Ухвала

від 01.11.2024 по справі 506/1134/24

КРАСНООКНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Красноокнянський районний суд Одеської області

Справа № 506/1134/24

Провадження № 2/506/305/24

У Х В А Л А

про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову

01.11.2024 року селище Окни

Красноокнянський районний суд Одеської області в складі

головуючого судді Чеботаренко О.Л.

за участю секретаря судового засідання Смернової Д.Ю.

розглянувши заяву представника позивача - адвоката Кресюна Василя Андрійовича про забезпечення позову по справі за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Ставровський», Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області про визнання Додаткової угоди від 06.06.2024 року неукладеною, визнання недійсним Договору оренди землі від 07.06.2024 року, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та відновлення дії договору про надання права користування земельною ділянкою, а також про стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

30.10.2024 року до Красноокнянського районного суду Одеської області надійшла вказана позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Ставровський», Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області про визнання Додаткової угоди від 06.06.2024 року неукладеною, визнання недійсним Договору оренди землі від 07.06.2024 року, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та відновлення дії договору про надання права користування земельною ділянкою, а також про стягнення моральної шкоди.

У позовній заяві позивач просив:

- визнати Додаткову угоду про припинення дії договору про надання права користування земельною ділянкою кадастровий номер 5123180400:01:002:007 площею 2,618 га для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 17.02.2020 року шляхом його розірвання за згодою сторін між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 06.06.2024 року неукладеною;

- визнати недійсним Договір оренди земельної ділянки площею 2,618 га, кадастровий номер 5123180400:01:002:007 від 07.06.2024 року, укладений між ОСОБА_2 та СВК «Ставровський»;

- витребувати з незаконного користування ОСОБА_2 та СВК «Ставровське» земельну ділянку кадастровий номер 5123180400:01:002:007 площею 2,618 га для сільськогосподарських потреб та відновити дію договору про надання права користування земельною ділянкою кадастровий номер 5123180400:01:002:007 площею 2,618 га для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) ,укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 від 17.02.2020 року, строком користування на 49 років з дати державної реєстрації права емфітевзису, зобов`язавши Окнянську селищну раду Подільського району Одеської області внести відповідні записи в Державний реєстр речових прав користування земельними ділянками та в ДЗК;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 100000 грн, а також понесені судові витрати.

Разом із позовною заявою представником позивача адвокатом Кресюном Р.М. до суду подано заяву про забезпечення позову. В обґрунтування заяви представник позивача зазначив, що 17.02.2020 року між землекористувачем ОСОБА_1 та власником ОСОБА_3 укладено договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), що знаходиться за адресою: Антонівська сільська рада Окнянського району Одеської області, кадастровий номер 5123180400:01:002:007, площею 2,6198 га, строком користування 49 років з дати державної реєстрації права емфітевзису, який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 18.02.2020 року, номер запису 35595409. ОСОБА_1 користувався вказаною земельною ділянкою для товарного виробництва. Після смерті ОСОБА_3 , що настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , вказану земельну ділянку згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 01.06.2021 року успадкувала її донька ОСОБА_4 06.06.2024 року в м.Одесі приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко С.В. посвідчено договір купівлі-продажу вказаної земельної ділянки, який укладено між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 . В зазначеному договорі є інформація про те, що щодо відчужуваної земельної ділянки укладено договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 17.02.2020 року. 12.07.2024 року ОСОБА_1 стало відомо про те, що земельна ділянка, якою він користувався на праві емфітевзису, незаконно, без його волі, змінила свого власника та користувача та вибула з його користування. В цей же день він звернувся з заявою до правоохоронних органів, якою просив внести його заяву в ЄРДР та притягнути винних до кримінальної відповідальності за скоєне. Його заяву було внесено до ЄРДР та зареєстровано кримінальне провадження №12024161180000559 від 17.07.2024 року за ч.1 ст.362 КК України. 06.06.2024 року ОСОБА_2 в с.Ставрове підписав Додаткову угоду про припинення дії договору про надання права користування земельною ділянкою площею 2,618 га, кадастровий номер 5123180400:01:002:007 для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 17.02.2020 року, шляхом його розірвання за згодою сторін: власник ОСОБА_2 з однієї сторони, та землекористувач ОСОБА_1 з другої сторони. При цьому, в зазначеній додатковій угоді вказані неактуальні дані щодо паспорта та зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 . Вказану додаткову угоду ОСОБА_1 не підписував, наявний у ній підпис від імені ОСОБА_1 не його, ОСОБА_2 він взагалі не знає, намірів щодо припинення діяльності на вказаній земельній ділянці не мав і не має, так як вніс в обробку земельної ділянки багато коштів та буде вимагати визнати її незаконною з поновленням прав користування нею. 07.06.2024 року ОСОБА_2 уклав з СВК «Ставровський» Договір оренди землі щодо вказаної земельної ділянки. 24.06.2024 року ОСОБА_2 звернувся до державного реєстратора Окнянської селищної ради Ремінного О.О. з заявою про припинення права користування вказаною земельною ділянкою (емфітевзису), до якої додав Договір щодо розірвання договору від 06.06.2024 року, видавник ОСОБА_1 та ОСОБА_5 та 26.06.2024 року державним реєстратором вказана заява розглянута та прийнято рішення про державну реєстрацію прав за даною заявою. Крім того, 24.06.2024 року СВК «Ставровський» звернулося до державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер 5123180400:01:002:007 та 26.06.2024 року державним реєстратором зареєстровано вказане право оренди. У вересні 2024 року СВК «Ставровський» за допомогою землевпорядника відбило зазначену земельну ділянку та попередило ОСОБА_1 про те, щоб він не здійснював на ній будь-які роботи, з посиланням на те, що земельна ділянка продана та знаходиться в оренді СВК «Ставровський». На думку представника позивача, з наведеного слідує, що Додаткова угода про припинення дії договору про надання права користування земельною ділянкою шляхом його розірвання за згодою сторін, яку підписав ОСОБА_2 ,є підробленою, з наслідуванням підпису ОСОБА_1 , а самовільне захоплення земельної ділянки, яка знаходилася в користування ОСОБА_1 на підставі договору (емфітевзису) до 2069 року, суттєво впливає на господарську діяльність ОСОБА_1 , який на даний час не може користуватися земельною ділянкою, обробити її та засіяти її озимими культурами та належним чином господарювати на ній. Тому він звернувся до суду з даною заявою про забезпечення позову та просив заборонити ОСОБА_2 та СВК «Ставрове» користуватися земельною ділянкою площею 2,618 га кадастровий номер 5123180400:01:002:007 до вступу в силу рішення суду та передати земельну ділянку в користування ОСОБА_1 .

Заява про забезпечення позову розглянута судом без повідомлення учасників справи, що відповідає вимогам ч.1 ст.153 ЦПК України.

Розглянувши заяву представника ОСОБА_1 адвоката Кресюна В.А., суд прийшов до наступного.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову (пункт 3 частини першої статті 151 ЦПК України).

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.

У частині першій статті 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову.

Згідно з п.п.2, 4 ч.1 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема:

- забороною вчиняти певні дії;

- забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Ч.3 ст.150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) зазначено, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) виснувала, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

При цьому, згідно з ч.10 ст.150 ЦПК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Суд зауважує, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача. Таке тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб здійснюється в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Такі висновки узгоджуються з постановою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяви про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Суд звергає увагу на те , що заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб та учасників процесу.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Ставровський», Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області про визнання Додаткової угоди від 06.06.2024 року неукладеною, визнання недійсним Договору оренди землі від 07.06.2024 року, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та відновлення дії договору про надання права користування земельною ділянкою, а також про стягнення моральної шкоди.

Так, позивачем мала б бути доведена, у разі задоволення позовних вимог, ймовірність утруднення виконання рішення суду в майбутньому. Однак жодних обґрунтованих посилань позивача на те, що забезпечення позову слід застосувати для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і які саме можуть виникнути такі утруднення, заява не містить.

Слід зазначити, що у разі задоволення позову виконання відповідачами на теперішній час будь-яких сільськогосподарських робіт жодним чином не вплине на виконання рішення суду; натомість заборона виконання таких робіт, у разі відмови у задоволенні позову, може вплинути на господарську діяльність СВК «Ставровський», раціональне використання земель.

Більше того, представник позивача у заяві про забезпечення позову просить заборонити відповідачам ОСОБА_2 та СВК «Ставровський» користуватися земельною ділянкою та передати земельну ділянку в користування ОСОБА_1 , що по суті є фактичним вирішенням спору за частиною позовних вимог на користь позивача.

Таким чином, заходи забезпечення позову, які просив вжити представник позивача, за своїм змістом є тотожними задоволенню частини заявлених позовних вимог, тоді як вжиття таких заходів забезпечення позову відповідно до ч.10 ст.150 ЦПК України не допускається, а тому у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 151-153, 260 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В :

Відмовити у задоволенні заяви представника позивача - адвоката Кресюна Василя Андрійовича про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Ставровський», Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області про визнання Додаткової угоди від 06.06.2024 року неукладеною, визнання недійсним Договору оренди землі від 07.06.2024 року, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та відновлення дії договору про надання права користування земельною ділянкою, а також про стягнення моральної шкоди.

Відповідно до п.п.15.5) п.1 Перехідних положень ЦПК України, на ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду через Красноокнянський районний суд Одеської області або безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення.

Суддя О. Л. Чеботаренко