевченківського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) усунути допущені порушення (поновити порушене право заявника) шляхом дотримання порядку та умов вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №70610438 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 у справі №910/8202/22 із врахуванням норм та положень Закону України «Про виконавче провадження».

Задовольняючи скаргу, суд вказав, що за виконавчим провадженням №70610438 державним виконавцем за період з 08.11.2023 по 02.07.2024 періодично не було виконано дії передбачені ч. 8 ст. 48 ЗУ «Про виконавче провадження».

Суд першої інстанції дійшов висновку, що наявність невиконаного наказу Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 у справі 910/8202/22, несвоєчасне та неповне вчинення державним виконавцем, передбачених законом виконавчих дій, свдчить про наявність правових підстав для визнання бездіяльності державного виконавця неправомірною.

Не погодившись із прийнятою ухвалою, Шевченківський ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.09.2024 та відмовити у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального права.

Скаржник зазначає, що виконавець при виконанні рішення суду має не формально вчиняти всі передбачені Законом України «Про виконавче провадження» дії, а вчиняти саме ті дії, які реально можуть забезпечити виконання судового рішення. Закон України «Про виконавче провадження» покладає на виконавця обов`язок неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, залишаючи при цьому вибір конкретних дій на розсуд виконавця в межах наданих йому повноважень.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2024 справу №910/8202/2 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.09.2024 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., суддів Коротун О.М., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та призначено до розгляду на 27.11.2024.

12.11.2024 через відділ документального забезпечення суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній зазначив, що ухвала суду від 12.09.2024 прийнята при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм процесуального права, без їх порушення, з урахуванням судової практики у вирішенні аналогічних спорів, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає та ухвалу слід залишити без змін.

Також стягувач наголосив, що відповідно до офіційних відомостей, які містяться на офіційному веб-сайті Автоматизованої системи виконавчих проваджень, в силу дії обов`язкових норм Закону України «Про виконавче провадження» всіх можливих та належних, своєчасних виконавчих дій у виконавчому проваджені № 70610438 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 у справі № 910/8202/22 державним виконавцем Шевченківського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) не вчинялось. А всі виконавчі дії в рамках зазначеного виконавчого провадження здійснюються формально, поверхово, в межах робочого кабінету державного виконавця.

Таким чином, представник стягувача зазначає про порушення та недотримання Шевченківським ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) як ст.ст. 10, 18, 36, 53, 54, 56, 75, 76 Закону України «Про виконавче провадження» в цілому, так і положення ч.8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження».

У судове засідання 27.11.2024 представники сторін не з`явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного документа.

Враховуючи положення частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка учасників судового процесу обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представників сторін у судовому засіданні 27.11.2024.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступного.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно зі статтею 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України (частина 1 статті 18 Господарського процесуального кодексу України).

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Крім того, за приписами статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України» зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина «судового розгляду». У рішенні по справі «Чіжов проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до змісту рішення Європейського суду з прав людини «Шмалько проти України» право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 12.05.2011 у справі «Ліпісвіцька проти України» однозначно визначено про те, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні, у зв`язку з чим виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом, а його тривалість має досягати цілей, зазначених в п. 1 ст. 6 Конвенції щодо права кожної особи на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Системний аналіз рішень Європейського суду з прав людини у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України» достеменно засвідчує його однозначну позицію про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавці.

Виконавчі дії - це заходи примусового виконання, перелік яких міститься в ст.10 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

За приписами частини 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення (частина 5 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Так, здійснення виконавчого провадження здійснюється із дотримання принципів строковості прийняття рішень виконавцями та вчинення виконавчих дій.

Відповідно до частини 1-4 статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону. Платіжні вимоги на примусове списання коштів надсилаються не пізніше наступного робочого дня після накладення арешту та в подальшому не пізніше наступного робочого дня з дня отримання інформації про наявність коштів на рахунках. Опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п`ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна.

У частині 2 статті 36 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника (частина 8 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження»).

За положеннями частини 1 статті 53 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. Зазначені особи зобов`язані подати на запит виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржнику.

У постанові Верховного Суду від 07.02.2023 у справі № 925/790/17 (925/580/20) викладено правовий висновок про те, що періодичність проведення виконавцем перевірок чітко визначено Законом України «Про виконавче провадження», тобто такі перевірки мають вчинятися державним виконавцем систематично, а не разово. При цьому сам факт здійснення окремих дій щодо виявлення майна та коштів боржника, без встановлення та дослідження обставин того, що державним виконавцем проводилася перевірка майнового стану боржника з відповідною періодичністю, встановленою частиною восьмою статті 48 зазначеного Закону України, не свідчить про належне виконання державним виконавцем своїх обов`язків щодо розшуку майна боржника та здійснення заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення. У свою чергу, відсутність документального підтвердження належного, повного та систематичного вчинення державним виконавцем визначених законом дій щодо розшуку майна боржника дає підстави вважати передчасним висновок як щодо повноти вчинення державним виконавцем усіх, визначених законом дій, так і щодо відсутності відповідного майна у боржника. Висновок щодо безрезультатності або неможливості розшуку боржника, майна боржника може бути обґрунтованим лише тоді, коли державний виконавець повністю реалізував надані йому права, застосував усі можливі (передбачені законом) заходи для досягнення необхідного позитивного результату, і такі дії підтверджуються документально та за внесеною до Автоматизованої системи виконавчого провадження інформацією.

Пунктами 1.4 статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження, порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції України.

Відповідно до пунктів 2-4 Розділу ІV Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, яке затверджено Наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 за №2435/5, виконавцем до Системи обов`язково вносяться відомості про проведення всіх виконавчих дій та прийняття процесуальних рішень

Дослідивши матеріали скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко -Тайс» на бездіяльність державного виконавця Шевченківського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ), колегія суддів встановила наступне.

Старшим державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Красноштан Інною Леонідівною 26.12.2022 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 70610438 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 року в справі №910/8202/22.

08.11.2023 Старшим державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Красноштан Інною Леонідівною прийнято постанову про поновлення виконавчих дій у ВП № 70610438.

З Інформації про виконавче провадження від 03.07.2024, долученої скаржником до матеріалів справи, вбачається, що у виконавчому провадженні № 70610438 виконавцем вчинялись наступні дії: - відкриття виконавчого провадження постановою від 26.12.2022; - стягнення з боржника витрат виконавчого провадження постановою від 26.12.2022; - стягнення виконавчого збору постановою від 26.12.2022; - звернення стягнення на майно боржника постановою про арешт майна боржника від 03.01.2023: - зупинення виконавчого провадження постановою від 20.06.2023; - поновлення виконавчого провадження постановою від 08.11.2023; - розшук майна боржника постановою від 08.11.2023.

Таким чином, із матеріалів виконавчого провадження № 70610438 вбачається відсутність систематичного вчинення державним виконавцем виконавчих дій, у тому числі відсутність жодних виконавчих дій у період з січня 2024 року по липень 2024 року, а також порушення державним виконавцем положень частини 8 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження».

З огляду на вище викладене, наявність невиконаного наказу Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 у справі № 910/8202/22, несвоєчасне та неповне вчинення державним виконавцем, передбачених законом виконавчих дій, свідчить про наявність правових підстав для визнання бездіяльності державного виконавця неправомірною.

Основною функцією державної виконавчої служби є задоволення вимог виконавчого документа, забезпечення дотримання при цьому прав та законних інтересів громадян та юридичних осіб, сприяння їм у реалізації своїх процесуальних прав. Як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Правова процедура (fair procedure - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади. Правова процедура встановлює чітку послідовність дій із зазначенням способів та методів її здійснення, підстав, порядку, форми та строків такої діяльності

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.06.2020 у справі №464/5990/16-а.

Колегія суддів наголошує, що встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права, є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.

Враховуючи вказане вище, колегія суддів дійшла висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» належними та допустимими доказами доведено порушення вимог чинного законодавства в частині бездіяльності державного виконавця Шевченківського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) .

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що подана скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо посилання апелянта на переривання строків на звернення з запитами в зв`язку з воєнним станом, то колегія суддів зазначає наступне.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про ведення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та є чинним станом на день розгляду скарги.

Відповідно до п. 10-2 розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Відповідно до ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно з ч.8 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Апеляційний суд відзначає, що 10-денний строк визначений у означеній статті передбачений лише для первинної перевірки стану боржника. Натомість в подальшому в статті визначено періодичність проведення перевірок, які не визначаються певними строками, а тому до них не застосовуються приписи п. 10-2 розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження».

Отже заперечення виконавця щодо відсутності наразі у нього обов`язку дотримуватись періодичності встановленої законом для здійснення перевірок визнаються судом не обґрунтованими.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається у апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала прийнята відповідно до вимог процесуального права, підстав для її скасування або зміни не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Всеукраїнської громадської організації «Федерація боксу України» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.08.2024 у справі № 910/14618/23 задоволенню не підлягає. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.08.2024 у справі № 910/14618/23 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 129, 135, 269, 270, 271, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу скарга Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.09.2024 у справі № 910/8202/22 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.09.2024 у справі № 910/8202/22 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку із переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 910/8202/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді О.М. Гаврилюк

О.М. Коротун

Дата складення повного тексту 03.12.2024