Постанова

від 01.11.2024 по справі 380/28267/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2024 року+ЛьвівСправа № 380/28267/23 пров. № А/857/14283/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіСудової-Хомюк Н.М.,

суддівОнишкевича Т.В., Сеника Р.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 травня 2024 року у справі № 380/28267/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій,

суддя (судді) в суді першої інстанції ОСОБА_2 ,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Львів

дата складання повного тексту рішення не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач) звернулась в Львівський окружний адміністративний суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі також Східне регіональне управління, відповідач 1), Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України (далі також Центральна військово-лікарська комісія, Центральна ВЛК, відповідач 2), в якому просила суд:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є суб`єктом владних повноважень, що виразилась у не проведенні повного, відповідно до Інструкції про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків у Державній прикордонній службі України, затвердженої наказом МВС від 22.03.2016 №199, зареєстрованої в Мінюсті від 04.2016 №574/28704, розслідування загибелі чоловіка позивача військовослужбовця ДПСУ ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , та не складанні відповідного акту (іншого документу), в якому буде зазначено чи його загибель пов`язана із вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства, у строки, визначені в цій Інструкції, з подальшим направленням відповідного клопотання з додатками до Центральної військово-лікарської комісії ДПСУ відповідно до Інструкції з організації обліку особового складу Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом МВС України від 06.06.2017 №468, зареєстрованої в Мінюсті 16.08.2017 №1011/30879, а також направлення позивачу копії акту (іншого документа), складеного за результатами проведеного розслідування;

- визнати протиправною бездіяльність Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України, який є суб`єктом владних повноважень, що виразилась у не витребуванні від відповідних підрозділів ДПСУ документів, необхідних для прийняття постанови ВЛК про встановлення причинного зв`язку отриманого поранення із загибеллю чоловіка позивача військовослужбовця ДПСУ ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , і зобов`язати невідкладно витребувати зазначені документи для прийняття відповідної постанови ВЛК і направленням її копії на адресу позивача.

Позов обґрунтовує тим, що відповідач 1 розпочав розслідування нещасного випадку, що стався з чоловіком позивачки штаб-сержантом ОСОБА_3 . Однак не завершив його в строки і в порядку, передбачених Інструкцією про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків у Державній прикордонній службі України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.03.2016 №199, посилаючись на зареєстроване кримінальне провадження за кваліфікуючими ознаками частини 4 статті 425 Кримінального кодексу України, досудове розслідування у якому не завершене. Відповідно Центральна військово-лікарська комісія не прийняла постанову про причинний зв`язок отриманих чоловіком поранень з його смертю. Не складення акта про нещасний випадок (загибель чоловіка) і постанови Центральної військово-лікарської комісії позбавляють членів сім`ї загиблого військовослужбовця права на отримання одноразової грошової допомоги.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22 травня 2024 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ; ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) щодо не проведення та не завершення розслідування факту загибелі 22.11.2022 військовослужбовця ОСОБА_3 у порядку та у строки, що передбачені Інструкцією про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків у Державній прикордонній службі України, затвердженій наказом Міністра внутрішніх справ України від 22.06.2016 №199.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 АДРЕСА_1 ; ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) здійснити у порядку та у строки, що передбачені Інструкцією про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків у Державній прикордонній службі України, затвердженій наказом Міністра внутрішніх справ України від 22.06.2016 №199, розслідування факту загибелі ІНФОРМАЦІЯ_4 військовослужбовця ОСОБА_3 , за результатами якого скласти передбачені пунктом 15 Інструкції №199 Акти, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ; ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору, пропорційно до задоволених позовних вимог, у сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ; ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати на правничу допомогу в сумі 12500 (дванадцять тисяч п`ятсот) грн. 00 коп.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем 1 подана апеляційна скарга. Доводи апеляційної скарги апелянт обґрунтовує невірним застосуванням судом першої інстанції норми матеріального права, що привело до порушення в свою чергу норми процесуального права. Зазначає, з 28.10.2022 по 22.11.2022 солдат штаб-сержант ОСОБА_3 в складі зведеного загону відділу прикордонної служби НОМЕР_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 виконував бойові завдання на ділянці відповідальності НОМЕР_4 прикордонного загону. Відповідно до рапорту начальника зведеного загону впс (тип С) «Львів-1» близько 09:00 год 22.11.2022 під час руху польовою дорогою в напрямку н.п. Майдан Донецької області на невідомому вибуховому пристрої підірвався транспортний засіб марки УАЗ «Хантер», внаслідок чого отримали травми несумісні з життям штаб-сержант ОСОБА_4 , солдат ОСОБА_5 , солдат ОСОБА_6 .

Вказує, що порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків у Державній прикордонній службі України встановлений Інструкцією №199, пунктами 4 та 5 розділу ІІ якої визначено, що керівник органу Держприкордонслужби, в якому стався нещасний випадок, одержавши доповідь або повідомлення про нещасний випадок, зобов`язаний письмовим наказом призначити комісію із розслідування нещасного випадку. Тому, наказом відповідача 1 від 23.11.2022 №68 на підставі донесення НОМЕР_4 прикордонного загону від 22.11.2022 №гриф/22-1011-Вих. призначено розслідування за фактом смерті військовослужбовців, у тому числі штаб-сержанта ОСОБА_3 . Наголосив, що у випадку смерті військовослужбовця розслідування проводиться в обов`язковому порядку.

Зазначає, що в ході проведення розслідування встановлено, що Першим слідчим Територіального управління ДБР, розташованого у місті Краматорську здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №620222050010001193 від 22.11.2022 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого частиною 4 статті 425 КК України «Недбале ставлення до військової служби» по факту події 22.11.2022 в районі ротного опорного пункту поблизу населеного пункту Майдан, Донецької області, де військовослужбовці зведеного загону впс (тип С) «Львів-1» штаб-сержант ОСОБА_4 , солдат ОСОБА_5 , солдат ОСОБА_6 під час руху польовою дорогою здійснили наїзд на невідомий пристрій, унаслідок чого отримали травми несумісні з життям.

Звертає увагу, що дійсно строк розслідування смерті військовослужбовця, згідно з пунктом 11 Інструкції №199 не повинен перевищувати 30 календарних днів. Однак оскільки органом досудового розслідування відкрито кримінальне провадження з метою встановлення наявності чи відсутності в діях зазначених осіб складу кримінального правопорушення, розслідування факту смерті Східним регіональним управління не може бути завершене до отримання рішення органу досудового розслідування (тобто повного зібрання необхідних документів), яке станом на сьогодні відсутнє.

Також не погоджується із здійсненим судом розподілом судових витрат, вважає задоволений судом розмір до стягнення неспівмірним з обсягом наданих адвокатом послуг, а деякі з них, на переконання скаржника, взагалі не стосуються розгляду даної справи.

Просить рішення Львівського окружного адмінстративного суду від 22 травня 2024 року скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивачем до суду подано відзив на апеляційну скаргу. Зазначає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вказує, що посилання апелянта на кримінальне провадження №62022050010001193 є недоречним, тому що завдання кримінального провадження і службового розслідування нещасного випадку (загибелі) з військовослужбовцями є різними. Виходячи з положень КПК України і Інструкції №199 комісія, яка призначена для проведення службового розслідування, є незалежною від досудового розслідування і його результатів, має відповідні повноваження і обов`язки, а також строки проведення службового розслідування.

Звертає увагу, що полковник ОСОБА_7 призначений головою комісії при проведенні розслідування обставин смерті військовослужбовців і одночасно на нього покладено контроль за проведенням такого розслідування, тобто одна й та ж особа уповноважена проводити розслідування і контролювати його. Як наслідок, відповідно до наданих відповідачем документів ні полковник Койда, ні підполковник Шаповал, ні ст.лейтенант медичної служби Завгородня не вчинили жодної дії, не ухвалили жодного рішення при проведенні розслідування загибелі солдата Мацька та інших військовослужбовців.

Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 травня 2024 року у справі № 380/28267/23 без змін.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволенняз огляду на наступні підстави.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 , є вдовою штаб-сержанта ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовослужбовця НОМЕР_3 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_6 . Перебували у шлюбі з 02.06.2002, згідно з свідоцтвом про одруження (а.с.12)

Наказом начальника НОМЕР_4 прикордонного загону ДПС України від 28.10.2022 №445-ОС штаб-сержанта ОСОБА_3 , який прибув з НОМЕР_3 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_6 , зараховано в оперативне підпорядкування та поставлено на речове і продовольче забезпечення НОМЕР_4 прикордонного загону ДПС України (а.с.16).

Наказом начальника НОМЕР_4 прикордонного загону ДПС України від 23.11.2022 №491-ОС штаб-сержанта ОСОБА_3 виключено з оперативного підпорядкування, речового та продовольчого забезпечення НОМЕР_4 прикордонного загону ДПС України у зв`язку із загибеллю (а.с.17).

Відповідно до довідки про причину смерті від 24.11.2022 №7086 ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . Причина смерті: вибухова травма внаслідок військових дій (а.с.14).

У Лікарському свідоцтві про смерть №7086 від 24.11.2022, виданому Комунальним закладом «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» Дніпропетровської обласної ради, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ; місце смерті н.п. Майдан, Донецька область; смерть настала в зоні бойових дій; смерть настала внаслідок: ушкодження внаслідок дій, передбачених законом, та воєнних операцій (а.с.19).

Згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_5 ДПС України №12/6629 від 23.12.2022 штаб-сержант ОСОБА_3 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_6 , приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії на території Донецької області (а.с.15).

Наказом начальника НОМЕР_4 прикордонного загону ДПС України від 22.11.2022 №420-АГ призначено службове розслідування. Службове розслідування проведено відповідно до Порядку проведення службового розслідування в Державній прикордонній службі України, затвердженого наказом МВС України від 08.11.2021 №815, у період з 22.11.2022 по 06.12.2022. За результатами службового розслідування складено висновок. Комісія запропонувала «подію, яка трапилася 22.11.2022 за участю військовослужбовців зведеного загону впс (тип С0 «Львів-1» НОМЕР_3 прикордонного загону на відстані близько 6 км від РОП « ІНФОРМАЦІЯ_7 » в напрямку АДРЕСА_3 , внаслідок якої загинули штаб-сержант ОСОБА_4 , солдат ОСОБА_5 , солдат ОСОБА_6 , вважати такою, яка допущена внаслідок особистої необережності загиблих військовослужбовців». Висновок затверджено начальником НОМЕР_4 прикордонного загону (а.с.149-158).

Листом від 22.11.2022 Територіальне управління ДБР розташоване у м. Краматорську повідомило начальника НОМЕР_4 прикордонного загону ДПС України про те, що ним здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР №62022050010001193 від 22.11.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 425 Кримінального кодексу України. Досудовим розслідуванням встановлено, що 22.11.2022 в районі населеного пункту Майдан, Донецької області, військовослужбовці зведеного загону відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_8 » солдат ОСОБА_5 , солдат ОСОБА_6 та штаб-сержант ОСОБА_4 під час руху польовою дорогою на транспортному засобі марки «УАЗ» в районі ротного опорного пункту поблизу населеного пункту Майдан, Донецької області, здійснили наїзд на невідомий пристрій в результаті чого відбувся підрив автомобіля. У зв`язку з виниклою необхідністю у кримінальному провадженні, керуючись статтями 40, 93 КПК України просили надати належним чином завірені копії документів (а.с.71).

Наказом Східного регіонального управління ДПС України від 23.11.2022 №68 призначено комісію із розслідування факту смерті; наказано за фактом смерті штаб-сержанта ОСОБА_3 , молодшого сержанта ОСОБА_8 , молодшого сержанта ОСОБА_9 , солдата Врубеля ОСОБА_10 , солдата ОСОБА_11 провести розслідування (а.с.69).

Наказом Східного регіонального управління ДПС України від 11.12.2022 №77 продовжено розслідування випадків смерті, що призначені, зокрема, наказом від 23.11.2022 №68, на строк до зібрання необхідних документів (а.с.70).

Адміністрація державної прикордонної служби України розглянула звернення ОСОБА_1 та листом від 21.09.2023 повідомила, що наказом Східного регіонального управління призначено розслідування групового нещасного випадку за фактом отримання травми її чоловіком. Територіальним управлінням ДБР розташованого у м. Краматорську внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань №62022050010001193 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 425 Кримінального кодексу України, у зв`язку з чим відповідно до пункту 11 розділу ІІ Інструкції розслідування групового нещасного випадку було продовжене на строк необхідний для встановлення обставин та причин нещасного випадку (а.с.26).

Листом від 11.10.2023 відповідач 1 повідомив позивача, що наказом Східного регіональне управління ДПС України від 23.11.2022 №68-ОД призначено розслідування нещасного випадку (випадку смерті) штаб-сержанта ОСОБА_3 . Комісія зобов`язана з`ясувати чи не є нещасний випадок наслідком вчинення потерпілим кримінального чи адміністративного правопорушення. Оскільки Територіальне управлінням ДБР розташоване у м. Краматорську здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄДР №62022050010001193 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 425 Кримінального кодексу України, строк розслідування продовжено з метою отримання рішення органу досудового розслідування. Станом на час надання відповіді відомостей про завершення досудового розслідування до регіонального управління не надходило. Тому, розслідування нещасного випадку (випадку смерті) штаб-сержанта ОСОБА_3 триває. Після отримання висновків досудового розслідування, встановлення всіх обставин події, розслідування факту смерті буде завершено. Складені за результатами розслідування акти визначених форм будуть направлені на адресу ІНФОРМАЦІЯ_5 для прийняття рішення про направлення їх до Центральної військово-лікарської комісії ДПС України з метою встановлення причинного зв`язку смерті (загибелі) (а.с.30-31).

Листом від 05.11.2023 на адвокатський запит представника позивача від 02.11.2023 надано відповідь аналогічного змісту (а.с.28-29).

Листом від 09.10.2023 Центральна ВЛК надала відповідь на заяву позивача щодо направлення їй належним чином завіреної копії постанови про встановлення причинно-наслідкового зв`язку загибелі ОСОБА_3 . Повідомлено, що нещасні випадки, пов`язані із нанесенням тілесних ушкоджень іншою особою, або вбивство військовослужбовця незалежно від здійснення кримінального провадження розслідуються відповідно до Інструкції про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків у Державній прикордонній службі України, затвердженої наказом МВС України 22.03.2016 №199. Проведення розслідувань нещасних випадків і оформлення відповідних документів за результатами розслідувань знаходиться поза межами повноважень Центральної ВЛК, визначених пунктом 7 глави 2 Розділу ІІ Положення про проходження медичного огляду в Державній прикордонній службі України, затвердженого наказом Адміністрації ДПС України від 06.05.2009 за №333. На адресу Центральної ВЛК не надходили матеріали для встановлення причинно-наслідкового зв`язку поранення, травми, контузій, каліцтва або захворювання, яке призвело до смерті штаб-сержанта ОСОБА_3 (а.с.32).

Листом від 07.11.2023 Центральна ВЛК надала відповідь аналогічного змісту на адвокатський запит представника позивача та повідомила, що Центральна ВЛК виносить постанову причинного зв`язку смерті (загибелі) військовослужбовця на підставі документів, передбачених абзацом 4 пункту 3 глави 6 Розділу ІІ Інструкції з організації обліку особового складу Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом МВС України №468 від 06.06.2017 (а.с.33).

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідачів щодо не надання позивачу документів (постанови Центральної ВЛК про встановлення причинно-наслідкового зв`язку загибелі ОСОБА_3 та Акта про нещасний випадок), необхідних для реалізації права на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у разі загибелі її чоловіка військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність ознак протиправної бездіяльності Східного регіонального управління ДПС України щодо не проведення та не завершення розслідування у порядку та у строки, передбачені Інструкцією №199. Тому, порушене право позивача належить захистити шляхом зобов`язання Східного регіонального управління ДПС України здійснити у порядку та у строки, що передбачені Інструкцією №199 розслідування факту загибелі 22.11.2022 військовослужбовців зведеного загону впс (тип С) «Львів-1», зокрема, штаб-сержанта ОСОБА_3 , за результатами якого скласти передбачені пунктом 15 Інструкції №199 Акти.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Згідно із положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі Закон №2232-ХІІ), норми якого суд застосовує в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

За змістом частин 1, 3 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, а також встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовців та членів їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни врегульовані Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі Закон №2011-ХІІ), норми якого суд застосовує в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Пунктами 1 та 2 статті 16 Закону №2011-ХІІ передбачено, що у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві державою гарантована виплата одноразової грошової допомоги, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

Відповідно до пункту 1 статті 16-1 Закону № 2011-ХІІ у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого).

Згідно зі статтею 16-4 Закону № 2011-ХІІ призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком, зокрема:

а) вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;

б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння;

в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом).

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є дружиною військовослужбовця ОСОБА_3 , який загинув у зоні військових дій, а тому, позивачка є особою, яка згідно зі статтею 16-1 Закону № 2011-ХІІ має право на отримання одноразової грошової допомоги у разі, якщо смерть її сина військовослужбовця настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі Постанова № 168) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям, зокрема, Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода.

Пунктами 2 та 2-1 Постанови №168 установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.06.2022 №383 затверджена Інструкція з призначення і виплати в Державній прикордонній службі України одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», зареєстрована в Міністерстві юстиції України 05.07.2022 за №741/38077 (далі Інструкція №383).

Пунктами 2, 3 Інструкції №383 передбачено, що особи, які відповідно до статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» мають право на отримання одноразової грошової допомоги (далі отримувачі), звертаються, зокрема, до Адміністрації Державної прикордонної служби України або регіонального управління, або підрозділу спеціального призначення за останнім місцем проходження військової служби загиблого (померлого) військовослужбовця або іншого органу Державної прикордонної служби України, на який наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України покладено функції з призначення та виплати ОГД (далі органи Держприкордонслужби), із заявою, складеною в довільній формі.

Особа, яка звернулася до органу Держприкордонслужби щодо призначення та виплати ОГД, подає такі документи:

1) заяву (кожного члена сім`ї (повнолітнього), батьків та утриманців загиблого (померлого), у разі наявності малолітніх, неповнолітніх дітей - іншого з батьків, опікунів чи піклувальників).

2) копії, зокрема:

свідоцтва про смерть військовослужбовця;

постанови військово-лікарської комісії про встановлення причинного зв`язку загибелі або отриманого поранення (контузії, травми, каліцтва), що спричинило смерть військовослужбовця;

документа, що підтверджує сімейні (родинні) зв`язки із загиблим (померлим) військовослужбовцем: для батьків свідоцтва про народження військовослужбовця, який загинув (помер);

документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, зокрема про те, що загибель (смерть) не пов`язана із вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом).

За змістом пункту 13 Інструкції №383 призначення і виплата ОГД не здійснюються у випадках, визначених статтею 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Таким чином, можна зробити висновок, що у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби сім`ї загиблого виплачується одноразова грошова допомога, механізм оформлення документів для виплати якої та власне виплата визначені Інструкцією №383. Цією Інструкцією передбачено, що особа, яка звертається за виплатою одноразової грошової допомоги, подає до органу Держприкордонслужби передбачений пунктом 2 пакет документів, у тому числі:

- постанову ВЛК про встановлення причинного зв`язку загибелі або отриманого поранення (контузії, травми, каліцтва), що спричинило смерть військовослужбовця;

- документ, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, зокрема, про те, що загибель (смерть) не пов`язана із вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Звертаючись до суду із цим позовом позивач стверджує про незаконну бездіяльність відповідачів, що полягає у не наданні позивачу постанови Центральної ВЛК про встановлення причинного зв`язку загибелі її чоловіка та документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця.

Відповідачі у справі підчас розгляду позовної заяви судом першої інстанції, так і скаржник в апеляційній скарзі заперечують наявність підстав для видачі позивачу таких документів, покликаючись на ту обставину, що станом на день звернення ОСОБА_1 із відповідними заявами триває досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №620222050010001193 від 22.11.2022, розпочатого за фактом смерті штаб-сержанта ОСОБА_3 , солдата ОСОБА_12 , солдата ОСОБА_11 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 425 Кримінального кодексу України (недбале ставлення до військової служби).

Проте, позивач вважає, що результати досудового розслідування чи судового розгляду кримінального провадження не впливатимуть на розслідування обставин загибелі її чоловіка, оскільки відповідно до розділу І Інструкції про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків у ДПС України №199 службове розслідування проводиться незалежно від кримінального провадження.

Відповідно до Інструкції про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків у ДПС України, затвердженої наказом МВС від 22.03.2016 №199 начальник Східного регіонального управління ДПС України 23.11.2022 видав наказ №68, яким призначив Комісію для проведення службового розслідування за фактом смерті штаб-сержанта ОСОБА_3 , молодших сержантів ОСОБА_8 та ОСОБА_13 , солдатів ОСОБА_12 та ОСОБА_11 .

У цьому наказі зазначено, що з донесення НОМЕР_4 прикордонного загону від 22.11.2022 №гриф/22-1011-Вих. стало відомо про бойову безповоротну втрату військовослужбовців, у тому числі штаб-сержанта ОСОБА_3 , під час виконання обов`язків з відсічі збройної агресії з боку сил російської федерації.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_9 від 11.12.2022 №77 продовжено строк розслідування до повного зібрання необхідних документів.

Станом на час вирішення цього спору службове розслідування за фактом загибелі, зокрема, штаб-сержанта ОСОБА_3 триває, як і триває досудове розслідування у кримінальному провадженні №620222050010001193.

Відповідно до Законів України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про військовий обов`язок і військову службу», «Про Державну прикордонну службу України» з метою встановлення єдиного порядку розслідування та обліку нещасних випадків, які сталися з військовослужбовцями Державної прикордонної служби України та приведення нормативно-правових актів Адміністрації Державної прикордонної служби України у відповідність до законодавства Міністр внутрішніх справ України 22.06.2016 видав наказ №199, яким затвердив Інструкцію про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків у Державній прикордонній службі України (далі Інструкція №199).

Пунктом 1 визначено, що ця Інструкція визначає порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, які сталися з військовослужбовцями Адміністрації Державної прикордонної служби України, її територіальних органів, органів охорони державного кордону, Морської охорони, підрозділів спеціального призначення, розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби України, навчальних закладів, науково-дослідних установ, органів та підрозділів забезпечення Державної прикордонної служби України (далі органи Держприкордонслужби).

Положення Інструкції №199 суд застосовує в редакції, чинній станом на день прийняття наказу від 23.11.2022 №68 про призначення службового розслідування по факту загибелі військовослужбовців, у тому числі штаб-сержанта ОСОБА_3 .

За правилами пунктів 3 та 4 Розділу І Інструкції №199 розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме: обмеженої в часі події або раптового впливу на військовослужбовця небезпечного фактора чи середовища, внаслідок яких зафіксовано шкоду здоров`ю, зокрема від одержання поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, (…..), які призвели до втрати військовослужбовцем працездатності на один день і більше, а також у разі смерті військовослужбовця.

Нещасні випадки, пов`язані із нанесенням тілесних ушкоджень іншою особою, або вбивство військовослужбовця незалежно від здійснення кримінального провадження розслідуються відповідно до цієї Інструкції.

Згідно із пунктом 4 Розділу ІІ Інструкції №199 керівник органу Держприкордонслужби, в якому стався нещасний випадок, одержавши доповідь або повідомлення про нещасний випадок, зобов`язаний:

- протягом однієї години з використанням засобів зв`язку повідомити про нещасний випадок, зокрема, керівництво вищого органу Держприкордонслужби;

- протягом доби письмовим наказом призначити комісію із розслідування нещасного випадку (далі комісія) у складі не менше трьох осіб та організувати проведення розслідування, а також створити належні умови для роботи комісії (забезпечити приміщенням, засобами зв`язку, оргтехнікою, автотранспортом, канцелярським приладдям тощо).

Відповідно до пунктів 5, 6, 8, 9 Розділу ІІ Інструкції №199 у разі групового нещасного випадку, випадку з тяжкими наслідками або випадку смерті військовослужбовця комісія призначається наказом Адміністрації Держприкордонслужби або її територіального органу за погодженням з Адміністрацією Держприкордонслужби, яке оформлюється наказом Адміністрації Держприкордонслужби.

Нещасний випадок, що стався в органі Держприкордонслужби з військовослужбовцем іншого органу Держприкордонслужби під час виконання ним службового завдання, розслідується комісією, призначеною керівником органу Держприкордонслужби, в якому стався нещасний випадок.

Комісія зобов`язана:

оглянути місце нещасного випадку, одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо, опитати свідків нещасного випадку та причетних до нього осіб;

з`ясувати обставини та причини нещасного випадку, чи не є нещасний випадок наслідком вчинення потерпілим дій у стані алкогольного, токсичного чи наркотичного сп`яніння, вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення, навмисного заподіяння шкоди своєму здоров`ю або самогубства;

визначити, чи стався нещасний випадок з військовослужбовцем під час виконання ним обов`язків військової служби;

установити осіб, які порушили вимоги нормативно-правових актів з охорони праці (якщо такі особи були), розробити заходи щодо запобігання таким нещасним випадкам.

Члени комісії мають право одержувати письмові пояснення від посадових осіб та інших військовослужбовців і працівників органів Держприкордонслужби, а також проводити опитування потерпілих та свідків нещасного випадку.

За змістом пунктів 11,15-18 Розділу ІІ Інструкції №199 строк розслідування не може перевищувати десяти календарних днів, а у разі групового нещасного випадку - п`ятнадцяти календарних днів. Строк розслідування випадку смерті військовослужбовця не може перевищувати тридцяти календарних днів.

У разі проведення лабораторних досліджень, експертизи, випробувань тощо, а також отримання рішень органів досудового розслідування, органів (посадових осіб), що уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, та суду, необхідних для встановлення обставин і причин нещасного випадку, строк розслідування може бути продовжено керівником органу Держприкордонслужби, що призначив комісію, за письмовим погодженням з вищим органом Держприкордонслужби на строк, необхідний для отримання таких висновків та рішень, про що керівник органу Держприкордонслужби, що призначив комісію, видає наказ.

За результатами розслідування комісія зобов`язана скласти:

акт розслідування нещасного випадку (випадку смерті), що стався (додаток 1) (далі акт форми Нвс-5);

акт про нещасний випадок (випадок смерті), що стався з військовослужбовцем під час виконання ним обов`язків військової служби (додаток 2) (далі акт форми Нвс-1), якщо цей нещасний випадок (випадок смерті) визнано таким, що стався з військовослужбовцем під час виконання ним обов`язків військової служби, або акт про нещасний випадок (випадок смерті), що стався з військовослужбовцем не під час виконання ним обов`язків військової служби (додаток 3) (далі акт форми НПвс), якщо цей нещасний випадок (випадок смерті) визнано таким, що стався з військовослужбовцем не під час виконання ним обов`язків військової служби.

Акти підписують голова і всі члени комісії. У разі незгоди зі змістом зазначених актів член комісії підписує їх з відміткою про наявність окремої думки, яку викладає письмово і додає до акта форми Нвс-5.

Підписані акти подаються на затвердження керівнику органу Держприкордонслужби, який призначив комісію.

Керівник органу Держприкордонслужби, який призначив комісію, розглядає та затверджує акти форми Нвс-5 та форми Нвс-1 (або форми НПвс) протягом трьох діб після їх подання.

Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, у випадках, визначених частиною третьою статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Акт форми Нвс-1 (або акт форми НПвс) не складається про нещасний випадок (випадок смерті), який є наслідком:

вчинення військовослужбовцем дій у стані алкогольного, токсичного чи наркотичного сп`яніння;

вчинення військовослужбовцем злочину, кримінального або адміністративного правопорушення, що встановлено рішенням суду або органів досудового розслідування чи органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення;

навмисного заподіяння військовослужбовцем шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом).

Про наявність підстав для не складення акта форми Нвс-1 (або акта форми НПвс) обов`язково зазначається в акті форми Нвс-5 із посиланням на відповідні документи, які додаються до першого примірника акта форми Нвс-5.

Днем закінчення розслідування вважається день затвердження актів, зазначених у пункті 15 цього розділу, керівником органу Держприкордонслужби, який призначив комісію.

Таким чином, за приписами Інструкції №199 у разі групового нещасного випадку, випадку з тяжкими наслідками або випадку смерті військовослужбовця службове розслідування призначається наказом Адміністрації Держприкордонслужби або її територіального органу, в якому стався нещасний випадок із призначенням комісії, яка зобов`язана, зокрема, оглянути місце нещасного випадку, одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо, опитати свідків нещасного випадку та причетних до нього осіб; з`ясувати обставини та причини нещасного випадку, чи не є нещасний випадок наслідком вчинення потерпілим дій у стані алкогольного, токсичного чи наркотичного сп`яніння, вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення, навмисного заподіяння шкоди своєму здоров`ю або самогубства, визначити, чи стався нещасний випадок з військовослужбовцем під час виконання ним обов`язків військової служби. Строк розслідування випадку смерті військовослужбовця не може перевищувати тридцяти календарних днів. У залежності від встановлених під час розслідування обставин та за результатами розслідування, комісія зобов`язана скласти один з таких актів: форми Нвс-5 або форми Нвс-1, або форми НПвс. У разі, якщо комісією встановлено, що нещасний випадок (випадок смерті) стався унаслідок вчинення військовослужбовцем дій у стані алкогольного, токсичного чи наркотичного сп`яніння; вчинення військовослужбовцем злочину, кримінального або адміністративного правопорушення, що встановлено рішенням суду або органів досудового розслідування; навмисного заподіяння військовослужбовцем шкоди своєму здоров`ю або самогубства зазначені акти не складаються.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом першої інстанції встановлено, що начальник Східного регіонального управління ДПС України 23.11.2022 видав наказ №68, яким призначив службове розслідування за фактом загибелі військовослужбовців, у тому числі штаб-сержанта ОСОБА_3 , а також призначив Комісію з розслідування у складі трьох військовослужбовців (а.с.69).

Наказом від 11.12.2022 №77 начальник Східного регіонального управління ДПС України продовжив розслідування до повного зібрання необхідних документів (а.с.70).

Отже, призначена відповідачем 1 Комісія з розслідування не вчиняла жодних дій, передбачених Інструкцією №199 щодо з`ясування обставин та причин нещасного випадку, чи не є нещасний випадок наслідком вчинення потерпілим дій у стані алкогольного, токсичного чи наркотичного сп`яніння, вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення, навмисного заподіяння шкоди своєму здоров`ю або самогубства, а також не оглянула місце нещасного випадку, не опитала свідків нещасного випадку та причетних до нього осіб, обмежившись фактом призначення службового розслідування та очікуванням на рішення органу досудового розслідування.

Враховуючи вищенаведене, можна зробити висновок, що розслідування загибелі (смерті) військовослужбовця ОСОБА_3 в порядку, передбаченому Інструкцією №199, відповідач 1 не провів.

Натомість відповідач 1 стверджує, що нещасний випадок (смерть) є наслідком допущення загиблими особистої необережності, що встановлено службовим розслідуванням, за наслідками якого начальник НОМЕР_4 прикордонного загону 06.12.2022 затвердив висновок службового розслідування.

Зі змісту Висновку службового розслідування за фактом загибелі 22.11.2022 військовослужбовців зведеного загону впс (тип С) «Львів-1», які перебували в оперативному підпорядкуванні начальника НОМЕР_4 прикордонного загону, затвердженого 06.12.2022 начальником НОМЕР_4 прикордонного загону (далі Висновок СР від 06.12.2022) встановлено, що відповідно до Порядку проведення службового розслідування в Державній прикордонній службі України, затвердженого наказом МВС України від 08.11.2021 №815 та на підставі наказу начальника НОМЕР_4 прикордонного загону від 22.11.2022 № 420-АГ «Про призначення службового розслідування» у період з 22.11.2022 по 06.12.2022 комісією у складі чотирьох осіб проведене службове розслідування факту загибелі 22.11.2022 військовослужбовців зведеного загону впс (тип С) «Львів-1» солдатів ОСОБА_12 , ОСОБА_11 штаб-сержанта ОСОБА_3 (а.с.149-158).

Таким чином, службове розслідування за фактом загибелі 22.11.2022 військовослужбовців, зокрема, ОСОБА_3 , проведене відповідно до Порядку проведення службового розслідування в Державній прикордонній службі України, затвердженого наказом МВС України від 08.11.2021 №815.

Однак слід погодитись з представником позивача, що згідно із пунктом 3 Порядку проведення службового розслідування в Державній прикордонній службі України, затвердженого наказом МВС України від 08.11.2021 №815, дія цього Порядку не поширюється на проведення службових розслідувань, зокрема, щодо розслідування нещасних випадків, що проводяться згідно з Інструкцією про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків у Державній прикордонній службі України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.03.2016 №199.

Тому, висновок службового розслідування проведеного НОМЕР_4 прикордонним загоном та затверджений командиром суд до уваги не бере.

Отже, підставою для не вжиття відповідачем 1 жодних заходів для проведення розслідування у порядку, передбаченому Інструкцією №199, є, за його ж твердженнями, здійснення досудового розслідування по кримінальному провадженню №620222050010001193 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого частиною 4 статті 425 КК України «недбале ставлення до військової служби» по факту події, що мала місце 22.11.2022.

З цього приводу необхідно зазначити, що 15.03.2024 Територіальне управління ДБР, розташоване у м. Краматорськ на виконання ухвали суду про витребування доказів повідомило суд, що Першим слідчим відділом здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за №62022050010001193. Відомостей про те, що військовослужбовці ОСОБА_14 , ОСОБА_3 та ОСОБА_15 навмисно спричинили собі тілесні ушкодження або вчинили самогубство, а також перебували в стані алкогольного, токсичного чи наркотичного сп`яніння в ході здійснення досудового розслідування не встановлено. Про підозру у вчиненні кримінального правопорушення нікому не повідомлялося. Рішення про закриття кримінального провадження не приймалося. Акти судово-медичної експертизи за фактом загибелі військовослужбовців у матеріалах справи відсутні (а.с.193).

Лист аналогічного змісту від 20.03.2024 надіслано до ІНФОРМАЦІЯ_9 (а.с.196).

Апеялційний суд критично оцінює доводи відповідача 1 про неможливість закінчити службове розслідування, що призначене наказом від 23.11.2022 №68 до отримання результатів досудового розслідування, оскільки дійти висновку про наявність чи відсутність ознак кримінального чи адміністративного проступку в діях загиблих осіб або про те, що загиблі не перебували у стані алкогольного, токсичного чи наркотичного сп`яніння чи не вчинили самогубство можливо саме за наслідками службового розслідування, яке зобов`язане було провести Східне регіональне управління ДПС України, керуючись Інструкцією №199, та встановити обставини загибелі військовослужбовців, що відповідачем 1 протиправно не вчинено.

Колегія суддів погоджується із мотивацією позивача, що наведена у відзиві на апеційну скаргу, що проведення службового розслідування за фактом загибелі її чоловіка ОСОБА_3 та складання за його результатами акта розслідування нещасного випадку Інструкція №199 не ставить у пряму залежність від здійснення досудового розслідування.

Варто зауважити, що Указом Президента України №448/2023 від 26.07.2023 за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові майстер-сержант ОСОБА_3 нагороджений посмертно орденом «За мужність» ІІІ ступеня /арк.спр.13/.

Зі змісту Статуту відзнаки Президента України ордена «За мужність», затвердженого Указом Президента України від 21.08.1996 №720/96 слідує, що відзнакою Президента України орденом «За мужність» нагороджуються військовослужбовці, працівники правоохоронних органів та інші особи за особисту мужність і героїзм, виявлені при рятуванні людей, матеріальних цінностей під час ліквідації наслідків стихійного лиха, пожеж та за інших надзвичайних обставин, у боротьбі зі злочинністю, а також при виконанні військового, службового, громадянського обов`язку в умовах, пов`язаних з ризиком для життя. Нагородження орденом «За мужність» військовослужбовців та прирівняних до них осіб провадиться за поданням, зокрема, Міністерства оборони України, командування Прикордонних військ України.

Тобто, через вісім місяців після загибелі ОСОБА_3 командування Прикордонних військ України вносить на ім`я Президента подання про нагородження його орденом «За мужність» ІІІ ступеня, тоді як відповідач 1 стверджує про здійснення досудового розслідування стосовно цього військовослужбовця (яке триває і на теперішній час) за фактом недбалого ставлення до військової служби.

Колегія суддів звертає увагу, що факт нагородження ОСОБА_3 орденом «За мужність» ІІІ ступеня посмертно ставить під сумнів покликання відповідача про наявність ознак недбалого ставлення загиблого до військової служби, а встановлені у справі обставини в цілому свідчить про суперечливість покликань та недоведеність належними доказами доводів відповідача 1 про наявність в діях ОСОБА_3 ознак правопорушення, яке перешкоджає відповідачу 1 вжити всіх передбачених Інструкцією №199 заходів для завершення розслідування по факту загибелі цього військовослужбовця.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується із висновком суду про наявність ознак протиправної бездіяльності Східного регіонального управління ДПС України щодо не проведення та не завершення розслідування у порядку та у строки, передбачені Інструкцією №199. Тому, порушене право позивача належить захистити шляхом зобов`язання Східного регіонального управління ДПС України здійснити у порядку та у строки, що передбачені Інструкцією №199 розслідування факту загибелі 22.11.2022 військовослужбовців зведеного загону впс (тип С) «Львів-1», зокрема, штаб-сержанта ОСОБА_3 , за результатами якого скласти передбачені пунктом 15 Інструкції №199 Акти.

Щодо незгоди скаржника із розподілом судових витрат у справі, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до приписів частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із пунктом 1 частини 3 статті 132 цього Кодексу до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За правилами частини 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до положень частини 5 статті 134 цього Кодексу розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Приписами частини 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно із частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За правилами частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Разом із тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості, як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу (документів), витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При цьому апеляційний суд на підставі приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» звернув увагу на правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, висловлену у постанові від 20 червня 2019 року у справі № 821/440/17, відповідно до якої на підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На обґрунтування вимог про стягнення правничої допомоги у суді першої інстанції позивачем подано:

-договір про надання правової допомоги №313 від 25.09.2023;

-звіт про виконані роботи від 02.05.2024;

-свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії №95;

-ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВС №1231053;

-копії квитанцій №373 від 14.11.2023 на суму 5000 грн., №294 від 25.09.2023 на суму 3000 грн., №13 від 01.05.2024 на суму 20000 грн.

Задовольняючи частково заяву позивача, суд першої інстанції виходив із принципу співмірності та розумності судових витрат, врахував конкретні обставини справи та зміст виконаних послуг, та вважав за доцільне стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката в суді першої інстанції у розмірі 12500,00 грн. У задоволенні решти суми витрат на професійну правничу допомогу відмовив.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає, що зазначені докази про підстави надання адвокатом правничої допомоги позивачу у адміністративній справі № 380/28267/23 у сукупності із фактичними обставинами, встановленими у ході апеляційного розгляду, дають належні правові підстави для висновку про правомірність часткового задоволення судом першої інстанції заяви позивача про стягнення на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 12500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи судом першої інстанції, оскільки такі є співмірними із складністю даної справи.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права.

Так, у рішенні від 10 лютого 2010 у справі «Серявін та інші проти України» ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01 липня 2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27 вересня 2001).

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 травня 2024 року у справі № 380/28267/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді Т. В. Онишкевич Р. П. Сеник