Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа №348/1624/20
25 жовтня 2024 року м.Надвірна
Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області
в складі головуючої-судді: Міськевич О.Я.
з участю секретаря судового засідання: Скоблей О.В.
представників позивача-відповідача: Гуменюка Б.В., ОСОБА_1
представника відповідача-позивача: ОСОБА_2
розглянувши впорядку загальногопозовного провадженняу відкритомусудовому засіданнів приміщенніНадвірнянського районногосуду цивільнусправу,об`єднану водне провадження,за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя, та позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання майна особистої приватної власності,-
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог:
09.09.2020 ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя та просив визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - приміщення кафе, загальною площею 176,0 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; а також визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 ідеальну частку приміщення кафе за адресою: АДРЕСА_1 залишивши у власності ОСОБА_4 право власності на 1/2 ідеальну частку приміщення кафе, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
05.03.2021 до суду звернулася ОСОБА_4 з позовом до ОСОБА_3 про визнання особистої приватної власності та просила визнати особистою приватною власністю ОСОБА_4 наступне майно:доволодіння, що знаходиться по АДРЕСА_2 ; квартиру АДРЕСА_3 та приміщення кафе, загальною площею 176,0 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1
Ухвалою Надвірнянського районного суду від 02.08.2021 року цивільну справу №348/525/21 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання особистої приватної власності об"єднано в одне провадження з цивільною справою за № 348/1624/20 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя.
17.09.2021 ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про збільшення позовних вимог та просив визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 наступне майно: приміщення кафе,яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; доволодіння, що знаходиться по АДРЕСА_2 ; квартиру АДРЕСА_3 . А також визнати за ОСОБА_3 , право власності на 1/2 ідеальну частку:-приміщення кафе, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .; доволодіння, що знаходиться по АДРЕСА_2 та квартиру АДРЕСА_3 . Залишивши у власності ОСОБА_4 право власності на 1/2 ідеальну частку:-приміщення кафе, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .; доволодіння, що знаходиться по АДРЕСА_2 ; квартиру АДРЕСА_3 .
В обгрунтування позовних вимог за первісним позовом та заявою про збільшення позовних вимог ОСОБА_3 посилається на те, що 08.02.2000сторони по справі зареєстрували шлюб, який 01.09. 2012 розірвано. За час подружнього життя сторони за спільні кошти придбали: приміщення кафе, загальною площею 176,0 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; доволодіння, що знаходиться по АДРЕСА_2 ; квартиру АДРЕСА_3 . Однак право власності на зазначене майно зареєстровне за ОСОБА_4 . Так як сторони розірвали шлюб та існує небезпека порушення його права власності внаслідок продажу майна, та вони не досягли спільної згоди щодо користування майном вважає за необхідне поділити спільне подружжя в рівних частках. Вказане майно придбане сторонами за час шлюбу та за спільні кошти подружжя, а тому є об`єктом їх спільної сумісної власності. Згоди щодоподілу спільногосумісного майнаподружжя нимине досягнуто.Згідно ізуточнених позовнихвимог, ОСОБА_3 просив виділитикожному зісторін увласність по1/2ідеальних часток спірногомайна:приміщення кафе, загальною площею 176,0 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; доволодіння, що знаходиться по АДРЕСА_2 ; квартиру АДРЕСА_3 .
В обгрунтуванняпозовних вимог ОСОБА_4 посилаєтьсяна те,що08 лютого 2000 року між нею та ОСОБА_3 зареєстровано шлюб у відділі реєстрації актів громадянського стану Надвірнянського району. 01.09.2012 року шлюб між ними розірвано. За час перебування у шлюбі придбано наступне майно: - домоволодіння загальною площею 88,4 кв. м., яке знаходиться за адресою - АДРЕСА_2 , яке набуто у власність ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу домоволодіння від 03.04.2006 року; квартира АДРЕСА_4 , яка набута у власність ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу домоволодіння від 11.07.2001 року; приміщення кафе загальною площею 176,0 кв. м., що розташоване по АДРЕСА_1 , яке належить на праві власності ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу приміщення кафе від 29.07.2004, посвідченого приватним нотаріусом Надвірнянського нотаріального округу Вірстюком Т.В. та зареєстрованим в реєстрі за №Д-356.
Усе нерухоме майно набуто за особисті кошти ОСОБА_4 , так як відповідач не вкладав жодних коштів на придбання вказаного майна і не мав самостійних доходів без поважної на це причини. У зв`язку із розірванням шлюбу та оспорюванням відповідачем в судовому порядку права особистої приватної власності ОСОБА_4 на нежитлове приміщення кафе по АДРЕСА_1 , виникла необхідність звернутись до суду із позовом про визнання права особистої приватної власності.
Щодо підтвердження факту вкладення особистих коштів ОСОБА_4 у спірне майно- домоволодінню загальною площею 88,4 кв.м., яке знаходиться за адресою - АДРЕСА_2 посилається на наступне.
03 квітня 2006 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу. Відповідно до п. 5 зазначеного Договору продаж за домовленістю сторін вчинено за 66 846,00 грн. Відповідно до п. 9 Договору право власності на майно, яке є предметом цього договору виникає у Покупця з моменту його державної реєстрації.
Державна реєстрація право приватної власності на домоволодіння, яке знаходиться за адресою - АДРЕСА_2 на ім`я ОСОБА_4 було здійснено 15.05.2006 року, однак відразу із обтяженням у вигляді іпотеки. Таке обтяження було зареєстровано у звязку із тим, що 15.05.2006 року між, ПриватБанком («Банк») та ОСОБА_5 («Позичальник») укладено кредитний договір № ІFN0GK00640028, у відповідності до п.1.1 якого Банк зобов`язується надати Позичальникові кредитні кошти шляхом: надання готівкою через касу на строк до 14.05.2021 року включно, у вигляді неповновлюваної кредитної лінії у розмірі 25 000,00 доларів США на наступні цілі: придбання житла, а також у розмірі 3787,50 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та згідно порядку, передбачених п.п. 2.1.3, 2.2.7 даного Договору.
Забезпеченням виконання зобов`язань за даним Договором виступає іпотека домоволодіння, АДРЕСА_2 , а також всі інші види застави, іпотеки, поруки й т.п., надані Банку з метою забезпечення.зобов`язань за даним Договором.
Як вбачаєтьсяіз заявиіпотекодержателя повневиконання кредиторськихзобов`язаньта проприпинення діїіпотечного договорувідбулось 21.10.2019року. Узв`язкуз повнимвиконанням ОСОБА_4 зобов 'язаньпо кредитномудоговору №ІFN0GK00640028 від 15.05.2006 договір іпотеки № ІFN0GK00640028 між ПриватБанком і ОСОБА_5 , який посвідчений приватним нотаріусом Надвірнянського районного нотаріального округу Вірстюком Т.В. за реєстровим №Д-221 від 15.05.2006, припинив дію. З урахуванням викладеного ПриватБанк, керуючись вимогами статті 4 Закону України «Про іпотеку», просить здійснити державну реєстрацію припинення: заборони відчуження щодо об`єктів нерухомого майна (будинок за адресою: АДРЕСА_2 ); та іпотеки щодо об`єктів нерухомрго майна (будинок за адресою: АДРЕСА_2 ). Реєстрація припинення іпотеки ( обтяження) відбулась 11.02.2020 року.
Як вбачається із виписок по кредитному договору ІFN0GK00640028 від 15.05.2006 року кошти на погашення кредиту вносились тільки ОСОБА_4 у період з 16.05.2006 року по 24.10.2019 року на загальну суму 71 818,27 дол.США
Таким чином за період з травня 2006 року по жовтень 2019 року, на погашення кредиту вносилися виключно особисті кошти ОСОБА_4 , що підтверджується, крім залучення кредитних( позикових) коштів також і наступним:
-у період з вересня 2003 року по липень 2008 року позивачка працювала викладачем у ВСП «Надвірнянський фаховий коледж НТУ» та мала стабільні доходи, що підтверджується доданими до позовної заяви довідками та записами у трудовій книжці ОСОБА_4
з 18.09.1998 року була засновником Приватного підприємства «ІВАННА» (код ЄДРПОУ 20542743) та займалася підприємницькою діяльністю, що приносило стабільний дохід
також у період з 07.03.1997 року по 29.10.2014 рік була зареєстрована фізичною особою-підприємцем, здійснювала торгівлю як в власних нежитлових приміщеннях, так і у встановлених кіосках ( тимчасових спорудах) по АДРЕСА_5 ( копії дозволів на розміщення кіоску додаються)
-також Бобровська мала і інші доходи від роботи за кордоном (в США), про що свідчить довідка Федеральної кредитної спілки в Нью - Йорку від 12.02.2021 року про те, що в неї був відкритий рахунок з 1995 року по 2003 рік, де обліковувалась значні суми коштів,
Між тим, відповідач не мав у цей період жодних доходів та не був працевлаштований, а тому коштів на погашення кредиту на домоволодіння протягом 2006-2012 років не надавав.
Спірний об`єкт - квартира АДРЕСА_4 набута у власність ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 11.07.2001 року, укладеного між ОСОБА_7 ,- ОСОБА_8 , ОСОБА_9 («Продавці») та ОСОБА_5 («Покупець») та посвідченого приватним нотаріусом Надвірнянського районного нотаріального округу Трух Н.М. , зареєстровано в реєстрі за№Д-534.
Факт вкладення особистих коштів у зазначену квартиру підтверджується довідкою від 12.02.2021 року із якої вбачається, що ОСОБА_10 має особистий ощадний (поточний) рахунок № НОМЕР_1 у Федеральній кредитовій спілці Нью-Йорк з 1995 року по 2003 рік.
А також: з 18.09.1998 року була засновником Приватного підприємства «ІВАННА» (код ЄДРПОУ 20542743) та займалася підприємницькою діяльністю, що приносило стабільний дохід. Крім того у період з 07.03.1997 року по 29.10.2014 рік була зареєстрована фізичною особою-підприємцем, здійснювала торгівлю як в власних нежитлових приміщеннях, так і у встановлених кіосках ( тимчасових спорудах) по АДРЕСА_5 .
Щодо приміщення кафе загальною площею 176,0 кв. м„ що розташоване по АДРЕСА_1 зазначає наступне.
29.07.2004 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу приміщення кафе, у відповідності до якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупцю, а Покупець зобов`язується прийняти у власність та сплатити обговорену грошову суду за належне Продавцю приміщення кафе, що розташоване у АДРЕСА_1 .
Відповідно до п. 5 зазначеного договору продаж за домовленістю сторін вчинено за 37 200, 00 грн., в тому числі ПДВ, які Покупець сплатить, а Продавець одержить в місячний термін з дня підписання даного договору.
Пунктом 8 даного Договору визначено, що право власності на майно, яке є предметом цього договопу виникає у Покупця з моменту повного розрахунку, акту прийому-передачі та його державної реєстрації
Між тим, оплату за вищенаведеним договором купівлі-продажу було здійснено самостійно ОСОБА_4 у 2013 році ( після розірвання шлюбу), що підтверджується нотаріально посвідченою заявою , якою ОСОБА_11 підтвердила, що ОСОБА_4 було проведено повний розрахунок за продане їй приміщення кафе, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , згідно договору купівлі-продажу приміщення кафе, посвідченого приватним нотаріусом Надвірнянського РНО Вірстюком Т.В. 09.07.2004 року за реєстровим №Д-356. Цією заявою ОСОБА_11 ствердила, що вона не має жодних претензій до ОСОБА_4 , в тому числі матеріальних. Зазначена заява була посвідчена приватним нотаріусом Надвірнянського районного нотаріального округу та зареєстрована в реєстрі за №2485.
Право власності на приміщення кафе загальною площею 176,0 кв. м., що розташоване ло АДРЕСА_1 зареєстроване 28.12.2013 року за ОСОБА_4 , тобто після повного розрахунку за договором купівлі-продажу приміщення кафе, посвідченого приватним нотаріусом Надвірнянського РНО Вірстюком Т.В. 09.07.2004 року за реєстровим №Д-356.
Отже, розрахунок за приміщення кафе , яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , було проведено лише у 2013 році (після розірвання шлюбу та за особисті кошти позивача), що і стало підставою для здійснення державної реєстрації права на нерухоме майно та, виходячи із п. 8 Договору купівлі-продажу приміщення кафе від 09.07.2004 року та ч. 4 ст. 344 ЦК України, виникнення на нього права власності, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Таким чином, враховуючи факт вкладення особистих коштів ОСОБА_4 у спірне нерухоме майно, що підтверджується належними доказами тому позовна заява підлягає до задоволення у повному обсязі.
Короткий зміст відзиву ОСОБА_4 .
Відзив мотивовано тим, що майно придбано хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, то це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за кошти якого воно було придбане. Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Позивачем не надано жодного доказу на підтвердження наявності у нього грошових коштів на придбання спірних об`єктів. Письмовими доказами у даній справі та показами свідків підтверджено факт придбання спірного майна за кошти ОСОБА_4 .
Короткий зміст відзиву ОСОБА_3 .
Відзив мотивовано тим, що майно придбано у період шлюбу, за спільні кошти подружжя, та є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Державна реєстрації прав на нерухоме майно не підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. Письмовими доказами у даній справі підтверджено, що у ОСОБА_3 були наявні грошові кошти, які він також витрачав на придбання спірного майна. Таким чином спірне майно було набуте сторонами за спільні кошти та перебувало у спільному користуванні сторін.
Стислий виклад позицій сторін:
Представник ОСОБА_3 -адвокат Гуменюк Б.С. в судовому засіданні підтримав позов з підстав зазначених в позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог. Просив позов задоволити та визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 : приміщення кафе загальною площею 176,0 кв. м., що розташоване по АДРЕСА_1 ; домоволодіння, що знаходиться по АДРЕСА_2 ; квартира АДРЕСА_3 . Провести поділ спільного майна та визнати за кожним із подружжя право власності на 1/2 ідеальну частку спірного майна. В свою чергу ОСОБА_4 подано позов про визнання за нею права особистої приватної власності спірне майно внаслідок вкладення особистих коштів. Позов ОСОБА_4 вважають безпідставним, таким, що не підлягає до задоволення. Зазначають, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, та належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Тлумачення статті 60 СК України свідчить, що законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Спірне домоволодіння загальною площею 88.4 кв.м., яке знаходиться за адресою - АДРЕСА_2 , придбано в шлюбі, а отже в силу вимог ст. 60 СК України воно перебуває у спільній сумісній власності. Посилання ОСОБА_4 на укладання договору купівлі - продажу, кредитного договору, договору іпотеки та їхнє виконання нею, не є належними та допустимими доказами які би підтверджували, що кошти за які погашався борг були особистими коштами останньої. Тобто зазначені вище договори купівлі - продажу, кредитний договір, договір іпотеки та їхнє виконання ОСОБА_4 стосуються виключно сторін за цими договорами та не свідчать про те, що кошти, за які погашався борг були особистими коштами останньої.
Посилання ОСОБА_4 на те, що з 18.09.1998 була засновником Приватного підприємства «ІВАННА» (код ЄДРПОУ 20542743) та займалася підприємницькою діяльністю, що приносило стабільний дохід є безпідставними так як в матеріалах справи немає доказів про те, що ОСОБА_4 як засновник ПП «Іванна» отримувала дивіденди. Крім того в матеріалах справи немає доказів, що ОСОБА_4 отримувала в ПП «ІВАННА» дохід у вигляді заробітної плати.
Посилання ОСОБА_4 на те, що у період з 07.03.1997 по 29.10.2014 була зареєстрована фізичною особою-підприємцем, здійснювала торгівлю як в власних нежитлових приміщеннях, так і у встановлених кіосках (тимчасових спорудах) по АДРЕСА_5 (копії дозволів на розміщення кіоску додані до матеріалів справи) є безпідставними, так як є виключно припущеннями. Наявність дозволів на розміщення кіоску свідчать тільки що такі дозволи були, однак вони не свідчать, що підприємницька діяльність здійснювалась та приносила дохід. В матеріалах справи немає декларації чи податкових розрахунків ОСОБА_4 , які вона в силу закону як підприємець зобов`язана була у період з 07.03.1997 по 29.10.2014 подавати до контролюючого органу та декларувати свої доходи за зазначений вище період.
Щодо тверджень та доказів про те, що ОСОБА_4 мала і інші доходи від роботи за кордоном (в США), про що свідчить довідка від 05.03.2021 про те, що ОСОБА_12 працювала офіціантом у ресторані ОСОБА_13 з березня 2001 року по квітень 2003 року, і її тижневий заробіток становив в середньому 700,00 доларів США; довідка Федеральної кредитної спілки в Нью-Йорку від 12.02.2021 про те, що в неї був відкритий рахунок з 1995 року по 2003 рік, де обліковувалась значні суми коштів (станом на 10.01.2002-го року баланс рахунку становив 18269,80 доларів США); довідка від 15.05.2021 про те, що ОСОБА_10 працювала офіціантом у ресторані Нептун з березня 2001-го року по січень 2003-го року, і її тижневий заробіток у середньому становив 450,00 доларів США, є неналежними доказами. Як випливає із долучених відповідачкою доказів, вони не відповідають вимогам ч. 1 ст. 13 Закону України «Про міжнародне приватне право», так як не легалізовані в Україні. Відтак зазначені вище докази ОСОБА_4 , що видані іноземними організаціями, слід відхилити як такі, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Відповідно до ч. 1 ст. 78 ЦПК України суд не може брати до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Показання свідка ОСОБА_14 , яка надала суду пояснення про те, що будинок на АДРЕСА_2 будували батьки ОСОБА_4 та її перший чоловік ОСОБА_15 , та що цей будинок було переоформлено на ОСОБА_4 батьками виключно для отримання кредиту (із іпотекою) на погашення заборгованості за нежилове приміщення по АДРЕСА_1 , не спростовують того факту, що будинок придбавався саме за договором купівлі-продажу, а не дарування. Поясненнями свідків не можна спростовувати умови зазначених вище договорів без визнання таких договорів недійсними в судовому порядку.
Щодо спірного об`єкта - квартири АДРЕСА_4 , то слід зазначити, що дана квартира була придбана на підставі договору купівлі-продажу саме 11.07.2001, а не в листопаді 1999 року. Крім того станом на сьогоднішній день даний договір купівлі-продажу не визнаний недійсним. Поясненнями свідків не можна спростовувати умови зазначених вище договорів без визнання таких договорів недійсними в судовому порядку.
Щодо приміщення кафе загальною площею 176,0 кв.м., що розташоване по АДРЕСА_1 , то слід зазначити, що згідно договору купівлі-продажу від 09.07.2004 № Д-356, укладеного між ОСОБА_11 та ОСОБА_4 , було придбано приміщення кафе площею 176,0 кв.м., яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Як випливає із заяви ОСОБА_11 від 23.12.2013, ОСОБА_4 повністю проведено розрахунок за продане кафе. Однак в даній заяві не вказано конкретний час, коли саме проведено розрахунок за продане майно.
В той же час згідно заяви ОСОБА_11 від 2021 року вказано, що оплата пройшла в місячний термін з дня підписання договору від 09.07.2004, що відповідає пункту 5 зазначеного вище договору.
Таким чином із наявних доказів випливає, що нерухоме майно було придбане під час перебування сторін у шлюбі та належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Отже, зазначене спірне майно придбане у спільну сумісну власність подружжя.
Також зазначає, що державна реєстрація не є способом набуття права власності. Вона виступає лише засобом підтвердження фактів набуття чи припинення прав власності на нерухоме майно або інших речових прав. Аналогічну правову позицію займає і Верховний суд в своїх постановах від 03.06.2020 у справі №363/4852/17, від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18, та постанові Великої палати Верховного суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17.
Як випливає із Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 27.08.2020 № 221643937, підставою для реєстрації 23.12.2013 права власності на спірне майно є договір купівлі-продажу серія та номер: Д-356 від 09.07.2004. Тобто підставою для реєстрації права власності став договір на підставі якого Позивачем та Відповідачем у спільну сумісну власність набуто нерухоме майно, а саме приміщення кафе площею 176,0 кв.м., яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .
Щодо посилань ОСОБА_4 на заяву ОСОБА_11 від 23.12.2013 про проведення повного розрахунку, то в даній заяві ОСОБА_16 вказано про повний розрахунок, однак не зазначено чіткий час проведення повного розрахунку. В той же час в заяві ОСОБА_11 від 24.03.2021 остання уточнила, що розрахунок з нею був проведений в місячний термін з дня підписання договору купівлі-продажу приміщення кафе від 09.07.2004. Також ОСОБА_11 в даному поясненні вказала, що між продавцем та покупцем при передачі коштів був підписаний акт приймання-передачі приміщення кафе, однак він в неї не зберігся. При цьому жодних суперечностей між заявами ОСОБА_11 від 23.12.2013 та від 24.03.2021 немає, оскільки заява від 24.03.2021 уточнює заяву від 23.12.2013.
Також зазначає, що згідно копії видаткового касового ордера від 28.07.2004 випливає, що ОСОБА_3 в цей день зняв із свого рахунку кошти в розмірі 14000 грн., що еквівалентно 74428,20 грн. Дані кошти були витрачені при розрахунку із ОСОБА_11 за придбане приміщення кафе.
Вважає безпідставними посиланння ОСОБА_4 на заяву ОСОБА_17 від 06.04.2021, у якій підтверджено той факт, що отримав від Бобровської-Кмити Лесі чек на суму 18000,00 доларів США, які він зобов`язався переслати в Україну по її проханню. 26.07.2004 ним було переслано 14000,00 доларів США на прізвище її чоловіка ОСОБА_18 . Так як ОСОБА_19 не був допитаний в судовому засіданні як свідок, а тому його заява не є належним та допустимим доказом, який би підтверджував чи спростовував матеріали справи.
Також вважає безпідставними посилання ОСОБА_4 на Виписки з АТ КБ «Приватбанк» щодо зарахування коштів на картковий рахунок ОСОБА_20 , із яких вбачається що з 2016 року по 2019 рік ОСОБА_4 перераховула значні суми на ремонт приміщення кафе. Оскільки рух коштів по рахунку ОСОБА_20 свідчить тільки про те, що такі кошти саме в ОСОБА_20 були. Однак даний доказ не свідчить про використання цих коштів для купівлі приміщення спірного кафе, чи використання даних коштів на ремонт цього ж приміщення. Крім того ОСОБА_21 не є стороною чи свідком у даній справі. Він не був допитаний як свідок у даній справі.
Стверджує, що Позивач як співвласник спірного майна дозволу на проведення ремонту не давав, тому посилання посилання ОСОБА_4 на договір підряду, локальний кошторис до договору підряду, накладну від 25.02.2020 № 000009 є безпідставними. Крім того ОСОБА_4 в порушення вимог ч. 4 ст. 882 ЦК України не надано суду актів приймання передачі виконаних робіт, зокрема це є акти форми КБ2 з відомістю ресурсів, які використані при проведенні ремонту, з яких би випливало, що будівельні матеріали чи конструкції, які придбані по накладній від 25.02.2020 № 000009 були використані при проведенні ремонту. Наявність в матеріалах справи договору підряду, локального кошторису до договору підряду свідчать про те, що такий договір підряду та локальний кошторис були складені та підписані, однак це не свідчить про те, що цей договір був виконаний.
Отже в судовом у засіданні здобуто докази, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були зареєстровані які підприємці, були працевлаштовані та отримували заробітну плату, працювали за кордоном. Під час перебування в шлюбі придбали спірне нерухоме майно. Яке в силу вимог статті 60 СК України перебуває у спільній сумісній власності. А в силу вимог ч. 1 ст. 70 СК України частки обох з подружжя є рівними. А тому просить пзов ОСОБА_3 задоволити в повному обсязі, а в задоволенні позовної заяви ОСОБА_4 просить відмовити.
Представник ОСОБА_4 -адвокат Шургот О.В. в судовому засіданні підтримав позов ОСОБА_4 з підстав, зазначених в позовній заяві. Просила позов ОСОБА_4 задоволити та визнати за ОСОБА_4 право особистої приватної власності на: квартиру АДРЕСА_3 ; домоволодіння, що знаходиться по АДРЕСА_2 ; приміщення кафе загальною площею 176,0 кв. м., що розташоване по АДРЕСА_1 . Позов ОСОБА_3 вважають безпідставним, таким, що не підлягає до задоволення.
Так, ОСОБА_3 подано позовну заяву про поділ спільного майна подружжя та заявлено наступні вимоги (із врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 18.09.2021 року): Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 : -приміщення кафе загальною площею 176,0 кв. м., що розташоване по АДРЕСА_1 ; -домоволодіння, що знаходиться по АДРЕСА_2 : -квартира АДРЕСА_3 . Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 ідеальну частку вказаного майна.
Із доданих до матеріалів справи доказів вбачається, що у період з 08.02.2000 по 01.09.2012 ОСОБА_22 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі. За час перебування у шлюбі було придбане наступне майно:
-домоволодіння загальною площею 88,4 кв.м., яке знаходиться за адресою - АДРЕСА_2 , яке було набуто у власність ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу домоволодіння від 03.04.2006; квартиру АДРЕСА_4 , яка набута у власність ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу домоволодіння від 11.07.2001; приміщення кафе загальною площею 176,0 кв. м., що розташоване по АДРЕСА_1 , яке належить на праві власності ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу приміщення кафе від 29.07.2004, посвідченого приватним нотаріусом Надвірнянського нотаріального округу Вірастюком Т.В. та зареєстрованим в реєстрі за №Д-356.
Зазначає, що нормами Сімейного кодексу України визначено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто. У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Тому сам по собі Факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.
Від вищенаведених висновків не відступає при розгляді аналогічних справ Касаційний цивільний суду у складі Верховного Суду у своїй постановах від 24 березня 2020 року у справі № 367/3800/14-ц, від 24.01.2020 року по справі № 546/912/16-ц, а тому вони підлягають до врахування при розгляді даної справи, з огляду на вимоги викладені у ч. 4 ст. 263 ЦПК України.
Щодо домоволодіння загальною площею 88,4 кв. м , яке знаходиться за адресою - АДРЕСА_2 , зазначає, що 03.04.2006 між ОСОБА_6 («Продавець») та ОСОБА_5 («Покупець») укладено договір купівлі-продажу, за яким Продавець зобов`язується передати у власність Покупцю, а Покупець зобов`язується прийняти у власність та сплатити обговорену грошову суму за належне Продавцю домоволодіння, яке знаходиться за адресою - АДРЕСА_2 .
Відповідно до п. 5 зазначеного Договору продаж за домовленістю сторін вчинено за 66846,00 грн. Відповідно до п. 9 Договору право власності на майно, яке є предметом цього договору виникає у Покупця з моменту його державної реєстрації. Державна реєстрація права приватної власності на вказане домоволодіння на ім`я ОСОБА_4 було здійснено 15.05.2006, однак відразу із обтяженням у вигляді іпотеки. Таке обтяження було зареєстровано у зв`язку із тим, що 15.05.2006 між ПриватБанком («Банк») та ОСОБА_5 («Позичальник») було укладено кредитний договір № IFN0GК00640028, у відповідності до п. 1.1 якого Банк зобов`язується надати Позичальникові кредитні кошти шляхом: надання готівкою через касу на строк до 14.05.2021 включно, у вигляді неповновлюваної кредитної лінії у розмірі 25000,00 дол. США на наступні цілі: придбання житла, а також у розмірі 3787,50 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та згідно порядку, передбачених п.п. 2.1.3, 2.2.7 даного Договору.
Пунктом 1.3 кредитного договору визначено, що забезпеченням виконання Позичальником зобов`язань за даним Договором виступає іпотека домоволодіння, АДРЕСА_2 , а також всі інші види застави, іпотеки, поруки й т.п., надані Банку з метою забезпечення зобов`язань за даним Договором.
Як вбачається із заяви іпотекодержателя повне виконання кредиторських зобов`язань та про припинення дії іпотечного договору відбулось 21.10.2019 (заява № 20.1.0.0.0/7-190925/201). Даною заявою іпотекодержатель засвідчив наступні факти та обставини: 15.05.2006 між Приватбанком та ОСОБА_5 був укладений договір іпотеки № IFN0GК00640028, який посвідчений приватним нотаріусом Надвірнянського районного нотаріального округу Вірстюком Т.В. за реєстровим №Д-221 від 15.05.2006; одночасно вказаним нотаріусом була накладена заборона відчуження нерухомого майна за реєстровим №Д-222 від 15.05.2006; згідно з положеннями вказаного іпотечного договору в якості забезпечення виконання кредиторських зобов`язань по кредитному договору № IFN0GК00640028 від 15.05.2006 в іпотеку було передане та накладена заборона на нерухоме майно, а саме: будинок за адресою: АДРЕСА_2 .
У зв`язку з повним виконанням саме ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_2 ) зобов`язання по кредитному договору № IFN0GК00640028 від 15.05.2006, договір іпотеки № IFN0GК00640028 між ПРИВАТБАНКОМ і ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_2 ), який посвідчений приватним нотаріусом Надвірнянського районного нотаріального округу Вірстюком Т.В. за реєстровим № Д-221 від 15.05.2006, припинені. Реєстрація припинення іпотеки (обтяження) відбулась 11.02.2020.
Як вбачається із виписок по кредитному договору № IFN0GК00640028 від 15.05.2006, кошти на погашення кредиту вносились ОСОБА_4 у період з 16.05.2006 по 24.10.2019 на загальну суму 67943, 94 дол.США.
Таким чином, із урахуванням кредитних зобов`язань, загальна вартість будинку АДРЕСА_2 становить 67943,94 дол. США.
У свою чергу ОСОБА_4 , вкладала свої особисто зароблені кошти на погашення кредиту з 2006 року до 01.09.2012 року (до дня розірвання шлюбу), що підтверджено наступними доказами:
-у період з вересня 2003 року по липень 2008 року позивачка працювала викладачем у ВСП «Надвірнянський фаховий коледж НТУ» та мала стабільні доходи, що підтверджується доданими до позовної заяви довідками та записами у трудовій книжці ОСОБА_4 ;
-з 18.09.1998 року була засновником Приватного підприємства «ІВАННА» та займалася підприємницькою діяльністю, що приносило стабільний дохід;
-також у період з 07.03.1997 по 29.10.2014 була зареєстрована фізичною особою-підприємцем, здійснювала торгівлю як в власних нежитлових приміщеннях, так і у встановлених кіосках (тимчасових спорудах) по АДРЕСА_5 ;
-також ОСОБА_4 мала і інші доходи від роботи за кордоном (в США), про що свідчить довідка від 05.03.2021 про те, що ОСОБА_12 працювала офіціантом у ресторані Веселка з березня 2001 року по квітень 2003 року і її тижневий заробіток становив в середньому 700,00 доларів США; довідка Федеральної кредитної спілки в Нью-Йорку від 12.02.2021 про те, що в неї був відкритий рахунок з 1995 року по 2003 рік, де обліковувалась значні суми коштів (станом на 10.01.2002-го року баланс рахунку становив 18 269,80 доларів США); довідка від 15.05.2021 року про те, що ОСОБА_10 працювала офіціантом у ресторані Нептун з березня 2001-го року по січень 2003-го року і її тижневий заробіток у середньому становив 450,00 доларів США.
Зазначає, що ОСОБА_3 на підтвердження того, що він також отримував доходи, додано до матеріалів справи наступні докази:
-Копію трудового договору від 01.02.2004, згідно із якою ОСОБА_3 наймав на роботу працівника (продавця); копію договору від 01.08.2004, згідно із якою ОСОБА_3 наймав на роботу працівника (продавця); копію свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість (дата видачі свідоцтва 09.10.1997); копію свідоцтва про державну реєстрацію ФОП ОСОБА_3 (дата проведення державної реєстрації 04.08.2003; був зареєстрований до 16.01.2017); копію довідки про взяття на облік від 18.12.2003 (взятий на облік у податковій 18.08.2003);копію дозволу на роботу (без перекладу); копія довідки про присвоєння індивідуального ідентифікаційного номеру платника податків ОСОБА_23 у США; копію установчого договору ТОВ «Дека» із якого вбачається, що ОСОБА_3 був засновником ТОВ «Дека» з 26.04.1995; копії договорів про постачання електричної енергії від 06.03.2006 (укладений із ОСОБА_4 ); від 26.02.2008 (укладений із ОСОБА_3 ); копія заяви-приєднання до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 30.09.2020, підписана ОСОБА_24 (сином ОСОБА_4 ) на підставі довіреності.
У свою чергу, подані докази у своїй сукупності не підтверджують Факту отримання доходів від здійснення підприємницької діяльності та їх розміру ОСОБА_25 у період з 2000 року до розірвання шлюбу. Крім того, офіційні відомості про ТОВ «Дека» не містять жодної інформації про такого учасника як Кмита Я, А згідно офіційних відомостей щодо реєстру підприємців - ОСОБА_3 ніколи не обліковувався в реєстрі фізичних осі -підприємців. Більше того, наявність дубь-яких доходів ОСОБА_3 не підтвердив жодним документом.
Відтак, сам факт одруження, в даному конкретному випадку, не може слугувати єдиною підставою для віднесення придбаного ОСОБА_26 майна до спільної власності подружжя.
Крім того, свідок ОСОБА_14 надала суду пояснення про те, що будинок на АДРЕСА_2 будували батьки ОСОБА_4 та її перший чоловік ОСОБА_15 . Цей будинок було переоформлено на ОСОБА_4 батьками виключно для отримання кредиту (із іпотекою) на погашення заборгованості за нежилове приміщення по АДРЕСА_6 .
Зважаючи на те, що ОСОБА_4 доведено факт вкладення особисто зароблених коштів у погашення кредиту за домоволодіння під час перебування сторін у шлюбі, а ОСОБА_3 , з урахуванням усіх приєднаних ним доказів, не доведено джерела набуття коштів для погашення кредиту, житловий будинок АДРЕСА_2 є особистою власність ОСОБА_4
'Щодо квартирі АДРЕСА_7 , зазначає, що зазначена квартира була набута у власність ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 11.07.2001, укладеного між ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 («Продавці») та ОСОБА_5 («Покупець») та посвідченого приватним нотаріусом Надвірнянського районного нотаріального округу Трух Н.М. , зареєстровано в реєстрі за №Д-534.
Як вбачається зі змісту договору (п. 4), продаж квартири вчинено за 27008 грн., які Продавці одержали від Покупця до підписання Договору. Як вказала в судовому засіданні допитана в якості свідка Продавець квартири ОСОБА_7 , всі кошти за квартиру вона одержала ще до листопада 1999 року. З ОСОБА_26 вона разом працювала, вони були знайомі і коли остання довідалась про те, що продається квартира, то захотіла її купити в кредит. Продавців це влаштовувало, бо вони будували будинок в ОСОБА_27 і повністю його збудували та переїхали туди до листопада 1999 року. На цей час всі кошти вже були виплачені. Укладення договору було відтерміновано аж до 2001 року, оскільки ОСОБА_28 вже тоді їздила на роботу за кордон і часто була відсутня на території України. Про чоловіка продавці нічого не чули, він не був на час підписання угоди і не давав ніякі кошти. Власне про те, що ОСОБА_10 одружена, сама свідок нічого не знала.
Факт вкладення особистих коштів у зазначену квартиру підтверджується довідкою від 12.02.2021, із якої вбачається, що ОСОБА_10 має особистий ощадний (поточний) рахунок № НОМЕР_1 у Федеральній кредитовій спілці Нью-Йорк з 1995 року по 2003 рік.
Також з 18.09.1998 року ОСОБА_4 була засновником ПП «ІВАННА» (код ЄДРПОУ 20542743) та займалася підприємницькою діяльністю, що приносило стабільний дохід
У період з 07.03.1997 по 29.10.2014 ОСОБА_4 була зареєстрована фізичною особою-підприємцем, здійснювала торгівлю як в власних нежитлових приміщеннях, так і у встановлених кіосках ( тимчасових спорудах) по АДРЕСА_5 .
При цьому у договорі купівлі-продажу квартири відсутнє посилання на згоду на придбання квартири іншим із подружжя ОСОБА_3 .
При цьому ОСОБА_3 не доведено факту отримання доходів від підприємницької діяльності та їх розміру, що, також, додатково підтверджує факт особистої приватної власності ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_4 .
Щодо приміщення кафе загальною площею 176,0 кв. м., що розташоване по АДРЕСА_1 , зазначає, що 09.07.2004 між ОСОБА_11 («Продавець») та ОСОБА_5 («Покупець») було укладено договір купівлі-продажу приміщення кафе, у відповідності до якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупцю, а Покупець зобов`язується прийняти у власність та сплатити обговорену грошову суду за належне Продавцю приміщення кафе, що розташоване у АДРЕСА_1 .
Відповідно до п. 5 зазначеного договору Продаж за домовленістю сторін вчинено за 37200,00 грн., в тому числі ПДВ, які Покупець сплатить, а Продавець одержить в місячний термін з дня підписання даного договору.
Пунктом 8 даного Договору визначено, що право власності на майно, яке є предметом цього договору виникає у Покупця з моменту повного розрахунку, акту прийому-передачі та його державної реєстрації.
Між тим, оплату за вищенаведеним договором купівлі-продажу було здійснено самостійно ОСОБА_4 у 2013 ропі, що підтверджується заявою від 23.12.2013, якою ОСОБА_11 підтвердила, що ОСОБА_4 було проведено повний розрахунок за продане їй приміщення кафе, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , згідно договору купівлі-продажу приміщення кафе, посвідченого приватним нотаріусом Надвірнянського РНО Вірстюком Т.В. 09.07.2004 за реєстровим № Д-356. Цією заявою ОСОБА_11 ствердила, що вона не має жодних претензій до ОСОБА_4 , в тому числі матеріальних. Зазначена заява була посвідчена приватним нотаріусом Надвірнянського районного нотаріального округу та зареєстрована в реєстрі за № 2485.
Право власності на приміщення кафе загальною площею 176,0 кв.м., що розташоване по АДРЕСА_1 , було зареєстроване 28.12.2013 за ОСОБА_4 , тобто після повного розрахунку за договором купівлі-продажу приміщення кафе, посвідченого приватним нотаріусом Надвірнянського РНО Вірстюком Т.В. 09.07.2004 за реєстровим №Д-356.
Станом на сьогоднішній день ч. 4 ст. 344 ЦК України встановлено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (ч. 4 ст1 334 в редакції Закону № 1878-УІвід 11.02.2010)
Отже, розрахунок за приміщення кафе, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , було проведено лише у 2013 році (після розірвання шлюбу та за особисті кошти позивача), що і стало підставою для здійснення державної реєстрації права на нерухоме майно, та, виходячи із п. 8 Договору купівлі-продажу приміщення кафе від 09.07.2004 та ч. 4 ст. 344 ЦК України, виникнення на нього права власності, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Щодо доданої до матеріалів справи ОСОБА_3 нотаріальної заяви ОСОБА_11 від 24.03.2021, у відповідності до змісту якої ОСОБА_11 заявила, що « ОСОБА_16 проведено повний розрахунок за продане їй приміщення кафе, яке знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 згідно договору купівлі-продажу приміщення кафе, посвідченого приватним нотаріусом Надвірнянського РНО Вірстюком Т.В. 09 липня 2004 року за реєстровим №Д-356. Розрахунок проведено в місячний строк з дня підписання договору купівлі-продажу приміщення кафе. Написана ОСОБА_11 заява від 23 грудня 2013 року про проведений розрахунок за продане ОСОБА_4 приміщення кафе надавалось нею на прохання ОСОБА_4 , у зв`язку із тим, що остання не могла зареєструвати вказане майно без підтвердження отримання оплати Продавцем», зазначає, що в основу висновків суду не можуть бути покладені показання свідка ОСОБА_11 надані в нотаріальній конторі та посвідчені нотаріусом, адже такого порядку показань свідків цивільно-процесуальним законодавством не передбачено, про що наголошено у правовій позиції, викладеній у постанові КЦС/ВС від 20.05.2020 по справі №200/17947/16-ц.
Така поведінка самої заявниці ОСОБА_29 є суперечливою, спочатку вона дає свідчення про повний розрахунок в 2013 році (і необхідність такої заяви передбачена умовами договору, як підтвердження факту оплати), а потім в 2021 році (під час слухання справи на вимогу Кмити дає іншу заяву ,яка стверджує факт оплати в інший період). Тим паче, такі покази свідка ОСОБА_11 суперечать іншим належним, достовірним та допустимим доказам по справі.
Також, до матеріалів справи додано заяву ОСОБА_17 від 06.04.2021, у якій підтверджено той факт, що він отримав від Бобровської-Кмити Л. чек на суму 18000,00 дол. США, які він зобов`язався переслати в Україну по її проханню. 26.07.2004 ним було переслано 14000,00 дол. США на прізвище її чоловіка ОСОБА_30 12.09.2004 він повернув 4000,00 дол. США, так як знаходився в Україні. ОСОБА_19 являється рідним братом ОСОБА_5 , що підтверджується Свідоцтвами про народження ОСОБА_17 та ОСОБА_31 .
Зазначеною заявою спростовуються твердження ОСОБА_30 про те, що ним було знято кошти із рахунку фізичної особи у розмірі 14000,00 дол. США, а тому у нього були кошти на придбання кафе. Адже наведені кошти належали ОСОБА_32 . Крім того, ОСОБА_3 не надає жодних доказів, що він заробив такі кошти і міг їх мати. Сама квитанція подана в копії, на якій є відмітка « обмін валют». Тобто вона ніяким чином не може слугувати доказом наявності у ОСОБА_3 коштів на придбання приміщення.
Окрім того ними було додано до матеріалів справи наступні документи:
-Виписки з АТ КБ «Приватбанк» щодо зарахування коштів на картковий рахунок ОСОБА_20 , із яких вбачається що з 2016 року по 2019 рік йому постійно надходили грошові перекази від матері, а саме: 13.04.2016 року - 11 940,00 дол. США, 22.05.2017 року - 11 940,00 дол. США, 14.09.2017 року - 7 960,00 дол. США, 26.09.2017 року - 4 975,00 дол. США, 27.11.2018 року - 1 990,00 дол. США, 29.08.2019 року - 3 383,00 дол. США, на загальну суму 42188 дол.США.
-Банківські виписки Федеральної кредитної спілки про переказ коштів ОСОБА_4 на ім`я сина ОСОБА_20 , у відповідності до яких 30.12.2020 здійснено переказ на суму 10000,00 дол. США; 28.08.2019 - 3400,00 дол. США, 27.11.2018 - 2000,00 дол. США, 23.09.2017 - 5000,00 дол. США, 13.09.2017 - 8000,00 дол. США, 19.05.2017 - 12000,00 дол. США, 12.04.2016 - 12000,00 дол. США.
Усі вказані кошти пішли на капітальний ремонт приміщення кафе АДРЕСА_1 є його невід`ємними поліпшеннями, та здійснені після розірвання шлюбу між сторонами, що підтверджується:
1)Договором підряду № 132 від 20.03.2020, укладеним між ПП ОСОБА_33 («Підрядник») та ОСОБА_4 , в особі ОСОБА_24 («Замовник»), відповідно до якого Підрядник зобов`язується виконати згідно кошторису, за завданням Замовника з використанням своїх матеріалів, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити наступну роботу: ремонт нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 . Ціна Договору згідно Кошторисів становить 157971,60. Термін дії договору 31.12.2020.
2)Локальним кошторисом з розрахунком договірної ціни на ремонт приміщення по АДРЕСА_1 на суму 157 971,60 грн.
3)Накладною № 000009 від 25.02.2020 від ОСОБА_34 на ім`я ОСОБА_4 .
Відтак, уже тільки підтверджених витрат на ремонт нежитлового приміщення після розірвання шлюбу є на суму 42188 дол. США. Тому і претендувати на частину даного приміщення (яке було придбано в стані «сирець») без відповідної компенсації вартості підтверджених витрат, повязаних із якісним покращенням стану нежитлового приміщення та приведення його у відповідність до можливості експлуатацій підведення комунікацій, встановлення сантехнічних приладів, встановлення підологи,стель , тощо..., є незаконним і таким ,що призведе до порушень прав ОСОБА_4 .
Отже, враховуючи факт вкладення особистих коштів ОСОБА_4 у спірне нерухоме майно, підтвердження належними доказами, вважають, що позовна заява ОСОБА_4 про визнання права особистої приватної власності підлягає до задоволення у повному обсязі, а у позові ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя слід відмовити.
Процесуальні дії у справі:
Ухвалою від 14.09.2020 суд відкрив провадження у справі за первісним позовом ОСОБА_3 та постановив справу розглядати у загальному позовному провадженні, призначив підготовче засідання.
Ухвалою від 12.10. 2020 суд за заявою представника ОСОБА_3 вжив заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту приміщення кафе за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 11.11.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою суду Надвірнянського районного суду від 02.08.2021 року цивільну справу №348/525/21 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання особистої приватної власності об"єднано в одне провадження з цивільною справою за № 348/1624/20 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя.
Ухвалою суду від 03.09.2021 ухвалено повернутись до стадії підготовчого засідання по цивільній справі об"єднаній в одне провадження за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділспільного майнаподружжя тапозовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнаннямайна особистоюприватною власностю та призначено підготовче засідання на 21 жовтня 2021 року на 11:00 год.
Ухвалою суду від 14.01.2022 відмовлено представнику ОСОБА_3 у задоволенні клопотання про витребування доказів.
Ухвалою суду від 08.02.2022 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті, заяву про збільшення позовних вимог ОСОБА_3 прийнято до розгляду , задоволення клопотання представників сторін про виклик свідків.
Фактичні обставини, встановлені судом:
Сторони по справі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб 08.02.2000 у відділі реєстрації актів громадянського стану Надвірнянянського району, що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 (т.2 а.с.11 )
01.09.2012 шлюб між сторонами розірвано, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Надвірнянського районного управління юстиції Івано-Франківської області серії I НОМЕР_4 ( т.1 а.с.6, т. 2 а.с.12).
09.07.2004 ОСОБА_11 та ОСОБА_5 уклали договір купівлі продажу приміщення кафе, загальною площею 176,0 кв.м , що розташоване в АДРЕСА_1 . Договір посвідчений приватним нотаріусом Вірстюком Т.В., зареєстровано в реєстрі за № Д- 356 ( т.2 а.с.13).
28.12.2013 право власності на приміщення кафе, загальною площею 176,0 кв.м, що розташоване в АДРЕСА_1 , зареєстроване за ОСОБА_4 . Розмір частки 1., підстава для державної реєстрації: договір купівлі-продажу, приміщення кафе, серія та номер: Д-356, виданий 09.07.2004: видавник: приватний нотаріус Надвірнянського районного нотаріального округу Вірстюк Т.В., що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 27.08.2020 ( т.1 а.с 4-5).
03.04.2006 ОСОБА_5 набула у власність домоволодіння загальною площею 88,4 кв.м., яке знаходиться за адресою - АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі-продажу домоволодіння.
11.07.2001 між ОСОБА_7 ,- ОСОБА_8 , ОСОБА_9 («Продавці») та ОСОБА_5 («Покупець») укладено договір купівлі-продажу квартирі АДРЕСА_4 , який посвідченого приватним нотаріусом Надвірнянського районного нотаріального округу Трух Н.М., зареєстровано в реєстрі за №Д-534.
03.04.2006 між ОСОБА_6 («Продавець») та ОСОБА_5 («Покупець») укладено договір купівлі-продажу, за яким Продавець зобов`язується передати у власність Покупцю, а Покупець зобов`язується прийняти у власність та сплатити обговорену грошову суму за належне Продавцю домоволодіння, яке знаходиться за адресою - АДРЕСА_2 (т. 2, а.с. 16).
Відповідно до п. 5 зазначеного Договору продаж за домовленістю сторін вчинено за 66 846,00 грн. Відповідно до п. 9 Договору право власності на майно, яке є предметом цього договору виникає у Покупця з моменту його державної реєстрації.
15.05.2006 право приватної власності на домоволодіння, яке знаходиться за адресою - АДРЕСА_2 зареєстровано на ім`я ОСОБА_4 , що підтверджується здійснено у, однак відразу із обтяженням у вигляді іпотеки.
15.05.2006 між «ПриватБанком» та ОСОБА_5 укладено кредитний договір № FN0GК00640028, у відповідності до п. 1.1 якого Банк зобов`язується надати Позичальникові кредитні кошти шляхом: надання готівкою через касу на строк до 14.05.2021 включно, у вигляді неповновлюваної кредитної лінії у розмірі 25 000,00 доларів США на наступні цілі: придбання житла, а також у розмірі 3787,50 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та згідно порядку, передбачених п.п. 2.1.3, 2.2.7 даного Договору (т. 2, а.с. 21-22).
Пунктом 1.3 кредитного договору визначено, що забезпеченням виконання Позичальником зобов`язань заданим Договором виступає іпотека домоволодіння, АДРЕСА_2 , а також всі інші види застави, іпотеки, поруки й т.п., надані Банку з метою забезпечення.зобов`язань за даним Договором.
15.05.2006 між ПРИВАТБАНКОМ та ОСОБА_5 був укладений договір іпотеки № FN0GК00640028, який посвідчений приватним нотаріусом Надвірнянського районного нотаріального округу Вірстюком Т.В. за реєстровим № Д-221 від 15.05.2006. Одночасно вказаним нотаріусом була накладена заборона відчуження нерухомого майна за реєстровим № Д-222 від 15.05.2006. Згідно з положеннями вказаного іпотечного договору в якості забезпечення виконання кредиторських зобов`язань по кредитному договору № FN0GК00640028 від 15.05.2006 в іпотеку було передане та накладена заборона на нерухоме майно, а саме: будинок за адресою: АДРЕСА_8 .
Відповідно до заяви іпотекодержателя повне виконання кредиторських зобов`язань та про припинення дії іпотечного договору відбулось 21.10.2019 (заява № 20.1.0.0.0/7-190925/201) (т. 2, а.с. 20).
У зв`язку з повним виконанням ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_2 ) зобов`язань по кредитному договору № FN0GК00640028 від 15.05.2006 договір іпотеки № FN0GК00640028 між ПРИВАТБАНКОМ і ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_2 ), який посвідчений приватним нотаріусом Надвірнянського районного нотаріального округу Вірстюком Т.В. за реєстровим №Д-221 від 15.05.2006, припинив дію. З урахуванням викладеного ПРИВАТБАНК, керуючись вимогами статті 4 Закону України «Про 4 іпотеку», просить здійснити державну реєстрацію припинення: заборони відчуження щодо об`єктів нерухомого майна (будинок за адресою: АДРЕСА_2 ); та іпотеки щодо об`єктів нерухомрго майна (будинок за адресою: АДРЕСА_2 ). Реєстрація припинення іпотеки (обтяження) відбулась 11.02.2020.
Відповідно до виписок по кредитному договору № FN0GК00640028 від 15.05.2006, кошти на погашення кредиту вносились ОСОБА_4 у період з 16.05.2006 по 24.10.2019 на загальну суму 71 818,27 дол. США (т. 2, а.с. 23-35).
Відповідно до довідками про доходи та записами у трудовій книжці ОСОБА_4 встановлено, що у період з вересня 2003 року по липень 2008 року позивачка працювала викладачем у ВСП «Надвірнянський фаховий коледж НТУ» та мала стабільні доходи (т. 1, а.с. 75-82).
З 18.09.1998 позивач була засновником Приватного підприємства «ІВАННА» (код ЄДРПОУ 20542743) та займалася підприємницькою діяльністю, що приносило стабільний дохід (т. 1, а.с. 72-74).
У період з 07.03.1997 по 29.10.2014 ОСОБА_4 зареєстрована фізичною особою-підприємцем, здійснювала торгівлю як в власних нежитлових приміщеннях, так і у встановлених кіосках (тимчасових спорудах) по АДРЕСА_5 що підтверджується копіями дозволів на розміщення кіоску (т. 1, а.с. 83-84).
Відповідно до наданої довідки Федеральної кредитної спілки в Нью-Йорку від 12.02.2021, виданої ОСОБА_4 , вбачається, що в неї був відкритий рахунок з 1995 року по 2003 рік.
Відповідно до довідки від 12.02.2021 вбачається, що ОСОБА_10 має особистий ощадний (поточний) рахунок № НОМЕР_1 у Федеральній кредитовій спілці Нью-Йорк з 1995 року по 2003 рік.
Відповідно до довідки Федеральної кредитової спілки Нью-Йорк від 12.02.2021 вбачається, що ОСОБА_10 має особистий ощадний (поточний) рахунок № НОМЕР_1 у Федеральній кредитовій спілці Нью-Йорк з 2015 року. І також мала відкритий ощадний рахунок № НОМЕР_5 з 1995-го року по 2003-ій рік (т. 1, а.с. 85).
Відповдно до довідки Федеральної кредитової спілки Нью-Йорк від 06.04.2021 року, виданої ОСОБА_32 про те, що вона мала рахунок у Федеральній кредитній спілці Нью-Йорк за номером 30223, і 02.10.2002 року з цього рахунку було виписано чек на суму 18 000,00 доларів США (т. 1, а.с. 127).
Відповідно до довідки від 05.03.2021 року вбачається, що ОСОБА_12 працювала офіціантом у ресторані Веселка з березня 2001 року по квітень 2003 року і її тижневий заробіток становив в середньому 700,00 доларів США (т. 1, а.с. 90-91).
Згідно копії трудового договору від 07.02.2004 ОСОБА_3 наймав на роботу працівника (продавця) (т. 1, а.с. 100);
Згідно копії договору від 01.08.2004 ОСОБА_3 наймав на роботу працівника (продавця) (т. 1, а.с. 101-102);
Згідно копіїї свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість (дата видачі свідоцтва 09.10.1997) (т. 1, а.с. 103);
Згідно копії свідоцтва про державну реєстрацію ФОП ОСОБА_3 (дата проведення державної реєстрації 04.08.2003, був зареєстрований до 16.01.2017) (т. 1, а.с. 104);
Згідно копії довідки про взяття на облік від 18.12.2003 (взятий на облік у податковій 18 серпня 2003 року) (т. 1, а.с. 112);
копію дозволу на роботу (без перекладу);
копію довідки про присвоєння індивідуального ідентифікаційного номеру платника податків ОСОБА_23 у США (т. 1, а.с. 113);
копію установчого договору ТОВ «Дека» із якого вбачається, що ОСОБА_3 був засновником ТОВ «Дека» з 26.04.1995 року;
копії договорів про постачання електричної енергії від 06.03.2006 (укладений із ОСОБА_4 ), від 26.02.2008 року (укладений із ОСОБА_3 );
копію заяви-приєднання до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 30.09.2020 підписана ОСОБА_24 (сином ОСОБА_4 ) на підставі довіреності (т. 1, а.с. 45-46).
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні ствердила, що будинок на АДРЕСА_2 будували батьки ОСОБА_4 та її перший чоловік ОСОБА_15 . Цей будинок було переоформлено на ОСОБА_4 батьками виключно для отримання кредиту ( із іпотекою) на погашення заборгованості за нежилове приміщення по АДРЕСА_6 .
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні підтвердила, що вона, як продавець квартири отримала кошти за квартиру ще до листопада 1999 року. Суду пояснила, що вони з ОСОБА_4 знайомі та разом працювала і тому коли вона довідалась про те, що продається квартира, то захотіла її купити в кредит. Її це влаштовувало, так як вони будували будинок в ОСОБА_27 . Повністю його збудували та переїхали до листопада 1999 року. На цей час всі кошти вже були виплачені. Укладення договору було відтерміновано аж до 2001 року, оскільки Бобровська вже тоді їздила на роботу за кордон і часто була відсутня на території України. Ствердила, що про те, що ОСОБА_10 одружена, їй нічого не було відомо, та на час підписання угоди він не був і не давав ніякі кошти.
Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права:
Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до частини третьої статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 60, частиною першою статті 61 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Розпоряджання спільним сумісним майном подружжя може відбуватися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.
У статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.
Частиною першою статті 57 СК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка, є:1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
За змістом статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Така правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).
Як роз`яснено в пунктах 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України) відповідно до частин другої, третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов`язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них.
У частині другій статті 89 ЦПК України встановлено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Згідно із положеннями частини третьої статті 12 та частини першої статті81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що спірне майно, а саме: -приміщення кафе загальною площею 176,0 кв. м., що розташоване по
АДРЕСА_1 , яке належить на праві власності
ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу
приміщення кафе від 29.07.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом
Надвірнянського нотаріального округу Вірстюком Т.В. та зареєстрованим в реєстрі за
№Д-356. було придбано за час перебування у шлюбі сторін, а відтак, таке майно є спільною сумісною власністю подружжя, де частки чоловіка та дружини є рівними, що повністю узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).
Факт реєстрації нерухомого майна, придбаного у період шлюбу, на ім`я одного з подружжя не означає, що воно належить лише особі, на ім`я якої зареєстроване. Таке майно є спільною сумісною власністю подружжя.
Доводи відповідача ОСОБА_4 про те, що сам по собі факт придбання спірного майна приміщення кафе у період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя, є неправильним та суперечить нормам матеріального права, що в свою чергу нівелює правовий режим спільного сумісного майна подружжя, закріпленого законодавцем в ЦК України та в СК України.
Окрім того,в основудоводів позивача ОСОБА_4 були покладеніпоказання свідка ОСОБА_11 від 23.12.2013року,відповідно доякої ОСОБА_4 повністю проведенорозрахунок запродане кафеі якнаслідок реєстраціяправа власностіза ОСОБА_4 відповідновідбулася тількиу 2013році,після розірванняшлюбу.Заява наданасвідком судуу нотаріальнійконторі табула посвідченінотаріусом.Також на спростуваня твердження ОСОБА_3 про те, що ним було знято кошти із рахунку фізичної особи у розмірі 14 000,00 доларів США, а тому у нього були кошти на придбання кафе позивачем ОСОБА_4 надано заяву ОСОБА_17 від 06.04.2021 року, у якій підтверджено той факт, що отримав від Бобровської-Кмити Лесі чек на суму 18 000,00 доларів США , які він зобов`язався переслати в Україну по її проханню. 26.07.2004 року ним було переслано 14 000,00 доларів США на прізвище її чоловіка ОСОБА_30 12.09.2004 року повернув 4000,00 доларів США ,так як знаходився в Україні.
Разом з тим такого порядку надання показань свідків цивільно-процесуальним законодавствомУкраїни не передбачено.
Зокрема,ст.ст. 90-93 ЦПК України встановлює спеціальний порядок допиту свідків, що передбачає виклик свідків у судове засідання з наданням права задати питання свідкам усім учасникам справи.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 67 ЦПК України свідок зобов`язаний з`явитися до суду за його викликом у визначений час і дати правдиві показання про відомі йому обставини. За відсутності заперечень учасників справи свідок може брати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Суд може дозволити свідку брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції незалежно від заперечень учасників справи, якщо свідок не може з`явитися до суду через хворобу, похилий вік, інвалідність або з інших поважних причин.
У разі неможливості прибуття до суду та участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції за викликом суду свідок зобов`язаний завчасно повідомити про це суд.
Надання показів свідків, шляхомпосвідчення їх показань нотаріусом, не сприяє всебічному забезпеченню права учасників справи на задання питань свідкам стосовно обставин справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 43 ЦПК України учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам.
Враховуючи наведе суд вважає письмову заяву ОСОБА_11 від 23.12.2013, та письмову заяву ОСОБА_17 від 06.04.2021, недопустими доказами.
З наведених вище підстав є недопустим доказом і заява ОСОБА_11 від 2021 року, надана стороною позивача ОСОБА_3 , відповідо якої вказано, що оплата пройшла в місячний термін з дня підписання договору від 09.07.2004 року, що відповідає пункту 5 зазначеного вище договору, також ОСОБА_11 в даному поясненні вказала, що між продавцем та покупцем при передачі коштів був підписаний акт приймання - передачі приміщення кафе, однак він в неї не зберігся.
Крім того суд зазначає, що державна реєстрація не є способом набуття права власності. Вона виступає лише засобом підтвердження фактів набуття чи припинення прав власності на нерухоме майно або інших речових прав. Аналогічну правову позицію займає і Верховний суд в своїх постановах від 03.06.2020 р. у справі №363/4852/17, від 24.01.2020 р. у справі № 910/10987/18 та постанові Великої палати Верховного суду від 12.03.2019 р. у справі № 911/3594/17
Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що позивач-відповідач ОСОБА_4 не спростувала презумцію спільності майна щодо об`єкта приміщеня кафе і на нього поширюється правовий режим спільності сумісного майна, відповідач належними та допустимими доказами презумпцію спільності майна не спростовувала, обставин для відступлення від засади рівності часток подружжя суд не встановив, а тому доводи відповідачки про те, що спірна приміщення кафе є її особистим майном, оскільки вона придбала її за особисті коштиє необґрунтованими.
Таким чином, суд дійшов висновку про поділ спірного майна приміщення кафе в рівних частках шляхом визнання права власності за кожним на 1/2 частину у спільному нерухомому майні.
Виходячи з принципів змагальності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, суд визначає, які обставини входять до предмета доказування, які докази подані або мають бути подані тим чи іншим учасником справи, вживає заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, в тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, та надає оцінку зібраним у справі доказам на предмет їх належності, допустимості, достовірності і достатності.
Водночас принцип диспозитивності покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Під час розгляду справи суд зв`язаний предметом і обсягом заявлених позивачем вимог.
Суд звертає увагу сторін, що позивачем ОСОБА_4 не ставилась вимога компенсації вартості підтверджених витрат повязаних із якісним покращенним стану нежитлового приміщення кафе зроблених після розірваня шлюбу.
При цьому, суд зазначає, що задоволення первісного позову в частині визнання спільним майном подружжя приміщення кафе не перешкоджає відповідачу звернутися до позивача із позовом про компенсацію коштів, вкладених нею після розірвання шлюбу у ремонт приміщення кафе відповідно до ч. 3 ст. 390 ЦК України.
Вирішуючи позов щодо визнання майна особистою приватною власністю одного з подружжя суд иходить з наступного :
Конструкція норми статті 22КпШС України та статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками, як час набуття майна та кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття). У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.
Також, п. З ч. 1 ст. 57 СК України визначено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
У зв`язку з викладеним в разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.
Тому сам по собі Факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.
Від вищенаведених висновків не відступає при розгляді аналогічних справ Касаційний цивільний суду у складі Верховного Суду у своїй постановах від 24 березня 2020 року у справі № 367/3800/14-ц, від 24.01.2020 року по справі № 546/912/16-ц, а тому вони підлягають до врахування при розгляді даної справи, з огляду на вимоги викладені у ч. 4 ст. 263 ЦПК України.
В судому засіданні встановлено що домоволодіння загальною площею 88,4 кв. м. , яке знаходиться за адресою - АДРЕСА_2 , придбане 03 квітня 2006 року між ОСОБА_6 («Продавець») та ОСОБА_5 («Покупець»)на підставі договір купівлі-продажу, Відповідно до п. 5 зазначеного Договору продаж за домовленістю сторін вчинено за 66 846,00 грн. Відповідно до п. 9 Договору право власності на майно, яке є предметом цього договору виникає у Покупця з моменту його державної реєстрації.
Державна реєстрація право приватної власності на домоволодіння, яке знаходиться за адресою - АДРЕСА_2 на ім`я ОСОБА_4 було здійснено 15.05.2006 року, однак відразу із обтяженням у вигляді іпотеки.
Таке обтяження було зареєстровано у зв`язку із тим, що 15.05.2006 року між ПриватБанком («Банк») та ОСОБА_5 («Позичальник») укладено кредитний договір. № IFN0GК00640028 від 15.05.2006, у відповідності до п. 1.1 якого Банк зобов`язується надати Позичальникові кредитні кошти шляхом: надання готівкою через касу на строк до 14.05.2021 року включно, у вигляді неповновлюваної кредитної лінії у розмірі 25 000,00 доларів СІЛА на наступні цілі: придбання житла, а також у розмірі 3787,50 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та згідно порядку, передбачених п.п. 2.1.3, 2.2.7 даного Договору.
Пунктом 1.3 кредитного договору визначено, що забезпеченням виконанняПозичальником зобов`язань за даним Договором виступає іпотека домоволодіння, АДРЕСА_2 .
У зв`язку з повним виконанням саме ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_2 ) зобов`язання по кредитному договору № IFN0GК00640028 від 15.05.2006, договір іпотеки № IFN0GК00640028 між ПРИВАТБАНКОМ і ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_2 ), який посвідчений приватним нотаріусом Надвірнянського районного нотаріального округу Вірстюком Т.В. за реєстровим № Д-221 від 15.05.2006, припинені. Реєстрація припинення іпотеки (обтяження) відбулась 11.02.2020.
Як вбачається із виписок по кредитному договору № IFN0GК00640028 від 15.05.2006, кошти на погашення кредиту вносились ОСОБА_4 у період з 16.05.2006 по 24.10.2019 на загальну суму 67943, 94 дол.США
У свою чергу ОСОБА_4 , вкладала свої особисто зароблені кошти на погашення кредиту з 2006 року до 01.09.2012 року (до дня розірвання шлюбу), що підтверджено належними доказами.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_14 підтвердила суду , що будинок на АДРЕСА_2 будували батьки ОСОБА_4 та її перший чоловік ОСОБА_15 . Цей будинок було переоформлено на ОСОБА_4 батьками виключно для отримання кредиту (із іпотекою) на погашення заборгованості за нежилове приміщення по АДРЕСА_1 .
Показання свідка ОСОБА_14 є допустимим доказом щодо обставин побудови спірного будинку батьками ОСОБА_4 та мети укладення договору.
Враховуючи наведене суд дійшов висновку що ОСОБА_4 доведено факт вкладення особисто зароблених коштів у погашення кредиту за домоволодіння під час перебування сторін у шлюбі, а ОСОБА_3 , з урахуванням наданих ним доказів, не доведено джерела набуття коштів для погашення кредиту, тому житловий будинок АДРЕСА_2 є особистою власність ОСОБА_4 .
Щодо спірного об`єкта- квартирі АДРЕСА_7 , суд виходить з наступного:
В судовому засіданні встановлено, що спірна квартира набута у власність ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 11.07.2001 року, укладеного між ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 («Продавці») та ОСОБА_5 («Покупець») та посвідченого приватним нотаріусом Надвірнянського районного нотаріального округу Трух Н.М. , зареєстровано в реєстрі за №Д-534.
Відповідно до п. 4 договору продаж квартири вчинено за 27 008 грн, які продавці одержали від покупця до підписання договору.
Показаннями свідка ОСОБА_7 яка є продавцем квартири дані в судовому засіданні підтверджується що всі кошти за квартиру вона одержала ще до листопада 1999 року до підписаня договору. А укладення договору було відтерміновано аж до 2001 року, оскільки ОСОБА_28 вже тоді їздила на роботу за кордон і часто була відсутня на території України. Показання свідка ОСОБА_7 є допустими в частині підтвердження отримання коштів за квартиру до листопада 1999року.
Факт того, що дана квартира була придбана за особисті кошти ОСОБА_4 свідчить відсутність у договорі купівлі-продажу квартири згоди на придбання квартири іншим із подружжя ОСОБА_3 .
Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що спірна квартира придбана за особисті кошти одного з подружжя ОСОБА_4 , тому спірна квартира не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю ОСОБА_4 .
Враховуючи встановлені обставини суд дійшова висновку, що позивачем ОСОБА_3 не доведено належними та допустимими доказами належність спірного майна до спільної сумісної власності подружжя, не підтверджено наявність грошових коштів на придбання спірної квартири та домоволодіння, а сам по собі факт придбання спірного майна у період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.
Висновки суду
Враховуючи встановлені судом обставини, оцінюючи в сукупності здобуті докази суд дійшов висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_3 про поділспільного майнаподружжя та визнання спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , наступне майно:-приміщення кафе, загальною площею 176,0 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; та визнання за кожним подружжя права власності на 1/2 ідеальну частка приміщення кафе, загальною площею 176,0 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . У задоволенні решти позовних вимог за первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя необхідно відмовити.
Позов ОСОБА_4 необхідно задовольнити частково та визнати особистою приватною власністю ОСОБА_4 , -доволодіння, що знаходиться по АДРЕСА_2 ;-квартиру АДРЕСА_3 . У задоволенні решти позовних вимог позовом ОСОБА_4 необхідно відмовити.
Щодо заходів забезпечення позову.
Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від від 12.10.2020 заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено. Постановлено вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме: арешт, накладений нерухоме майно, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , а саме на приміщення кафе, загальною площею 176,0 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , заборонивши вчиняти будь-які дії з вказаним майном, направлені на його відчуження, заборонивши укладати угоди стосовно нього, проводити його реєстрацію та перереєстрацію.
За змістом ч. 9 ст. 158 ЦПК України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
У зв`язку із наведеним заходи забезпечення позову, вжиті відповідно до ухвали Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 12.10.2020, необхідно скасувати. Зняти арешт, накладений нерухоме майно, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , а саме на приміщення кафе, загальною площею 176,0 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Зняти заборону вчиняти будь-які дії з вказаним майном, направлені на його відчуження, укладати угоди стосовно нього, проводити його реєстрацію та перереєстрацію.
На підставівикладеного,ст.ст. 257, 368, 390 ЦК Україн, ст.ст. 57, 60-63 СК України, керуючись ст.ст. 4, 5, 15, 19, 81, 89, 141, 258- 259, 263- 265, 268, 273 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Первісний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділспільного майнаподружжя задовільнити частково.
Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наступне майно:
-приміщення кафе, загальною площею 176,0 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ;
Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , право власності на 1/2 ідеальну частку:
-приміщення кафе, загальною площею 176,0 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на 1/2 ідеальну частку:
-приміщення кафе, загальною площею 176,0 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
У задоволенні решти позовних вимог за первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання майна особистою приватною власністю задовольнити частково.
Визнати особистою приватною власністю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , наступне майно:
-доволодіння, що знаходиться по АДРЕСА_2 ;
-квартиру АДРЕСА_3 .
У задоволенні решти позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання майна особистою приватною власністю відмовити.
Заходи забезпечення позову, вжиті відповідно до ухвали Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 12.10.2020 скасувати.
Зняти арешт, накладений нерухоме майно, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , а саме на приміщення кафе, загальною площею 176,0 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Зняти заборону вчиняти будь-які дії з вказаним майном, направлені на його відчуження, укладати угоди стосовно нього, проводити його реєстрацію та перереєстрацію.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач-відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_9 .
Відповідач-позивач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_9 .
Повний текст рішення складено 04.11.2024.
Суддя Міськевич О.Я.
Суд | Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області |
Дата ухвалення рішення | 25.10.2024 |
Оприлюднено | 07.11.2024 |
Номер документу | 122792843 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них |
Цивільне
Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області
Міськевич О. Я.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні