Рішення

від 23.10.2024 по справі 910/10239/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.10.2024Справа № 910/10239/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

За позовом Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації

до Національного музею історії України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового

фонду Шевченківського району м. Києва»

про зобов`язання звільнити нежитлове приміщення

Представники сторін не викликались

СУТЬ СПОРУ:

19.08.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації до Національного музею історії України про зобов`язання звільнити нежитлове приміщення площею 114,6 кв.м за адресою: м. Київ, пров. Десятиденний, 7.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі укладеного між позивачем (орендодавець), відповідачем (орендар) та КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» (підприємство-балансоутримувач) договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 784/1 від 25.04.2018 (далі - договір) відповідачу надано в орендне користування цокольне нежитлове приміщення площею 114,6 кв. м за адресою: м. Київ, пров. Десятинний, 7. Згідно п. 9.1. договору оренди, договір є укладеним з моменту його підписання і діє з 25.04.2018 до 23.04.2021. Згідно умов договору для продовження дії договору на новий строк орендар звертається до орендодавця за три місяця до закінчення строку дії цього договору із заявою про продовження договору на новий строк. Оскільки відповідачем був пропущений строк на подання заяви на продовження договірних відносин, позивач на адресу відповідача направив лист № 109/03/45-1845 від 19.03.2021 про припинення договірних відносин та необхідність повернення майна. У зв`язку з тим, що відповідач не повернув нежитлове приміщення та продовжує неправомірно ним користуватися, позивач звернувся до суду з даним позовом.

У позовній заяві міститься клопотання про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету - Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.08.2024 відкрито провадження у справі № 910/10239/24 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва».

Даною ухвалою суду встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі до суду відзиву на позов з урахуванням ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 23.08.2024 було направлено відповідачу в його електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», яка отримана останнім 27.08.2024 о 21:00 год., що підтверджується наявним у справі повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, а тому відповідач мав подати відзив на позов у строк до 12.09.2024 включно.

26.09.2024 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому міститься клопотання про поновлення пропущеного строку для його подачі. У відзиві відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує повністю посилаючись на те, що позивачем не доведено право власності на це майно, а тому позивач не має права вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права його користування та розпорядження.

Суд враховуючи викладені відповідачем у відзиві обставини вважає за можливе на підставі ст. 119 Господарського процесуального кодексу України поновити пропущений строк для подачі відзиву на позов.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Статтею 1 зазначеного Закону встановлено, що право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Згідно частини 5 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, у відповідності до статті 29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» належить, зокрема, управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Згідно розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 1112 від 10.12.2010 «Про питання організації управління районами в місті Києві» (п. 1454 додатку № 10 до вказаного розпорядження), будівля, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Десятинна, 7-А, віднесена до сфери управління Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації.

Розпорядженням Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації № 80 від 09.02.2011 (п. 1446 додатку № 1 до вказаного розпорядження) жилий будинок, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Десятинна, 7-А закріплено на праві господарського відання за Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва».

25.04.2018 між Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацією (орендодавець, позивач), Національним музеєм історії України (орендар, відповідач) та Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» (підприємство-балансоутримувач, третя особа) укладено договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 784/1 (нова редакція договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 15.01.2014 № 267/1)(далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець на підставі протоколу засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності № 54 від 23.06.2017, розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації № 387 від 30.06.2017 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлове приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва (об`єкт оренди) яке знаходиться у пров. Десятинному, 7 для розміщення бюджетної установи, яка утримується за рахунок державного бюджету.

Згідно з п. 2.1 договору об`єктом оренди є нежитлове приміщення (цоколь) загальною площею 114,6 кв. м.

Спір виник в зв`язку з тим, що відповідачем в порушення умов договору після закінчення його дії не звільнено та не повернуто орендодавцю об`єкт оренди, в зв`язку з чим позивач звернувся з позовом до суду.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 9.1. договору він є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 25.04.2018 до 23.04.2021.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Особливості найму (оренди) державного і комунального майна встановлюються Законом України «Про оренду державного та комунального майна».

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно негайно або у строк, встановлений договором найму.

Згідно з п. 4.1 договору орендодавець зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього договору з додатками передати по акту приймання-передачі об`єкт.

Матеріали справи не містять та учасниками справи не подано акт приймання-передачі об`єкта оренди орендодавцем орендарю.

Разом з цим, в матеріалах справи наявний акт від 25.04.2018 про фактичне використання нежитлового приміщення в будинку № 7 по пров. Десятинному, складений (проставлені підписи та печатки) за участю КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» та Національного музею історії України, згідно якого засвідчено, що приміщення площею 114,6 кв. м, яке закріплено за підприємством на підставі господарського відання згідно розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації № 80 від 09.02.2011 фактично займає Національний музей історії України для розміщення бюджетної установи, яка повністю утримується за рахунок державного бюджету.

Отже, як свідчать матеріали справи та не спростовано її учасниками, орендар прийняв в орендне користування об`єкт оренди та продовжує користуватись орендованим приміщенням.

Відповідно до п. 9.7 договору для продовження дії договору на новий строк орендар звертається до орендодавця за три місяці до закінчення строку дії цього договору із заявою про продовження договору на новий строк. До заяви додається новий звіт з незалежної оцінки об`єкта, як передбачено пунктом 4.2.22 цього договору.

У разі неотримання орендодавцем заяви орендаря і звіту з незалежної оцінки об`єкта протягом двох місяців з дати закінчення граничного строку для їх надання орендодавець зобов`язаний направити орендарю повідомлення про припинення цього договору. Зазначене повідомлення повинно бути направлено не пізніше одного місяця після закінчення строку дії договору.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його дії протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Зазначені дії оформляються відповідним договором, який є невід`ємною частиною цього договору.

На момент укладення договору майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного і комунального майна регулювалися спеціальним Законом України «Про оренду державного та комунального майна» № 2269-XII від 10.04.1992.

01.02.2020 набрала чинності нова редакція Закону України Закону України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-IX від 03.10.2019.

У пункті 2 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (нова редакція) зазначено, що договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше:

набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п`ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року.

Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом.

Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

Верховний Суд у постанові від 27.12.2022 у справі № 910/21725/21 зазначив, що порядок продовження договорів оренди державного та комунального майна, який діяв до 31.01.2020 та був передбачений Законом України № 2269-XII (втратив чинність 31.01.2020), може бути застосовано до процедури продовження тих договорів, строк дії яких закінчився до 01.07.2020 включно, а щодо інших договорів оренди державного та комунального майна (строк дії яких закінчився після 01.07.2020) у силу вимог абзацу 3 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 157-IX має застосовуватися порядок продовження, визначений Законом України № 157-ІХ. Таким чином, законодавець передбачив умови та порядок продовження дії договорів оренди державного та комунального майна, укладених відповідно до положень Закону України № 2269-XII.

Оскільки строк дії договору закінчувався 23.04.2021, тобто після 01.07.2020, то в цьому випадку до спірних правовідносин слід застосовувати положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 № 157-ІХ (нова редакція).

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (нова редакція) продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (нова редакція) без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які укладені без проведення аукціону з установами, організаціями, передбаченими частиною першою статті 15 цього Закону.

Частина 1 ст. 15 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (нова редакція) визначає, що право на отримання в оренду державного та комунального майна без проведення аукціону мають органи державної влади та органи місцевого самоврядування, інші установи і організації, діяльність яких фінансується за рахунок державного або місцевих бюджетів.

Частиною 3 статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (нова редакція) визначено, що договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.

Згідно з ч. 7 ст. 18 Закону України Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (нова редакція) договори, що продовжуються відповідно до частини другої цієї статті, продовжуються на тих самих умовах, на яких були укладені договори оренди, що продовжуються, з урахуванням вимог цього Закону та Порядку передачі майна в оренду.

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (нова редакція) орендар, який звертається із заявою про продовження договору оренди відповідно до абзацу четвертого частини сьомої цієї статті, зобов`язаний разом із такою заявою надати орендодавцю звіт про оцінку майна та рецензію на цей звіт. Порядком передачі майна в оренду (для державного майна) або рішенням представницького органу місцевого самоврядування (для комунального майна) на орендаря може бути покладений обов`язок подачі додаткових документів разом із заявою про продовження договору оренди, що продовжується відповідно до частини другої цієї статті.

Відповідно до п. 134 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 483 від 03.06.2020 (далі - Порядок) продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону або без проведення аукціону в передбачених Законом випадках.

У п. 135 Порядку зазначено, що орендар, що має право продовжити договір оренди без проведення аукціону, звертається до орендодавця із заявою про продовження договору оренди не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.

Якщо орендар не подав заяву про продовження договору оренди у зазначений строк, то орендодавець не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору оренди повідомляє орендаря про те, що договір оренди підлягає припиненню на підставі закінчення строку, на який його було укладено, у зв`язку з тим, що орендар не подав відповідну заяву у визначений Законом строк, та про необхідність звільнення орендованого приміщення і підписання акту приймання-передачі (повернення з оренди) орендованого майна.

Якщо чинний орендар має заборгованість із сплати орендної плати, він не може звертатися із заявою про продовження договору оренду до моменту погашення ним такої заборгованості.

Відповідно до п. 136 Порядку заява подається шляхом заповнення електронної форми через особистий кабінет в електронній торговій системі (ЕТС). Орендар додає до заяви документи, передбачені пунктом 113 цього Порядку та звіт про оцінку майна. Рецензування звіту про оцінку майна здійснюється відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Таким чином, для продовження договору оренди комунального майна орендар зобов`язаний надати орендодавцю в установлений строк відповідну заяву шляхом заповнення електронної форми через особистий кабінет в ЕТС разом із звітом про оцінку майна, який підлягає рецензуванню відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Про необхідність надання доказів проведення оцінки також зазначено у п. 9.7 договору.

Однак, як свідчать матеріали справи відповідачем не було подано у встановлених порядку та строки заяви про продовження дії договору та звіту про оцінку майна.

Враховуючи зазначене, недотримання відповідачем порядку, визначеного ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (нова редакція) та Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483, свідчить про відсутність правових підстав для продовження договору оренди.

Закон України «Про оренду державного та комунального майна» (нова редакція) не передбачає такої підстави для продовження дії договору оренди як «мовчазна згода», натомість вимагає від орендаря вчинити юридично значимі дії, а саме, звернутися із заявою про продовження договору не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди та надати звіт про оцінку майна.

Орендар має завчасно продемонструвати наявність у нього наміру продовжити користування майном шляхом надсилання орендодавцю відповідної заяви.

Недодержання орендарем строків, встановлених ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (нова редакція), свідчить про порушення ним передбаченого законодавством порядку продовження строку дії договору оренди.

Позивач у позовній заяві зазначає, що листом № 109/03/45-1845 від 19.03.2021 відповідача попереджено про закінчення строку дії договору.

Так, в матеріалах наявний лист Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації № 109/03/45-1845 від 19.03.2021, в якому позивач повідомляє, що термін дії договору № 784/1 від 25.04.2018 діє до 23.04.2021; зауважено, що відповідачем пропущений встановлений пунктом 9.6 договору строк на подання заяви на продовження строку дії договору; керуючись п. 9.4 договору повідомив про припинення договірних відносин у строк, визначений договором і подовжено не буде; на виконання п. 9.7 договору направив три примірника додаткової угоди про припинення договірних відносин та акт приймання-передачі нежитлового приміщення для підписання.

Позивач зазначає, що відповідач отримав даний лист в підтвердження чого подано рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0100190006454.

Відповідно до ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідач у відзиві не заперечив обставину отримання вказаного листа позивача.

Суд відзначає, що чинне законодавство не містить заборони на повідомлення орендодавцем орендаря про закінчення договірних відносин після визначеного строку дії договору ще під час його дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (нова редакція) договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно з п. 9.4 договору він припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

На підставі зазначеного, суд дійшов висновку, що договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 784/1 від 25.04.2018 припинився з 24.04.2021 на підставі п. 9.4 цього договору та ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (нова редакція) у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено.

В свою чергу, припинення договору оренди свідчить про відсутність у орендаря правових підстав для подальшого користування об`єктом оренди.

Матеріали справи свідчать про те, що нового договору оренди на спірне приміщення укладено не було, тому відповідач безпідставно займає спірне майно.

Згідно із ч. 1 ст. 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (нова редакція) у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймачеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

За умовами п. 7.5 договору у разі закінчення/припинення дії цього договору або при його розірванні орендар зобов`язаний за актом приймання-передачі повернути об`єкт підприємству-балансоутримувачу у стані, не гіршому, ніж в якому перебував об`єкт на момент передачі його в оренду, з урахуванням усіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об`єкта без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як свідчать обставини справи, після припинення договору об`єкт оренди відповідач підприємству-балансоутримувачу не повернув.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації про зобов`язання звільнити орендоване нежитлове приміщення площею 114,6 кв. м на пров. Десятинний, 7 у м. Києві є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Судом не приймаються до уваги заперечення відповідача щодо того, що право власності на майно за територіальною громадою міста Києва не зареєстровано з огляду на викладену Верховним Судом у постановах від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18 та від 07.10.2020 у справі № 920/728/18 позицію згідно якої сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 238-240 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов`язати Національний музей історії України (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 2; код ЄДРПОУ 02226103) звільнити нежитлове приміщення загальною площею 114,6 кв. м за адресою: м. Київ, пров. Десятинний, 7.

3. Стягнути з Національного музею історії України (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 2; код ЄДРПОУ 02226103) на користь Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації (01054, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 24; код ЄДРПОУ 37405111) 3.028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя В.В.Сівакова