Постанова

від 31.10.2024 по справі 917/53/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 917/53/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Булгакової І.В., Ємця А.А.,

за участю секретаря судового засідання Гибало В.О.,

представників учасників справи:

прокуратури - Яремчук А.В., прокурор Офісу Генерального прокурора,

позивача - Міністерства оборони України - Чернецький Р.В., у порядку самопредставництва,

відповідача-1 - квартирно - експлуатаційного відділу міста Полтави - не з`явився,

відповідача -2 - товариства з обмеженою відповідальністю «Технобуд-Україна» - не з`явився,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Північно-східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області - Хорішко А.М., у порядку самопредставництва,

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури

на рішення господарського суду Полтавської області від 27.02.2024 (суддя Погрібна С.В.)

та постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 (головуючий суддя: Гребенюк Н.В., судді: Слободін М.М., Шутенко І.А.)

у справі № 917/53/21

за позовом заступника керівника Полтавської обласної прокуратури (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі - Міністерство)

до квартирно - експлуатаційного відділу міста Полтави (далі - Квартирно - експлуатаційний відділ) та товариства з обмеженою відповідальністю «Технобуд-Україна» (далі - ТОВ «Технобуд-Україна»),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Північно-східний офіс Держаудитслужби в особі Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області (далі - Офіс Держаудитслужби в особі Управління),

про визнання недійсними результатів державної закупівлі та договору підряду.

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Міністерства з позовом до Квартирно - експлуатаційного відділу та ТОВ «Технобуд-Україна» про: визнання недійсними результатів закупівлі, проведеної відповідачем-1, що оформлені протоколом засідання тендерного комітету від 15.10.2020 № 13, згідно з яким переможцем відкритих торгів на закупівлю робіт по об`єкту «Капітальний ремонт військової будівлі № 20/27, їдальня, м. Полтава, в/м № 20», шифр 19-08 визнано відповідача-2 із ціною 44 229 257,66 грн; визнання недійсним договору підряду від 29.10.2020 № 394, укладеного відповідачами у справі на суму 44 229 257,66 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на те, що вивченням протоколу засідання тендерного комітету від 28.09.2020 № 7 про відхилення пропозиції одного з учасників торгів - товариства з обмеженою відповідальністю «ВБК БІЗОН» (далі - ТОВ «ВБК БІЗОН») та повідомлення замовника - Квартирно - експлуатаційного відділу з вимогою до цього учасника про усунення недоліків, встановлено про зазначення в протоколі нових невідповідностей, які до повідомлення замовника з вимогою усунути недоліки включені не були, чим порушено принципи здійснення публічних закупівель, визначені статтею 5 Закону України «Про публічні закупівлі», зокрема недискримінація учасників, об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі, максимальна економія та ефективність, та надано неправомірну перевагу ТОВ «Технобуд-Україна» (пропозиція якого дорожча за відхилену) перед іншим учасником закупівлі. Водночас невідповідності, зазначені в протоколі від 08.09.2020 № 7 є несуттєвими та необґрунтованими. Рішення замовника про відхилення інших найбільш економічно вигідних пропозицій учасників також є незаконними та суперечать принципам здійснення публічних закупівель. Зважаючи на порушення вимог названого Закону щодо визначення переможця торгів, Прокурор зазначає, що існують правові підстави для визнання судом недійсним рішення тендерного комітету Квартирно - експлуатаційного відділу, оформленого протоколом від 15.10.2020 № 13, а також укладеного за результатами торгів договору підряду від 29.10.2020 № 394.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням господарського суду Полтавської області від 27.02.2024 у справі № 917/53/21, яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2024, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано з посиланням на те, що учасником торгів - ТОВ «ВБК БІЗОН» не було усунуто невідповідності, викладені в повідомленні замовника торгів, у зв`язку з чим замовником була прийнята наступна найбільш економічно вигідна пропозиція ТОВ «Технобуд-Україна». Учасник торгів - ТОВ «Технобуд-Україна» відповідав вимогам тендерної документації, вимогам Закону України «Про публічні закупівлі» та його пропозиція правомірно була прийнята замовником з метою подальшого укладення договору, про що свідчить протокол засідання тендерного комітету від 15.10.2020 № 13. Порушення порядку проведення тендеру Прокурором не доведено.

Суд апеляційної інстанції погодився з викладеними вище висновками місцевого господарського суду, зазначивши водночас про те, що саме по собі визнання недійсним рішення тендерного комітету про визначення переможця відкритих торгів, яке (рішення) вже було реалізоване та вичерпало свою дію виконанням, та визнання недійсним укладеного за результатами торгів договору про закупівлю без застосування наслідків недійсності такого правочину, не призведе до поновлення майнових прав держави, що свідчить про неефективність обраних Прокурором способів захисту та наявність підстав для відмови в задоволенні позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі перший заступник керівника Харківської обласної прокуратури, з посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на пункт 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.05.2023 у справі № 905/77/21 щодо неефективності способу захисту про визнання недійсним виконаного/частково виконаного договору про закупівлю без заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину.

Також скаржник посилається на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 16 Закону України «Про публічні закупівлі» стосовно необхідності дотримання учасником кваліфікаційних вимог, які визначені тендерною документацією та надання належних документів, що підтверджують наявність в учасника права на укладення оспорюваного договору, та відповідність останнього кваліфікаційним критеріям відповідно до вимог статей 16, 17 названого Закону, а також похідних статей 28, 29 цього Закону стосовно розкриття, оцінки та розгляду тендерних пропозицій, та статті 31 Закону України «Про публічні закупівлі» щодо відхилення тендерної пропозиції у разі невідповідності її кваліфікаційним критеріям чи відміни торгів відповідно до статті 32 цього Закону. За доводами скаржника, судами безпідставно не застосовано до спірних правовідносин положення статей 5, 31 Закону України «Про публічні закупівлі» та проігноровано доводи Прокурора стосовно недобросовісної поведінки замовника та відхилення економічно вигідної пропозиції учасника з надуманих підстав, і, відповідно, неправомірності укладення спірного договору.

Доводи інших учасників справи

Офіс Держаудитслужби в особі Управління в письмових поясненнях просив Суд скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову, з посиланням, зокрема, на необґрунтованість та незаконність судових рішень попередніх інстанцій.

Квартирно - експлуатаційний відділ та ТОВ «Технобуд-Україна» не скористалися своїм правом на подання відзивів на касаційну скаргу.

Згідно з ухвалою Суду від 09.10.2024 зі справи задоволено клопотання Офісу Держаудитслужби в особі Управління про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Згідно з розпорядженням Заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 28.10.2024 № 32.2-01/2678 проведено повторний автоматизований розподіл справи № 917/53/21 у зв'язку з перебуванням судді Жайворонок Т.Є. у відпустці.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

За результатами вивчення стану законності у сфері публічних закупівель Полтавською обласною прокуратурою виявлено порушення вимог Закону України «Про публічні закупівлі» під час процедури закупівлі UА-2020-08-27-007477-с «Капітальний ремонт військової будівлі № 20/27 - їдальня, м. Полтава, в/м № 20», шифр 19-08, яка проведена Квартирно-експлуатаційним відділом.

Так, 27.08.2020 Квартирно-експлуатаційним відділом оголошено відкриті торги на закупівлю робіт по об`єкту: «Капітальний ремонт військової будівлі № 20/27, їдальня, м. Полтава, в/м № 20», шифр 19-08 (код ДК 021:2015-45453000-7 Капітальний ремонт і реставрація).

Електронний аукціон та розкриття тендерних пропозицій відбулося 21.09.2020.

На участь у відкритих торгах свої тендерні пропозиції подали: ТОВ «ВБК БІЗОН», товариство з обмеженою відповідальністю «ТОПАЗ», товариство з обмеженою відповідальністю «СВ-БІЛДІНГ», товариство з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «СЕН», товариство з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА ІНДУСТРІЯ ГРАНДСТРОЙ», ТОВ «Технобуд-Україна», товариство з обмеженою відповідальністю «ГРАНД БУД-ІНДУСТРІАЛ», приватне підприємство «ПРОСЕРВІС ОПТІМА».

За результатом електронного аукціону електронною системою найбільш економічно вигідною визначено пропозицію ТОВ «ВБК БІЗОН».

Згідно з протоколом № 7 засідання тендерного комітету замовника від 28.09.2020 пропозицію ТОВ «ВБК БІЗОН» відхилено, як таку, що не відповідає кваліфікаційним вимогам та вимогам тендерної документації щодо предмета закупівлі.

Наступними найбільш економічно вигідними пропозиціями електронною системою закупівель визначено пропозиції учасників, які також були відхилені, як такі, що не відповідають кваліфікаційним критеріям та вимогам тендерної документації, а саме: товариства з обмеженою відповідальністю «ТОПАЗ» (протокол засідання тендерного комітету замовника від 06.10.2020 № 9), товариства з обмеженою відповідальністю «СВ-БІЛДІНГ» (протокол засідання тендерного комітету замовника від 09.10.2020 № 10), товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «СЕН» (протокол засідання тендерного комітету замовника від 13.10.2020 № 11), товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА ІНДУСТРІЯ ГРАНДСТРОЙ» (протокол засідання тендерного комітету замовника від 13.10.2020 № 12).

Замовником вказано, що учасник ТОВ «Технобуд-Україна» відповідає вимогам тендерної документації, Закону України «Про публічні закупівлі» та його пропозиція прийнята з метою подальшого укладення договору, про що свідчить оскаржуваний Прокурором протокол засідання тендерного комітету замовника від 15.10.2020 № 13.

Замовником опубліковано повідомлення про намір укласти договір з ТОВ «Технобуд-Україна» про закупівлю «Капітальний ремонт військової будівлі № 20/27, їдальня, м. Полтава, в/м № 20», шифр 19-08 із ціною пропозиції 44 229 257,66 грн.

Замовником і ТОВ «Технобуд-Україна» 29.10.2020 укладено договір підряду № 394 «Капітальний ремонт військової будівлі № 20/27, їдальня, м. Полтава, в/м № 20», шифр 19-08 (далі - Договір) із загальною договірною ціною 44 229 257,66 грн.

Відповідно до пунктів 3.1 та 3.2 Договору договірна ціна є твердою та становить 44 229 257,66 грн.

Згідно з підпунктом 5.1.1 пункту 5.1 вказаного договору кінцевий термін виконання робіт - 10.12.2021.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2021, а в частині своїх зобов`язань та розрахунків - до їх повного виконання сторонами (пункт 10.1 Договору).

Підрядник - ТОВ «Технобуд-Україна» оплатив за даним договором «Забезпечення виконання підрядника зобов`язань за договором» в сумі 1 326 877,73 грн на окремий банківський рахунок, що гарантує захист інтересів держави в особі Міністерства в частині виконання умов Договору.

Оплати за Договором підряду здійснювалися, про що свідчить Єдиний веб-портал використання публічних коштів.

Судами у з`ясуванні обставин виконання сторонами Договору встановлено, що при виконанні робіт з капітального ремонту до акта форми № КБ-2в № 2 за грудень 2020 року на суму 1 202 614,73 грн включено роботи з улаштування покриттів з керамічних плиток на розчині із сухої клеючої суміші за PEKH ЕН11-29-2 в кількості 570 м2, проте фактично виконано 250 м2, що на 320 м2 менше, ніж зазначено в акті форми № КБ-2в. Також по вказаному об`єкту до актів форми № КБ-2в № 2 за грудень 2020 року на суму 1 202 614,73 грн та № 3 за грудень 2020 року на суму 52 082,96 грн включено роботи з виготовлення та улаштування крокв за PEKH ЕН10-16-1 в кількості 8,6 та 3,8 м3 відповідно (загальний обсяг - 12,4 м3), проте фактично виконано 7,4 м3, що на 5 м3 менше, ніж зазначено в актах. Вказані акти форми № КБ-2в прийняті замовником та оплачені в повному обсязі.

Частина робіт з улаштування покриттів з керамічних плиток на розчині й встановленню стропильної системи покрівлі (з причин поганих погодних умов) не була виконана, а кінцева дата - термін виконання робіт, вимушено пролонгована на 6 діб.

ТОВ «Технобуд-Україна» згідно з листом від 24.12.2020 надало гарантію виконання робіт з улаштування покриттів з керамічних плиток на розчині із сухої суміші в кількості 320 м2, а також роботи з виготовлення та улаштування крокв в кількості 5 м3 в термін до 30.01.2021.

У ході ревізії зроблено розрахунок вартості робіт, обсяги виконання яких не підтверджено контрольними обмірами, за результатами якої встановлено, що вартість невиконаних, але оплачених робіт становить 255 200,77 грн.

Згідно з бухгалтерською довідкою від 31.12.2020 дебіторська заборгованість погашена у зв`язку з виконанням підрядником обсягів невиконаних робіт.

Листом Держаудитслужби від 03.12.2020 повідомлено начальника відділу Полтавської обласної прокуратури про те, що за результатами опрацювання наявної інформації встановлено, що тендерним комітетом Квартирно - експлуатаційного відділу визначено переможцем процедури закупівлі учасника ТОВ «Технобуд-Україна», проте тендерна пропозиція цього учасника не відповідала кваліфікаційним критеріям згідно зі статтею 16 Закону України «Про публічні закупівлі». Крім того, зазначено про встановлені порушення, що вплинули на результати закупівлі в сумі 44 229 257,66 грн, а тому виконання зобов`язань за Договором може призвести до неякісного виконання робіт, неможливості виконати роботи у визначені Договором строки.

Полтавська обласна прокуратура 07.12.2020 надіслала на адресу Міністерства листа, в якому зазначила, що за результатами моніторингу порталу Уповноваженого органу з питань закупівель «Prozorro» виявлені порушення у сфері публічних закупівель, допущені посадовими особами Квартирно - експлуатаційного відділу, що можуть призвести до нераціонального використання бюджетних коштів. Одночасно Прокуратура зазначила, що за результатами проведення процедури закупівель, тендерним комітетом замовника відхилено найбільш економічно вигідні пропозиції та 15.10.2020 визначено переможцем закупівлі ТОВ «Технобуд-Україна». Також Прокуратура вказала на те, що зазначене повідомлення направляється в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» з метою повідомлення про наявність порушення інтересів держави та необхідність вжиття заходів реагування для їх поновлення.

Згідно з листом від 05.01.2021 № 370/2/50 Центральне управління інженерно-інфраструктурного забезпечення Командування Сил логістики Збройних Сил України повідомило Полтавську обласну прокуратуру, що у Збройних Силах України, в межах компетенції та повноважень, розглянуто лист Полтавської обласної прокуратури щодо проведення Квартирно - експлуатаційним відділом закупівлі робіт по об`єкту «Капітальний ремонт військової будівлі № 20/27 (їдальня) у військовому містечку № НОМЕР_1 АДРЕСА_1 ». За результатами розгляду матеріалів, викладених у системі «Prozorro» встановлено, що процедуру закупівлі робіт по вказаному об`єкту проведено у відповідності до вимог чинного законодавства України у сфері публічних закупівель. Крім того, у листі зазначено, що органи військового управління Міністерства та Збройних Сил України не наділені повноваженнями щодо відміни та скасування рішення тендерних комітетів військових частин, установ та організацій Збройних Сил України. Також у разі виявлення Полтавською обласною прокуратурою фактів порушень Квартирно - експлуатаційним відділом вимог чинного законодавства під час проведення зазначеної процедури закупівель запропоновано вжити необхідних заходів прокурорського реагування щодо захисту інтересів держави та притягнення до відповідальності винних осіб.

Крім того, зі змісту листа від 05.01.2021 № 370/2/50 вбачається, що Центральне управління інженерно-інфраструктурного забезпечення Командування Сил логістики Збройних Сил України не вбачає порушень Квартирно - експлуатаційним відділом вимог чинного законодавства при проведенні тендеру із закупівлі робіт по об`єкту «Капітальний ремонт військової будівлі № 20/27 (їдальня) у військовому містечку № НОМЕР_1 АДРЕСА_1 », а, відповідно, і порушень інтересів держави в особі Збройних Сил України.

Посилаючись на те, що рішення тендерного комітету Квартирно - експлуатаційного відділу про відхилення найбільш економічно вигідних пропозицій є незаконними, суперечать принципам здійснення публічних закупівель, а укладений Договір - цивільному законодавству та інтересам держави, Прокурор звернувся з цим позовом до суду.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсними результатів закупівлі, проведеної відповідачем-1, що оформлені протоколом засідання тендерного комітету від 15.10.2020 № 13, а також визнання недійсним Договору, укладеного відповідачами у справі.

В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається, зокрема, на пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.05.2023 у справі № 905/77/21 щодо неефективності способу захисту про визнання недійсним виконаного/частково виконаного договору про закупівлю без заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину.

Верховний Суд виходить з того, що в силу приписів пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Відповідно до положень пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права у подібних правовідносинах з урахуванням висновку Верховного Суду, викладеного у постанові; (2) скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від такого висновку.

Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін «подібні правовідносини» може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

Предметом розгляду у даній справі є визнання недійсними результатів закупівлі, проведеної відповідачем-1, що оформлені протоколом засідання тендерного комітету від 15.10.2020 № 13, а також визнання недійсним Договору, укладеного відповідачами у справі.

Предметом розгляду у справі № 905/77/21, питання щодо відступу від висновків Верховного Суду в якій ставить скаржник, за позовом керівника Слов`янської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Східного офісу Держаудитслужби до Служби автомобільних доріг у Донецькій області, товариства з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Автомагістраль» є визнання недійсними: рішень тендерного комітету замовника, оформлених протоколами засідання тендерного комітету про відхилення тендерної пропозиції одного з учасників торгів, про визнання іншого учасника переможцем відкритих торгів, та укладеного договору про закупівлю.

Позовні вимоги у цій справі обґрунтовані, зокрема, з посиланням на допущення відповідачем-1 численних порушень при проведенні Службою автодоріг у Донецькій області торгів, за результатами яких переможцем визначено товариство з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Автомагістраль».

З огляду на викладене вище, Суд дійшов висновку про те, що правовідносини, які стосуються питань публічної закупівлі у справах № 917/53/21 та № 905/77/21 є подібними, зокрема за змістовим та об`єктним критеріями.

Так, у справі № 905/77/21 Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, залишаючи без змін судові рішення попередніх інстанцій про відмову в позові з мотивів, викладених у постанові, дійшов висновку про необхідність уточнити попередній висновок Верховного Суду в аспекті ефективності визнання недійсним договору про закупівлю у випадку, коли вимогу про проведення двосторонньої реституції не було заявлено одночасно з вимогою про визнання правочину недійсним, сформулювавши свій висновок таким чином:

«Позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом.

Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача.

Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача.

Водночас, у випадку звернення прокурора в інтересах держави з позовом про визнання недійсним виконаного/частково виконаного договору про закупівлю без заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, виключається як необхідність дослідження господарськими судами наслідків визнання договору недійсним для держави як позивача, так і необхідність з`ясування того, яким чином будуть відновлені права позивача, зокрема, обставин можливості проведення реституції, можливості проведення повторної закупівлі товару (робіт, послуг) у разі повернення відповідачем коштів, обов`язку відшкодування іншій стороні правочину вартості товару (робіт, послуг) чи збитків, оскільки обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові».

Також у справі № 905/77/21 об`єднана палата зазначила про те, що Велика Палата Верховного Суду в пункті 104 постанови від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 виснувала про те, що торги є правочином. Якщо вони завершуються оформленням договору купівлі-продажу, то оскаржити можна договір, а вимоги про визнання недійсними торгів (аукціону) та протоколу електронного аукціону не є належними та ефективними способами захисту.

З урахуванням наведеного об`єднана палата дійшла висновку, що саме по собі визнання недійсним рішення тендерного комітету про визначення переможця відкритих торгів, яке вже було реалізоване та вичерпало свою дію виконанням, та визнання недійсним укладеного за наслідками торгів договору про закупівлю без одночасного стягнення коштів на користь держави в особі Держаудитслужби України чи Служби автодоріг у Донецькій області, не призведе до поновлення майнових прав держави, що свідчить про неефективність обраних прокурором у цій справі способів захисту та наявність підстав для відмови в позові з мотивів, викладених в цій постанові, а саме з урахуванням уточнюючого правового висновку (в співвідношенні з постановою об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 906/1061/20).

Верховний Суд звертається до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 та у постановах Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 910/8091/20, від 24.06.2021 у справі № 914/2614/13, такого змісту: «з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання».

Верховний Суд наголошує, що при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 287 ГПК України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів для такого відступлення.

Верховний Суд зауважує, що саме з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.

Також, Верховний Суд зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі «Чепмен проти Сполученого Королівства» (Chapman v. the United Kingdom) наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави. Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.

Наведені скаржником доводи не містять вмотивованих аргументів у контексті вмотивованої та обґрунтованої необхідності відступлення від сталих та послідовних правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.05.2023 у справі № 905/77/21.

Отже, підстава касаційного оскарження, обґрунтована скаржником з посиланням на пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження.

Скаржник також посилається на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 16 Закону України «Про публічні закупівлі» стосовно необхідності дотримання учасником кваліфікаційних вимог, які визначені тендерною документацією та надання належних документів, що підтверджують наявність в учасника права на укладення оспорюваного договору та відповідність останнього кваліфікаційним критеріям відповідно до вимог статей 16, 17 названого Закону, а також похідних статей 28, 29 цього Закону стосовно розкриття, оцінки та розгляду тендерних пропозицій, та статті 31 Закону України «Про публічні закупівлі» щодо відхилення тендерної пропозиції у разі невідповідності її кваліфікаційним критеріям чи відміни торгів відповідно до статті 32 цього Закону. За доводами скаржника, судами безпідставно не застосовано до спірних правовідносин положення статей 5, 31 Закону України «Про публічні закупівлі» та проігноровано доводи Прокурора стосовно недобросовісної поведінки замовника та відхилення економічно вигідної пропозиції учасника з надуманих підстав, і, відповідно, неправомірності укладення спірного договору.

Стосовно наведеного Верховний Суд зазначає таке.

Як зазначено вище та встановлено судом попередньої інстанції, Прокурором у цій справі обрано неефективний спосіб захисту, який не забезпечить поновлення порушених прав держави, за захистом яких Прокурор звернуся до суду.

Обрання неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові. Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 (провадження № 12-61гс21, пункт 148).

Оскільки обрання Прокурором неефективного способу захисту прав є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом попередньої інстанції обставин, то це виключає необхідність надання Верховним Судом оцінки будь-яким іншим аргументам скаржника.

Отже, зважаючи на те, що Прокурор обрав неефективний спосіб захисту прав, який не забезпечить поновлення порушених прав держави, доводи скаржника щодо необхідності формування висновку з питань застосування приписів статей 16, 17, 28, 29, 31, 32 Закону України «Про публічні закупівлі», колегія суддів вважає безпідставними. У зв`язку з цим у Верховного Суду немає підстав для формування висновку з приводу застосування наведених скаржником норм права у спірних правовідносинах.

Отже, підстава касаційного оскарження, обґрунтована скаржником з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, також не знайшла свого підтвердження.

Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях ЄСПЛ від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

Верховний Суд зазначає, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявність яких скаржником у цій справі аргументовано не доведено.

ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За змістом пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не спростував висновку суду попередньої інстанції про обрання Прокурором неефективного способу захисту прав, який не забезпечить поновлення порушених прав держави, та не довів у зазначеному аспекті неправильного застосування судом норм матеріального і порушення норм процесуального права як необхідної передумови для скасування оскаржуваного судового рішення.

За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову з підстав обрання Прокурором неефективного способу захисту прав - без змін з мотивів, викладених у цій постанові, з огляду на те, що суд апеляційної інстанції, як і місцевий господарський суд, безпідставно вдався до розгляду заявлених позовних вимог по суті спору, не врахувавши, що обрання Прокурором (позивачем) неефективного способу захисту прав є самостійною підставою для відмови в позові.

Судові витрати

Судовий збір, сплачений прокуратурою у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника, оскільки Суд залишає касаційну скаргу першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін з мотивів, викладених у цій постанові.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишити без задоволення, а постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 у справі № 917/53/21 - без змін, з мотивів, викладених у цій постанові.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Булгакова

Суддя А. Ємець