Ухвала

від 01.11.2024 по справі 350/976/24

РОЖНЯТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 350/976/24

Номер провадження 1-кп/350/133/2024

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2024 року Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого - судді: ОСОБА_1 ,

секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

з участю: прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 3 в селищі Рожнятів Калуського району Івано-Франківської області клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні за його обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 185 Кримінального кодексу України,відомості про яке внесенодо Єдиногореєстру досудовихрозслідувань 28березня 2024року за№ 12024091220000065,

в с т а н о в и в

В провадженні суду перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого частиною четвертою статті 185 Кримінального кодексу України.

Запобіжний захід до обвинуваченого не обирався, так як на момент надходження кримінального провадження до суду до обвинуваченого ОСОБА_4 у іншому кримінальному провадженні був обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Прокурор подав до суду клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, мотивуючи його тим, що ОСОБА_4 обгрунтовано обвинувачується у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), поєднаному з проникненням в інше приміщення, вчиненому повторно в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого частиною четвертою статті 185 Кримінального кодексу України. На час розгляду кримінального провадження встановлено наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України. З ураховуванням даних про особу обвинуваченого, а також того, що більш м`які запобіжні заходи не зможуть забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобігти вказаним ризикам, просить обрати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та визначити альтернативний запобіжний захід у виді застави в розмірі розмірі 20прожиткових мінімумівдля працездатнихосіб,що становить60560гривень з покладенням на обвинуваченого обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України.

Обвинувачений заперечував щодо задоволення клопотання прокурора, посилаючись на те, що злочину він не вчиняв.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 просив суд обрати більш м`який запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою.

Суд, ознайомившись із клопотанням, дослідивши характеризуючі матеріали на обвинуваченого та матеріали кримінального провадження, заслухавши прокурора та думку учасників судового провадження, суд вважає, що копотання прокурора підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Розділом ІІ Кримінального процесуального кодексу України визначено, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення. До них, згідно з пунктом 9 частини другої статті 131 Кримінального процесуального кодексу України, віднесені також запобіжні заходи.

Порядок застосування до особи запобіжних заходів визначений главою 18 Кримінального процесуального кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 176 Кримінального процесуального кодексу України запобіжними заходами є: особисте зобов`язання, особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою.

Відповідно до частини третьої статті 176 Кримінального процесуального кодексу України, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбаченихчастиною першоюцієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Відповідно до частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з частиною другою статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності інші обставини, перелік яких визначено частиною першою статті 178 Кримінального процесуального кодексу України.

Згідно з вимогами частини першрї статті 183 Кримінального процесуального кодексу України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України.

При цьому, частиною третьою статті 183 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити альтернативний запобіжний захід у виді застави, у розмірі достатньому для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, крім випадків, передбачених частиною четвертою вказаної статті. В ухвалі суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою вказаної статті.

Відповідно до статті 194Кримінального процесуальногокодексу України,під часрозгляду клопотанняпро застосуваннязапобіжного заходусуд зобов`язанийвстановити,чи доводятьнадані сторонамикримінального провадженнядокази обставини,які свідчать:1)наявність обґрунтованоїпідозри увчиненні підозрюваним,обвинуваченим кримінальногоправопорушення; 2)наявність достатніхпідстав вважати,що існуєхоча бодин ізризиків,передбачених статтею177цього Кодексу,і наякі вказуєслідчий,прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до положень частини другої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, підставою застосування запобіжного заходу є, зокрема, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.

Разом з тим, кримінальне процесуальне законодавство України не містить визначення поняття "обґрунтована підозра", а тому, керуючись приписами частиною п`ятою статті 9 Кримінального процесуального України, суд при встановленні змісту вказаного поняття враховує практику Європейського суду з прав людини.

Так, з усталеної практики ЄСПЛ вбачається, що існування обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які змогли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. При цьому, факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як і ті, що обґрунтовують засудження особи, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення ЄСПЛ у справах "Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства", "Лабіта проти Італії", "Мюррей проти Сполученого Королівства", "Ільгар Маммадов проти Азейбарджану", "Нечипорук і Йонкало проти України").

Отже, обґрунтована підозра не передбачає наявності переконання "поза розумним сумнівом" щодо вчинення особою кримінального правопорушення. Однак, вона повинна грунтуватись на об`єктивних фактах, встановлених на підставі наданих стороною обвинувачення доказів.

Отже, суд повинен визначити чи є підстави обгрунтовано вважати, що особа могла вчинити саме інкримінований їй злочин. При цьому, остаточна оцінка та кваліфікація конкретних діянь здійснюється судом під час розгляду справи по суті.

Як вбачається з клопотання та матеріалів кримінального провадження, досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні здійснювалося за фактом вчинення крадіжки майна у потерпілої ОСОБА_6 .

Відповідно до матеріалів справи 29 квітня 2024 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру та він набув процесуального статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні і щодо нього може вирішуватися питання про застосування запобіжного заходу.

Із оголошеного у кримінальному провадженні обвинувального акту та пояснень потерпілої слідує, що мало місце вчинення злочину, передбаченого частиною четвертою статті 185 Кримінального кодексу України, яке може бути вчинене обвинуваченим.

З урахуванням викладено, суд дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення за викладених у клопотанні обставин.

Щодо ризиків вчинення обвинуваченим дій, передбачених частиною першою статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, вважаються наявними за умови встановлення судом обгрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. При цьому, кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він схильний і має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.

У клопотанні прокурор вказує на ризики того, що обвинувачений може переховуватися від суду, так як підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі до восьми років і усвідомлює про можливу неминучість покарання за вчинення злочину; незаконно впливати на потерпілу та свідків, оскільки йому відоме їх місце проживання ним можуть вживатися заходи з метою уникнення кримінальної відповідальності; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Суд вважає, що ризик переховування обвинуваченого від суду є реальним, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винуватим у вчиненні цього кримінального правопорушення. Так, санкція частини четвертої статті 185 Кримінального кодексу України передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від п`яти до восьми років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватись від суду.

Також існує ризик впливу на свідків, так як обвинувачений вину у скоєнні кримінального правопорушення не визнає, а тому може вплинути на останніх, щоб ті надали покази на його користь.

Також суд погоджується, що існує ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, так як обвинувачений неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів.

Таким чином на цьому етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об`єктивно необхідним з метою забезпечення дієвості відповідного кримінального провадження та запобігання реалізації вказаних ризиків.

При вирішенні питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу, крім встановлених ризиків кримінального провадження, суд на підставі наданих сторонами матеріалів, оцінює в сукупності існування інших обставин, передбачених статтею 178 Кримінального процесуального кодексу України.

Так, обвинувачений на момент його затримання у іншому кримінальному правопорушенні ніде не працював, не мав постійного джерела прибутків, неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності та має не зняту та не погашену судимість.

На переконання суду, досліджені під час судового засідання ризики свідчать, що менш суворий запобіжний захід, не пов`язаний з тимчасовою ізоляцією обвинуваченого, може негативно відобразитися на здійсненні швидкого та ефективного розгляду кримінального провадження, якого можливо досягнути лише за умов нівелювання ризиків кримінального провадження. За встановлених судом обставин, необхідним є саме тримання під вартою, оскільки з урахуванням індивідуальних обставин обвинуваченого застосування застави як основного запобіжного заходу буде недостатнім стримуючим фактором від реалізації встановлених ризиків і створить можливості для вчинення ним позапроцесуальних дій з метою перешкоджання кримінальному провадженню.

До аналогічних висновків суд приходить і при аналізі інших більш м`яких запобіжних заходів. Зокрема, домашній арешт, в тому числі цілодобовий, не зможе забезпечити обмеження обвинуваченого спілкуватися з іншими особами, в тому числі учасниками кримінального провадження, що також може зашкодити дієвості кримінального провадження. Застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання чи особистої поруки для запобігання встановленим ризикам, буде недостатнім, оскільки виконання покладених на обвинуваченого обов`язків буде залежати виключно від волі самого обвинуваченого та їх порушення не матиме для нього очевидних і достатньо суттєвих негативних наслідків.

Таким чином, суд приходить висновку, що до обвинуваченого слід застосувати винятковий запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Відомостей, які свідчили б про неможливість застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в тому числі за станом здоров`я сторонами не надано.

Одночасно суд вважає за доцільне визначити максимальний строк тримання під вартою 60 днів.

Відповідно до частини третьої статті 183 Кримінального процесуального кодексу України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини четвертої статті 182 Кримінального процесуального кодексу України, розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

При цьому, відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 182 Кримінального процесуального кодексу України щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину розмір застави визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прокурор просив визначити суму застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560 гривень, суд погоджується із таким розміром застави, враховуючи, що обвинувачений на момент його затримання у іншому кримінальному провадженні не працював, доходів не мав.

Крім того,в порядкучастини п`ятої статті 194Кримінального процесуальногокодексу України,при визначенніальтернативного запобіжногозаходу,не пов`язаногоз триманнямпід вартою,у зв`язкуіз встановленнямризиків перешкоджаннякримінальному провадженні,суд вважаєза необхіднепокласти на обвинуваченого такіобов`язки: прибувати до прокурора, суду за першою вимогою;

не відлучатись із території Івано-Франківської області без дозволу прокурора, суду;

повідомляти прокурора, суд про зміну свого місця проживання та роботи;

утримуватися відспілкування зпотерпілою тасвідками,а такожбудь-якимиособами щодообставин,викладених уобвинувальному акті,крім свогозахисника,детективів,прокурора,суду; здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, що надають право на виїзд з України.

У випадку внесення застави, строк дії таких обов`язків слід визначити в межах строку досудового розслідування і не більше визначеного строку дії основного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, тобто до 30 грудня 2024 року включно.

На підставі викладеного, керуючись статтями 176-179, 197, 331, 372, 376 Кримінального процесуального кодексу України,

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною четвертою статті 185 Кримінального кодексу України задовольнити.

Обрати до обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів, тобто до 30 грудня 2024 року включно у Державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)».

Одночасно визначити обвинуваченому ОСОБА_4 альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60560 (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) гривень.

Сума заставиможе бутивнесена обвинуваченимабо іншоюфізичною абоюридичною особою(заставодавцем)у розмірі,визначеному вцій ухвалі,у національнійгрошовій одиниціУкраїни,на депозитний рахунок Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області (Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26289647 Банк отримувача ДКСУ, м.Київ, Код банку отримувача (МФО) 820172, Рахунок отримувача UA158201720355259002000002265).

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент часу внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу, протягом дії ухвали. У разі внесення застави у визначеному судом розмірі обвинувачений звільняється з-під варти і вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави, оригінали документів з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок суду Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи «Івано-Франківськаустановавиконанняпокарань (№12)».

Після отриманнятаперевіркипротягом одногоднядокумента,щопідтверджуєвнесення застави,уповноваженаслужбоваособа Державноїустанови «Івано-Франківськаустановавиконанняпокарань (№12)» негайно має здійснити розпорядження про звільнення обвинуваченого, який вніс заставу, з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора Рожнятівського відділу Калуської окружної прокуратури та суд.

У разі звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 з-під варти у зв`язку з внесенням застави покласти на нього такі обов`язки:

прибувати до прокурора, суду за першою вимогою;

не відлучатись із території Івано-Франківської області без дозволу прокурора, суду;

повідомляти прокурора, суд про зміну свого місця проживання та роботи;

утримуватися від спілкування з потерпілою та свідками, а також будь-якими особами щодо обставин, викладених у обвинувальному акті, крім свого захисника, детективів, прокурора, суду;

здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, що надають право на виїзд з України.

Термін дії обов`язків, покладених судом, визначити строком до 30 грудня 2024 року включно.

Контроль за виконанням покладених на обовинуваченого обов`язків покласти на прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у цьому кримінальному провадженні.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухваливручитипрокурору,обвинуваченому,йогозахиснику танаправитидлявиконання керівникуДержавноїустанови «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)».

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора який здійснює процесуальне керівництво у цьому кримінальному провадженні.

Строк дії ухвали до 30 грудня 2024 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали складено 4 листопада 2024 року.

Суддя: ОСОБА_7