Рішення

від 04.11.2024 по справі 400/642/22

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2024 р. № 400/642/22 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаСофіївської сільської ради, вул. Софіївська, 24/1, с.Софіївка, Баштанський район, Миколаївська область, 55632,

провизнання протиправним та скасування п.17 рішення від 07.12.2021 № 446; зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

18 січня 2022 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Софіївської сільської ради (далі відповідач) про:

визнання протиправним та скасування пункту 17 рішення відповідача від 07.12.2021 № 446 «Про відмову у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам»;

зобов`язання відповідача прийняти рішення про надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташованої на території Баратівського старостинського округу Софіївської сільської ради Баштанського району Миколаївської області, за межами населених пунктів, за його клопотанням від 27.09.2021.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав на те, що відповідач протиправно не надав дозвіл на підставі його клопотання від 27.09.2021 на розробку проекту землеустрою, оскільки пункт 17 спірного рішення прийнятий всупереч частині сьомій статті 118 Земельного кодексу України (далі ЗК України).

21.01.2022 Миколаївський окружний адміністративний суд (головуюча суддя Бульба Н.О.) постановив ухвалу про відкриття провадження в адміністративній справі та про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до статті 260 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) (без виклику сторін).

17.05.2022 було здійснено повторний автоматичний розподіл справи. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу, головуючим у справі визначено суддю Малих О.В.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.05.2022 суд у складі головуючої судді Малих О.В. прийняв справу до провадження та ухвалив розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін у судове засідання.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.02.2023, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2023, адміністративний позов задоволено:

визнано протиправним та скасовано пункт 17 рішення відповідача від 07.12.2021 № 446 «Про відмову у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам».

зобов`язано відповідача прийняти рішення про надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташованої на території Баратівського старостинського округу Софіївської сільської ради Баштанського району Миколаївської області, за межами населених пунктів, за його клопотанням від 27.09.2021.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, зазначив, що згідно з «Перехідних положень» ЗК України землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані, що є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки. Однак, відповідач не довів, що обрана позивачем земельна ділянка відноситься до складу земель колективної власності, оскільки відповідно до пункту 21 «Перехідних положень ЗК України» з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

П`ятий апеляційний адміністративний суд додатково мотивував свою постанову тим, що встановлення тимчасової заборони на безоплатну передачу земель комунальної власності у приватну власність за наявності встановленого факту порушення прав позивача не є підставою для невжиття заходів судового захисту порушених прав позивача. До того ж ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.05.2023 за заявою представника позивача відстрочено виконання рішення суду від 27.02.2023 у справі № 400/642/22 до припинення чи скасування воєнного стану. Відтак підстав вважати, що судове рішення у цій справі прийнято з порушенням або призведе до порушення вимог ЗК України зі змінами, внесеними з урахуванням введення в Україні воєнного стану (в тому числі підпункт 5 пункту 27 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України), немає.

Постановою Верховного Суду від 07.08.2024 касаційну скаргу першого заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури задоволено частково, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.02.2023 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2023 скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи судові рішення попередніх судів Верховний Суд у мотивувальній частині постанови від 07.08.2024 зазначив, що:

« 33. Ані суд першої інстанції, ані суд апеляційної інстанції не вжили заходів з метою встановлення обставин щодо того, чи дійсно обрана позивачем земельна ділянка не належить до земель колективної власності, що є визначальним під час вирішення цієї справи. Тим самим суди дійшли передчасних висновків щодо протиправності спірного рішення.

34. Як вже зазначалось, матеріали щодо розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) зберігаються у відповідній сільській, селищній, міській раді за місцем проживання більшості власників земельних часток (паїв) та у Державному фонді документації із землеустрою та оцінки земель.

35. Дій для встановлення наявності чи відсутності матеріалів щодо розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах спірних правовідносинах суди попередніх інстанцій не вчиняли.»

На виконання розпорядження керівника апарату Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.08.2024 № 60/02-10 «Про призначення повторного автоматизованого розподілу справи № 400/642/22 між суддями для нового її розгляду» було здійснено повторний автоматизований розподіл справи № 400/642/22.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.08.2024 головуючим суддею для розгляду цієї справи визначено суддю Ярощука В.Г.

21.08.2024 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про прийняття справи до свого провадження, про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), а також про витребування у Миколаївської обласної прокуратури копій рішення про припинення (ліквідацію) КПСП «ВІВСЯНІВСЬКЕ» Новобузького району Миколаївської області та матеріалів щодо розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах земель, де знаходиться земельна ділянка, щодо якої відповідач пунктом 17 рішення від 07.12.2021 № 446 «Про відмову в наданні дозволу на розробку проектів землеустрою щодо земельних ділянок у власність громадянам» відмовив ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Крім цього, ухвалою від 21.08.2024 суд встановив сторонам строки подання заяв по суті справи. Однак, при новому розгляді справи відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

На виконання ухвали Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.08.2024 в частині надання витребуваних доказів Миколаївська обласна прокуратура подала заяву від 30.08.2024 № 15/1-512вих-24, в якій зазначила, що в неї відсутні рішення про припинення (ліквідацію) КПСП «Вівсянівське». Натомість щодо матеріалів про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах земель, де знаходиться спірна земельна ділянка, то вони були подані прокуратурою до Верховного Суду як додаток до пояснення від 05.04.2024 № 15/1-232вих-24.

Будь-яких інших заяв або клопотань при новому розгляді учасники справи не заявили.

Розглянувши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

27.09.2021 позивач подав відповідачу клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, в межах ділянки, розташованої на території Баратівського старостинського округу Софіївської сільської ради Баштанського району Миколаївської області за межами населених пунктів області.

До цього клопотання позивач додав викопіювання з відображенням бажаного місця розташування земельної ділянки. У поясненнях від 04.09.2023 № 15/1-644вих-23, поданих Миколаївською обласною прокуратурою до П`ятого апеляційного адміністративного суду, зазначено, що «… співставлення даних загальнодоступного інтернет-ресурсу kadastr.live, наданих Софіївською сільською радою графічних матеріалів та викопіювання з відображенням бажаного місця розташування земельної ділянки підтверджує накладення території, за рахунок якою позивач бажає сформувати земельну ділянку, до складу пайових земель.»

Відповідно до пункту 17 рішення Софіївської сільської ради від 07.12.2021 № 446 «Про відмову у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам» (далі Рішення № 446) позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованого за межами населених пунктів Софіївської сільської територіальної громади з таких підстав:

- передача земельної ділянки, визначеної на графічних матеріалах, у власність гр. ОСОБА_1 суперечить вимогам п. 17, 21 Перехідних положень Земельного кодексу України та ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», так як зазначена земельна ділянка віднесена до складу земель колективної власності, що підлягають паюванню.

Вважаючи пункт 17 Рішення № 446 протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктами «а» і «б» частини першої статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить:

розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад;

передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з абзацом першим частини сьомої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Пунктом 17 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України передбачено, що сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Відповідно до першого речення частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власниками земельних часток (паїв)» (далі Закон № 899-VI) нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження.

У разі якщо до 1 січня 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.

Така невитребувана земельна частка (пай) після формування її у земельну ділянку за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради (у разі необхідності формування) за заявою відповідної ради на підставі рішення суду передається у комунальну власність територіальної громади, на території якої вона розташована, у порядку визнання майна безхазяйним (частини четверта і п`ята статті 13 Закону № 899-VI).

Відповідно до частини сьомої статті 13 Закону № 899-VI протягом 7 років з дня державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку, сформовану з невитребуваної земельної частки (паю), забороняється передача її у приватну власність (крім передачі її власнику невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцям).

Згідно з частинами першою і другою статті 14о Закону № 899-VI у разі якщо власники земельних часток (паїв) після розподілу земельних ділянок, що підлягали паюванню, до 1 січня 2019 року не прийняли рішення про розподіл інших земель, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, що не було припинено як юридична особа, та якщо такі землі не передані у власність у порядку, визначеному законом, розподіл таких земель проводиться згідно з вимогами цієї статті за згодою більшості осіб, визначених абзацами другим четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю).

Організація розподілу земель, що залишилися у колективній власності, здійснюється сільською, селищною, міською радою, на території якої такі землі розташовані.

Таким чином, як зазначив Верховний Суд у постанові від 07.08.2024 в цій справі, нерозподілені частки (паї) не є землями державної чи комунальної власності до спливу встановлених Законом строків реалізації особами своїх прав на земельні частки (паї), такі землі лише перебувають у розпорядженні відповідних органів місцевого самоврядування до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку. Вказане свідчить, що органи місцевого самоврядування мають право тимчасово розпоряджатися землями колективної власності шляхом передачі їх в оренду на строк до моменту державної реєстрації права власності на них, а з 2025 року, у випадку відмови суб`єктів права колективної власності від права колективної власності на землю, звертатись до суду із заявою про передачу до комунальної власності земельних ділянок колективної власності в порядку визнання майна безхазяйним.

Як наслідок, якщо громадянин у клопотанні про надання дозволу на розробку проекту землеустрою просить у відповідного органу місцевого самоврядування відвести у власність земельну ділянку, яка відноситься до нерозподілених або / та невитребуваних земельних ділянок і земельних часток (паїв), і яка перебуває в колективній власності відповідного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, що не було припинено як юридична особа, тоді відповідний місцевого самоврядування не має права надати дозвіл на розробку проекту землеустрої для відведення такої земельної ділянки у власність.

Водночас відповідно до пункту 11 частини першої статті 346 Цивільного кодексу України право власності припиняється у разі припинення юридичної особи чи смерті власника.

Пунктом 21 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України установлено, що з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» набрав чинності 01.01.2019.

Відтак з 01.01.2019 земельні ділянки, які належали колективним сільськогосподарським підприємствам, що припиненні, вважаються власністю територіальних громад.

З вищевикладеного слідує, що у разі, якщо земельна ділянка, яку громадянин бажає безоплатно одержати у приватну власність, перебувала у колективній власності сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, які припиненні, то в цьому разі відповідний орган місцевого самоврядування не може відмовити у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою такої земельної ділянки з підстав її віднесення до складу земель колективної власності, що підлягають паюванню.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що співставлення даних загальнодоступного інтернет-ресурсу kadastr.live, наданих Софіївською сільською радою графічних матеріалів та викопіювання з відображенням бажаного місця розташування земельної ділянки та Технічної документації по складанню Схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) колективного пайового сільськогосподарського підприємства «Вівсянівське» Новобузького району Миколаївської області підтверджує належність території, за рахунок якою позивач бажає сформувати земельну ділянку, до складу пайових земель, що перебували у колективній власності КПСП «Вівсянівське».

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.08.2024 витребувано у Миколаївської обласної прокуратури копію рішення (ліквідацію) КПСП «ВІВСЯНІВСЬКЕ» Новобузького району. В заяві від 30.08.2024 № 15/1-512вих-24 Миколаївська обласна прокуратура зазначила, що в неї відсутні рішення про припинення (ліквідацію) КПСП «Вівсянівське».

Будь-яких доказів, що КПСП «Вівсянівське» не припинено ні відповідач, ні Миколаївська обласна прокуратура суду не надали.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Натомість відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань Виробничий кооператив сільськогосподарський виробничий кооператив «Вівсянівське» (с. Вівсянівка, Новобузький район, Миколаївська область, 55634; код ЄДРПОУ: 03763744) припинено як юридичну особу 05.12.2005.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що КПСП «Вівсянівське» є припиненим, а тому згідно з пунктом 21 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України з 01.01.2019 усі земельні ділянки, які належали йому на праві колективної власності вважаються власністю територіальної громади, на території якої вони розташовані.

Відповідно до пункту 17 Рішення № 446 підставою для відмови позивачу в задоволенні його клопотанні щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства вказано лише віднесення відповідної земельної ділянки до складу земель колективної власності, що підлягають паюванню.

Оскільки, як вже вище суд встановив, відповідна земельна ділянка вважається такою, що перебуває у комунальній власності територіальної громади, а не у колективній, тому пункт 17 Рішення № 446 є протиправним і підлягає скасуванню.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Квитанцією від 14.01.2022 підтверджується понесення позивачем судових витрат у розмірі 992,40 грн на сплату судового збору за подання адміністративного позову. Тому ця сума підлягає відшкодуванню шляхом стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Софіївської сільської ради (вул. Софіївська, 24/1, с. Софіївка, Баштанський район, Миколаївська область, 55632; код ЄДРПОУ: 04376788) задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати пункт 17 рішення Софіївської сільської ради від 07.12.2021 року № 446 «Про відмову у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам».

3. Зобов`язати Софіївську сільську раду (вул. Софіївська, 24/1, с. Софіївка, Баштанський район, Миколаївська область, 55632; код ЄДРПОУ 04376788) прийняти рішення про надання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташованої на території Баратівського старостинського округу Софіївської сільської ради Баштанського району Миколаївської області, за межами населених пунктів, за його клопотанням від 27.09.2021.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Софіївської сільської ради (вул. Софіївська, 24/1, с. Софіївка, Баштанський район, Миколаївська область, 55632; код ЄДРПОУ: 04376788) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати у сумі 992 (Дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.Г.Ярощук

Повний текс рішення складено 04 листопада 2024 року