Постанова

від 30.10.2024 по справі 320/39348/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/39348/23 Суддя (судді) першої інстанції: Дудін С.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грибан І.О.

судді: Беспалов О.О.

Мєзєнцев Є.І.

за участі:

секретар с/з Кващук Т.А.

позивач ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії, -

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Міністерства юстиції України, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 22.09.2023 №2248/4 «Про залишення скарги у сфері державної реєстрації без розгляду по суті»;

- зобов`язати відповідача розглянути по суті скаргу від 14.08.2023 вх. №СК-3231-23 на проведену реєстратором державну реєстрацію припинення Університету державної фіскальної служби України.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що ним була подана до Міністерства юстиції України скарга на проведену реєстратором реєстраційну дію від 01.08.2023 №1003571120059004323 - припинення Університету державної фіскальної служби України (юридичної особи), чим порушено його права через те, що при реорганізації УДФСУ суб`єкт владних повноважень (Міністерство фінансів України) не виконав свій обов`язок - не прийняв рішення стосовно передачі державного житлового фонду у комунальну власність і протиправно затвердив передавальний акт від 26.01.2022, який суперечить вимогам законодавства. Вказував, що наслідком незаконних дій реєстратора є неможливість здійснити ним передбачену законодавством приватизацію житла за допомогою органу приватизації місцевої ради. Вважає, що законодавчо зобов`язано відповідача розглянути по суті скаргу на реєстраційну дію, яка порушує права скаржника у будь-який спосіб, а не лише «в розумінні реєстраційного законодавства».

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 липня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли 13 вересня 2024 року.

Міністерства юстиції України подано відзив на апеляційну скаргу, в якому воно просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 30 жовтня 2024 року.

28 жовтня 2024 року позивачем подано на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду додаткові пояснення по справі №320/39348/23.

Позивач у судовому засіданні підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги та просив апеляційну скаргу задовольнити.

Від Міністерства юстиції України надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи у зв`язку із великим обсягом справ, у яких головні та провідні спеціалісти Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) беруть участь і діють від імені Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України і Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Протокольною ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 року у задоволенні вищевказаного клопотання відмовлено, оскільки неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи. Суд апеляційної інстанції не визнавав обов`язковою участь у судовому засіданні сторін.

Таким чином, керуючись приписами ч. 2 ст. 313 КАС України, суд протокольною ухвалою вирішив здійснити апеляційний розгляд справи за даною явкою.

Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.08.2023 ОСОБА_1 подав до Міністерства юстиції України (далі- Мін`юст) скаргу на проведену реєстратором державну реєстрацію припинення Університету державної фіскальної служби України (далі - УДФСУ), у якій просив анулювати реєстраційну дію №1003571120059004323 від 01.08.2023 про державну реєстрацію припинення УДФСУ, як таку, що вчинену з порушенням законодавства за наявності підстав для відмови у державній реєстрації, оскільки надані документи суперечать вимогам Конституції України. Скарга мотивована тим, що передавальний акт від 26.01.2022 суперечить Конституції України.

Наказом Мін`юсту від 22.09.2023 №2248/7 скаргу ОСОБА_1 щодо УДФСУ залишено без розгляду по суті, оскільки її подано особою, права якої у зв`язку з оскаржуваною дією у сфері державної реєстрації не порушено.

Підстава наказу - висновок центральної Колегії Мін`юсту з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту від 04.09.2023 за результатами розгляду скарги позивача від 14.08.2023, зареєстрованої в Мінюсті 14.08.2023 за №СК-3231-23 (далі по тексту - висновок).

Не погоджуючись з правомірністю прийняттого відповідачем наказу, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач діяв на підставі, в межах та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV).

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 2 Закону № 1952-IVзастосовується наступна термінологія: « державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; «Державний реєстр речових прав на нерухоме майно» (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження; «реєстраційна дія» - державна реєстрація прав, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, а також інші дії, що здійснюються державним реєстратором у Державному реєстрі прав, крім надання інформації з цього реєстру.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону №1952 у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону № 1952-IV організаційну систему державної реєстрації прав становлять: 1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб`єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори).

Згідно зі ч.3 ст.10 Закону № 1952-IV державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; виконання вимог, визначених статтею 272 цього Закону, - у разі державної реєстрації спеціального майнового права на об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості (крім випадків автоматичної реєстрації такого права згідно із законом); наявність факту застосування санкцій відповідно до Закону України «Про санкції», які унеможливлюють проведення державної реєстрації прав; 2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; 3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав, здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов`язані не пізніше трьох робочих днів з дня отримання відповідного запиту державного реєстратора безоплатно надати запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі. Особи, винні у порушенні строку надання інформації на запит державного реєстратора, несуть адміністративну відповідальність; 4) під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи. Отримані відомості долучаються до відповідної заяви, зареєстрованої у Державному реєстрі прав. Перелік державних електронних інформаційних ресурсів, які використовуються для проведення реєстраційних дій, визначається Кабінетом Міністрів України в Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості та їх обтяження; 6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна, об`єкту незавершеного будівництва, майбутньому об`єкту нерухомості у випадках, передбачених цим Законом; 7) виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав); 8) формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав; 9) формує реєстраційні справи у паперовій формі. 9) надає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», інформацію органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю; 10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав (ч. 1 ст. 11 Закону №1952).

Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав визначено статтею 37 Закону №1952 .

Так, положеннями ч. 1 ст. 37 Закону №1952 встановлено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав, а також дії, пов`язані з автоматичною державною реєстрацією прав, можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України або до суду.

Рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України можуть бути оскаржені до суду.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 37 Закону №1952 Міністерство юстиції України розглядає скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав.

Відповідно до ч. 4 ст. 37 Закону №1952 скарга на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав подається у письмовій формі та має містити відомості про прізвище, ім`я, по батькові (найменування) скаржника, його місце проживання (місцезнаходження), номер телефону та/або адресу електронної пошти, суть (реквізити) оскаржуваного рішення, дій або бездіяльності, обставини, якими обґрунтовується порушення прав скаржника, а також прохання (вимоги) скаржника та дату складення скарги.

До скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав можуть бути додані документи (їх копії), що підтверджують порушення прав скаржника.

До скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав, що подається представником скаржника, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження, або копія такого документа засвідчена у встановленому порядку.

Відповідно до частини шостої статті 37 Закону №1952 за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав Міністерство юстиції України, його територіальні органи приймають одне з таких мотивованих рішень, яке не пізніше наступного робочого дня з дня його прийняття розміщується на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України чи відповідного територіального органу:

про задоволення скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав);

про відмову в задоволенні скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав);

про залишення скарги без розгляду по суті.

Міністерство юстиції України, його територіальні органи залишають скаргу на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав без розгляду по суті, якщо:

1) встановлений цим Законом для подання скарги строк сплив до дня її подання;

2) Міністерством юстиції України, його територіальним органом за результатами розгляду скарги з такого самого питання вже приймалося рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні;

3) наявна інформація про відкрите за заявою скаржника судове провадження, предметом якого є оскарження тих самих рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав;

4) скаргу подано особою, права якої у зв`язку з оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю у сфері державної реєстрації прав не порушено;

5) скаргу подано особою, яка не має на це повноважень;

6) скаржником подано до Міністерства юстиції України, його територіального органу заяву про залишення скарги без розгляду;

7) набрало законної сили судове рішення, яким оскаржуване рішення скасовано або оскаржувані дії, бездіяльність у сфері державної реєстрації прав визнані вчиненими з порушенням цього Закону та анульовані;

8) скаргу подано на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав, що прийняті, вчинені до 1 січня 2016 року.

Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України (ч. 10 ст. 37 Закону №1952).

Так, процедура здійснення Мін`юстом та його територіальними органами розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту (далі - скарги у сфері державної реєстрації) визначає Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 №1150) (далі по тексту також - Порядок №1128).

Відповідно до пункту 2 Порядку №1128 розгляд скарг у сфері державної реєстрації здійснюється Мін`юстом та його територіальними органами у межах компетенції, визначеної законом.

Розгляд скарг у сфері державної реєстрації на предмет наявності (відсутності) порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту здійснюється колегіально, крім випадку, передбаченого цим Порядком.

Для забезпечення колегіального розгляду скарг у сфері державної реєстрації Мін`юстом чи його територіальними органами утворюються постійно діючі колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - колегії), положення про які затверджуються Мін`юстом. Склад колегій затверджується Мін`юстом чи відповідним територіальним органом.

Скарга у сфері державної реєстрації реєструється у день її надходження до Мін`юсту чи відповідного територіального органу відповідно до вимог законодавства з організації діловодства у державних органах.

Розгляд скарги у сфері державної реєстрації здійснюється у строки, встановлені Законом України «Про звернення громадян» (абзац 1 пункту 3, пункт 4 Порядку №1128).

Відповідно до пункту 13 Порядку №1128 за результатом розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально колегія формує висновок про те, чи:

1) встановлено наявність порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту;

2) підлягає скарга у сфері державної реєстрації задоволенню (в повному обсязі чи частково (з обов`язковим зазначенням в якій частині) шляхом прийняття Мін`юстом чи відповідним територіальним органом рішень, передбачених законом.

З системного аналізу наведених правових норм слідує, що відповідач наділений повноваженнями з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав. При цьому, у випадку подання скарги особою, права якої у зв`язку з оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю у сфері державної реєстрації прав не порушено, на відповідача за результатами її розгляду покладено обов`язок прийняти рішення про залишення скарги без розгляду по суті.

Наразі, перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу, що позивачем подано до Мін`юсту скаргу на проведену реєстратором від 01.08.2023 державну реєстрацію припинення УДФСУ№1003571120059004323. До скарги долучено передавальний акт; інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 від 18.04.2021 №253189207; звернення №Б-328.2 від 06.02.2023 до ВО Ірпінської міської ради; відповідь ВО Ірпінської міської ради від 23.02.2023 №Б-328.2.

Так, оскаржуваною реєстраційною дією приватного нотаріуса Клімішиної М.І. від 01.08.2023 №1003571120059004323 зареєстровано припинення УДФСУ в результаті його реорганізації. При цьому, згідно відомостей ЄДР, скаржник на момент проведення оскаржуваної реєстраційної дії не був керівником та/або представником Університету, головою/членом комісії з припинення Університету чи керівником/представником засновника Університету.

Разом з цим, з передавального акта від 26.01.2022 вбачається, що комісія з реорганізації УДФСУ склала цей акт про те, що всі зобов`язання УДФСУ перед кредиторами, усі права та обов`язки, а також усі активи і пасиви переходять до правонаступника - Державного податкового університету. До переліку матеріальних цінностей за передавальним актом правонаступнику - Державному податковому університету, за №12 внесено квартиру АДРЕСА_2 )(свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серія САЕ №079464 від 30.12.2017).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та його архівної складової частини щодо об`єкта нерухомого майна від 18.04.2021 №253189207 право власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , зареєстровано за Університетом державної фіскальної служби України.

Тобто, позивач не є власником вказаного житла і його житлові права при зміні власника не порушуються. Також, позивачем не доведено, що реєстрація припинення Університету державної фіскальної служби України унеможливлює реалізацію ним права на приватизацію квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Таким чином, у контексті аналізу поданих позивачем до Мін`юсту разом із скаргою додатків, колегія суддів зазначає, що вони не містять жодної інформації про те, що саме оскаржуваним рішенням(дією або бездіяльністю) у сфері державної реєстрації порушено права скаржника .

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що скарга позивача була обґрунтовано залишена відповідачем без розгляду по суті.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Фактично, позивач оспорює рішення власника юридичної особи про її припинення внаслідок реорганізації та передачу належного цій юридичній особі майна правонаступнику та можливого порушення на майбутнє його права на приватизацію житла у відомчому житловому фонді. Отже, позивачем обрано не вірний спосіб захисту майнових прав.

Таким чином, підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що судом першої інстанції встановлено всі обставини, що мають значення для справи, рішення суду ухвалене з дотриманням норм процесуального та матеріального права, підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя І.О. Грибан

Судді: О.О. Беспалов

Є.І. Мєзєнцев

(повний текст постанови складено 04.11.2024р.)