Постанова

від 23.10.2024 по справі 204/4472/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7439/24 Справа № 204/4472/24 Суддя у 1-й інстанції - Самсонова В. В. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючої - Городничої В.С.,

суддів: Петешенкової М.Ю., Красвітної Т.П.,

за участюсекретаря судовогозасідання Панасенко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 03 червня 2024 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії/бездіяльність органу примусового виконання, суб`єкт оскарження: Соборний ВДВС у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги»,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії/бездіяльність Соборного ВДВС у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якій просив суд визнати незаконною та скасувати вимогу державного виконавця Соборного ВДВС у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Савостіної від 01.05.2024 року у ВП №74263618 (а.с. 1-3).

В обгрунтування скарги посилається на те, що 13 вересня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ по справі №202/8299/15 було прийнято остаточне судове рішення щодо поділу та визнання його права власності на 1/2 квартири АДРЕСА_1 . Інша 1/2 квартири визнана власністю ОСОБА_2 .

Особовий рахунок на постачання електроенергії був оформлений на ОСОБА_2 .

Після зазначеного судового рішення ОСОБА_2 вирішила продати свою 1/2 квартири (що в подальшому підтвердилося її діями) і не цікавилася постачанням електроенергії у квартиру.

В той період постачальником електроенергії був ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго», до якого він звернувся із заявою про оформлення особового рахунку на його ім`я. Але цьому існувала перешкода щодо неможливості оформлення другого особового рахунку на одну адресу і йому було відмовлено.

Фактично ж обов`язки ОСОБА_2 за договором на постачання електроенергії виконував він (сплачував рахунки, підписував акти звірки показань електролічильника).

З 01 січня 2019 року почав діяти новий закон у сфері електроенергетики, ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» припинило свою діяльність і на базі його потужностей та персонала було створено два підприємства: АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» та ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги».

У січні 2019 року ОСОБА_2 уклала з ОСОБА_3 договір дарування йому своєї 1/2 частини квартири.

Судовим рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська по справі №202/791/19, яке набрало чинності 4 січня 2020 року цей договір дарування визнаний удаваним та на нього переведені права та обов`язки покупця.

Перешкоди для оформлення особового рахунку на його ім`я зникли, і у січні 2020 року він знов звернувся до АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» із заявою про укладання з ним договору на розподіл електроенергії, надавши їм всі необхідні документи.

АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» відмовило йому в укладанні такого договору, мотивуючи тим, що надане їм судове рішення по справі №202/791/19 не встановлює його право власності. Звертатися в суд у січні 2020 року він не став.

Також після цієї відмови у січні 2020 року він не звертався для укладання договору до ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» тому, що АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» не видало йому паспорт точки розподілу.

Він від свого імені сплачував надіслані ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» на ім`я ОСОБА_2 рахунки за електроенергію, зазначаючи у квитанціях про сплату показання електролічильника та сплачену грошову суму. Неналежні нарахування були здійснені за січень, травень 2020 року та травень 2019 року.

У червні-липні 2020 року він звернувся до ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» з претензією про неналежне нарахування і вимагав здійснити перерахунок нарахованої по тарифу 1 грн 68 коп за кВт годину електроенергії по тарифу 0,9 грн за кіловат годину.

ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» заявили, що особовий рахунок оформлений на ОСОБА_2 у зв`язку з чим у нього немає ніяких прав для пред`явлення претензій неналежного нарахування. Вони повідомили, щоб йому пред`являти претензії спочатку потрібно переоформити особовий рахунок на його ім`я, для чого подати заяву приєднання і документи які підтверджують його право власності. Таку заяву він подав, додав до неї судові рішення, які встановлюють його право власності. Щодо паспорта точки розподілу він зазначив що АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» незаконно відмовляють йому в його видачі, тому що вважають, що судове рішення по справі №202/791/19 не встановлює його право власності.

ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» в липні 2020 року відмовили в переоформлені особового рахунку на його ім`я тому, що теж не вважають, що судове рішення по справі №202/791/19 встановлює його право власності і додатково його не надав паспорт точки розподілу.

Після повторної подачі документів у вересні 2020 року АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» вигадало нову підставу для відмови укладання договору - що він не надав ІПН.

Зазначене свідчить, що він виконав всі залежні від нього дії, здійснив декілька спроб для досудового врегулювання спору, які були марними.

Для захисту своїх прав восени 2020 року він звернувся до суду з позовом та просив зобов`язати відповідачів оформити на його ім`я особові рахунки, а ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» додатково ще здійснити перерахунок по тарифу 0,9 грн за кВт неналежним чином нарахованої по тарифу 1 грн 68 коп за квт/год електроенергії. Суд зобов`язав обох відповідачів укласти з ним договір, але не зазначив який (типовий, чи на особливих умовах) і яким чином він повинен бути укладений (шляхом повторного розгляду відповідачами поданих ним у 2020 році документів, чи шляхом повторної подачі ним вже поданих у 2020 році документів).

АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі», рішення суду виконало, не вимагаючи від нього повторної подачі документів.

ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги», не здійснивши належного перерахунку всіх здійснених неналежним чином нарахувань по прогресивному тарифу 1 грн 68 коп за квт/год намагається від нього отримати підпис, на погодження з тими нарахуваннями, які він зазначає.

29.03.2024 року скаржник повідомив державного виконавця Савостіну О.В., що підпише таку заяву, якщо боржник належним чином її оформить. Але Державний виконавець Савостіна О.В. жодним чином не відреагувавши, на неналежним чином заповнену боржником заяву-приєднання, 01.05.2024 року винесла вимогу про зобов`язання його подавати боржнику ті документи, які вже були йому подані у 2020 році.

Крім того, двічі за період виконавчого провадження звертався у представництво боржника на АДРЕСА_2 з пропозицією для виконання судового рішення оформити належним чином заяву-приєднання, щоб він її підписав. Обидва рази представники боржника заявили, що їм нічого невідомо про існування судового рішення, яке потрібно виконувати.

Ухвалою Красногвардійського районногосуду м.Дніпропетровськавід 03червня 2024року В задоволенні скарги ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Соборний ВДВС у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» на дії/бездіяльність органу примусового виконання відмовлено повністю (а.с. 85-89).

Не погодившись з такою ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та ухвалити новерішення,яким йогоскаргу задовольнити (а.с. 91-92).

Соборний ВДВС у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) скористався своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а ухвалу суду залишити без змін (а.с. 106-108).

ОСОБА_1 подав відповідь на відзив (а.с. 103).

Інші учасникисправи не скористались своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, з наступних підстав.

Так, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави для визнання вимоги державного виконавця Соборного ВДВС у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Савостіної О.В. від 01.05.2024 року у ВП №74263618 такою, що не відповідає положенням Закону України «Про виконавче провадження», а тому відсутні підстави для її скасування, враховуючи той факт, що державний виконавець при здійсненні виконавчих дій діяв в межах своїх повноважень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 05 травня 2023 року у справі №202/6619/20 визнано незаконною відмову АТ «ДТЕК «Дніпровські електромережі», в укладенні договору без надання ІПН; визнано незаконною відмову ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» в укладенні публічного договору на підставі того, що судове рішення у справі №202/791/19 не встановлює права власності позивача; зобов`язано АТ «ДТЕК «Дніпровські електромережі» укласти з ОСОБА_1 договір про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії; зобов`язано ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» укласти з ОСОБА_1 договір на постачання електричної енергії; зобов`язано ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» здійснити перерахунок за спожиту ОСОБА_1 електроенергію за адресою; АДРЕСА_3 , проведену за тарифом 1,68 грн/кВт/ч, відповідно до фактичного споживання.

На виконання рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 05 травня 2023 року у справі №202/6619/20 видано виконавчий лист 05 грудня 2023 року.

Старшим державним виконавцем Соборного ВДВС у місті Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Савостіною О.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №74263618 від 26 лютого 2024 року на підставі виконавчого листа №202/6619/20 виданого 05 грудня 2023 року.

01 травня 2024 року старшим державним виконавцем Соборного ВДВС у місті Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Савостіною О.В. винесено вимогу виконавця, відповідно до якої зобов`язано ОСОБА_1 надати державному виконавцю заяву-приєднання для подальшої передачі боржнику - ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" для укладення відповідного договору. Копії документів визначених в п. 3.1.12 ПРРЕЕ, а саме: копію паспорта (для фізичних осіб); копію документа, що підтверджує право власності чи користування об`єктом; паспорт точки розподілу/передачі об`єкта (площадки вимірювання).

Відповідно до ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст. ст. 1, 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Законом України «Про виконавче провадження» не встановлено конкретних випадків, у яких складається вимога державного виконавця як така.

Але із норм закону в їх комплексі вбачається, що у державного виконавця є велика кількість прав, необхідних для належного забезпечення примусового виконання рішень, для реалізації яких він складає вимоги.

За п. 1.6. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. №512/5 (далі Інструкція), під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.

За п. 1.9 вказаної Інструкції вимога виконавця є письмовим документом, який складається у випадках, передбачених Законом, та є обов`язковою для виконання органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами щодо надання виконавцю документів або їх копій, необхідних для здійснення його повноважень, вчинення інших дій, необхідних для виконання рішення. Вимога підписується виконавцем та надсилається поштою чи іншими засобами зв`язку або вручається виконавцем особі, яка зобов`язана вчинити дії. За наявності в особи, яка зобов`язана вчинити дії, електронного кабінету в ЄСІТС вимога надсилається до електронного кабінету такої особи.

У ряді випадків законом встановлено складення вимог виключно у процесуальній формі постанов (наприклад у постанові про відкриття виконавчого провадження державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови, про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника) державний виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю за місцем отримання боржником відповідних доходів, в інших випадках таких імперативних правил не встановлено (наприклад вимога надати пояснення чи довідки, забезпечити огляд майна, про виклик посадових осіб з приводу виконавчих документів).

Отже, якщо законом прямо встановлено викладення вимоги державного виконавця у формі постанови, то вона так і повинна складатися. В інших випадках для реалізації своїх повноважень державний виконавець складає вимогу в простій письмовій формі.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» визначений порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Так, згідно вимог ч. 1 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

За приписами ч. 6 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Частина 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» зобов`язує державного виконавця використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п. 1.9 Інструкції вимога виконавця є письмовим документом, який складається у випадках, передбачених Законом, та є обов`язковою для виконання органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами щодо надання виконавцю документів або їх копій, необхідних для здійснення його повноважень, вчинення інших дій, необхідних для виконання рішення.

Тобто, Законом України «Про виконавче провадження» та Інструкцією, не встановлено заборони про зобов`язання державного виконавця складати вимогу виконавця, якою зобов`язувати стягувача надати необхідні документи для виконання рішення суду в межах виконавчого провадження.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду про те, що доводи ОСОБА_1 про те, що з вказаних ним у скарзі підстав дії державного виконавця не відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження», є недоведеними та безпідставними, а дії державного виконавця правомірними, оскільки будь-які докази, які вказували б на порушення державним виконавцем чинного законодавства прав боржника як сторони виконавчого провадження щодо виконання рішення суду, не встановлено.

Враховуючи вказане є обгрунтованим висновок суду щодо відсутності підстав для визнання вимоги державного виконавця Соборного ВДВС у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Савостіної О.В. від 01.05.2024 року у ВП №74263618 такою, що не відповідає положенням Закону України «Про виконавче провадження», а тому відсутні підстави для її скасування, і доводи апеляційної скарги вказаного висновку не спростовують.

Доводи апеляційної скарги зводяться виключно до незгоди з видом застосованих до стягувача засобів примусового виконання рішення, без зазначення мотивів в чому саме дії державного виконавця суперечать нормам Закону України «Про виконавче провадження» та яким чином порушують права скаржника.

На підставі наведеного, висновки суду першої інстанції є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права.

Доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення скаржником норм процесуального закону.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375, 382-383 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Красногвардійського районногосуду м.Дніпропетровськавід 03червня 2024року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: М.Ю. Петешенкова

Т.П. Красвітна