Рішення

від 21.10.2024 по справі 915/964/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2024 року м. Миколаїв Справа № 915/964/24

Господарський суд Миколаївської області у складі:

судді Л.М. Ільєвої

при секретарі судового засідання І.С. Степановій

за участю представників:

від позивача - Моргун А.О.,

від відповідача - Берестовенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного підприємства "Інтелект-Право+" до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Південноукраїнська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення заборгованості в загальній сумі 280388,99 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Інтелект-Право+" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Південноукраїнська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"про стягнення заборгованості в загальній сумі 280388,99 грн., у т.ч. основного боргу в сумі 253359,60 грн., штрафних санкцій в сумі 19901,88 грн. та інфляційних втрат в сумі 7127,51 грн., посилаючись на наступне.

19.06.2023 р. між ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" та ПП "Інтелект-Право+" було укладено договір № 53-123-01-23-08321, згідно з п. 1.1 якого позивач як постачальник зобов`язується передати покупцю, а покупець приймає на себе зобов`язання прийняти та сплатити товар код CPV 44510000-8 по ДК 021:2015 - Знаряддя (ручні інструменти різні), у кількості, асортименті і цінам, зазначеним у специфікації № 1 (додаток до договору № 1), що є невід`ємною частиною цього договору, рік виготовлення товару - не раніше 2020 року.

Відповідно до п. 1.3 договору місцем виконання, у т.ч. (але не виключно) місцем постачання, виконання грошових зобов`язань, місцем нарахування та сплати штрафних санкцій, виконання будь-яких зобов`язань, пов`язаних з якістю та комплектністю, є місто Южноукраїнськ. Пунктом 2. 1 договору визначено, що загальна вартість товару є твердою та складає: разом 211133,00 грн. без ПДВ, крім того ПДВ 20%: 42226,60 грн.; всього з ПДВ 253359,60 грн. Згідно з п. 2.2 договору, оплата відбувається протягом 120 робочих днів після повного постачання товару згідно специфікації № 1 та виконання постачальником умов п.п. 3.4, 6.1 цього договору. Відповідно до п. 3.3 договору, датою постачання є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару. Згідно з п. 3.4 договору з товаром постачальник надає покупцю видаткову накладну, (в 3 примірниках) з відображенням коду товару згідно з УКТ ЗЕД по-позиційно; електронну податкову накладну, складену належним чином та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у порядку та протягом строку, які визначені Податковим кодексом України; документ, що підтверджує якість товару (паспорт або сертифікат тощо).

Як вказує позивач, ним як постачальником згідно видаткових накладних № 379/08 від 18.08.2023 на суму 147296,40 грн., № 415/09 від 09.09.2023 на суму 58929,60 грн., № 428/09 від 20.09.2023 на суму 33982,80 грн., № 506/10 від 20.10.2023 на суму 10960,80 грн., № 536/11 від 02.11.2023 на суму 966,00 грн., № 896/12 від 18.12.2023 на суму 1224,00 грн. було поставлено товар - знаряддя (ручні інструменти різні) на загальну суму 253359,60 грн., який був прийнятий відповідачем в повному обсязі, але не оплачений, хоча остаточна поставка товару відбулась 18.12.2023 р.

Наразі позивач вказує, що листом від 17.01.2024 р. № 26 відповідач був повідомлений про зміну реквізитів для оплати за договором № 53-123-01-23- 08321 від 19.06.2023 р. та про те, що через існування заборгованості за спірним договором позивач не зміг розрахуватись з іншим контрагентом, відтак, штрафні санкції застосовані до позивача будуть покладені на відповідача.

В свою чергу відповідач листом від 06.02.2024 № 23-2100/2361 підтвердив отримання товару та повідомив про строки відліку оплати товару. Так, оскільки остання поставка відбулась 18.12.2023 р., то згідно п. 2.2 спірного договору строк оплати товару - з 20.04.2024 р.

Як стверджує позивач, відповідачем в порушення п. 2.2 договору не було здійснено оплату товару за вищевказаними видатковими накладними. При цьому позивач зауважує, що ним здійснено реєстрацію належним чином оформлених податкових накладних в ЄРПН у встановлений законом строк відповідно до вимог п. 4.6 договору.

Поряд з цим позивач посилається на п. 12.1 договору, за яким покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари, приймати поставлені товари згідно розділу 6.

Відтак, позивач стверджує, що відповідач порушив вимоги п. 2.2, та 12.1 договору.

Крім того, позивачем за порушення умов договору нараховано відповідачу штрафні санкції в розмірі 19901,88 грн. за період з 20.04.2024 р. по 05.08.2024 р. та інфляційне збільшення в розмірі 7127,51 грн. за період з 20.04.2024 р. по 05.08.2024 р.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 16.08.2024 р. вказану позовну заяву Приватного підприємства "Інтелект-Право+" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/964/24, розгляд справи призначено за правилами спрощеного провадження з викликом учасників справи, при цьому судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 09.09.2024 р. о 13:00.

28.08.2024 р. від представника відповідача - Берестовенко О.М. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 10265/24), в якому відповідач проти заявленого позову заперечує, з огляду на таке.

Зокрема, відповідач вказує, що за укладеним з позивачем договором відповідачу був поставлений товар згідно з видатковими накладними № 379/08 від 18.08.2023 на суму 147296,40 грн.; №415/09 від 09.09.2023 на суму 58929,60 грн.; №428/09 від 20.09.2023 на суму 33982,80 грн.; №506/10 від 20.10.2023 на суму 10960,80 грн.; №536/11 від 02.11.2023 на суму 966,00 грн.; №896/12 від 18.12.2023 на суму 1224,00 грн.

При цьому відповідач зауважує, що відповідно до п 2.2 спірного договору оплата відбувається протягом 120 робочих днів після постачання товару згідно специфікації № 1 (додаток до договору № 1) та виконання постачальником умов п.п 3.4, 6.1 цього договору; пеня за несвоєчасну оплату не нараховується. Пунктом 3.4 договору передбачено, що з товаром постачальник надає покупцю: видаткову накладну (в трьох примірниках) з відображенням коду товару згідно з УКТ ЗЕД по-позиційно; електронну податкову накладну, оформлену та зареєстровану в ЄРПН у встановлену чинним законодавством порядку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про довірчі послуги" у строки, визначені для реєстрації податкової накладної в ЄРПН; документ, що підтверджує якість товару (паспорт або сертифікат, тощо). Відповідно до п. 3.5 договору датою постачання є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару. Згідно п. 6.1 приймання товару по кількості і якості здійснюється відповідно до Інструкцій № П-6 "Про порядок приймання продукції по кількості" і № П-7 "Про порядок приймання продукції по якості", та відповідно до вимог Стандарту державного підприємства НАЕК "Енергоатом": "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції АЕС" СОУ НАЕК 038:2021.

Відповідач стверджує, що постачання товару та виконання постачальником умов п. п 3.4, 6.1 договору відбувалось в наступні терміни:

№ п/пВидаткова накладнаСума ПДВ, грн.Дата фактичної поставки товаруДата реєстрації податкової накладної в ЄРПН (п 3.2 Договору)Дата проходження вхідного контролю (п 6.1 Договору)Кінцевий термін оплати1.№ 379/08 від 18.08.2023147296,4021.08.2023Реєстрація ПН заблокована ДФСВК № 5-1035 від 01.09.2023 2.№ 415/09 від 09.09.202358929,6013.09.2023Реєстрація ПН заблокована ДФСВК №5-1052 від 20.09.2023 3.№ 428/09 від 03.09.202333982,8022.09.2023Реєстрація ПН заблокована ДФСВК № 5-1058 від 04.10.2023 4.№ 506/10 від 20.10.202310960,0023.10.2023Реєстрація ПН заблокована ДФСВК № 5-1079 від 03.11.2023 5.№ 536/11 від 02.11.2023966,0006.11.2023Реєстрація ПН заблокована ДФСВК №5-1091 від 10.11.2023 6.№ 896/12 від 18.12.20231224,0018.12.2023Реєстрація ПН заблокована ДФСВК №5-1117 від 22.12.2023 При цьому відповідач зауважує, що 15.12.2023 на електронну адресу постачальника було направлено листа № 23-2100/23314 вих. щодо реєстрації податкових накладних. За результатами моніторингу податкових накладних по придбаних товару за спірним договором, умови п. 3.4 договору постачальником не виконані. Станом на 06.08.2024 (на дату пред`явлення позову) постачальником не було надано податкові накладні (відповідно до п. 3.4 договору), оформлені та зареєстровані в ЄРПН у встановленому чинним законодавством порядку в електронній формі з дотриманням вимог законів України. Податкові накладні позивача на суму 253359,60 грн., в т.ч. ПДВ не були зареєстровані, а були заблоковані, тобто дані податкові накладні відсутні в ЄРПН.

Відтак, відповідач вважає, що враховуючи строки оплати вартості поставленого товару, встановлені п. 2.2 договору (120 робочих днів), а також, з урахуванням положень п. 3.4 договору та відсутність дати реєстрації податкової накладної за такою поставкою в ЄРПН, відповідно і обов`язок щодо сплати по даним видатковим накладним - ще не настав, а отже, і відповідальність у відповідача в даному випадку також не настала.

Щодо стягнення штрафних санкцій у вигляді подвійної облікової ставки НБУ відповідач вважає, що стягнення пені у вигляді подвійної облікової ставки НБУ у разі неналежного виконання замовником взятих на себе зобов`язань повинно бути передбачено умовами укладеного сторонами договору.

Відповідач зазначає, що в договорі №53-123-01-23-08321 від 19.06.2023 у розділі 4 «Відповідальність сторін» сторони не визначили відповідальність по сплаті штрафних санкцій (саме пені у вигляді подвійної облікової ставки НБУ) та не встановили конкретного розміру (відсотку) штрафної санкції (пені), яка в силу ч. 3 ст. 549 ЦК України та ч. 4 ст. 231 ГК України підлягає обчисленню саме у відсотках, більш того умовами даного договору, а саме п.2.2 передбачено: «Пеня за несвоєчасну оплату не нараховується». До того ж відповідач наводить правову позицію, викладену у постановах Верховного суду України від 20.06.2018 у справі № 904/5922/17, від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18, за якою у випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Крім того, відповідач зауважує, що станом на сьогодні ринок електричної енергії України перебуває в кризовому стані, накопичена заборгованість поставила під загрозу стабільну безпечну роботу відповідача та виконання ним своїх зобов`язань перед державою, працівниками, кредиторами, у т. ч. державними банками, та контрагентами.

Відповідач вважає, що суд при розгляді даної справи має врахувати, що:

- втрата відповідачем значної частини виробничих потужностей внаслідок окупації Запорізької АЕС,

- виконання відповідачем в умовах воєнного спеціальних обов`язків на ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільного інтересу,

- і необхідність в таких умовах підтримувати безпеку АЕС (Рівненської, Хмельницької, Південноукраїнської) є надзвичайними обставинами, які перешкодили Компанії своєчасно виконати свої зобов`язання.

06.09.2024 р. від представника позивача - Моргуна А.О. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла відповідь на відзив (вх. № 10700/24), в якій позивач зазначає, що відзив на позовну заяву не містить належних заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову; відповідач підтверджує фактичне отримання всього товару, проходження вхідного контролю та прийняття товару без зауважень та у встановлені терміни, проте оплата за поставлений товар відповідачем не здійснена.

Також 06.09.2024 від представника позивача - Моргуна А.О. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява (вх. № 10701/24) про розгляд справи № 915/964/24 без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 09.09.2024 р. розгляд справи №915/964/24 відкладено на 30.09.2024 з огляду на неявку у судове засідання представника відповідача та відсутність заперечень відповідача на відповідь на відзив.

12.09.2024 р. від представника позивача Моргуна А.О. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява про участь у судових засіданнях у даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх. № 10937/24).

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 16.09.2024 р. у справі № 915/964/24 задоволено клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні, яке призначене на 30.09.2024 р. о 10:30, та всіх наступних судових засіданнях у даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

У судовому засіданні господарського суду 30 вересня 2024 року по справі № 915/964/24 було протокольно оголошено перерву до 21 жовтня 2024 року о 14 год. 30 хв. згідно з ч. 2 ст. 216 ГПК України.

11.10.2024 р. від представника відповідача Берестовенко О.М. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява про участь у судовому засіданні, що призначено на 21.10.2024 о 14:30, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх. № 10937/24).

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 11.10.2024 р. у справі № 915/964/24 задоволено клопотання представника відповідача про участь у судовому засіданні, яке призначене на 21.10.2024 р. о 14:30 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

18.10.2024 р. від представника позивача - Моргуна А.О. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів та обґрунтування по суті їх приєднання (вх. № 12619/24). Так, позивач просить долучити до матеріалів справи електронні податкові накладні: від 18.08.2023 р. на суму 147296,40 грн. (в т.ч. ПДВ); від 09.09.2023 р. на суму 58929,60 грн. (в т.ч. ПДВ); від 20.09.2023 р. на суму 33982,80 грн. (в т.ч. ПДВ); від 20.10.2023 р. на суму 10960,80 грн. (в т.ч. ПДВ); від 02.11.2023 р. на суму 966,00 грн. (в т.ч. ПДВ); від 18.12.2023 р. на суму 1224,00 грн. (в т.ч. ПДВ).

Також позивачем надано для залучення копії електронних квитанцій про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), а саме: від 18.09.2023 р. в ЄРПН за № 9242197007 від 18.08.2023 р. на суму 147296,40 грн.; від 18.09.2023 р. в ЄРПН за № 9242203044 від 09.09.2023 р. на суму 58929,60 грн.; від 18.10.2023 р. в ЄРПН за № 9276482923 від 20.09.2023 р. на суму 33982,80 грн.; від 20.11.2023 р. в ЄРПН за № 9314577113 від 20.10.2023 р. на суму 10960,80 грн.; від 18.12.2023 р. в ЄРПН за № 9344564523 від 02.11.2023 р. на суму 966,00 грн.; від 18.01.2024 р. в ЄРПН за № 9375774548 від 18.12.2023 р. на суму 1224,00 грн.

Як зазначає позивач, згідно з вказаними квитанціями про реєстрацію податкової накладних за результатом обробки визначено, що документи доставлено до ДПС України та "Документ збережено. Реєстрація зупинена. Відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165 (зі змінами), реєстрації відповідних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Обсяг постачання товару/послуг перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуг та обсягу його постачання, що відповідає п.1 Критеріїв ризикованості здійснення операції (додаток 3 Порядку)". Отже, як зауважує позивач, реєстрація вищенаведених податкових накладних зупинена та відповідно п. 3.4 договору заблоковано не з вини постачальника (позивача), а з відповідних реєстраційних дій ДПС України.

Також позивач зазначає, що на день розгляду спору відповідач доказів оплати товару в повному обсязі суду не надав.

Позивач зазначає, що загальними положеннями чинного цивільного законодавства чітко унормовано, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Відтак, на думку позивача, хоча в договорі поставки товару й зазначено, що для оплати постачальник надає покупцю електронну податкову накладну, складену належним чином та зареєстровану в ЄРПН у порядку та протягом строку, які визначені Податковим кодексом України, однак за змістом статті 692 ЦК України така умова договору не змінює строк виконання грошового зобов`язання. Зазначення ціни договору з урахуванням ПДВ свідчить про обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну з метою отримання покупцем податкових вигод. Такий обов`язок також підтверджується відповідними положеннями пунктів договору. Отже, платник податку - постачальник з настанням першої з умов виникнення податкових зобов`язань, визначених у пункті 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивач стверджує, що за фактом відвантаження товару за вказаними господарськими операціями складено та направлено до ЄРПН податкові накладні, реєстрацію яких було зупинено. Таким чином, дії платника податків зі складення податкової накладної за фактом відвантаження товарів, підтвердженого виписаною видатковою накладною, відповідають вимогам статей 185, 187 Податкового кодексу України щодо визначення першої з подій, з настанням якої у постачальника виникає обов`язок скласти податкову накладну. За приписами абзаців 2, 5, 6 та 10 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період. Разом з тим, позивач стверджує, що не заявив вимог про стягнення заборгованості з урахуванням податку на додану вартість.

Позивач також стверджує, що покупець (відповідач) не є стороною публічно-правових відносин між продавцем (позивачем) і контролюючим органом щодо реєстрації податкових накладних. Зупинення реєстрації податкової накладної, як і відсутність її реєстрації, жодним чином не нівелює обов`язок покупця зі сплати вартості поставленого товару саме у строк, обумовлений договором, оскільки відсутність квитанції про реєстрацію податкової накладної та будь-яких інших документів не може вважатись відкладальною умовою та не звільняє покупця від обов`язку оплатити поставлений товар у визначений договором строк. Умовами договору сторони не погоджували відтермінування строку оплати вартості товарів саме до моменту/чи з моменту реєстрації постачальником податкової накладної в ЄРПН. Натомість, у пункті 2.2. договору сторони чітко визначили, що оплата відбувається протягом 120 робочих днів після повного постачання товару згідно зі специфікацією № 1. Отже, якщо постачальник товару виконав свій обов`язок щодо передачі товару у власність покупця, а визначений умовами договору строк оплати настав, однак реєстрація поданої постачальником податкової накладної в ЄРПН зупинена податковим органом, то у покупця відсутні підстави для ухилення від оплати прийнятого товару. Позивач вважає, що встановлені обставини щодо прострочення виконання відповідачем договірних зобов`язань з оплати поставленого товару свідчать про порушення відповідачем прав позивача.

Також позивачем відповідно до п. 3.4 договору надано копії документів (електронна форма), що підтверджують якість товару (паспорт або сертифікат, тощо), а саме декларації про відповідність за вих. №№ 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52, 53, 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63, 64, 65, 66, 67, 68, 69, 70, 71 від 18.08.2024 р.

Наразі позивач зауважує, що за п. 3.5 договору датою постачання є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару. Прийняття товару здійснено відповідачем відповідно до п. 6.1 договору - приймання товару за якістю та кількістю здійснюється згідно з вимогами нормативних та виробничих документів ДП "НАЕК "Енергоатом", зокрема Стандарту ДП "НАЕК "Енергоатом" - "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії" СОУ НАЕК 038:2021. До того ж позивач вказує, що зауважень по факту поставки товару до позивача за спірним договором від відповідача не надходило.

Також позивач зазначає, що в провадженні Господарського суду Миколаївської області перебуває справа № 915/1778/23 за позовом АТ "НАЕК "Енергоатом" в особі Філії "Відокремлений підрозділ "Південноукраїнська атомна електрична станція" АТ "НАЕК "Енергоатом" про стягнення з ПП "Інтелект-Право+" грошових коштів у сумі 16439,79 грн., з яких 9015,37 грн. - пеня, 7424,42 грн. - 7 % штраф, з посиланням на неналежне виконання ПП "Інтелект-Право+" зобов`язань за укладеним з позивачем договором на постачання товару від 19.06.2023 № 53-123-01-23-08321, а саме зобов`язань щодо своєчасної та у повному обсязі поставки замовленого позивачем товару. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 23.09.2024 р. по справі № 915/1778/23 стягнуто з ПП "Інтелект-Право+" на користь АТ "НАЕК "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ " Південноукраїнська атомна електрична станція" АТ "НАЕК "Енергоатом" грошові кошти у загальній сумі 9863,87 грн., з яких 5409,22 грн. - пеня; 4454,65 грн. - 7 % штраф, а також грошові кошти на відшкодування витрат на оплату позовної заяви судовим збором у сумі 2684,00 грн.

Позивач стверджує, що судом у справі № 915/1778/23 між відповідними сторонами підтверджено укладення договору на постачання товару від 19.06.2023 № 53-123-01-23-08321, підтверджено поставку товару - знаряддя (ручні інструменти різні), підтверджено прийняття товару структурним підрозділом АТ "НАЕК "Енергоатом", за певними партіями встановлено та стягнуто штрафні санкції за порушення строків поставки.

Відтак, позивач стверджує, що доказів сплати за товар за договором, або доказів щодо належного виконання вимог договору, поважних причин невиконання з боку відповідача не надано.

21.10.2024 р. від представника відповідача Берестовенко О.М. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів на підтвердження повноважень представляти інтереси відповідача в порядку самопредставництва (вх. № 12638/24).

Під час розгляду справи в судовому засіданні 21.10.2024 р. позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі, натомість представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

19.06.2023 р. між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (покупець) та Приватним підприємством "Інтелект-Право+" (постачальник) укладено договір № 53-123-01-23-08321 на постачання товару, згідно з п. 1.1 якого постачальник зобов`язується передати покупцю, а покупець приймає на себе зобов`язання прийняти та сплатити товар CPV 44510000-8 по ДК 021:2015 - Знаряддя (Ручні інструменти різні), у кількості, асортименті і цінам, зазначеним у специфікації № 1 (додаток до договору № 1), що є невід`ємною частиною цього договору, рік виготовлення товару - не раніше 2020 року.

Відповідно до п. 1.3 договору місцем виконання, у т.ч. (але не виключно) місцем постачання, виконання грошових зобов`язань, місцем нарахування та сплати штрафних санкцій, виконання будь-яких зобов`язань, пов`язаних з якістю та комплектністю, є місто Южноукраїнськ.

Пунктом 2. 1 договору визначено, що загальна вартість товару є твердою та складає: разом 211133,00 грн. без ПДВ, крім того ПДВ 20%: 42226,60 грн.; всього з ПДВ 253359,60 грн.

Згідно з п. 2.2 договору, оплата відбувається протягом 120 робочих днів після повного постачання товару згідно специфікації № 1 (додаток до договору № 1) та виконання постачальником умов п.п. 3.4, 6.1 цього договору. Пеня за несвоєчасну оплату не нараховується.

Відповідно до п. 3.1 договору, постачання здійснюється з дати публікації договору в системі ProZorro, але не пізніше 20.08.2023, на умовах - DDP м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, Південноукраїнське відділення ВП "Складське господарство", відповідно до Правил Інкотермс-2010, з обов`язковою присутністю представника постачальника.

Згідно з п. 3.4 договору, з товаром постачальник надає покупцю видаткову накладну, (в 3 примірниках) з відображенням коду товару згідно з УКТ ЗЕД попозіційно; електронну податкову накладну, складену належним чином та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у порядку та протягом строку, які визначені Податковим кодексом України; документ, що підтверджує якість товару (паспорт або сертифікат тощо).

Відповідно до п. 3.5 договору, датою постачання є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару.

Пунктом 4.6 договору визначено, що у разі, якщо постачальник не здійснить реєстрацію належним чином оформленої податкової накладної в ЄРПН у встановлений законодавством термін або відбудеться зупинення реєстрації податкової накладної та це призведе до втрати у покупця права на нарахування сум ПДВ, що відносяться до податкового кредиту, покупець має право в односторонньому порядку зменшити загальну суму договору, передбачену в п. 2.1, на відповідну суму ПДВ за такою податковою накладною. У разі, якщо постачальник не здійснить реєстрацію належним чином оформленої податкової накладної в ЄРПН у встановлений законодавством термін або відбудеться зупинення реєстрації податкової накладної, покупець у зазначений в п. 2.2 термін перераховує постачальнику частину коштів, зменшену на суму ПДВ. Оплата частини вартості товару в розмірі суми ПДВ здійснюється покупцем після оформлення та реєстрації постачальником податкової накладної в ЄРПН згідно з вимогами Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 4.7 договору сторони домовились, що покупець має право затримати оплату продукції у випадку наявності спорів між сторонами щодо сплати заборгованості, штрафних санкцій, відшкодування збитків та інших платежів, які підлягають сплаті згідно з цим та іншими, укладеними між сторонами правочинами, до моменту остаточного вирішення таких спорів.

Згідно п. 6.1 приймання товару за якістю та кількістю здійснюється згідно з вимогами нормативних та виробничих документів ДП "НАЕК "Енергоатом", зокрема Стандарту ДП "НАЕК "Енергоатом" - "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії" СОУ НАЕК 038:2021.

Пунктом 12.1 договору визначено, що покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари; приймати поставлені товари згідно розділу 6.

Відповідно до п. 13.1 договору, він вступає в силу з моменту підпису обома сторонами, та скріплення печаткою з боку покупця і діє до 31.12.2023 р. включно, а в частині виконання постачальником гарантійних зобов`язань та в частині виконання покупцем зобов`язань по оплаті - до повного їх виконання. Продовження строку дії договору можливе до його закінчення, шляхом укладення відповідної додаткової угоди.

Як вказує позивач, ним як постачальником згідно видаткових накладних № 379/08 від 18.08.2023 на суму 147296,40 грн., № 415/09 від 09.09.2023 на суму 58929,60 грн., № 428/09 від 20.09.2023 на суму 33982,80 грн., № 506/10 від 20.10.2023 на суму 10960,80 грн., № 536/11 від 02.11.2023 на суму 966,00 грн., № 896/12 від 18.12.2023 на суму 1224,00 грн. було поставлено товар - знаряддя (ручні інструменти різні) на загальну суму 253359,60 грн., який був прийнятий відповідачем в повному обсязі, але не оплачений, у зв`язку з чим у відповідача існує заборгованість за поставлений товар у вказаній сумі, що заявлена до стягнення.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, укладений між ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (покупець) та ПП "Інтелект-Право+" договір на постачання товару від 19.06.2023 р. № 53-123-01-23-08321 є підставою для виникнення у сторін договору зобов`язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України) та згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання його сторонами.

У відповідності до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Так, у відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

За положеннями ч. 2 ст. 664 Цивільного кодексу України, якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Згідно зі ст. 689 ЦК покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

За умовами п. 3.1 договору позивач зобов`язався здійснити постачання товару не пізніше 20.08.2023 на умовах - DDP м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, Південноукраїнське відділення ВП "Складське господарство", відповідно до Правил Інкотермс-2010, з обов`язковою присутністю представника постачальника.

Преамбула умов Міжнародних правил тлумаченню Термінів "Інкотермс" у редакції 2010 року (поставка з оплатою мита) встановлює наступне: термін "поставка зі сплатою мита" означає, що продавець надасть товар, який пройшов митне очищення імпорту та без розвантаження з прибулого транспортного засобу у розпорядження покупця в названому місці призначення.

Термін "поставка зі сплатою мита" означає, що продавець здійснює поставку покупцю товару, який пройшов митне очищення для імпорту, без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення. Продавець несе всі витрати та ризики, пов`язані з доставкою товару до цього місця, включаючи (у відповідних випадках) будь-які "мита" (під словом "мито" тут розуміється відповідальність за виконання та ризики виконання дій з проходження митних процедур, а також оплата витрат митного очищення, податків, митних і інших зборів) на імпорт до країни призначення.

Отже, за вказаними умовами позивач як постачальник зобов`язався доставити товар на вказаний відповідачем склад.

Як з`ясовано судом та не заперечується сторонами, на виконання умов договору від 19.06.2023 р. № 53-123-01-23-08321 та згідно із специфікацією № 1 позивачем у період з 18.08.2023 по 18.12.2023 було поставлено на адресу Південноукраїнського відділення ВП "Складське господарство" ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" товар на загальну суму 253359,60 грн., що підтверджується підписаними з обох сторін видатковими накладними: № 379/08 від 18.08.2023 на суму 147296,40 грн. (в т.ч. ПДВ 24549,40 грн.), № 415/09 від 09.09.2023 на суму 58929,60 грн. (в т.ч. ПДВ 9821,60 грн.), № 428/09 від 0.09.2023 на суму 33982,80 грн. (в т.ч. ПДВ 5663,80 грн.), № 506/10 від 20.10.2023 на суму 10960,80 грн. (в т.ч. ПДВ 1826,80 грн.), № 536/11 від 02.11.2023 на суму 966,00 грн. (в т.ч. ПДВ 161,80 грн.), № 896/12 від 18.12.2023 на суму 1224,00 грн. (в т.ч. ПДВ 204,00 грн.).

При цьому, як свідчать матеріали справи, поставлений позивачем товар на вказану суму за такими видатковими накладними було отримано покупцем без зауважень, що вбачається з підпису уповноваженої особи Південноукраїнського відділення ВП "Складське господарство" ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на вказаних вище видаткових накладних.

Виходячи з наведеного, суд доходить висновку про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за спірним договором щодо поставки товару згідно вищевказаних видаткових накладних.

Однак, як з`ясовано судом, покупцем за отриманий товар згідно з вказаними видатковими накладними не було здійснено оплату.

Наразі слід зазначити, що згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від 06.02.2023 №2896-IX, утворення товариства здійснюється шляхом перетворення Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (код ЄДРПОУ 24584661) за рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

В подальшому Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 29.12.2023 № 1420 "Про утворення акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - Постанова). Відповідно до пункту 1 Постанови утворено акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", 100 відсотків акцій якого належать державі, шляхом перетворення державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (код згідно з ЄДРПОУ 24584661). Пунктом 3 Постанови установлено, що товариство є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов`язків державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" із дня державної реєстрації товариства; відокремлені підрозділи державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" із дня державної реєстрації товариства продовжують функціонувати як відокремлені підрозділи товариства (філії, представництва). Як вбачається з матеріалів справи, державна реєстрація акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - АТ "НАЕК "Енергоатом") та припинення ДП "НАЕК "Енергоатом" відбулася 11.01.2024, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відокремлений підрозділ "Південноукраїнська атомна електрична станція" ДП "НАЕК "Енергоатом" з 11.01.2024 діє як філія "Відокремлений підрозділ "Південноукраїнська атомна електрична станція" АТ "НАЕК "Енергоатом". Таким чином, з 11.01.2024 АТ "НАЕК "Енергоатом" є правонаступником усіх прав і обов`язків ДП "НАЕК "Енергоатом", а філія "Відокремлений підрозділ "Південноукраїнська атомна електрична станція" АТ "НАЕК "Енергоатом" - правонаступником усіх прав та обов`язків відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" ДП "НАЕК "Енергоатом", у т.ч. за спірним договором.

Водночас, відповідачем не заперечується факт отримання від позивача товару за вищевказаними видатковими накладними, а також розмір несплаченого товару за вищенаведеними видатковими накладними в сумі 253359,60 грн., однак, відповідач в обґрунтування своїх заперечень на позов стверджує, що зобов`язання з оплати товару за п. 2.2 договору не виникли поставки, оскільки позивачем згідно з п. 3.4 договору не було здійснено реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку та в строки, визначені Податковим кодексом України за фактом поставки товару.

Щодо строку оплати вказаного товару, суд зауважує про таке.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України, виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

В свою чергу, отримання покупцем поставленого з боку позивача товару є підставою виникнення у відповідача зобов`язання оплатити поставлений товар відповідно до умов договору поставки та вимог чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом, обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати.

За умовами п. 2.2 договору оплата відбувається протягом 120 робочих днів після повного постачання товару згідно специфікації № 1 (додаток до договору № 1) та виконання постачальником умов п.п. 3.4, 6.1 цього договору.

При цьому п.п. 3.4 та 6.1 вказаного договору визначено, що з товаром постачальник надає покупцю видаткову накладну, (в 3 примірниках) з відображенням коду товару згідно з УКТ ЗЕД по-позиційно; електронну податкову накладну, складену належним чином та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у порядку та протягом строку, які визначені Податковим кодексом України; документ, що підтверджує якість товару (паспорт або сертифікат тощо). Приймання товару за якістю та кількістю здійснюється згідно з вимогами нормативних та виробничих документів ДП "НАЕК "Енергоатом", зокрема Стандарту ДП "НАЕК "Енергоатом" - "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії" СОУ НАЕК 038:2021.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України). Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу (відповідна позиція наведена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі N 902/417/18 (пункти 8.20-8.21).

Сторони не можуть врегулювати свої відносини (визначити взаємні права та обов`язки) у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, передбаченим статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору (справедливість, добросовісність, розумність). Домовленість сторін договору про врегулювання своїх відносин всупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов`язку, як і його зміни та припинення (відповідна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі N 902/417/18 (пункт 8.33).

За змістом статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За положеннями частин другої статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Так, сторонами по справі у спірному договорі встановлено обов`язок покупця (відповідача) здійснити оплату протягом 120 робочих днів після повного постачання товару згідно специфікації № 1 та виконання постачальником умов п.п. 3.4, 6.1 цього договору. Тобто, в даному випадку оплата товару пов`язана з настанням події (повне постачання товару та виконання постачальником п. 3.4, 6.1 договору), що залежить від волі позивача.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем відповідно до п. 3.4 договору виконано вимогу про надання копії документів (електронна форма), що підтверджують якість товару (паспорт або сертифікат, тощо), а саме декларації про відповідність від 18.08.2023 р. за вих. №№ 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52, 53, 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63, 64, 65, 66, 67, 68, 69, 70, 71.

Наразі слід зауважити, що відповідачем заперечується лише факт ненадання позивачем зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідної податкової накладної за кожним фактом поставки.

Між тим позивачем до суду було надано електронні податкові накладні: від 18.08.2023 р. на суму 147296,40 грн. (в т.ч. ПДВ); від 09.09.2023 р. на суму 58929,60 грн. (в т.ч. ПДВ); від 20.09.2023 р. на суму 33982,80 грн. (в т.ч. ПДВ); від 20.10.2023 р. на суму 10960,80 грн. (в т.ч. ПДВ); від 02.11.2023 р. на суму 966,00 грн. (в т.ч. ПДВ); від 18.12.2023 р. на суму 1224,00 грн. (в т.ч. ПДВ). При цьому з наданих позивачем копій електронних квитанцій про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), а саме: від 18.09.2023 р. в ЄРПН за № 9242197007 від 18.08.2023 р. на суму 147296,40 грн.; від 18.09.2023 р. в ЄРПН за № 9242203044 від 09.09.2023 р. на суму 58929,60 грн.; від 18.10.2023 р. в ЄРПН за № 9276482923 від 20.09.2023 р. на суму 33982,80 грн.; від 20.11.2023 р. в ЄРПН за № 9314577113 від 20.10.2023 р. на суму 10960,80 грн.; від 18.12.2023 р. в ЄРПН за № 9344564523 від 02.11.2023 р. на суму 966,00 грн.; від 18.01.2024 р. в ЄРПН за № 9375774548 від 18.12.2023 р. на суму 1224,00 грн., вбачається, вказані документи доставлено до ДПС України з відміткою: "Документ збережено. Реєстрація зупинена. Відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165 (зі змінами), реєстрації відповідних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Обсяг постачання товару/послуг перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуг та обсягу його постачання, що відповідає п.1 Критеріїв ризикованості здійснення операції (додаток 3 Порядку)". Отже, як зауважує позивач, реєстрація вищенаведених податкових накладних зупинена та відповідно п. 3.4 договору заблоковано не з вини постачальника (позивача), а з відповідних реєстраційних дій ДПС України.

Вказане свідчить, що за фактом поставки товару за вказаними видатковими накладними (господарськими операціями) позивачем складено та направлено до ЄРПН податкові накладні, реєстрацію яких було зупинено.

Згідно з абзацом другим частини першої статті 530 ЦК України зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як вказано у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 04.04.2023 у справі № 916/1349/21, вказану норму (абз. 2 ч. 1 ст. 530 ЦК) необхідно застосовувати (тлумачити) у взаємозв`язку з загальними положеннями частини другої статті 251, частини другої статті 252 ЦК України, які визначають, що терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Те, що при визначенні строку (терміну) виконання зобов`язання судам необхідно враховувати загальні положення ЦК України про порядок визначення та обчислення строків (термінів), зокрема, щодо початку і закінчення строку (терміну), а також умови вчиненого сторонами спору правочину, на підставі якого виникло зобов`язання, вказувала також об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Відповідно до лексичного значення словосполучення "неминуче має настати" означає як те, що обов`язково та безумовно має відбутися.

За змістом норми частини першої статті 530 ЦК України у взаємозв`язку з частиною другою статті 251, частиною другою статті 252 цього Кодексу, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, у разі визначення терміну виконання зобов`язання з вказівкою на майбутню подію нею може бути визнана лише та подія, неминучість якої є безумовна. Якщо юридичні наслідки мають певну ступінь вірогідності настання, то має місце не існування часової категорії у вигляді терміну, а умова.

В даному випадку, застосування норми частини першої статті 530 ЦК України до встановлених судом обставин справи дає підстави для висновку, що хоча у договорі поставки № 53-123-01-23-08321 від 19.06.2023 визначено термін виконання відповідачем обов`язку по оплаті - 120 днів, однак обставина, з настанням якої пов`язується відлік вказаного терміну, не є подією, яка неминуче має настати, оскільки здійснення оплати обумовлено наданням позивачем електронної податкової накладної, зареєстрованої в ЄРПН у порядку та протягом строку, які визначені Податковим кодексом України, тобто, вчиненням певних дій боку третіх осіб - податкового органу.

Більш того, за змістом п. 4.6 спірного договору, у разі, якщо постачальник не здійснить реєстрацію належним чином оформленої податкової накладної в ЄРПН у встановлений законодавством термін або відбудеться зупинення реєстрації податкової накладної, покупець у зазначений в п. 2.2 термін перераховує постачальнику частину коштів, зменшену на суму ПДВ. Оплата частини вартості товару в розмірі суми ПДВ здійснюється покупцем після оформлення та реєстрації постачальником податкової накладної в ЄРПН згідно з вимогами Податкового кодексу України.

Виходячи зі змісту наведених умов договору, суд погоджується з доводами позивача про те, що зупинення реєстрації податкової накладної, як і відсутність її реєстрації, жодним чином не нівелює обов`язок покупця зі сплати вартості поставленого товару, оскільки відсутність квитанції про реєстрацію податкової накладної та будь-яких інших документів не може вважатись відкладальною умовою та не звільняє покупця від обов`язку оплатити поставлений товар. Таким чином, суд доходить висновку, що зобов`язання по сплаті товару у такому випадку виникло у покупця з огляду на отримання товару і неповернення його постачальнику. Відтак, судом критично оцінюються доводи відповідача в обґрунтування своїх заперечень на позов про те, що зобов`язання відповідача по оплаті за отриманий товар згідно пункту 2.2 договору поставки ще не виникли.

Поряд з наведеним суд вважає, що в даному випадку умовами спірного договору поставки № 53-123-01-23-08321 від 19.06.2023, не встановлено саме граничний строк виконання відповідачем обов`язку щодо оплати товару у розумінні ч.1 ст. 530 ЦК України.

Адже, спірний договір поставки, який відноситься до договору купівлі-продажу, є взаємно зобов`язуючим, тобто, кожна сторона має права та обов`язки. Те, що в договорі передбачено надання постачальником зареєстрованої в ЄРПН податкової накладної (відкладальна обставина, що зумовлює тривалість у виконанні покупцем обов`язку здійснити оплату), не свідчить про те, що визначена сторонами умова оплати товару (подія) залежить від настання певних обставин за наявності волі зобов`язаної сторони, але вказана умова не містить такої ознаки, як неминучість її настання.

З огляду на викладене та обставини справи, суд вважає, що у спірних правовідносинах кредитор має право вимагати виконання зобов`язання у будь-який час за правилами частини другої статті 530 ЦК України, а боржник повинен був виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 04.04.2023 у справі № 916/1349/21 вказано, що домовленість сторін про врегулювання своїх відносин у спосіб, який не дає змоги визначити цей строк у значенні цих понять, що наведено у статтях 251, 252 ЦК України, не матиме наслідком недійсності відповідної частини договору, оскільки у такому разі слід виходити з того, що сторони не використали можливість визначити строк (термін) на власний розсуд, а відповідна умова є непогодженою. Тому у спірних правовідносинах застосовуються загальні положення статті 530 ЦК України, що встановлює строк (термін) виконання зобов`язання у випадках, коли його не встановлено договором, з урахуванням вимог інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України). Обираючи варіант реалізації розсуду суду, слід керуватися визначеним частиною першою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Реалізація повноважень із суддівського розсуду має спрямовуватися на вибір оптимального варіанту розв`язання спірного правового питання, пошук необхідної правової норми, її розуміння та інтерпретацію, справедливе вирішення спору відповідно до встановлених судами обставин кожної конкретної справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 01 червня 2021 року у справі N 910/12876/19 (пункт 7.11)). Тлумачення змісту договору не може бути таким, що призводитиме до неможливості виконання договірного зобов`язання взагалі і ніколи (постанова Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі N 740/2904/17 (провадження N 61-15352св20), від 12 січня 2022 року N 754/4475/19 (провадження N 61-5491св21)).

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З огляду на те, що положеннями ч. 2 ст. 530 ЦК України не визначено форму пред`явлення вимоги кредитором, відповідно останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/10958/19, яка судом враховується згідно ч. 4 ст. 236 ГПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, копія даної позовної заяви була направлена позивачем на адресу відповідача 06.08.2024, про що свідчить відбиток календарного штампу Укрпошти на описі вкладення у цінний лист поштового відправлення щодо надіслання зазначеного позову відповідачу.

Так, в даному випадку відповідач повинен був здійснити оплату за отриманий товар за видатковими накладними на суму, що заявлена до стягнення, у семиденний строк з дня отримання від позивача копії позовної заяви.

Проте, як встановлено судом, відповідач не здійснив оплату товару за видатковими накладними на стягувану суму, що є предметом спору.

Крім того, у спірних правовідносинах суд враховує концепцію Доктрини заборони суперечливої поведінки (venire contra factum proprium) в практиці Європейського суду з прав людини та її застосування Верховним Судом (як джерело права).

Доктрина venire contra factum proprium в цивільному праві передбачає добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) та заборону суперечливої поведінки як певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності.

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 10.04.2019 у справі N 390/34/17). Вперше про застосування доктрини заборони суперечливої поведінки зазначала колегія КГС ВС у постанові від 17.11.2018 у справі N 911/205/18, а саме у пунктах 60 та 61: "/…/ суд касаційної інстанції вважає, що встановлені судами попередніх інстанцій обставини приводять до переконливого висновку про необхідність застосування при розгляді даної справи доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці)".

Доктрина venire contra factum proprium базується на принципі добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Так, в даному випадку суд вважає, що покупець, прийнявши товар за відсутності належним чином, на його думку, зареєстрованої податкової накладної, знав про вказаний недолік, а тому така поведінка позивача є суперечливою (тобто, потерпіла особа вільно і без помилки погодилася на можливе настання невигідних для себе наслідків). Більш того, відповідачем після прийняття товару заявлялись вимоги до позивача щодо стягнення штрафних санкцій за порушення позивачем строків поставки товару, виходячи саме з загальної суми вартості поставленого товару. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 23.09.2024 р. по справі № 915/1778/23, яке набрало законної чинності, стягнуто з ПП "Інтелект-Право+" на користь АТ "НАЕК "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ " Південноукраїнська атомна електрична станція" АТ "НАЕК "Енергоатом" грошові кошти у загальній сумі 9863,87 грн., з яких 5409,22 грн. - пеня; 4454,65 грн. - 7 % штраф.

Отже, несплатою позивачу вартості отриманого товару за спірним договором відповідач порушив прийняті на себе зобов`язання за цим договором, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.

За правилами пункту 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно з частинами першою - четвертою статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Отже цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватися на засадах справедливості, добросовісності, розумності, що знаходить своє вираження в добросовісному виконанні своїх зобов`язань сторонами та униканні будь-яких форм зловживання своїми правами та/або становищем, а також запобіганні вчиненню дій, які порушують права іншої сторони та можуть мати негативні наслідки для третіх осіб.

Згідно ст. 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обов`язку в натурі.

Разом з тим у постанові від 29.06.2021 у справі № 910/2842/20 Верховний Суд зазначив, що згідно з пунктом 5 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та абзацом 6 частини 2 статті 20 Господарського кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі. Отже, суд вправі задовольнити позов про спонукання виконати умови договору лише в разі, якщо встановить, що у особи такий обов`язок наявний, але вона ухилилася від його виконання. При цьому у справі має бути доведено наявність відповідного правовідношення, а саме прямого законодавчого обов`язку відповідача щодо виконання договору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2019р. по справі №910/16744/17 вказала, що такий спосіб захисту як примусове виконання обов`язку в натурі застосовується у зобов`язальних правовідносинах у випадках, коли особа має виконати зобов`язання на користь позивача, але відмовляється від виконання останнього чи уникає його. Примусове виконання обов`язку в натурі має наслідком імперативне присудження за рішенням суду (стягнення, витребування тощо), і не спрямоване на підсилення існуючого зобов`язання, яке не виконується, способом його відтворення в резолютивній частині рішення суду аналогічно тому, як воно було унормовано сторонами у договорі.

Таким чином, суд доходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості в заявленій сумі 253359,60 грн. за спірним договором, що цілком відповідає такому способу захисту цивільних прав та інтересів позивача як примусове виконання обов`язку в натурі.

Щодо вимог про стягнення з відповідача штрафних санкцій та інфляційних нарахувань, суд зазначає наступне.

Ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Між тим за умовами п. 2.2 договору визначено, що пеня за несвоєчасну оплату не нараховується. Також розділом 4 договору "Відповідальність сторін", для покупця не встановлено відповідальності за порушення строків оплати за поставлений товар.

Однак, позивачем у позовній заяві нараховано відповідачу штрафні санкції за період з 20.04.2024 р. по 05.08.2024 р., виходячи з розміру наявної заборгованості та розміру облікової ставки Національного банку України у відповідний день прострочення в межах періоду нарахування, при цьому без вказівки на норми законодавства, що визначають такий розмір штрафної санкції.

Наразі слід зазначити, що оскільки судом було встановлено, що кінцевий термін для виконання відповідачем обов`язку по сплаті товару пов`язаний саме з моментом заявлення позивачем такої вимоги, відповідно безпідставними є доводи позивача про існування у відповідача у період з 20.04.2024 р. по 05.08.2024 р. простроченого зобов`язання.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частина 2 статті 551 ЦК України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В ст. 231 ГК України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов`язань, зазначених у частині другій цієї статті.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов`язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов`язань, визначається відповідним суб`єктом господарювання - господарською організацією.

З аналізу положень статті 231 ГК України вбачається, що нею передбачено можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов`язань штрафних санкцій, що мають імперативний характер (тобто, їх розмір не може бути змінений за згодою сторін та не залежить від їх волевиявлення), а також можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов`язань штрафних санкцій, розмір яких може бути змінений сторонами за умовами договору.

Так, частина друга статті 231 ГК України визначає уніфікований розмір штрафних санкцій за певні види правопорушень (порушення вимог щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг), порушення строків виконання негрошового зобов`язання) у господарському зобов`язанні, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, якщо інше не передбачено законом або договором. Частина третя цієї статті передбачає можливість законодавчого встановлення розміру штрафних санкцій і за інші види правопорушень у окремих видах господарських зобов`язань, перелічених у частині другій статті 231 ГК України.

Частиною четвертою статті 231 ГК України законодавець передбачає застосування штрафних санкцій, у разі якщо їх розмір законом не визначено, у розмірі, визначеному умовами господарського договору, а також надає сторонам право встановлювати різні способи визначення штрафних санкцій, - у відсотковому відношенні до суми зобов`язання (виконаної чи невиконаної його частини) або у певній визначеній грошовій сумі, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Положення частини шостої статті 231 ГК України регулюють виключно правовідносини сторін щодо їх відповідальності за невиконання грошових зобов`язань, передбачаючи їх встановлення у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. На відміну від, наприклад, частини другої статті 231 ГК України, у частині шостій цієї статті не вказано про застосування штрафної санкції у певному розмірі, а йдеться про спосіб її визначення.

Разом з тим за частиною другою статті 343 ГК України, як спеціальною нормою, яка регулює відповідальність за порушення строків розрахунків, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також за статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини, передбачено, зокрема, частиною першою статті 1 Закону України "Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", частинами чотирнадцятою-шістнадцятою статті 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", частиною другою статті 36 Закону України "Про телекомунікації".

Як вказано в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі 904/4156/18, за змістом наведених вище положень законодавства розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Наразі суд зазначає, що умовами спірного договору не передбачено застосування до покупця штрафної санкції за прострочення грошового зобов`язання, також норми чинного законодавства стосовно спірних правовідносин не визначають обов`язок відповідача сплачувати такий розмір штрафної санкції і не встановлюють конкретного розміру (відсотку) такої санкції, а частина шоста статті 231 ГК України лише встановлює порядок його визначення у договорі, виходячи з облікової ставки Національного банку України та період, протягом якого може бути застосовано таку санкцію.

Таким чином, з огляду на викладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для застосування до відповідача такої міри відповідальності як штрафна санкція у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, а тому позовні вимоги в цій частині позову є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

Стосовно нарахування інфляції слід зазначити, що виходячи з системного аналізу законодавства, обов`язок боржника сплатити кредитору суму боргу та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов`язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Між тим, як зазначалось судом вище, у відповідача у період з 20.04.2024 р. по 05.08.2024 р. було відсутнє прострочене зобов`язання з оплати товару, оскільки судом було встановлено, що кінцевий термін для виконання відповідачем обов`язку по сплаті товару пов`язаний саме з моментом заявлення позивачем такої вимоги. В свою чергу такі обставини унеможливлюють застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України та нарахування інфляційних втрат. Відтак, вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат в сумі 7127,51 грн. є безпідставними.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Приватного підприємства "Інтелект-Право+" частково обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, тому підлягають частковому задоволенню.

У зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення частково відбулось на користь позивача, згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача, пропорційно задоволеним вимогам, що складають 3800,39 грн. (253359,60 грн. х 4205,83/ 280388,99 грн.).

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Приватного підприємства "Інтелект-Право+" до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Південноукраїнська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення заборгованості в загальній сумі 280388,99 грн. задовольнити частково.

2. СТЯГНУТИ з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Південноукраїнська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3; e-mail: energoatom@atom.gov.ua; код ЄДРПОУ 24584661) на користь Приватного підприємства "Інтелект-Право+" (61176, м. Харків, вул. Краснодарська, 179-Б, кв. 112; e-mail: pravoplus@gmail.com; код ЄДРПОУ 40707140) основний борг у сумі 253359/двісті п`ятдесят три тисячі триста п`ятдесят дев`ять/грн. 60 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 3800/три тисячі вісімсот/грн. 39 коп.

3. В задоволенні решти частини позовних вимог Приватного підприємства "Інтелект-Право+" відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційноїскарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено та підписано 31 жовтня 2024 р.

Суддя Л.М. Ільєва