Ухвала

від 04.11.2024 по справі 160/26261/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

04 листопада 2024 року Справа 160/26261/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі клопотання Дніпропетровської обласної прокуратури про розгляд справи №160/26261/24 за правилами загального позовного провадження, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа №160/26261/24 за позовною заявою Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України до відповідача-1: ОСОБА_1 , до відповідача-2: Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради, третя особа-1: Міністерство культури та стратегічних комунікацій України, третя особа-2: Управління культури, туризму, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації про визнання протиправним рішення, скасування дозволу та припинення права.

31 жовтня 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано клопотання про розгляд справи №160/26261/24 за правилами загального позовного провадження, яке надійшла від позивача в підсистемі «Електронний Суд». Позивач зазначає, що справа №160/26261/24 становить значний суспільний інтерес та підлягає розгляду за правилами загального позовного провадження. Предметом даного позову є визнання протиправним та скасування дозволу на виконання будівельних робіт №ДП012200803517 від 03.08.2020, виданого Управлінням Державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради. З огляду на вимоги ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України, ураховуючи складність справи №160/26261/24, обсяг та характер доказів, що підлягають дослідженню, значення справи для сторін, розгляд у спрощеному позовному провадженні не буде сприяти повному і всебічному з`ясуванню обставин, що входять до предмету доказування.

Вирішуючи зазначене клопотання по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Згідно з ч. 2-4, 6 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";

6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.

Для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо:

1) прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище;

2) оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію;

3) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;

4) припинення за зверненням суб`єкта владних повноважень юридичних осіб чи підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців у випадках, визначених законом, чи відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців;

5) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо в`їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію;

6) оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує: для юридичних осіб - ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

7) стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб`єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження;

8) типові справи;

9) оскарження нормативно-правових актів, які відтворюють зміст або прийняті на виконання нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним і нечинним повністю або в окремій його частині;

10) інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження;

11) перебування іноземців або осіб без громадянства на території України.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує:

1) значення справи для сторін;

2) обраний позивачем спосіб захисту;

3) категорію та складність справи;

4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо;

5) кількість сторін та інших учасників справи;

6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес;

7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";

6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.

В обґрунтування своєї заяви прокурор передусім посилався на значний суспільний інтерес, який становить ця справа.

Суд зазначає, що жодного доказу або змістовного посилання на прояв такого значного суспільного інтересу позивачем не надано.

Посилання позивача на практику Європейського суду з прав людини є нерелевантним, оскільки використаний у відповідних рішеннях суду суспільний інтерес стосувався критеріїв, за яких допускається втручання в права людини (так званий «трискладовий текст»), жодних загальних висновків про те, що спори з певним предметом за замовчуванням становлять суспільний інтерес у відповідних рішеннях суду не наведено. Більш того, національне законодавство передбачає систему правового регулювання спірних правовідносин, за якої суспільний інтерес, який мають справи певної категорії, або вже враховано в законодавстві при визначенні справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження (ч. 4 ст. 12, ч. 4 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства), або таке врахування здійснюється судом з урахуванням конкретних обставин справи (п. 6 ч. 3 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України). Разом з цим, посилання позивача на цей аргумент в будь-якому випадку не обґрунтовували таку характеристику наявного суспільного інтересу як «значний».

В подальшому позивачем наводяться доводи, які повторюють обґрунтування участі прокурора у справі. Водночас, законодавством не передбачено, що всі справи з таким суб`єктним складом становлять значний суспільний інтерес, як не передбачено відповідного правила для оскарження рішень чи діянь органів архітектурно-будівельного контролю. Як наслідок, наявність значного суспільного інтересу має буде змістовно обґрунтована та належним чином підтверджена заявником відповідного клопотання, однак ця вимога позивачем не виконана.

Також позивачем вказано на складність справи, обсяг та характер доказів, значення справи для сторін, однак таке посилання є абстрактним і не містить жодного обґрунтування, в зв`язку з чим не може бути визнано обґрунтованим.

Відповідні аспекти справи враховано судом під час відкриття провадження згідно п. 4 ч. 9 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України. Підстав для наданню наявним обставинам справи іншої оцінки в аспекті форми судочинства щодо розгляду такої справи судом не встановлено, заява позивача таких підстав також не містить.

Сторони мають можливість без обмежень висловлювати свої правові позиції, надавати докази на підтвердження їх обґрунтованості, що за обставин цієї конкретної справи повною мірою забезпечує їм право та реальну можливість бути заслуханими та почутими судом.

Враховуючи вищевикладене, у задоволенні клопотання позивача належить відмовити.

Керуючись ст. ст. 12, 243, 248, 257, 260, 262, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання Дніпропетровської обласної прокуратури про розгляд справи №160/26261/24 за правилами загального позовного провадження - відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та не може бути оскаржена.

Суддя Н.В. Боженко