Постанова

від 30.10.2024 по справі 369/4064/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 369/4064/24 головуючий у суді І інстанції Волчко А.Я.

провадження № 22-ц/824/14875/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

30 жовтня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Фінагеєва В.О.,

суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

за участю секретаря Данилейко Є.О.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником Юзьків Василем Мар`яновичем на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 липня 2024 року про скасування заходів забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення земельного сервітуту, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2024 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про встановлення земельного сервітуту.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 квітня 2024 року задоволено заяву представника ОСОБА_3 - адвоката Правдюка В.М. про забезпечення позову у цивільній справі ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення земельного сервітуту.

02 травня 2024 року до суду представником відповідача було подано заяву про скасування заходів забезпечення позову, вжитих на підставі ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 квітня 2024 року.

Заява обґрунтована тим, що вжиті заходи забезпечення позову порушують права третіх осіб, а також за своїм змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, без фактичного вирішення спору по суті, а відтак підлягають скасуванню з підстав, зазначених у ч. 1 ст. 158 ЦПК України.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 липня 2024 року у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Юзьківа В.М. про скасування заходів забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення земельного сервітуту відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та ухвалити нове судове рішення, яким скасувати заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 квітня 2024 року.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що, вживши заходи забезпечення позову, суд, фактично, задовольнив позовні вимоги позивача, при цьому не розглядаючи спір по суті, що є порушенням норм процесуального права. Вказує на те, що позивач звернулась до суду з позовом про встановлення земельного сервітуту. Право земельного сервітуту це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками) (ч. 1 ст. 98 Земельного кодексу України). Разом із тим, позивачем подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову, що полягають у забороні відповідачу та іншим особам вчиняти будь-які дій, що перешкоджають позивачу у доступі до її садового будинку та земельної ділянки, через земельну ділянку що належить відповідачу. Тобто, заявлений позивачем захід забезпечення позову за своєю суттю відтворює право земельного сервітуту, з метою встановлення якого позивач звернулась до суду.

У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_3 , зазначає, що ухвала Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 липня 2024 року є законною та обґрунтованою і не яким чином не зачіпає прав апелянта.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що твердження заявника (відповідача), що заходи забезпечення позову за своїм змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, без фактичного вирішення спору по суті, не відповідають матеріалам справи, так як позивач просила у позовній заяви встановити постійний безоплатний земельний сервітут щодо частини земельних ділянок, належних відповідачу, тобто надати їй право на користування його земельними ділянками (ч. 1 ст. 98 ЗК України), а вжиті судом заходи забезпечення позову містять заборону вчиняти перешкоди позивачу, членам її сім`ї та сервісним службам у доступі до її майна. Тобто, заходи забезпечення позову не є тотожними з позовними вимогами.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скарги залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що у березні 2024 року позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просила суд встановити постійний безоплатний земельний сервітут щодо частини земельних ділянок з кадастровими номерами: 3222487000:03:001:5973, загальною площею 1,3074 га, цільове призначення «для індивідуального садівництва», 3222487000:03:001:5187, загальною площею 0,3619 га, цільове призначення «для індивідуального садівництва», 3222487000:03:001:5065, загальною площею 1,0544 га, цільове призначення - «для індивідуального садівництва», що перебуває у власності відповідача.

Разом з позовною заявою позивач подала заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 березня 2024 року відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 29 квітня 2024 року заяву представника ОСОБА_3 - адвоката Правдюка Віталія Михайловича про забезпечення позову задоволено.

Заборонено ОСОБА_1 та іншим особам вчиняти будь-які дії, які створюють для ОСОБА_3 , членів її сім`ї та сервісним службам (третім особам) обмеження вільного та цілодобового доступу до садового будинку загальною площею 260.4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , в тому числі, але не виключно, заборонити зачиняти автоматичні ворота на контрольно-пропускному пункті, що розташований земельній ділянці з кадастровим номером 3222487000:03:001:5065, загальною площею 1.0544 га. місце розташування: Київська область, Обухівський (Києво-Святошинський) район, Ходосівська сільська рада, що перебуває у власності ОСОБА_1 .

Вказана ухвала в апеляційному порядку відповідачем не оскаржувалась та набула законної сили.

02 травня 2024 року ОСОБА_1 через представника Юзьків М.М. подав до суду клопотання у порядку ст. 158 ЦПК України про скасування заходів забезпечення позову, у задоволенні якого ухвалою суду від 08 липня 2024 року відмовлено.

Відповідно до вимог ст. 149, 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

У пункті 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в спорах про зняття арешту з майна» № 5 від 03 червня 2016 року роз`яснено судам, що заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає цивільну справу. При цьому, із заявою про скасування заходів забезпечення позову (накладення арешту на майно або грошові кошти) може звернутись лише особа, щодо якої такі заходи забезпечення позову вжито, тобто, сторона у справі чи третя особа, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору. Інша особа, яка вважає, що майно, на яке було накладено арешт у порядку забезпечення позову, належить їй, а не стороні у справі, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Як передбачено ч.ч. 6-9 ст. 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 18 квітня 2022 року у справі № 705/4132/19, забезпечення позову в цивільному процесі є одним з інститутів цивільного процесу, що сприяє реалізації конституційних прав завдання цивільного судочинства, яким, згідно зі статтею 3 ЦПК України, є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Регламентації інституту забезпечення позову в цивільному процесуальному праві присвячені статті 149-159 ЦПК України.

Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову (стаття 154 ЦПК України).

Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору.

Порядок та підстави скасування заходів забезпечення позову встановлено статтею 158 ЦПК України, частинами першою, четвертою, дев`ятою якої передбачено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Отже, забезпечувальні заходи застосовуються та скасовуються судом шляхом ухвалення процесуального рішення - ухвали.

Наслідком скасування заходів забезпечення позову є зняття всіх обмежень, встановлених забезпеченням позову.

Враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

Отже, ухвала суду про вжиття заходів забезпечення позову зумовлює конкретні обмеження щодо вчинення певних дій чи, навпаки, обов`язок вчинити дії учасниками справи або третіми особами, що мають строковий характер та діють до моменту скасування таких заходів судом, який їх вжив, чи судом вищої інстанції у разі скасування ухвали про вжиття спірних заходів забезпечення за їх безпідставністю.

Як було зазначено вище, відповідачем не була оскаржена ухвала суду від 29 квітня 2024 року про задоволення заяви про забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти певні дії, а отже ОСОБА_1 погодився з нею. У подальшому, вказана ухвала набрала законної сили, а відтак відсутні підстави вважати, що вжиті судом заходи забезпечення позову були не обґрунтовані, не співмірними з позовними вимогами чи такими, що не відповідали вимогам закону.

Подаючи заяву у порядку ст. 158 ЦПК України до вирішення спору по суті (ухвалення рішення), сторона відповідача не навела доводів та не надала доказів на їх підтвердження в частині, що потреба в забезпеченні позову, з врахуванням нових обставин, відпала або в заходах забезпечення позову більше немає необхідності.

Посилаючись на обставини, що на думку відповідача свідчать про незаконність ухвали суду про забезпечення позову, відповідач не звернув уваги, що вказані доводи могли б бути перевірені судом апеляційної інстанції в межах розгляду апеляційної скарги саме на ухвалу про забезпечення позову, якої відповідач оскаржував.

Разом з тим, доводи відповідача в частині незаконності та не обґрунтованості ухвали суду про забезпечення позову, не можуть бути предметом оцінки суду апеляційної інстанції в межах розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду про відмову в скасуванні заходів забезпечення позову.

Зазначаючи, що вжиті судом заходи забезпечення позову порушують права та інтереси інших осіб, відповідач не звернув уваги, що вказані особи до суду апеляційної інстанції не звертались, скарги не подавали і повноважень відповідачу та його представнику діяти в їх інтересах не надавали.

З огляду на викладене, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав до скасування ухвали, судом повно з`ясовані фактичні обставини справи, які мають істотне значення для справи в межах наданих сторонами доказів, правильно визначені правовідносини, що склалися між сторонами, вірно застосовані норми процесуального права.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Юзьків Василем Мар`яновичем залишити без задоволення.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повне судове рішення складено 01 листопада 2024 року.

Головуючий Фінагеєв В.О.

Судді Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.