Рішення

від 25.10.2024 по справі 912/1562/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,

тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2024 рокуСправа № 912/1562/24

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Глушкова М.С., розглянувши у відкритому судовому засідання за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Приватного підприємства "ПРЕМ`ЄР СОКС" (вул. Чорновола В`ячеслава, 18, м. Полтава, Полтавська область, 36039)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТИЙ КЛЄВЄР" (просп. Соборний, 51/1, каб. 10, м. Олександрія, Кіровоградська обл., 28000)

про стягнення 2 904 514,34 грн,

секретар судового засідання - Коваленко Т.А.

представники сторін участі у судовому засіданні не брали;

у судовому засіданні підписано вступну та резолютивну частини рішення без проголошення,

УСТАНОВИВ:

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Приватного підприємства "ПРЕМ`ЄР СОКС" до Товариства з додатковою відповідальністю "ЗОЛОТИЙ КЛЄВЄР" про таке:

- стягнути з відповідача 2 904 514,34 грн, з яких:

- 2 094 691,04 грн основна заборгованість за договорами №02/01/23-1 від 02.01.2023 та № 07/08/23-1 від 07.08.2023;

- за Договором №02/01/23-1 від 02.01.2023: пеня - 63 470,21 грн, інфляційні втрати- 7 097,29 грн, 3% річних- 4 963,94 грн;

- за Договором № 07/08/23-1 від 07.08.2023: пеня - 507 399,57 грн, інфляційні втрати- 90 333,53 грн, 3% річних- 47 808,76 грн, штраф у розмірі 5 % від суми прострочених зобов`язань- 88 750, 00 грн, з покладенням на відповідача судового збору;

- сплачений судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу покласти на відповідача;

- при винесенні судового рішення доручити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду у даній справі здійснювати нарахування 3% річних на суму непогашеної заборгованості у розмірі 2 094 691,04 грн за такою формулою: С х 3 х Д : К : 100, де: С - сума непогашеної заборгованості; 3 - відсотки річних; Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість; за кожен повний день прострочення, починаючи з дня винесення судового рішення і до моменту виконання рішення суду, з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

В обґрунтування позовних вимог Приватне підприємство "ПРЕМ`ЄР СОКС" зазначило що, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТИЙ КЛЄВЄР" не виконало умов Договорів поставки в частині оплати за отриманий товар, а тому з відповідача підлягає стягненню відповідна заборгованість.

Ухвалою суду від 01.07.2024 залишено позовну заяву без руху та встановлено строк для усунення виявлених при поданні позовної заяви недоліків.

У межах встановленого судом строку позивачем усунуто недоліки позовної заяви, про що до суду 08.07.2024 надано відповідні докази.

Ухвалою від 15.07.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 20.08.2024 та витребувано від Головного управління Державної Податкової Служби у Кіровоградській області інформацію щодо включення Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТИЙ КЛЄВЄР" до свого податкового кредиту сум податку на додану вартість за податковими накладними, складеними Приватним підприємством "Прем`єр Сокс" за період з січня 2023 року по грудень 2023 року.

30.07.2024 до суду від Головного управління Державної Податкової Служби у Кіровоградській області надійшла заява про виконання ухвали суду та надано витребувані документи.

20.08.2024 оголошено перерву в судовому засіданні до 10.09.2024.

10.09.2024 від Приватного підприємства "ПРЕМ`ЄР СОКС" до суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи розрахунку попередніх судових витрат.

Ухвалою від 10.09.2024 господарський суд постановив продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів за власною ініціативою. Закрити підготовче провадження у справі № 912/1562/24 та призначити справу до судового розгляду по суті на 26.09.2024.

26.09.2024 оголошено перерву в судовому засіданні до 15.10.2024.

14.10.2024 від позивача надійшло клопотання щодо вирішення питання стягнення судових витрат на правову допомогу та повідомлено що докази про понесені витрати будуть надані з окремою заявою про винесення додаткового рішення, після розгляду справи.

15.10.2024 оголошено перерву в судовому засіданні до 25.10.2024.

25.10.2024 до суду надійшло пояснення щодо договору поставки №02/01/23-1 від 02.01.2023.

Представники сторін 25.10.2024 участі в судовому засіданні не брали, хоча належним чином повідомленні про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується довідками про вручення електронного листа.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відзив на позов відповідач не подав.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

З огляду на викладене, господарський суд розглядає справу в судовому засіданні 25.10.2024 за відсутності представників сторін.

У судовому засіданні 25.10.2024 досліджено докази у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

02.01.2023 між Приватним підприємством "ПРЕМ`ЄР СОКС" (далі - ПП "ПРЕМ`ЄР СОКС") в особі директора Харідна Олега Олександровича - (надалі Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТИЙ КЛЄВЄР" (далі - ТОВ "ЗОЛОТИЙ КЛЄВЄР" в особі директора Журавльова Віталія Володимировича - (надалі Покупець) було укладено Договір поставки № 02/01/23-1.

13.02.2023 ПП "ПРЕМ`ЄР СОКС" виписало рахунок на оплату №255 на покупця ТОВ "ЗОЛОТИЙ КЛЄВЄР" за товари на загальну суму з ПДВ - 126 472,20 грн (а.с. 24).

14.02.2023 відповідно до видаткової накладної №255 від 14.02.2023 (а.с. 25) ПП "ПРЕМ`ЄР СОКС" поставив на адресу покупця, а саме: Кіровоградська обл., м. Олександрія, вул. Героїв Сталінграду, 27, а покупець ТОВ "ЗОЛОТИЙ КЛЄВЄР" отримав товар згідно з переліком зазначеним у видатковій накладній на суму - 126 472, 20 грн.

Позивач зазначає, що вищезазначене підтверджується дублікатом Товарно-транспортної накладної №255 від 14.02.2023 (а.с. 26-27), актом звірки взаємних розрахунків за період липень 2023 року між ПП "ПРЕМ`ЄР СОКС" та ТОВ "ЗОЛОТИЙ КЛЄВЄР" за договором (а.с. 28), який підписаний обома сторонами, та зареєстрованою в ЄРПН податковою накладною №36 від 14.02.2023 (а.с. 29).

Приватне підприємство "ПРЕМ`ЄР СОКС" зазначає, що згідно з умовами договору покупець зобов`язаний здійснити повну оплату придбаних (поставлених) товарів не пізніше 28.02.2023, а в разі прострочення платежу - сплатити постачальнику штраф у розмірі подвійної ставки НБУ.

Станом на 24.06.2024 покупцем за вказаним договором не сплачено постачальнику за поставлений Товар - 126 472, 20 (сто двадцять шість тисяч чотириста сімдесят дві) грн.

Позивач зазначає, що штраф у розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу з 28.02.2023 по 19.06.2024 становить 63 470,21 грн.

07.08.2023 між ПП "ПРЕМ`ЄР СОКС" (Постачальник) та ТОВ "ЗОЛОТИЙ КЛЄВЄР" - (Покупець) укладено Договір поставки № 07/08/23-1 від 07.08.2023 (договір №07/08/23-1) (а.с. 44-47).

Згідно з п. 1.1 Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов`язується здійснити поставку сировини і передати її у власність Покупця (далі - Товар), а Покупець зобов`язується прийняти Товар та повністю оплатити його ціну (вартість).

Загальна кількість, асортимент товару, що передаються за цим договором у власність покупця, визначається у видаткових накладних, що є частиною договору (п. 1.3 Договору).

У пункті 3.1. Договору зазначено, що загальна вартість (ціна) цього Договору (тобто вартість (ціна) усіх поставлених (переданих у власність) за цим Договором товарів, а також умов, визначених п.п. 1.1. сторонами не обмежується і складається із вартості (ціни) окремих партій Товару, проданих (переданих у власність) Постачальником Покупцеві на підставі цього Договору та зафіксованих сторонами у відповідних замовленнях та/або видаткових накладних (актах приймання - передання) на переданий Товар.

Загальна ціна цього Договору встановлюється в національній валюті - гривня (грн), відповідно до курсу долару США (дол. США) встановленого НБУ ( п. 3.2.Договору).

Відповідно до п. 3.3. Договору суму постановлених (переданих у власність) товарів, а також будь-яка сума заборгованості за даним Договором підлягає коригуванню у разі збільшення на дату платежу курсу долара США до гривні більше ніж на 1%.

Покупець сплачує ціну товару шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України (гривні) на поточний рахунок постачальника на підставі рахунків - фактур, виставлених постачальником протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати поставки товару ( п. 3.4. Договору).

Датою оплати (отримання грошей Постачальником) вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника ( п. 3.5. Договору).

Будь - які інші платіжні вимоги адресовані Покупцю в рамках дії цього Договору, вартість яких прямо не визначена цим Договором, можуть мати місце лише на підставі правочинів, волевиявлення яких відображене на папері та скріплене печаткою і підписом Покупця ( п. 3.6. Договору).

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що в разі прострочення Покупцем оплати товару Постачальник має право вимагати, а Покупець зобов`язаний сплатити пеню у розмірі подвійної ставки НБУ, яка діє на момент виконання зобов`язання, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, а також штраф у розмірі 5% від суми прострочених зобов`язань.

Відповідно до п. 5.1. Договір набирає чинності з дати його укладення (підписання) сторонами та діє до "31" грудня 2023 року, але у будь-якому випадку, до моменту повного та належного виконання сторонами усіх своїх зобов`язань за цим Договором. У випадку, якщо протягом 30 (тридцяти) календарних днів до моменту закінчення цього строку жодна із сторін не повідомить протилежну сторону про свою відмову від продовження цього строку, дія договору автоматично пролонгується (продовжується) на 1 (один) рік.

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками.

14.08.2023 відповідно до договору №07/08/23-1, ПП "ПРЕМ`ЄР СОКС" 14.08.2023 виписано рахунок на оплату №1305 на ТОВ "ЗОЛОТИЙ КЛЄВЄР" за товари на загальну суму з ПДВ 2 345 381, 93 грн (а.с. 48).

Згідно з видатковою накладною №1305 від 14.08.2023 (а.с. 49) та товарно-транспортною накладною №237 від 14.08.2023 (а.с. 50-51) ПП "ПРЕМ`ЄР СОКС" поставив на адресу Кіровоградська обл., м. Олександрія, вул. Героїв Сталінграду, 27, а ТОВ "ЗОЛОТИЙ КЛЄВЄР" отримав товар на загальну суму 2 345 381,93 грн.

14.08.2023 зареєстровано в ЄРПН податковою накладною №14 від 14.08.2023 (а.с. 52-61).

Відповідач з порушенням умов виконання грошових зобов`язань частково сплатив на розрахунковий рахунок позивача суму 570 381,93 грн у такі строки:

21.08.2023 в сумі - 150 381,93 грн (платіжна інструкція №81) (а.с. 68);

25.08.2023 в сумі - 100 000,00 грн (платіжна інструкція №96) (а.с. 96);

01.09.2023 в сумі - 300 000,00 грн (платіжна інструкція №113) (а.с. 70);

21.12.2023 в сумі - 20 000,00 грн (платіжна інструкція №385) (а.с. 71).

За обрахунками позивача станом на 19.06.2024 заборгованість відповідача по договору №07/08/23-1 за поставлений товар складає 1 775 000 (один мільйон сімсот сімдесят п`ять тисяч) грн.

Крім того, на основну суму боргу (з урахуванням оплат) позивач нараховує:

- за Договором №02/01/23-1 від 02.01.2023: пеня - 63 470,21 грн, інфляційні втрати - 7 097,29 грн, 3% річних - 4 963,94 грн;

- за Договором № 07/08/23-1 від 07.08.2023: пеня - 507 399,57 грн, інфляційні втрати - 90 333,53 грн, 3% річних - 47 808,76 грн, штраф у розмірі 5 % від суми прострочених зобов`язань - 88 750, 00 грн.

У зв`язку із невиконанням відповідачем умов Договорів в частині повної та своєчасної оплати за товар позивач звернувся з даним позовом до суду.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки. Відповідно, до правовідносин, що виникли між сторонами на підставі даного договору, слід застосовувати положення законодавства, що регулюють правовідносини поставки.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.

За правилами ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Правовідносини купівлі-продажу регулюються главою 54 ЦК України.

У відповідності до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За змістом ст. 599 цього Кодексу зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Матеріали справи свідчать, що позивач свої зобов`язання за Договорами виконав, поставив відповідачу товар, термін оплати якого настав.

Відповідач свої зобов`язання щодо оплати поставленого (прийнятого) товару виконав лише частково, в результаті чого виникла заборгованість за договорами з основного боргу в сумі 2 094 691,04 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 ГПК України).

За приписами ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Основна сума заборгованості за Договором № 07/08/23-1 від 07.08.2023у розмірі 1 775 000,00 грн, з урахуванням часткової оплати, підтверджена доказами.

З урахуванням вищенаведеного, а також тієї обставини, що факти, викладені в позовній заяві, не спростовано, строк виконання зобов`язання за Договором № 07/08/23-1 від 07.08.2023 є таким, що настав, господарський суд вважає позовні вимоги про стягнення основного боргу за цим підлягають задоволенню повністю в обґрунтованому розмірі у сумі 1 775 000,00 грн.

Крім того, у зв`язку з несвоєчасною сплатою відповідачем за поставлений (прийнятий) Товар за Договором № 07/08/23-1 від 07.08.2023, позивач нарахував пені - 507 399,57 грн, інфляційних втрат - 90 333,53 грн, 3% річних - 47 808,76 грн, штраф у розмірі 5 % від суми прострочених зобов`язань - 88 750, 00 грн.

Відповідно до п. 3.3. Договору № 07/08/23-1 сума заборгованості за даним договором підлягає коригуванню у разі збільшення на дату платежу курсу долара США до гривні більше ніж на 1%. Позивачем, на виконання даного пункту договору здійснено коригування основної заборгованості відповідача за поставлений товар згідно з даними Національного банку України та збільшено на +10,8856%, що, станом на дату подання позовної заяви, з урахуванням положень договору, становить 1 968 218,84 (один мільйон дев`ятсот шістдесят вісім тисяч двісті вісімнадцять гривень, 84 копійок) (а.с. 91).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями згідно зі ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у ст. 2 цього Кодексу.

Суд зазначає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України.

Згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Така правова позиція викладена у Постановах Верховного Суду України від 09.04.2012 у справі №20/246-08 та від 27.04.2012 у справі №06/5026/1052/2011 та у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17 та від 22.03.2018 у справі №911/1351/17.

При перевірці розрахунку позивача за Договором № 07/08/23-1 від 07.08.2023 пені, інфляційних втрат, 3% річних та штрафу судом встановлено правильність такого розрахунку. З урахуванням вищезазначеного суд приходить до висновку, що вимоги про стягнення пені-507 399,57 грн, інфляційних втрат - 90 333,53 грн, 3% річних - 47 808,76 грн на заборгованість в сумі 1 968 218,84 грн (з урахуванням коригування) у період з 29.08.2023 до 19.06.2024, та 88 750, 00 грн штрафу заявлені до стягнення обґрунтовано.

Щодо відсутнього Договору №02/01/23-1 від 02.01.2023 у своїх поясненнях позивач зазначив таке. Обидва примірники договору поставки №02/01/23-1 від 02.01.2023 знаходяться у відповідача, під час укладання договору поставки з ТОВ "ЗОЛОТИЙ КЛЄВЄР" позивач використав свій договір типової форми, після чого підписав два примірника та відправив їх відповідачу, однак останній, підписаний примірник який належить ПП "Прем`єр сокс" не повернув. Позивач зазначає, що не одноразово звертався до відповідача з проханням повернути підписаний його примірник договору, в свою чергу ТОВ "ЗОЛОТИЙ КЛЄВЄР" обіцяв його направити, але не зробив цього.

Частиною 1 ст. 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно зі ст. 44 ГК України підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 199 ГК України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов`язкові реквізити.

За приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88:

-первинні документи - це документи, створені у паперовій або в електронній формі, які

містять відомості про господарські операції (абзац перший пункту 1.2);

-первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування

підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата

складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у

грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища (крім первинних

документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб,

відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (аб. 1 п. 2.3);

- документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг (аб. 1 п. 2.4).

За своєю правовою природою первинні документи є документами, які посвідчують виконання зобов`язань (констатують, фіксують) певні факти господарської діяльності у правовідносинах між сторонами) та мають юридичне значення для встановлення обставин такого виконання (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 909/146/19).

Висновок щодо підтвердження факту господарської операції саме первинними документами викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.08.2020 у справі № 922/2081/19, від 04.11.2020 у справі № 910/9739/19, від 18.11.2020 у справі №920/61/19.

Судом встановлено, що видаткові накладні на відпуск ПП "ПРЕМ`ЄР СОКС" відповідачу товару та його отримання ТОВ "ЗОЛОТИЙ КЛЄВЄР" підписані уповноваженими представниками сторін, скріплені відтисками печаток суб`єктів господарювання, містять в собі всі визначені законодавством обов`язкові реквізити, в повному об`ємі відображають зміст та обсяги здійснених сторонами на їх підставі, згідно з умовами підписаного договору поставки, господарських операцій.

Також, додатково на підтвердження факту здійснення поставок на адресу ТОВ "ЗОЛОТИЙ КЛЄВЄР" позивачем надані копії: рахунку на оплату №255 від 13.02.2023, видаткова накладна №255 від 14.02.2023, товарно-транспортна накладна №255 від 4.02.2023, акт звірки взаємних розрахунків за період: липень 2023 року, податкова накладна №36 від 14.02.2023 року, квитанція про реєстрацію податкової накладної №9032373397 від 23.02.2023 року, квитанція №2 за звітний період лютий 2023 року про реєстрацію податкової декларації з податку на додану вартість, податкова декларація з податку на додану вартість за лютий 2023 року з усіма додатками, скріншоти електронного кабінету платника податку, які містять інформацію про реєстрацію податкових накладних в ЄРПН, реєстри виданих та отриманих податкових накладних.

При цьому факт передання позивачем товару для перевезення за видатковими накладними та отримання його відповідачем засвідчено підписами представників вантажовідправника та вантажоодержувача, засвідчених печатками сторін.

Отже суд приходить до висновку, що, відповідно до зазначених вище первинних документів, факт господарської операції є обґрунтованим та доведеним, а тому підлягає стягненню з відповідача відповідна сума основної заборгованості - 126 472, 20 грн.

Щодо стягнення за Договором №02/01/23-1 від 02.01.2023 пені - 63 470,21 грн, інфляційних втрат - 7 097,29 гр та 3% річних - 4 963,94 грн суд зазначає наступне.

Законодавець пов`язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.

Водночас ч. 6 ст. 231 ГК України передбачено можливість встановлення санкції за порушення грошових зобов`язань у відсотках до облікової ставки НБУ як одиниці вимірювання такої санкції. Однак саме зобов`язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони мають право і не встановлювати жодних санкцій за порушення строків розрахунку.

Оскільки позивачем та відповідачем не надано до матеріалів справи Договору №02/01/23-1 від 02.01.2023 суд обмежений у можливості всебічно й об`єктивно оцінити як доказ зазначений договір.

Отже суд приходить до висновку, що заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 63 470,21 грн є необгрунтованими.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат у розмірі 7 097,29 грн та 3% річних - у розмірі 4 963,94 грн за Договором №02/01/23-1 від 02.01.2023 суд вважає його обґрунтованими, а тому вказані вимоги підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 справа "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", №37801/97, п. 36, від 1.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27.09.2001).

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Всупереч наведеним нормам, відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів належного виконання ним грошових зобов`язань за договорами поставки №02/01/23-1 від 02.01.2023 та № 07/08/23-1 від 07.08.2023 доказів, які підтверджують здійснення ним повної оплати за отриманий товар, а також доказів, які підтверджують неможливість здійснення ним своєчасної та повної оплати, а тому дії відповідача щодо несвоєчасної сплати коштів за поставлений товар є порушенням положень договору та норм чинного законодавства.

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача за договорами поставки №02/01/23-1 від 02.01.2023 та № 07/08/23-1 від 07.08.2023 підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована та підлягає задоволенню у частині стягнення 2 094 691,04 грн основного боргу, 507 399,57 грн - пені, 52 772,70 грн - 3 % річних, 97 430,82 грн інфляційних нарахувань та 88 750,00 грн - штрафу.

Стосовно вимог позивача про нарахування 3% річних до моменту виконання відповідачем рішення суду в частині стягнення основного боргу суд зазначає наступне.

Частиною 10 ст. 238 ГПК України встановлено, що суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Згідно з ч. 11, 12 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

Правовий аналіз положень ст. ст. 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за час прострочення.

За змістом ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до приписів ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Застосування ч. 10 ст. 238 ГПК України сприятиме найшвидшому виконанню відповідачем судового рішення в частині сплати основного боргу, а позивач позбавиться необхідності ще раз звертатися до суду з позовом про стягнення з відповідача додатково нарахованих процентів, за допущене ним прострочення після ухвалення судом рішення. Такі проценти розрахує і стягне з них виконавець, що також передбачається і ч. 11, 12 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження".

З урахуванням вищевикладеного, беручи до уваги відсутність заперечень відповідача щодо позовної вимоги, суд дійшов висновку про можливість застосування у даному випадку механізму нарахування трьох відсотків річних відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України.

Оскільки, позивачем нараховано 3% річних на суму заборгованості, тому нарахування відсотків річних, необхідно починати з періоду, не охопленого предметом позовних вимог, тобто з 25.20.2024, з визначенням граничного строку їх нарахування до моменту виконання судового рішення в частині сплати грошових коштів в сумі 2 094 691,04 грн.

Перерахунок 3% річних для органу (особи), що здійснюватиме примусове виконання рішення, має здійснюватися за наступною формулою:

Сума 3% річних = С х 3 х Д / К / 100, де:

С- сума основного боргу

Д- кількість днів прострочення оплати заборгованості.

К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість

Крім того, суд вважає за необхідне роз`яснити органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду, що в разі часткової сплати відповідачем боргу, 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився за визначеною вище формулою.

З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів, наведених учасниками судового процесу.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для часткового задоволення позову не спростовує.

Щодо розподілу судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, слід зазначити, що судовий збір, відповідно ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 74, 76, 77, 126, 129, 233, 236-241, 252, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТИЙ КЛЄВЄР" (просп. Соборний, 51/1, каб. 10, м. Олександрія, Кіровоградська обл., 28000, ідентифікаційний код 35439270) на користь Приватного підприємства "ПРЕМ`ЄР СОКС" (вул. Чорновола В`ячеслава, 18, м. Полтава, Полтавська область, 36039, ідентифікаційний код 40501731) 2 094 691,04 грн основного боргу, 507 399,57 грн - пені, 52 772,70 грн - 3 % річних, 97 430,82 грн інфляційних нарахувань, 88 750,00 грн - штраф, а також 42615,66 грн судового збору.

Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду у даній справі здійснювати нарахування 3 % річних на суму боргу у розмірі 2 094 691,04 грн починаючи з 25.10.2024 до дати виконання рішення суду за формулою: С х 3 х Д : К : 100, де: С - сума непогашеної заборгованості; 3 - відсотки річних; Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість; за кожен повний день прострочення та стягнути вказану суму нарахованих відсотків з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТИЙ КЛЄВЄР" (просп. Соборний, 51/1, каб. 10, м. Олександрія, Кіровоградська обл., 28000, ідентифікаційний код 35439270) на користь Приватного підприємства "ПРЕМ`ЄР СОКС" (вул. Чорновола В`ячеслава, 18, м. Полтава, Полтавська область, 36039, ідентифікаційний код 40501731).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення направити сторонам через систему "Електронний суд".

Повне рішення складено 04.11.2024.

Суддя М.С. Глушков