Постанова

від 15.01.2025 по справі 400/642/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/642/22

Головуючий в 1 інстанції: Ярощук В.Г. Дата і місце ухвалення: 04.11.2024р., м. Миколаїв Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого Ступакової І.Г.

суддів Бітова А.І.

Лук`янчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою першого заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури Фальченка Дениса Вікторовича на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Софіївської сільської ради Баштанського району Миколаївської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

В січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Софіївської сільської ради Баштанського району Миколаївської області, в якому просив суд:

-визнати протиправним та скасувати пункт 17 рішення Софіївської сільської ради від 07.12.2021р. №446 «Про відмову у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам»;

-зобов`язати відповідача прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташованої на території Баратівського старостинського округу Софіївської сільської ради Баштанського району Миколаївської області, за межами населених пунктів, за його клопотанням від 27.09.2021р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що спірним рішенням сільська рада незаконно відмовила ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів Софіївської сільської територіальної громади, з посиланням на п.17, п.21 Перехідних положень Земельного кодексу України та ст.13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», так як відповідна земельна ділянка віднесена до складу земель колективної власності, що підлягають паюванню. Позивач стверджував, що земельна ділянка, обрана ним для безоплатної приватизації, знаходиться на земельному масиві, який не сформовано в земельну ділянку в розумінні частини 1 статті 79-1 Земельного кодексу України. Орган місцевого самоврядування не вказує на наявність відповідного проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), за яким спірна земельна ділянка віднесена до таких земель. До того ж, ОСОБА_1 у заяві від 27.09.2021р. просив надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою з метою її формування та не ставив питання про передачу земельної ділянки у власність.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано пункт 17 рішення Софіївської сільської ради від 07.12.2021р. №446 «Про відмову у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам».

Зобов`язано Софіївську сільську раду прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташованої на території Баратівського старостинського округу Софіївської сільської ради Баштанського району Миколаївської області, за межами населених пунктів, за його клопотанням від 27.09.2021р.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Софіївської сільської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 992,40 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням заступник керівника Миколаївської обласної прокуратури Фальченко Денис Вікторович подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не повне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення від 04.11.2024р., з ухваленням по справі нового судового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність у сільської ради підстав для відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність посилаючись на положення п.21 Перехідних положень ЗК України, за яким землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені, вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони зареєстровані. Такий висновок зроблено судом без урахування Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».

Також, апелянт посилається на те, що судом проігноровано приписи пп.5 п.27 Перехідних положень ЗК України щодо мораторію на надання дозволів на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність під час дії воєнного стану. Посилаючись на постанову Верховного Суду від 03.08.2023р. у справі №300/3771/22, прокурор зазначає, що чинне законодавство, яке регулює відносини у період воєнного стану, не містить винятків у застосуванні положень підпункту 5 пункту 27 Розділу X «Перехідних положень» Земельного кодексу України, а також не містить застережень, що розгляд поданих клопотань про надання дозволу на складення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність переноситься на період після припинення воєнного стану, не зупиняє перебіг строків, встановлених для розгляду даного питання.

Апелянт просить суд апеляційної інстанції врахувати, що заяву від 27.09.2021р. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства подано позивачем сільській раді у порядку, передбаченому ч.6 ст.118 ЗК України, який не регламентує порядок набуття прав на землі пайового фонду.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 27.09.2021р. ОСОБА_1 звернувся до Софіївської сільської ради із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, в межах ділянки, розташованої на території Баратівського старостинського округу Софіївської сільської ради Баштанського району Миколаївської області за межами населених пунктів області.

До свого клопотання ОСОБА_1 додав копію викопіювання з відображенням бажаного місця розташування земельної ділянки.

Пунктом 17 рішення Софіївської сільської ради від 07.12.2021р. №446 «Про відмову у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам» ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів Софіївської сільської територіальної громади, у зв`язку з тим, що передача земельної ділянки, визначеної на графічних матеріалах, у його власність суперечить вимогам п. 17, 21 Перехідних положень Земельного кодексу України та ст.13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», так як зазначена земельна ділянка віднесена до складу земель колективної власності, що підлягають паюванню.

Вважаючи пункт 17 рішення №446 протиправним ОСОБА_1 оскаржив його в судовому порядку.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що співставлення даних загальнодоступного інтернет-ресурсу kadastr.live, наданих Софіївською сільською радою графічних матеріалів та викопіювання з відображенням бажаного місця розташування земельної ділянки та Технічної документації по складанню Схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) колективного пайового сільськогосподарського підприємства «Вівсянівське» Новобузького району Миколаївської області підтверджує належність території, за рахунок якої позивач бажає сформувати земельну ділянку, до складу пайових земель, що перебували у колективній власності КПСП «Вівсянівське». При цьому, суд зазначив, що на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» з 01.01.2019р. земельні ділянки, які належали колективним сільськогосподарським підприємствам, що припиненні, вважаються власністю територіальних громад. Враховуючи, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань виробничий кооператив сільськогосподарський виробничий кооператив «Вівсянівське» припинено як юридичну особу 05.12.2005р., тому починаючи з 01.01.2019р. усі земельні ділянки, які належали йому на праві колективної власності, вважаються власністю територіальної громади, на території якої вони розташовані.

Суд зазначив, що оскільки відповідна земельна ділянка вважається такою, що перебуває у комунальній власності територіальної громади, а не у колективній, тому пункт 17 рішення Софіївської сільської ради №446 є протиправним і підлягає скасуванню із зобов`язанням відповідача прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою за його клопотанням від 27.09.2021р.

Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно ч.ч. 3-4 ст.116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Відповідно до ч.1 ст.122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Пунктом «б» частини 1 статті 121 ЗК України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 га.

Законодавцем гарантовано право безоплатної передачі земельної ділянки громадянину у власність, зокрема, у межах норм безоплатної приватизації, порядок проведення якої регламентовано положеннями ст. 118 Земельного кодексу України.

Громадяни зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим (ч.6 ст.118 ЗК України).

Відповідно до частини 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, передача земельних ділянок у власність земельної ділянки передбачає виготовлення проекту землеустрою.

За результатами розгляду заяви громадянина, відповідач у місячний строк повинен або надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки, або надати відмову у наданні такого дозволу.

Разом з цим, така відмова повинна бути мотивована, оформлена належним чином та прийнята виключно з підстав, встановлених частиною 7 статті 118 ЗК України, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відтак, перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою визначений частиною 7 статті 118 ЗК України.

Як вже зазначалося колегією суддів, відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів Софіївської сільської територіальної громади з тих підстав, що передача земельної ділянки, визначеної на графічних матеріалах у власність гр. ОСОБА_2 суперечить вимогам п. 17, 21 Перехідних положень ЗК України та статті 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», оскільки зазначена земельна ділянка віднесена до складу земель колективної власності що підлягають паюванню.

За змістом п.17 Перехідних положень ЗК України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Пунктом 21 Перехідних положень ЗК України встановлено, що з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні», з яким пов`язується момент переходу нерозпайованих земель колективної власності до комунальної власності, набрав законної сили 01.01.2019р.

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) визначаються Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05.06.2003р. №899-IV (далі - Закон №899-IV).

У відповідності до статті 3 цього Закону підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

У разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Згідно із частиною 2 статті 7 Закону №899-IV у проекті землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) визначаються місце розташування земельних ділянок, їх межі та площі сільськогосподарських угідь, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв), а також земельних ділянок, що передаються у комунальну власність, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні.

Розподіл земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), проводиться відповідною сільською, селищною, міською радою за місцем розташування земельних ділянок на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) (частина 1 статті 9 Закону №899-IV).

Матеріали щодо розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) зберігаються у відповідній сільській, селищній, міській раді за місцем проживання більшості власників земельних часток (паїв) та у Державному фонді документації із землеустрою та оцінки земель (частина 5 статті 9 Закону №899-IV).

Згідно положень статті 13 Закону №899-IV нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження.

У разі якщо до 1 січня 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.

Така невитребувана земельна частка (пай) після формування її у земельну ділянку за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради (у разі необхідності формування) за заявою відповідної ради на підставі рішення суду передається у комунальну власність територіальної громади, на території якої вона розташована, у порядку визнання майна безхазяйним.

За позовом власнику невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцю у разі пропуску строку для оформлення права власності на земельну ділянку з поважної причини суд може визначити додатковий строк, достатній для такого оформлення. У разі відсутності земель сільськогосподарських угідь колективної власності така земельна частка (пай) може бути виділена в натурі (на місцевості) за рахунок земель запасу комунальної власності відповідної територіальної громади (за наявності таких земель).

Протягом 7 років з дня державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку, сформовану з невитребуваної земельної частки (паю), забороняється передача її у приватну власність (крім передачі її власнику невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцям).

Положеннями статті 14-1 Закону №899-IV, яку доповнено Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні», передбачено, що у разі якщо власники земельних часток (паїв) після розподілу земельних ділянок, що підлягали паюванню, до 1 січня 2019 року не прийняли рішення про розподіл інших земель, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, що не було припинено як юридична особа, та якщо такі землі не передані у власність у порядку, визначеному законом, розподіл таких земель проводиться згідно з вимогами цієї статті за згодою більшості осіб, визначених абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю).

Організація розподілу земель, що залишилися у колективній власності, здійснюється сільською, селищною, міською радою, на території якої такі землі розташовані.

Повертаючи дану справу на новий розгляд до суду першої інстанції Верховний Суд у постанові від 07 серпня 2024 року зазначив, що у розрізі спірних правовідносин ключовим моментом для оцінки правомірності пункту 17 спірного рішення є правовий режим земельної ділянки, за дозволом на розробку проекту землеустрою якої звернувся ОСОБА_2 .

Судом першої інстанції встановлено та не заперечується апелянтом, що співставлення даних загальнодоступного інтернет-ресурсу kadastr.live, наданих Софіївською сільською радою графічних матеріалів та викопіювання з відображенням бажаного місця розташування земельної ділянки та Технічної документації по складанню Схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) колективного пайового сільськогосподарського підприємства «Вівсянівське» Новобузького району Миколаївської області підтверджує належність території, за рахунок якою позивач бажає сформувати земельну ділянку, до складу пайових земель, що перебували у колективній власності КПСП «Вівсянівське».

Поряд з цим, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань Виробничий кооператив сільськогосподарський виробничий кооператив «Вівсянівське» (с. Вівсянівка, Новобузький район, Миколаївська область, 55634; код ЄДРПОУ: 03763744) припинено як юридичну особу 05.12.2005р., а тому згідно з пунктом 21 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України, з 01.01.2019р. усі земельні ділянки, які належали йому на праві колективної власності вважаються власністю територіальної громади, на території якої вони розташовані. За висновками суду, відповідна земельна ділянка вважається такою, що перебуває у комунальній власності територіальної громади, а не у колективній, тому пункт 17 рішення №446 є протиправним і підлягає скасуванню.

Як вже зазначалося, зазначені висновки суду стали підставою для задоволення позову ОСОБА_2 .

Колегія суддів не погоджується з таким висновком, оскільки судом застосовано положення пункту 21 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України без врахування процитованих вище норм Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», які дозволяють дійти висновку, що паювання земель сільськогосподарських підприємств, як особливий порядок набуття у приватну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення, є способом приватизації цих ділянок членами таких підприємств. Реалізація процедури паювання відповідної частини земель має своїм наслідком припинення права державної та комунальної власності на розпайовані землі, що зумовлює припинення й інших правомочностей щодо таких земельних ділянок.

Нерозподілені частки (паї) не є землями державної чи комунальної власності до спливу встановлених Законом строків реалізації особами своїх прав на земельні частки (паї), такі землі лише перебувають у розпорядженні відповідних органів місцевого самоврядування до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку.

Вказане свідчить, що органи місцевого самоврядування мають право тимчасово розпоряджатися землями колективної власності шляхом передачі їх в оренду на строк до моменту державної реєстрації права власності на них, а лише з 2025 року, у випадку відмови суб`єктів права колективної власності від права колективної власності на землю, звертатись до суду із заявою про передачу до комунальної власності земельних ділянок колективної власності в порядку визнання майна безхазяйним.

А відтак, висновок суду першої інстанції про незаконність пункту 17 рішення Софіївської сільської ради від 07.12.2021р. №446 «Про відмову у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам» та його скасування колегія суддів вважає помилковим.

Крім того, зобов`язуючи Софіївську сільську раду прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, за його клопотанням від 27.09.2021р., судом першої інстанції проігноровано приписи пп.5 п.27 Перехідних положень ЗК України щодо мораторію на надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність під час дії воєнного стану.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан, який з урахуванням наступних указів Президента України продовжує діяти.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року №389-VIII (далі - Закон №389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Отже, на час розгляду цієї справи у суді в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом №389-VIII.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» від 24 березня 2022 року №2145-IX (далі - Закон №2145-IX) внесено зміни, серед іншого, до ЗК України.

Так, Розділ X «Перехідні положення» ЗК України доповнено пунктами 27 і 28.

У підпункті 5 пункту 27 Розділу X «Перехідних положень» ЗК України зазначено, що безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Вказані зміни до ЗК України набрали чинності 7 квітня 2022 року.

З огляду на зміни, які внесені до ЗК України Законом №2145-IX, із 7 квітня 2022 року до припинення (скасування) воєнного стану в Україні органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації.

Верховний Суд у постанові від 03.08.2023р. по справі №300/3771/22 сформулював правову позицію про те, що чинне законодавство, яке регулює відносини у період воєнного стану, не містить винятків у застосуванні положень підпункту 5 пункту 27 Розділу X «Перехідних положень» ЗК України, а також не містить застережень, що розгляд поданих клопотань про надання дозволу на складення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність переноситься на період після припинення воєнного стану, не зупиняє перебіг строків, встановлених для розгляду даного питання та не звільняє від виконання рішення суду, яке набрало законної сили.

На думку суду касаційної інстанції, позивачі, після закінчення воєнного стану в Україні, не позбавлені можливості отримати у встановленому порядку відповідні дозволи на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Узагальнюючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апелянта про те, що зобов`язуючи Софіївську сільську раду прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою судом першої інстанції не враховано обмежень, які передбачені підпунктом 5 пункту 27 розділу Х Земельного кодексу України.

При вирішенні спору суд першої інстанції не дослідив обставин, який статус має земельна ділянка, на яку претендував позивач, не врахував положень Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», а також підпункту 5 пункту 27 розділу Х Земельного кодексу України, де встановлена заборона, зокрема, на надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою безоплатної передачі земельної ділянки у власність на період воєнного стану.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Оскільки при вирішенні спору судом першої інстанції допущено не правильне застосування норм матеріального права, тому, відповідно до п.4 ч.1 ст.317 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги першого заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції задовольняє таку скаргу, скасовує рішення суду від 04.11.2024р., з ухваленням по справі нового судового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 .

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії справ незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.2 ч.1 ст.315, ст.ст. 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу першого заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури Фальченка Дениса Вікторовича задовольнити.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року скасувати.

Ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Софіївської сільської ради Баштанського району Миколаївської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлений 15 січня 2025 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В. Лук`янчук