Ухвала

від 04.11.2024 по справі 335/11483/24

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 335/11483/24 2-з/335/92/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2024 року м. Запоріжжя

Суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Новасардова І.В., розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання спільною сумісною власністю майно, поділ майна

ВСТАНОВИВ:

До Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , відповідно до якої просить суд:

- встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в період часу з 01.01.2016 по 15.07.2019;

- визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 будівлю офісу ін. АДРЕСА_1 та земельної ділянки, площею: 0,2369 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер земельної ділянки: 2310100000:05:004:0069, цільове призначення для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій,

- визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину наступного нерухомого та рухомого майна: будівля офісу інв. № 003 за адресою АДРЕСА_2 та земельної ділянки, площею: 0,2369 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер земельної ділянки: 2310100000:05:004:0069, цільове призначення для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій.

Ухвалою суду від 29.10.2024 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, у справі відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання на 27.11.2024.

Позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить суд накласти арешт на майно, що належить на праві власності ОСОБА_2 :

-будівлю офісу ін. АДРЕСА_3 .

-земельну ділянку площею: 0,2369 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер земельної ділянки: 2310100000:05:004:0069, цільове призначення для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій.

В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову позивач вказує, що фактично власником будівлі офісу інв. № 003, що розташована за адресою АДРЕСА_2 зареєстровано на відповідача ОСОБА_2 , а майно було зареєстровано під час проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Таким чином відповідач має можливість відчужити будівлю офісу без згоди позивача та фактично змінити власника майна. Відчуження майна у майбутньому створить велику кількість судових справ, де новою стороною у справі буде новий власник майна. Позивач зазначив, що обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.11.2024 заяву про забезпечення позову визначено за суддею Новасардовою І.В.

Відповідно до вимогч. 1 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом, зокрема, без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає заяву позивача про забезпечення позову такою, що підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову; забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з п. п. 1, 2 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами ( ч. 3 ст. 150 ЦПК України).

Забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті або до набрання законної сили рішенням про відмову в позові.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків накладення арешту на майно чи заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками даного судового процесу.

Тобто метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 р. у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі у разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

Судом встановлено, що між сторонами наявний спір з приводу будівлі офісу ін. АДРЕСА_3 , та земельної ділянки, площею: 0,2369 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер земельної ділянки: 2310100000:05:004:0069, цільове призначення для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій.

Вказані майнові вимоги позивача можуть бути задоволені за рахунок цього майна, право власності на яке зареєстровано за відповідачем, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме 398353463 майно від 08.10.2024, та яким остання у випадку незастосування заходів забезпечення позову має можливість вільно розпорядитися без згоди та не на користь позивача, чим буде значно ускладнено або унеможливлено виконання судового рішення та ефективного захисту порушених прав позивача у випадку задоволення даного позову.

Суд вважає доречним обґрунтування представника позивача на існування загрози порушення його законних прав та інтересів у справі у разі невжиття заходу забезпечення позову.

Виходячи з предмету спірних правовідносин, обраний вид забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно суд вважає обґрунтованим, оскільки накладення арешту на майно має на меті обмеження особи у праві розпоряджатися таким майном і його застосування не призведе до невиправданого обмеження майнових прав власника, оскільки арештоване майно фактично зберігається у володінні та користуванні власника, а обмежується лише можливість розпорядитися ним.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020р. у справі № 753/22860/17 та у постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі №643/15394/19.

Водночас накладення арешту на нерухоме майно забезпечить реальний захист прав позивача у випадку прийняття рішення на його користь.

Таким чином суд приходить до висновку, що з метою охорони матеріально-правових інтересів позивача та ефективного захисту його порушених прав у випадку задоволення позову про визнання права власності на майно, належним видом забезпечення позову буде накладання арешту на майно, право власності на яке зареєстровано за відповідачем, що підтверджено наявними в матеріалах справи документами.

Слід також зазначити, що накладання арешту на вказане майно, жодним чином не перешкодить відповідачу володіти та користуватися ним на власний розсуд, хоча і певним чином обмежує його право власності (в частині права розпорядження майном), враховуючи також, що вказані заходи мають тимчасовий характер, і відповідач за наявності підстав має право звернутись до суду з заявою про скасування вказаних заходів забезпечення позову.

Таким чином, заяву представника позивача про забезпечення позову заяву слід задовольнити.

Керуючись ст. ст. 149 - 153, 157 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання спільною сумісною власністю майно, поділ майна, задовольнити повністю.

Накласти арешт на майно, що належить на праві власності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ):

- будівлю офісу ін. АДРЕСА_3 ;

- земельну ділянку площею: 0,2369 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер земельної ділянки: 2310100000:05:004:0069, цільове призначення для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню.

Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Стягувач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_4 .

Боржник: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_4 .

Суддя І.В. Новасардова