Постанова

від 04.11.2024 по справі 484/2445/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

04.11.24

22-ц/812/1497/24

Провадження № 22-ц/812/1497/24

П О С Т А Н О В А

іменем України

16 жовтня 2024 року м. Миколаїв

справа № 484/1445/24

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Тищук Н.О.,

суддів: Базовкіної Т.М, Яворської Ж.М.,

із секретарем Колосовою О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Акціонерного товариства Комерційнйи банк «ПриватБанк»

на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області, ухвалене 02 серпня 2024 року суддею Мельничуком О.В. у приміщенні цього ж суду, (повний текст рішення складено 12 серпня 2024 року), у цивільній справі за позовом

ОСОБА_1 до

Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк",

треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, Перший відділ ДВС у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса),

про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню

у с т а н о в и в:

1.Описова частина

Короткий зміст вимог позовної заяви

У травні 2024 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Єрмоленко А.В., звернувся до суду з вказаним вище позовом.

Позивач зазначав, що 16 листопада 2017 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. вчинив виконавчий напис про стягнення з нього на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" 306278,40 грн заборгованості за кредитним договором NKP0AK00222068 від 21 вересня 2006 року, за період з 21 вересня 2006 року по 20 вересня 2017 року з яких 45936,01 грн за тілом кредиту, 81447,92 грн заборгованості за відсотками, 3500 грн комісії та 173594,47 грн; а також за вчинення виконавчого напису 1800 грн.

На виконання цього виконавчого напису 16 липня 2018 року Першим відділом ДВС у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрито виконавче провадження № 56749762.

06 лютого 2024 року Першим відділом ДВС у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було винесено постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника, та про арешт його коштів.

Посилаючись на те, що він не отримував повідомлення та вимоги про необхідність погашення заборгованості, а у приватного нотаріуса не було жодної підстави для вчинення оскаржуваного виконавчого напису, оскільки йому банком не було надано ні оригіналу кредитного договору, ні засвідченої виписки з рахунку боржника, позивач ОСОБА_1 просив визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.

Представник АТ КБ «ПриватБанк» у поданому відзиві просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що строк дії договору спливав 20 вересня 2016 року. У зв`язку з невиконанням позичальником своїх кредитних зобов`язань кредитні правовідносини між сторонами тривають. Спірний виконавчий напис вчинений з дотриманням вимог законодавства. А доводи позивача про не направлення йому письмової вимоги про усунення порушень за кредитним договором не відповідають дійсності. Вказує, що вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за формальними ознаками на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем, і нотаріус не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності. Вважає, що нотаріус діяв у межах норм закону, оскільки підстав для відмови у вчиненні нотаріальної дії у нього не було. Також зазначав, що витрати на оплату правничої допомоги адвоката не підлягають задоволенню.

Інші учасники справи правом подання відзиву на позовну заяву не скористалися.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області, ухвалене 02 серпня 2024 року позов задоволено, виконавчий напис № 21185 від 16 листопада 2017 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. визнано таким, що не підлягає виконанню. З ПАТ КБ "Приватбанк" на користь ОСОБА_1 стягнуто14 500 грн витрат на правничу допомогу та на користь держави 1211, 20 грн судового збору.

Рішення суду мотивовано недоведеністю того, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус отримував від банку та від позивача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед банком, а також суми штрафних санкцій та процентів, зазначені у написі, є безспірними. Розрахунок боргу, підготовлений працівниками банку щодо наявності грошового зобов`язання позивача по тілу кредиту, відсотках є лише відображенням односторонніх арифметичних розрахунків стягувача та не може відображати правові підстави для стягнення відповідних сум та слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог Банку до позивача.

Також матеріали справи не містять доказів отримання ОСОБА_1 досудової вимоги про усунення порушення стосовно основного зобов`язання із зазначенням у ній стислого змісту порушених зобов`язань, отже він був позбавлений можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості або оспорити вимоги відповідача АТ КБ "ПриватБанк", або виконати їх.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду скасувати та ухвалите нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Узагальнені доводи апеляційної скарги

Апеляційна скарга мотивована безпідставністю висновку суду про ненаправлення ОСОБА_1 досудової вимоги, оскільки факт її направлення підтверджується описом-вкладення до листа, в якому було зазначено «Претензія про наявність боргу ( ОСОБА_1 ), а виконавчий напис вчинено через 45 днів з моменту направлення вимоги 16 листопада 2017 року.

Також апелянт зазначав, що нотаріусу були надані усі визначені Порядком вчинення нотаріальних дій документи, що підтверджують безспірність заборгованості ОСОБА_1 , отже у нотаріуса були відсутні підстави для відмови у вчиненні виконавчого напису.

Суму стягнутих витрат на правничу допомогу у розмірі 14500 грн представник банк вважає необґрунтовано завищеною та, з урахуванням обставин справи та фінансового становища сторін, такою, що не відповідає вимогам розумності та справедливості.

Узагальнені доводи інших учасників

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача адвокат Єрмоленко А.В. просила у задоволенні апеляційної скарги відмовити, посилаючись на ті ж доводи, якими обґрунтовувала позовні вимоги ОСОБА_1 .

2.Мотивувальна частина

У частинах першій, другій та п`ятійстатті 263 ЦПК Українивстановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлені судом першої інстанції обставини справи

Судом встановлено, що 21 вересня 2006 року між АТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ОСОБА_1 укладено кредитний договрі № NKP0AK00222068, згідно якого позичальник отримав кредит 82401, 27 грн на строк з 21 вересня 2006 року по 20 вересня 2013 року. У подальшому між сторонами укладено Додаткову угоду до кредитного договору № NKP0AK00222068 від 21 вересня 2006 року від 04 листопада 2012 року та Додаткову угоду до кредитного договору № 2 № від 08 листопада 2013 року, за умовами якої кінцевим терміном повернення кредиту є 20 вересня 2016 року.

16 листопада 2017 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. вчинено виконавчий напис № 21185, яким з ОСОБА_1 стягнуто грошові кошти у розмірі 304 478, 40 грн та витрати за вчинення виконавчого напису у сумі 1 800 грн, за вказаним вище кредитним договором.

Постановою старшого державного виконавця Первомайського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Павлійчук Т.В. 16 липня 2018 року відкрито виконавче провадження ВП № 56749762 з виконання зазначеного вище виконавчого напису.

На підтвердження безспірності суми заборгованості відповідачем надано текст письмової вимоги про усунення порушень, яка не містить дати її складання, та список згрупованих поштових відправлень від 02 жовтня 2017 року.

Отже, з наведених доказів не можливо довести факт направлення позивачу вимоги про усунення порушень за кредитним договором цінним листом.

Позиція апеляційного суду

За загальним правилом статей15,16 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один зі способів, визначених частиною першоюстатті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно достатті 18 ЦК Українинотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Вчинюючи виконавчі написи, нотаріус відповідно до закону встановлює та офіційно визнає факт наявності певної безспірної заборгованості та викладає такий свій висновок у відповідному нотаріальному акті - документі (виконавчому написі), що одночасно є підставою для примусового виконання (пункт 3 частини першоїстатті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).

Нотаріус у межах реалізації наданих йому юрисдикційних повноважень не вирішує спорів про право, але в результаті розгляду нотаріальної справи та вчинення нотаріальної дії правова невизначеність все ж припиняється. Отже, здійснюючи повноваження у сфері безспірної юрисдикції, нотаріус має встановлювати наявність або відсутність певного юридичного складу, щоб покласти його у підставу нотаріального акта в межах вчинюваної ним відповідної нотаріальної дії.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюєтьсяЗаконом України «Про нотаріат»та іншими актами законодавства України (частина першастатті 39 цього Закону). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженийнаказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5(далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19статті 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на і підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172(далі Перелік).

Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвяченаглава 14 Закону України «Про нотаріат»та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Згідно зістаттею 87 Закону України «Про нотаріат»для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат»визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу ІІ цього Порядку).

Згідно з підпунктом 1.1 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Підпунктом 1.2 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій вчинення нотаріальних дій перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом 3.1 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, зокрема якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Пунктом 1 Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису нотаріуса за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього Переліку), подаються: оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

У пункті 1-1 Переліку зазначено, що для одержання виконавчого напису за іпотечними договорами, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання, подаються: оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; довідка фінансової установи про ненадходження платежу.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

На момент звернення заінтересованих осіб до нотаріуса з метою ініціювання вчинення нотаріальної дії відсутність спору про право цивільне є обов`язковою умовою, а наявність спору у свою чергу унеможливлює вчинення нотаріальної дії і є перешкодою, яка утворює підстави для відкладення і зупинення нотаріального провадження (стаття 42 Закону України «Про нотаріат»). Разом з тим суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що на момент вчинення виконавчого напису спір про право був відсутній, про що свідчать матеріали справи.

Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень статей87,88 Закону України «Про нотаріат»у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду відповідає висновкам, викладеним у раніше ухвалених нею постановах від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19) та від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 14-278 гс18) з подібних правовідносин, відступати від яких немає підстав.

Дослідивши наявні у справі докази, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що текст письмової вимоги про усунення порушень, який не містить дати складання, та список згрупованих поштових відправлень від 02 жовтня 2017 року не можуть беззаперечно свідчити про фактичне направлення ОСОБА_1 вимоги про усунення порушень за кредитним договором цінним листом.

З цих підстав суд вважав недоведеним факт отримання ОСОБА_1 зазначеного листа, у зв`язку з чим він був позбавлений можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та її розмір, та не мав можливості, у разі необхідності, її оскаржити.

Отже, доводи апеляційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення у цій частині не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Проте, колегія суддів вважає за необхідне змінити чудове рішення в частині розміру витрат на правничу допомогу у розмірі 14500 грн, які були стягнуті з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 .

З матеріалів справи вбачається, що у розрахунку наданих послуг і витрат від 07 травня 2024 року вказано про вартість представництва позивача в суді (участь у судових засіданнях) 1 500 грн.

Проте, у судових засідання, які призначалися судом на 16 липня 2024 року та 02 серпня 2024 року, представник позивача участі не приймала, подавала заяви про розгляд справи без її участі.

Отже, суд першої інстанції повинен був зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які сторона позивача визначила у розмірі 14500 грн, на 3000 грн.

Крім цього, у розрахунку визначено суму 500 грн за складання розрахунку та акту наданих послуг.

Проте, ця частина витрат позивача на правничу допомогу задоволенню не підлягає.

Такого висновку колегія доходить з огляду на правовий висновок, викладений у постанові Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22 про те, що заява сторони про розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.

Крім зазначеного вище колегія суддів вважає за необхідне врахувати наступне.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 1Закону України"Проадвокатуру таадвокатську діяльність"від 05липня 2012року договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з положеннями статті 30Закону України"Проадвокатуру таадвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з положеннями частин 1-4 статті 137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Як передбачено частинами 1 - 5, 8статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи,покладаються: уразі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови у позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Отже, вирішуючи питання щодо розміру витрат на правничу допомогу в іншій частині, та враховуючи їх обґрунтованість, пропорційність до предмета спору та значення справи для сторони, колегія суддів доходить висновку про необхідність зменшення їх розміру.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає співмірним та достатнім розмір витрат на правничу допомогу у загальній сумі 8000 грн.

Тому колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про доцільність зменшення вартості витрат позивача на надання правничої допомоги.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні зі зменшенням суми витрат позивача на правничу допомогу.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 серпня 2024 року змінити, зменшивши стягнення з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу до 8000 (восьми тисяч) грн.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий Н.О.Тищук

Судді: Т.М.Базовкіна

Ж.М.Яворська

---------------------------------

Повну постанову складено 04 листопада 2024 року