Ухвала

від 02.12.2024 по справі 350/976/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 350/976/24

Провадження № 11-кп/4808/544/24

Категорія ст.331 КПК України

Слідчий суддя у 1 інстанції ОСОБА_1

Суддя-доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю: секретаря с/з ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську матеріали за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 на ухвалу Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 01 листопада 2024 року про обрання обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з визначенням розміру застави,-

в с т а н о в и в :

Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 01 листопада 2024 року задоволено клопотання прокурора про обрання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому за ч.4 ст.185 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів до 30 грудня 2024 року включно, з визначенням застави 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60560 грн.

Своє рішення суд мотивував тим, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості кримінального правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_7 . Інший більш м`який запобіжний захід не буде дієвим для запобігання ризикам, зазначеним у ст.177 КПК України та не забезпечить його належної процесуальної поведінки.

З оскаржуваною ухвалою не погодився та оскаржив в апеляційному порядку захисник ОСОБА_8 . В апеляційній скарзі оспорює обґрунтованість та законність ухвали суду. Зауважує, що суд першої інстанції не мотивував необхідність застосування до обвинуваченого найсуворішого запобіжного заходу та не провів аналізу всіх ризиків, визначених ч.1 ст.177 КПК України. Вважає, що для обвинуваченого ОСОБА_7 достатнім буде застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту або особистого зобов`язання.

Просить ухвалу суду скасувати та застосувати до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

В судовому засіданні апеляційного суду сторона захисту та обвинувачений ОСОБА_7 підтримали апеляційну скаргу.

Прокурор заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення та промови учасників апеляційного розгляду, вивчивши матеріали контрольного кримінального провадження, перевіривши апеляційні доводи, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з положеннями ч.ч.1, 2 ст.331КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , суд першої інстанції в достатній мірі дослідив обставини, з якими закон пов`язує можливість обрання такого запобіжного заходу, та обґрунтовано дійшов висновку про існування обставин, які виправдовують дію такого запобіжного заходу. Зокрема враховано, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів, а отже, існує висока ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання може вдатися до відповідних дій для ухилення від правосуддя, чим перешкоджатиме кримінальному провадженню.

При цьому, врахована наявність об`єктивних причин, які не дозволяють закінчити судовий розгляд до спливу строку тримання обвинуваченого під вартою.

Вищенаведене спростовує доводи захисника про недоведеність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, у зв`язку з чим такі доводи є недостатньо обґрунтованими.

Разом з тим, судом першої інстанції визначений помірний розмір застави, який відповідає тяжкості обвинувачення, який у разі її внесення, зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_7 .

Що стосується майнового стану обвинуваченого, апеляційний суд зауважує, що заставу може внести не тільки обвинувачений та його родичі, а й інші особи.

Проаналізувавши обставини встановлені судом та вимоги наведених норм діючого кримінального процесуального законодавства, апеляційний суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення.

Враховуючи наведене вище, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 422-1 КПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Ухвалу Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 01 листопада 2024 року відносно обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий ОСОБА_2

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_4