Рішення

від 24.10.2024 по справі 946/4730/21

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 946/4730/21

Провадження № 2/946/331/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2024 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого судді - Бурнусуса О.О.,

за участю: секретаря судового засідання - Коробко О.Д.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ізмаїлі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту та визнання права власності на спадкове майно та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, який уточнила та яким просила усунути від права на спадкування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті ОСОБА_5 . Встановити факту прийняття спадщини шляхом управління та володіння спадковим майном. А також, просила визнати за нею в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності на:

- житловий будинок з надвірними спорудами розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку площею 0,0793 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , передану для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер - 5110600000:01:010:0075;

- грошовий вклади в "Ощадбанку" на рахунку № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_5 ;

- грошовий вклад в "Ощадбанку" по рахунку № НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_5 ;

- земельну ділянку площею 1,17 га, розташовану на території Новонекрасівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, ділянка № НОМЕР_3 , передану для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер - 5122084200:01:001:0086;

- майновий сертифікат № НОМЕР_4 від 27.12.2000 року на пайовий фонд у господарстві колективного рибальського господарства ім. Калініна, що дорівнює 0,58 % пайового фонду на ім`я ОСОБА_5 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що державним нотаріусом Ізмаїльської державної нотаріальної контори Одеської області їй відмовлено у видачі свідоцтва про справи на спадщину у зв`язку із тим, що між спадкоємцями за законом ОСОБА_1 та ОСОБА_3 існує суперечка з питання отримання належних часток спадково майна, що залишилося після смерті батька ОСОБА_5 .

В свою чергу, відповідач ОСОБА_3 звернулась до суду з зустрічним позовом яким просила визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності на:

- 1/2 частину житлового будинку з надвірними спорудами розташованого за адресою:

АДРЕСА_2 частину земельної ділянки площею 0,0793 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , передану для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер - 5110600000:01:010:0075;

- 1/2 частину грошового вкладу в "Ощадбанку" на рахунку № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_5 ;

- 1/2 частину грошового вкладу в "Ощадбанку" по рахунку № НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_5 ;

- 1/2 частину земельної ділянки площею 1,17 га, розташовану на території Новонекрасівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, ділянка № НОМЕР_3 , передану для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер - 5122084200:01:001:0086;

- 1/2 частину майнового сертифікату № 30 від 27.12.2000 року на пайовий фонд у господарстві колективного рибальського господарства ім. Калініна, що дорівнює 0,58 % пайового фонду на ім`я ОСОБА_5 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що державним нотаріусом Арцизької районної державної нотаріальної контори Одеської області їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку із тим, що відсутні оригінали документів, що посвідчують право власності спадкодавця на спадковий житловий будинок та спадкові земельні ділянки.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача уточненні первісні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити та зустрічні позовні вимоги не визнали та просили відмовити в задоволенні зустрічного позову.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні зустрічні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити, а первісні позовні вимоги не визнала просила відмовити в їх задоволенні.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 пояснила, що родину позивача та спадкодавця ОСОБА_5 знає добре, вони живуть по сусідству майже двадцять років. Спадкодавець батько позивача ОСОБА_5 хворів був прикутий до ліжка та за ним доглядала позивач ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_3 в будинку спадкодавця бачила вкрай рідко.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7 пояснив, що з 1975 року проживає в м. Ізмаїл Одеської області та з цього часу знає родину ОСОБА_5 . ОСОБА_5 останні роки перед смертю хворів та за ним доглядала його донька ОСОБА_1 . Відповідач ОСОБА_3 не проживала разом з батьком з дня закінчення школи та за ним не доглядала і дуже рідко до нього навідувалася. Останні два роки перед смертю був прикутий до ліжка та за ним доглядала його донька ОСОБА_1 .

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8 пояснив, що позивач ОСОБА_1 його дружина та родину спадкодавця знає добре. Спадкодавець хворів був прикутим до ліжка та він разом із дружиною доглядали за ним та за будинком спадкодавця. Відповідач ОСОБА_3 майже двадцять років не проживала в будинку ОСОБА_5 та за ним не доглядала, приїздила лише на свята (Новий Рік, день народження). Фінансової допомоги від відповідача не було. ОСОБА_3 жодної допомоги спадкодавцю ОСОБА_5 не надавала. Більш того, сам спадкодавець з ОСОБА_3 не спілкувався. Коли ОСОБА_5 помер то його похованням відповідач ОСОБА_3 не займалася.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_9 пояснила, що раніше вона проживала по сусідству з родиною спадкодавця ОСОБА_5 тому родину спадкодавця знає добре. У ОСОБА_5 був інсульт та після якого він був прикутим до ліжка та вона приходила до нього додому ставила йому крапельниці та уколи. Оскільки спадкодавець хворів то він потребував стороннього догляду та його донька та позивач по справі ОСОБА_1 за ним доглядала та надавала йому допомогу. За весь час коли ОСОБА_5 хворів, відповідача ОСОБА_3 в будинку спадкодавця вона не бачила.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_10 пояснила, що спадкодавця ОСОБА_5 знає, як свого пацієнта, вона приїжджала на медичні виклик до ОСОБА_5 . За весь час у будинку ОСОБА_5 вона бачила лише позивача ОСОБА_1 , яка доглядала за спадкодавцем. Відповідача ОСОБА_3 , в будинку ОСОБА_5 вона ніколи не бачила. ОСОБА_5 у зв`язку із поганим самопочуттям потребував сторонньої допомоги та позивач ОСОБА_1 надавала йому допомогу.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_11 пояснила, що позивача знає добре, вона її невістка. Відповідач ОСОБА_3 починаючи з 2002 року перестала жити в спадковому будинку. Останні роки перед смертю спадкодавець ОСОБА_5 хворів був прикутим до ліжка і позивач ОСОБА_11 за ним доглядала та надавала йому всю необхідну допомогу.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_12 пояснив, що родину ОСОБА_5 знає добре, він жив з ними по сусідству. Після інсульту спадкодавець ОСОБА_5 хворів та потребував стороннього догляду і позивач ОСОБА_1 за ним доглядала та надавала йому всю необхідну допомогу. В спадковому будинку відповідач ОСОБА_3 перестала проживати починаю з 2002 року, після цього ОСОБА_13 у цьому будинку бачив дуже рідко. Відповідач ОСОБА_3 майже не з`являлась в будинку ОСОБА_5 та весь час за спадкодавцем здійснювала догляд його донька ОСОБА_1 .

Допитана в судому засіданні в якості свідка ОСОБА_14 пояснила, що родину спадкодавця ОСОБА_5 знає добре, спадкодавець був її рідним братом, а позивач та відповідач її племінниці. Стосунки між спадкодавцем ОСОБА_5 та його доньками буди добрими. Після другого інсульту ОСОБА_5 став агресивним та відповідач ОСОБА_3 відвезла його до психіатричної лікарні де його пролікували, після чого він знов повернувся додому де жив разом із своєю донькою ОСОБА_1 . Відповідач ОСОБА_3 приймала участь у похованні батька та потім встановила йому пам`ятник на кладовищі. Часто в телефонній розмові ОСОБА_5 розповідав, що ОСОБА_15 йому часто допомагає привозить продукти та піклується про нього, хоча поруч з ним не живе.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_16 пояснила, що відповідача ОСОБА_3 знає добре вона її невістка, а спадкодавець ОСОБА_5 її сват, він часто приїздив до нив в гості на свята. ОСОБА_5 добре ставився до своїх доньок ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Відповідач ОСОБА_3 разом із своїми чоловіком часто приїжджали до ОСОБА_5 привозили продукти та памперси. Приблизно в 2011 - 2012 році вона разом із відповідачем ОСОБА_3 відвозили спадкодавця ОСОБА_5 до лікарні куди його госпіталізували.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_17 пояснила, що позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_3 знає з дитинства, вони жили по сусідству. Стосунки між ОСОБА_5 та його доньками ОСОБА_1 та ОСОБА_3 були дружні, вони ніколи не сварилися. Перед смертю спадкодавець хворів, був прикутий до ліжка. Донька ОСОБА_3 турбувалась про нього, надавала йому допомогу, привозили продукти, возила його до лікарні на лікування,

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_18 пояснила, що ОСОБА_3 її подруга та кума. Спадкодавця ОСОБА_5 знає добре. Вони разом з ОСОБА_3 привозили йому продукти додому. Спадкодавець хворів, але до того як його пролизувало він сам себе обслуговував. Потім, коли у ОСОБА_5 стався інсульт його донька ОСОБА_3 госпіталізувала його до психіатричної лікарні на лікування, після курсу лікування він повернувся додому. Відповідач ОСОБА_3 постійно допомагала батькові та у спадкодавця із доньками були дружні стосунки.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_19 пояснила, що відповідача ОСОБА_3 знає добре, оскільки вона рідна сестра чоловіка ОСОБА_3 . Безпосередньо ОСОБА_3 постійно допомагала своєму батькові, привозила продукти, готувала їжу. Більш того, спадкодавець постійно хвалив доньку за те, що вона турбується про нього та надає йому допомогу. ОСОБА_3 завжди допомагала своєму батькові.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_20 пояснила, що позивач ОСОБА_1 її мати, а спадкодавець ОСОБА_5 її дідусь. Коли, дідусь захворів та був прикутим до ліжка за ним доглядала її мати ОСОБА_1 , мила дідуся, годувала спочатку з ложечки, а потім з трубочки. Відповідач ОСОБА_3 до ОСОБА_5 не приходила та допомоги по догляду за ОСОБА_5 не надавала. ОСОБА_3 приїздили в гості до своїх друзів, які жили на сусідній вулиці, проте до них ніколи не заходила. Коли ОСОБА_1 просила про допомогу у ОСОБА_3 з догляду за хворим дідусем ОСОБА_5 , то остання їй відмовила. Також, щоб чоловік ОСОБА_3 приїздив до будинку спадкодавця та здійснював за ним догляд, не пам`ятає такого.

Вислухавши пояснення сторін та свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що первісні позовні вимоги не підлягають задоволенню, а зустрічній позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України - здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Статтею 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 06.10.2021 року прийнято до провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту та визнання права власності на спадкове майно.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 16.02.2022 року об`єднано в одне провадження позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту та визнання права власності на спадкове майно з зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 03.10.2022 року закрито підготовче провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту та визнання права власності на спадкове майно та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 24.05.2024 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно в частини вимог щодо визнання за ОСОБА_3 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності на:1/2 частину грошових вкладів в "Ощадбанку" на рахунку № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_5 ; 1/2 частину грошових вкладів в "Ощадбанку" по рахунку № НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_5 ; 1/2 частину майнового сертифікату № 30 від 27.12.2000 року на пайовий фонд у господарстві колективного рибальського господарства ім. Калініна, що дорівнює 0,58 % пайового фонду на ім`я ОСОБА_5 - залишено без розгляду.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 належало наступне майно:

- житловий будинок з надвірними спорудами розташований за адресою: АДРЕСА_1 , згідно свідоцтва про право власності серії НОМЕР_5 від 12.08.2010 року, виданого виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради за № 598;

- земельна ділянка площею 0,0793 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , передана для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 460126 від 30.12.2010 року, кадастровий номер - 5110600000:01:010:0075;

- грошовий вклади в "Ощадбанку" на рахунку № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_5 ;

- грошовий вклад в "Ощадбанку" по рахунку № НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_5 ;

- земельна ділянка площею 1,17 га, розташована на території Новонекрасівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, ділянка № НОМЕР_3 , передана для ведення особистого селянського господарства, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 913977 від 21.03.2007 року, кадастровий номер - 5122084200:01:001:0086;

- майновий сертифікат № НОМЕР_4 від 27.12.2000 року на пайовий фонд у господарстві колективного рибальського господарства ім. Калініна, що дорівнює 0,58 % пайового фонду на ім`я ОСОБА_5 .

Рішенням Ізмаїльської міської ради «Про перейменування об`єктів топономікі в АДРЕСА_1 .

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 від 09.04.2013 року, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після смерті ОСОБА_5 відповідно до ст. 1220 ЦК України відкрилась спадщина, до якої входить вищезазначене спадкове майно.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України - спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ч. 1 ст. 1220 ЦК України - спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України - спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

За життя спадкодавець заповіту не залишала що підтверджено Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) за № 59884318 від 21.03.2020 року, згідно якої інформація про заповіт складений та посвідчений від імені ОСОБА_5 відсутня.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 1222 ЦК України - спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України - у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Спадкоємцями за законом першої черги відповідно до ст. 1261 ЦК України після смерті ОСОБА_5 є:

- донька ОСОБА_3 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_7 , виданого Ізмаїльським відділом РАЦСу УРСР, свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_8 від 05.12.2000 року, виданого відділом реєстрації актів громадянського стану виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради, згідно якого після реєстрації шлюбу ОСОБА_21 змінила прізвище на « ОСОБА_21 », свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_9 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Ізмаїльського міського управління юстиції Одеської області, згідно якого після реєстрації шлюбу ОСОБА_23 змінила прізвище на « ОСОБА_23 »;

- донька ОСОБА_1 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_10 від 08.01.1986 року, виданого Ізмаїльським відділом РАЦСу УРСР, свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_11 від 27.02.2004 року, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Ізмаїльського міського управління юстиції Одеської області, згідно якого після реєстрації шлюбу ОСОБА_25 змінила прізвище на « ОСОБА_25 », свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_12 від 23.04.2014 року, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції в Одеській області, згідно якого після реєстрації шлюбу ОСОБА_27 змінила прізвище на « ОСОБА_27 ».

Частиною 1 ст. 1278 ЦК України передбачено, що частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними.

Як вже було встановлено в судовому засіданні спадкодавець ОСОБА_5 заповіту не залишав.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 25.05.2016 року у справі №6-692цс16 вказано, що відповідно до частини 1 статті 1267 ЦК України, частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі (частина друга статті 1278 ЦК України). Згідно з частиною другою статті 1279ЦК України спадкоємці, які разом із спадкодавцем були співвласниками майна, мають переважне право перед іншими спадкоємцями на виділ їм у натурі цього майна в межах їхньої частки у спадщині, якщо це не порушує інтересів інших спадкоємців, що мають істотне значення. Вирішуючи спори про поділ спадщини та визнання права власності на спадкове майно, суди встановлюють належне спадкодавцю на час його смерті майно, яке входить до складу спадщини, а також з`ясовують чи не порушуються права та інтереси всіх спадкоємців, які мають право на спадщину.

Тлумачення статті 1278 ЦК України свідчить, якщо спадкодавець склав заповіт і в ньому не зазначив частки спадкоємців, вони вважаються рівними. Навпаки, якщо заповідач розподілив спадщину між спадкоємцями в нерівних частках, то кожний має право саме на ту частку, яку вказав спадкодавець. За відсутності заповіту частки кожного спадкоємця в спадщині визнаються рівними. Відступ від цього принципу можливий за домовленістю спадкоємців між собою (стаття 1267 ЦК України). Спадщина належить спадкоємцям, які прийняли її на праві спільної часткової власності (частина четверта статті 355 ЦК України), а тому при її поділі застосовуються правила передбачені в главі 26 ЦК України, які регулюють відносини спільної часткової власності. Якщо згоди про поділ спадщини досягти не вдалося, то поділ провадиться в судовому порядку відповідно до часток, які належать кожному із спадкоємців за законом або за заповітом.

В свою чергу, позивач ОСОБА_1 в уточненій позовні заяві просить визнати за нею право власності на все спадкове майно, яка залишилося після смерті батька ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , при цьому суду не було надано доказів наявності домовленості між ОСОБА_1 та ОСОБА_29 щодо поділу спадкового майна.

Що стосується вимог позивача про усунення від права на спадкування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті ОСОБА_5 , то слід зазначити наступне.

Підстави усунення від права на спадкування передбачені ст. 1224 ЦК України, зокрема, відповідно до її другої та п`ятої частин: не мають права на спадкування особи, які умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт і цим сприяли виникненню права на спадкування у них самих чи в інших осіб або сприяли збільшенню їхньої частки у спадщині; за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Відповідно до ч. 6 ст. 1224 ЦК України положення цієї статті поширюються на всіх спадкоємців, у тому числі й на тих, хто має право на обов`язкову частку у спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ.

Правову позицію щодо застосування ч. 2 ст. 1224 ЦК України викладено, зокрема у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 202/6309/16-ц (провадження № 61-38718св18), за змістом якої: «виходячи з аналізу цієї норми, спадкоємець, маючи корисливий умисел, вчиняє дії, результатом яких є виникнення права на спадкування або збільшення його частки у спадщині. Незважаючи на те, що частина друга цієї статті прямо не вимагає підтвердження вчинення незаконних дій спадкоємця у судовому порядку, лише судове рішення може бути легітимною підставою для встановлення факту їх умисного вчинення і, як наслідок, - про усунення спадкоємця від права на спадкування. Осіб, які усуваються від права на спадкування, називають «негідними спадкоємцями». У статті визначаються підстави та порядок усунення особи права на спадкування після конкретного спадкодавця, а не про позбавлення права бути спадкоємцем взагалі як частини цивільної правоздатності фізичної особи. Іншими словами, прийняття рішення про усунення особи від права на спадкування стосується лише чітко визначеного випадку спадкового правонаступництва і не позбавляє цю особу претендувати на спадщину після смерті інших спадкодавців».

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 750/2766/21:

«Для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин та їх доведеності у сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

Позбавлення особи права спадкувати - це захід, що має застосовуватися лише в крайньому випадку з урахуванням, передусім, характеру поведінки відповідача.

Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Факт ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади).

Крім того, підлягає з`ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 02 березня 2020 року в справі № 133/1625/18, від 19 червня 2019 року в справі № 491/1111/15-ц, від 04 липня 2018 року в справі № 404/2163/16-ц.

Правило абзацу другого частини третьої статті 1224 ЦК України стосується особи, яка зобов`язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами СК України. Факт ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов`язку. Непред`явлення спадкодавцем, який мав право на утримання, позову про стягнення аліментів до особи, яка претендує на спадщину, не є достатньою підставою для відмови в позові про усунення від права на спадкування.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 31 січня 2023 року в справі № 467/350/21».

Позивач не надав переконливих та об`єктивних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_5 звертався до відповідача ОСОБА_3 з проханням про допомогу, догляд та утримання.

Крім того, позивач не надав переконливих та об`єктивних доказів на підтвердження факту ухилення відповідача ОСОБА_3 від надання допомоги спадкодавцю, а саме доказів, які б підтверджували її винну поведінку, яка б свідчила, що спадкодавець дійсно потребував додаткової постійної допомоги саме від відповідача у зв`язку із безпорадним станом, звертався за допомогою до відповідача, а остання відмовила у наданні такої допомоги.

Аналізом показів свідків наданих в судовому засіданні встановлено, що за спадкодавцем здійснювався належний догляд з боку позивача ОСОБА_1 , яка проживала зі спадкодавцем ОСОБА_5 в одному будинку. В свою чергу, відповідач ОСОБА_3 проживала окремо, але навідувала спадкодавця та вчиняла певні дії спрямовані на надання допомоги в утриманні спадкодавця.

Отже, матеріалами справи не доведено, що відповідач ОСОБА_3 вчинила умисних дій чи бездіяльності, спрямовану на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю.

З урахуванням встановлених обставин справи, суд враховує, що лише в разі одночасного існування таких обставин, як перебування спадкодавця у безпорадному стані, умисне ухилення спадкоємця від надання допомоги спадкодавцеві та існування потреби спадкодавця саме у допомозі спадкоємця, за умови доведеності зазначених фактів у сукупності, спадкоємець підлягає усуненню від спадкування.

Встановивши вказані обставини, суд дійшов висновку про те, що позивач не довів належними, допустимими та безспірними доказами, що є його процесуальним обов`язком в силу ст.ст. 12, 81 ЦПК України, одночасного настання всіх передбачених ч. 5 ст. 1224 ЦК України обставин, які б давали підстави для застосування такого крайнього заходу як усунення від права на спадкування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті ОСОБА_5 .

В свою чергу, що стосується вимог позивача ОСОБА_1 щодо встановлення факту прийняття спадщини ОСОБА_1 після смерті батька ОСОБА_30 шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном, то слід зазначити наступне.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Судом встановлено, що спадщина після смерті ОСОБА_5 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому до таких відносин необхідно застосовувати норми ЦК України 2004 року, а не норми ЦК УРСР 1963 року.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008р. № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року.

У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Отже, правила книги шостої ЦК України може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 01.06.2003р. і не була прийнята ніким зі спадкоємців.

Таким чином при вирішенні вказаної справи підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України 2004 року.

У частині першій та другій статті 549 ЦК УРСР передбачено, що визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Разом з тим, нормами ЦК України 2004 року не передбачений порядок прийняття спадщини шляхом фактичного вступу в управління або володіння спадковим майном.

Згідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України - спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Так, позивач ОСОБА_1 20.06.2013 року звернулась до приватного нотаріуса Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Апреленко Р.І. із заявою про прийняття спадщини, що підтверджено нотаріально посвідченою заявою за № 2275.

Тобто в даному випадку встановлення факту прийняття спадщини позивачем ОСОБА_1 шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном не потрібне, оскільки спадщину вона фактично прийняла згідно ст. 1269 ЦК України.

В свою чергу, відповідач ОСОБА_3 також 23.09.2013 року звернулась до приватного нотаріуса Ізмаїльського міського нотаріального округу Одеської області Єфіменко М.Д. із заявою про прийняття спадщини, що підтверджено нотаріально посвідченою заявою за № 3369, тому вважаться такою, що фактично прийняла спадщину відповідно до вимог ст. 1269 ЦК України

Письмовою відповіддю державного нотаріуса Ізмаїльської державної нотаріальної контори Одеської області від 21.03.2020 року позивачу ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 у зв`язку із тим, що між спадкоємцями за законом ОСОБА_1 та ОСОБА_3 існує суперечка з питання отримання належних часток спадково майна, що залишилося після смерті батька ОСОБА_5 .

Згідно із п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права власності на спадкове майно судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту та визнання права власності на спадкове майно з тих обставин, що частки в спадковому майні між спадкоємцями ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 є рівними та ОСОБА_1 має можливість оформити спадкове майно в Ізмаїльській державній нотаріальній конторі Одеської області, оскільки підставою для відмови у оформленні майна була відповідь нотаріуса про наявність спору з питання отримання належних часток спадково майна, який судом був розв`язаний та відповідно позивач ОСОБА_1 має можливість оформити 1\2 частку спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В свою чергу, відповідачу ОСОБА_3 державним нотаріусом Арцизької районної державної нотаріальної контори Одеської області було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку із тим, що відсутні оригінали документів, що посвідчують право власності спадкодавця на спадковий житловий будинок та спадкові земельні ділянки.

Враховуючи вказані обставини відмови ОСОБА_3 в оформленні нотаріусом спадкового майна, суд приходить до висновку щодо необхідності задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно, оскільки відсутність оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно позбавляє можливості ОСОБА_3 в оформленні спадкового майна у нотаріуса.

Задовольняючи зустрічний позов, суд визнає за ОСОБА_3 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності на:

-1/2 частину житлового будинку з надвірними спорудами розташованого за адресою:

АДРЕСА_2 частину земельної ділянки площею 0,0793 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , передану для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер - 5110600000:01:010:0075;

-1/2 частину земельної ділянки площею 1,17 га, розташовану на території Новонекрасівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, ділянка № НОМЕР_3 , передану для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер - 5122084200:01:001:0086.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 133, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_13 , виданий Ізмаїльським РВ ГУДМС України в Одеські області від 15.05.2014 року, РНОКПП - НОМЕР_14 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 до ОСОБА_3 (паспортний документ № НОМЕР_15 , орган, що видав № 5119 від 25.09.2018 року, РНОКПП - НОМЕР_16 , мешкає за адресою: АДРЕСА_3 про встановлення факту та визнання права власності на спадкове майно - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_3 (паспортний документ № НОМЕР_15 , орган, що видав № 5119 від 25.09.2018 року, РНОКПП - НОМЕР_16 , мешкає за адресою: АДРЕСА_3 ) до ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_13 , виданий Ізмаїльським РВ ГУДМС України в Одеські області від 15.05.2014 року, РНОКПП - НОМЕР_14 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності на:

- 1/2 частину житлового будинку з надвірними спорудами розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ;

- 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0793 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , передану для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер - 5110600000:01:010:0075;

- 1/2 частину земельної ділянки площею 1,17 га, розташовану на території Новонекрасівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, ділянка № НОМЕР_3 , передану для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер - 5122084200:01:001:0086;

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30-ти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 01 листопада 2024 року.

Суддя: О.О.Бурнусус